Рішення № 105719953, 09.08.2022, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

09.08.2022

Провадження № 2/337/1066/2022

ЄУН 337/900/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 серпня 2022 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Нікуліна О.Є.

позивача- ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідачів - Борякова Т.В., Заіка О.І.

представника третьої особи -Повстенко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференц з`язку в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573094, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд.39Б), третя особа: Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області (м. Запоріжжя, Парковий бульвар 15Б код ЄДРПОУ 36711308) про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

11.02.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту освіти і науки Запорізької міської про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №20 від 17.01.2022 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити її на посаді виконуючої обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області з 21.01.2022 р; визнати незаконним і скасувати наказ Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №180к/тр від 17.01.2022 р. «Про внесення змін до наказу»; стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.01.2022 р. по 11.02.2022 р. в сумі 34039,59 грн, стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що листом № 01-н/110 від 17.01.2022 р. Департамент повідомив її про те, що у зв`язку з призначенням 21.01.2022 р. директора ДНЗ термін дії її строкового трудового договору закінчується 20.01.2022 р., тому вона буде звільнена 20.01.2022 р. Того ж дня, 17.01.2022 р., її було ознайомлено з наказом Департаменту №18к/тр від 17.01.2022 р. «Про внесення змін до наказу», яким були внесені зміни в наказ №59к/тр від 17.02.2021 р. - до попереднього формулювання наказу про призначення на посаду було додано фразу "до призначення на посаду основного працівника".

У такий спосіб Департамент фактично протиправно змінив умови трудового договору, перетворивши останній - без будь-якого погодження з нею - на такий, що укладений на певний строк. В заяві про прийняття на роботу, нею було вказано дату прийняття на посаду виконуючою обов`язки директора ДНЗ, при цьому умова про строковість цього трудового договору не обговорювалася і домовленостей щодо такої умови між сторонами не відбувалося у жодній формі. Конкретна дата закінчення дії трудового договору сторонами не визначалася.В її випадку прийняття на роботу на посаду виконуючої обов`язки директора ніяк не означало і не могло означати, що саме через певний конкретно визначений період часу на цю посаду буде призначено іншу особу.Оскільки жодного строкового трудового договору, строк якого спливав би у січні 2022 р. або у якийсь інший день, між нею та відповідачем укладено не було, законних підстав для її звільнення не було і немає, тому вона підлягає поновленню. Крім того, відшкодуванню на її користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.01.2022 р. по 11.02.2022 р. в сумі 34039,59, виходячи із розміру її середньоденної заробітної плати, яка на момент звільнення становила 1547,25 грн.

Ухвалою суду від 24.02.2022 року по справі відкрито спрощене провадження, відповідачеві встановлений строк на подання відзиву, справа призначена до розгляду.

15.04.2022 року надійшов від представника відповідача відзив на позов, в якому просили у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що звільнення позивачки відбулося відповідно до норм чинного законодавства, підстави для поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що згідно приписів ч.3 ст.31 Закону України «Про дошкільну освіту»: «3. Керівника закладу дошкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

За змістом «Типового положення про атестацію педагогічних працівників», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 №930, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2010 за №1255/18550 (із змінами): «… 1.1. Це Типове положення визначає порядок атестації керівників, їх заступників (далі - керівні кадри), інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров`я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ у штаті яких є педагогічні працівники (далі - навчальні та інші заклади)».

Оскільки ОСОБА_1 не працювала у Дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) комбінованого типу №192 "Веселка" Запорізької міської ради Запорізької області і її морально-ділові якості були невідомі, а приписами ст.ст.19, 31 Закону України «Про дошкільну освіту» не передбачено проведення будь-яких конкурсів, то, з метою з`ясування відповідності ОСОБА_1 посаді керівника закладу дошкільної освіти органом управління освітою прийнято рішення про призначення її виконуючою обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області (а не директором цього закладу дошкільної освіти).

У заяві, поданої ОСОБА_1 16.02.2021 до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради чітко і недвозначно зазначено: «…Прошу призначити виконуючою обов`язки директора ЗДО №192 «Веселка» 01.03.2021р. до призначення на посаду основного працівника …».

Заступником директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради - начальником відділу організаційної та кадрової роботи ОСОБА_3 призначено ОСОБА_1 саме «виконуючою обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області», а не «директором закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області». Відтак, з самого початку трудової діяльності ОСОБА_1 не приймалась на роботу на постійній основі, а лише тимчасово виконувала обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області.

Оскільки трудовий договір у письмовому вигляді з ОСОБА_1 не укладався, а умови виконання обов`язків директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області (серед яких і строк виконання таких обов`язків) заступником директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради - начальником відділу організаційної та кадрової роботи ОСОБА_3 у наказі від 17.02.2021 №59к/тр - не оговорювались, виникла необхідність в уточнені умов роботи ОСОБА_1 .

Дійсно, 17.01.2022 ОСОБА_1 ознайомлено з наказом Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №18к/тр від 17.01.2022 «Про внесення змін до наказу», яким внесені зміни до наказу №59к/тр від 17.02.2021: «…1. Внести зміни до наказу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради від 17.02.2021 №59к/тр «Про призначення ОСОБА_1 » шляхом викладення п.1 цього наказу в наступній редакції: «Призначити ОСОБА_1 01.03.2021 виконуючою обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області до призначення на посаду основного працівника. …».

Відтак, наказом Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №18к/тр від 17.01.2022 внесено умову закінчення виконання ОСОБА_1 обов`язків директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області, оскільки наказ №59к/тр від 17.02.2021 такої умови - не містив, а довічно бути «виконуючою обов`язки директора» ОСОБА_1 не могла.

Уточнення формулювання п.1 наказу №59к/тр від 17.02.2021 не змінює істотні умови праці ОСОБА_1 у розумінні ч.3 ст.32 КЗпП України.

У Штатному розписі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №192 "Веселка" Запорізької міської ради Запорізької області відсутня така посада як «виконуючий обов`язки директора», або «тимчасово виконуючий обов`язки директора», а, відтак і поновити ОСОБА_1 на неіснуючу посаду «виконуючої обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області» не є можливим, оскільки посада директора цього закладу освіти, нажаль, лише одна.

Трудові договори відповідно до пунктів 2 і 3 статті 23 КЗпП України з ОСОБА_1 - не укладались і не переукладались також. Відтак, вважати трудові відносини з ОСОБА_1 продовженими на невизначений термін немає жодних правових підстав.

Строком припинення трудових відносин ОСОБА_1 є (і було) призначення на вакантну посаду директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області на умовах укладеного строкового трудового договору (контракту); тобто і під час виконання ОСОБА_1 обов`язків керівника закладу дошкільної освіти ця вакансія (вакансія директора) була відкритою і на цю вакансію призначена ОСОБА_4 наказом від 17.01.2022 №19к/тр «Про призначення ОСОБА_4 ».

Звідси, при наявності призначеної на вакантну посаду директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області ОСОБА_4 позивачка вже не могла виконувати одну і ту саму функцію, що і директор, а отже, була звільнена 17.01.2022 наказом Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №20к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 ».

20.01.2022 ОСОБА_1 органом управління освітою (Територіальним відділом освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради) запропоновано працевлаштування вихователем у цьому ж Дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) комбінованого типу №192 "Веселка" Запорізької міської ради Запорізької області, але вона відмовилась, про що свідчить складений 20.01.2022 акт.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 34039 грн. 59 коп. є похідними від позовних вимог визнання незаконними і скасування наказів №20к/тр від 17.01.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 ". та №180к/тр від 17.01.2022 "Про внесення змін до наказу", то правові підстави для їх задоволення ? відсутні.

Відповідач також звертає увагу суду, що наказу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №180к/тр від 17.01.2022 "Про внесення змін до наказу" який позивач просить визнати незаконним і скасувати - не існує; фактично наявний наказ Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №18к/тр від 17.01.2022.

20.04.2022 року до суду надійшли пояснення третьої особи, в якому були викладенні заперечення за заявленими позовними вимогами, зазначено, що працевлаштування позивачки до дитячого закладу було тимчасовим відповідно до наказу про прийняття на роботу виконуючим обов`язки директора дитячого закладу. Штатним розкладом така посада як виконуючий обов`язки не передбачено, тому позивачку правомірно будо звільнено у зв`язку з призначенням на посаду основного працівника, тому підстави для її поновлення на роботі відсутні.

26.04.2022 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких остання зазначила, що у зв`язку з технічною помилкою у прохальній частині позовної заяви зазначено номер наказу відповідача від 17.01.2022 р. - 180к/тр - замість правильного номеру - 18к/тр, тому просить: визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №20к/тр від 17.01.2022 р. "Про звільнення ОСОБА_1 , поновити її на посаді виконуючої обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу № 192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області з 21.01.2022 р, визнати незаконним і скасувати наказ Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №18к/тр від 17.01.2022 р. "Про внесення змін до наказу"; стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.01.2022 р. по 11.02.2022 р. "21" січня 2022 р. в сумі 34.039 грн. 59 коп. та понесені судові витрати.

26.04.2022 року позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не навів ані законодавчого, ані логічного обґрунтування неможливості укладення з позивачем строкового трудового договору у письмовій формі. Посилання відповідача на Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міносвіти від 06.10.2010 р. № 930 є некоректним, оскільки: ніщо не заважало тоді і не заважає зараз провести атестацію позивача у випадку такої потреби, звільнення позивача відбулося не з причини не проходження атестації або отримання незадовільних результатів такої атестації.

Позивач ніколи і ні у який спосіб не заперечувала проти того, аби роботодавець переконався у наявності в неї таких якостей. Позивач правомірно очікувала, що визнання роботодавцем таких якостей потребуватиме певного часу (у поріднених правовідносинах - випробувальний термін, стажування, перевірка тощо), і саме внесла до тексту заяви про призначення на посаду вислів "до призначення на посаду основного керівника", маючи при цьому на увазі себе.

Відповідач ігнорує положення п. 2) ч. 1 ст. 23 КЗпП, яким визначено, що трудовий договір може бути укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.Посилання Відповідача на порядок укладення контрактів і відповідний лист Мінпраці не мають стосунку до справи, оскільки предметом розгляду не є будь-які обставини, пов`язані з укладанням контракту.

Відповідач офіційно визнав, що в день видання ним наказу про призначення на посаду - 17.02.2021 р. - умови виконання обов`язків працівником ним не визначалися - інакше не виникло б необхідності їх визначати через 11 місяців. З тексту наказу від 17.02.21 не вбачається, що в ньому визначені будь-які умови виконання обов`язків позивачем. З цього єдино логічним є наступний висновок: якщо умови виконання обов`язків не визначалися у лютому 2021 р., то не визначалися всі без виключення такі умови, у тому числі і умова строковості.

Відповідач зауважує, що поновити позивача на посаді в.о. директора неможливо у зв`язку з відсутністю такої посади в штатному розкладі. Відсутність посади "в.о." і неможливість поновлення на посаді "в.о." означає лише те, що і призначати "в.о." Департамент не мав права, а з цього слідує, що він повинен був призначити позивача на посаду директора відразу, без усіляких "в.о.". Іншого логічного висновку з тверджень Відповідача зробити не можна. Навіть якщо у вВідповідача у подальшому виникнуть труднощі із виданням наказу про поновлення на роботі, він зберігає за собою право порушити перед судом питання про встановлення порядку виконання рішення. Думається, що суд роз`яснить відповідачеві, що писати у наказі і що писати у трудовій книжці.

02.05.2022 року надійшли заперечення представника відповідача, в яких зазначено, що ані ОСОБА_1 у позові, ані її представник у відповіді на відзив нормативно не обґрунтували свої доводи щодо необхідності укладення строкового трудового договору у письмовому вигляді при працевлаштуванні ОСОБА_1 . З самого початку трудової діяльності ОСОБА_1 не приймалась на роботу на постійній основі, а лише тимчасово виконувала обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області.

У заяві, поданої ОСОБА_1 16.02.2021 до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради чітко і недвозначно зазначено: «…Прошу призначити виконуючою обов`язки директора ЗДО №192 «Веселка» 01.03.2021р. до призначення на посаду основного працівника …» і аж ніяк не директором дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області.

Саме цією заявою ОСОБА_1 від 16.02.2021 і її змістом повністю спростовуються твердження представника позивача про те, що: «… 4) Відповідач ігнорує положення п. 2) ч. 1 ст. 23 КЗпП, яким визначено, що трудовий договір може бути укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Відповідач не наводить доказів того, що в день укладення трудового договору між сторонами відбулося будь-яке "погодження строку" у будь-якій формі. …»; «…З тексту наказу від 17.02.21 не вбачається, що в ньому визначені будь-які умови виконання обов`язків позивачем. З цього єдино логічним є наступний висновок: якщо умови виконання обов`язків не визначалися у лютому 2021р., то не визначалися всі без виключення такі умови, у тому числі і умова строковості…».

Відтак, волевиявленням ОСОБА_1 згідно її власноручної заяви від 16.02.2021 не передбачалось призначення її на посаду директора, а лише «…Прошу призначити виконуючою обов`язки директора ЗДО №192 «Веселка» 01.03.2021р. до призначення на посаду основного працівника…

Крім того, ані ОСОБА_1 у позові, ані її представник у відповіді на відзив нормативно не обґрунтували свої доводи про призначення у заклад освіти, який згідно установчих документів (наданих до справи третьою особою) має назву «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області» код ЄДРПОУ 36711308 і аж ніяк не «заклад дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області».

11.05.2022 року надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначено, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки звільнення позивачки з тимчасово обраної посади відбулося у відповідності до норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вважає їх законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивача відбулося з порушенням норм чинного законодавства, бо при прийнятті на роботу строк дії договору не був визначений, а саме тому вона була прийнята на роботу без обмеження будь-яким строком - тобто безстроково, а тому підлягає поновленню, із скасуванням відповідних наказів. Крім того, на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток та понесені судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 , допитана за правилами допиту свідка, під присягою суду пояснила, що минулому керівництву Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради були добре відомі її морально-ділові якості, оскільки у 2002-2003 роках вона працювала у дитячому закладі вихователем, людей знала. Посада директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області була запропонована їй колишнім заступником директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради ОСОБА_3 . Саме у її кабінеті, у присутності іншого працівника Департаменту була написана її заява про прийняття на посаду виконуючого обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області. Текст цієї заяви було їй продиктовано саме цим працівником (прізвище наразі якого вона не пам`ятає). На її питання щодо зазначеного тексту заяви ОСОБА_3 пояснила, що її призначення виконуючим обов`язки директора нічого не змінює по суті; вона нічого не втрачає ні в заробітку, ні в інших пільгах, а через два місяці, коли вона пройде атестацію, саме вона обійме цю посаду. Вона усвідомлювала, що буде призначена на цю посаду, оскільки не мала жодного сумніву щодо проходження нею атестації, про можливість призначення іншого працівника речі взагалі не велося. Вона, маючи достатньо високий рівень кваліфікації, жодним чином би не погодилася на обрання посади тимчасово. Після видання наказу вона приступила до виконання своїх обов`язків, які виконувала сумлінно. Оскільки атестація у визначені строки проведена не була, вона особисто записалася на прийом до директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, який запевнив її щодо проходження атестації восени та схвалив виконану нею роботу. Вона займалася перереєстрацією закладу, де зазначала себе саме директором закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області а не виконуючим обов`язки. з осени 2021 року проти неї почалась вестись акція щодо звільнення, писалися до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради необґрунтовані скарги, до дитячого закладу приїжджала комісія. ЇЇ знайомили лише з першим Актом перевірки, який носив відповідні рекомендації щодо роботи закладу, але жодних висновків щодо її особи не мав. У її звільненні особисто була зацікавлена представник третьої особи ОСОБА_5 . Жодних дорікань щодо своєї роботи вона не мала. Хто саме був призначений на посаду, їй офіційно не повідомляли. Після зміни керівництва Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради її пропонували звільнитися, пропонували роботу методистом в іншому закладі, а потім внесли зміни до наказу про прийняття на роботу та звільнили, на питання щодо працевлаштування запропонували посаду вихователя у дитячому закладі. Вона вважає, своє звільнення незаконним, про що й зазначила на відповідних наказах, вважаючи їх нікчемними.

Представники відповідача проти задоволенню позову заперечують, оскільки позивачка тимчасово виконувала обов`язки директора дитячого садка, саме до призначення на посаду завідуючого дошкільного закладу освіти уповноваженим органом та відповідно до встановленої процедури, тому підстави для поновлення її на посаді, яка відсутня у штатному розкладу відсутні.

Представник третьої особи просить у задоволенні позову відмовити, з підстав, зазначених представниками відповідача. Крім того, зазначила, що колектив дитячого садка та батьки були у шоці від роботи позивачки, тому зверталися з чисельними скаргами на ім`я ОСОБА_6 .

Вислухавши у судовому засіданні пояснення учасників провадження, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що 17.02.2021 наказом Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №59к/тр ОСОБА_1 призначено виконуючою обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області з 01.03.2021. Підставою зазначеного наказу є заява ОСОБА_1 від 16.02.2021 року.

За текстом заяви від 16.02.2021 ОСОБА_1 на ім`я Директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради остання зазначає: «Прошу призначити виконуючою обов`язки директора ЗДО №192 «Веселка» 01.03.2021р. до призначення на посаду основного працівника» ( мовою оригіналу).

17.01.2022 першим заступником директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради виданий наказ №18к/тр від 17.01.2022 «Про внесення змін до наказу», яким внесені зміни до наказу №59к/тр від 17.02.2021: «Про призначення ОСОБА_1 » шляхом викладення п.1 цього наказу в наступній редакції: «Призначити ОСОБА_1 01.03.2021 виконуючою обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області до призначення на посаду основного працівника».

18.01.2022 ОСОБА_1 ознайомлена з наказом під підпис, при цьому остання зазначила про свою незгоду з наказом, без зазначення причин.

Наказом першого заступника директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради від 17.01.2022 №19к/тр призначено 21.01.2022 ОСОБА_4 на вакантну посаду директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області на умовах укладеного строкового трудового договору (контракту). Підстава: заява ОСОБА_7 від 17.01.2022, строковий трудовий договір (контракт) від 17.01.2022 №02».

Листом № 01-н/110 від 17.01.2022 р. Департамент повідомив ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з призначенням 21.01.2022 р. директора ДНЗ термін дії укладеного з нею строкового трудового договору закінчується 20.01.2022 року згідно ч.2 ст.36 КЗпПУ, тому вона буде звільнена 20.01.2022 р, одночасно запропоновано працевлаштування на посаду вихователя закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області. З листом ОСОБА_1 ознайомлена 18.01.2022 року під підпис, при цьому зазначила, що пропозиція є нікчемною.

17.01.2022 наказом першого заступника директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №20к/тр звільнено 20.01.2022 ОСОБА_1 з посади виконуючої обов`язки директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області на підставі п.2 ст.36 Кодексу законів про працю України».

ОСОБА_1 під підпис ознайомлена з зазначеним наказом 18.01.2022 року, при цьому зазначила, що наказ є нікчемним, 20.01.2022 року отримала копію наказу.

Згідно установчих документів, дитячий заклад, з яким позивачка перебувала в трудових відносинах має назву «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області» код ЄДРПОУ 36711308 .

Отже, судом встановлено , що між сторонами існує спір щодо визначення виду укладеного трудового договору, та, відповідно, законності його припинення. При цьому за доводами сторони позивача, цей договір має характер безстроковості, що був укладений на невизначений строк, оскільки в наказі про признання позивачки не зазначено умови його припинення. Напроти, сторона відповідача, вважає, що з позивачкою був укладений саме строковий договір, виконання нею обов`язків директора дитячого дошкільного закладу носило тимчасовий характер, а саме до призначення на посаду основного працівника, тому її звільнення є законним.

При вирішенні зазначеного спору суд повинен встановити, яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та врегулювавши на законодавчому рівні практику виконання рішень ЄСПЛ окремим Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»), Україна наблизилась до створення однорідної судової практики, узгодженої з європейською правовою системою в схожих правовідносинах. Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до вище наведеного Закону для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Європейський суд з прав людини зауважив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

У пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004 вказано, що «згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша); держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (частина друга). Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації. Конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності».

У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Крім того, в редакціях відповідних норм актів законодавства, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, зазначено наступне.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами

Вiдповiдно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працiвник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повiдомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної полiтики з адмiнiстрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соцiальне страхування про прийняття працiвника на роботу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Отже, якщо працiвник приймається на роботу за наказом, незалежно вiд наявностi пiдписаного сторонами трудового договору у виглядi окремого документа, трудовий договiр як угода мiж сторонами iснує в будь-якому разi. Водночас ч. 3 ст. 24 КЗпП України не передбачає обов`язковостi укладання трудового договору як окремого документа з усiма працiвниками. Обов`язок щодо укладення письмових трудових договорiв у виглядi окремого документа виникає в роботодавця лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 24 КЗпП України.

Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Згідно ст. 36 ч.1 п.2 КЗпПУ підставою припинення трудового договору є, серед інших, закінчення строку дії укладеного договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про дошкільну освіту» законодавство України про дошкільну освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту", цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, отже трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту», на посаду керівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності призначається особа, яка є громадянином України, має відповідну вищу педагогічну освіту не нижче освітнього кваліфікаційного рівня «спеціаліст», стаж педагогічної роботи у сфері дошкільної освіти не менш як три роки, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов`язків. Керівника та заступника керівника державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посаду та звільняє з посади відповідний орган управління освітою. Педагогічних та інших працівників державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посади та звільняє з посад його керівник.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про дошкільну освіту» Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції, серед іншого, здійснюють добір, призначення на посади та звільнення з посад керівних кадрів у комунальних закладах дошкільної освіти.

Згідно ч.3 ст.31 Закону України «Про дошкільну освіту» керівника закладу дошкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

Типове положення про атестацію педагогічних працівників», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 №930, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.2010 за №1255/18550 визначає порядок атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров`я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ у штаті яких є педагогічні працівники

За змістом рішенням Запорізької міської ради від 30.09.2020 №33 «Про внесення змін до Положень виконавчих органів Запорізької міської ради» як уповноважена особа Запорізької міської ради та орган управління комунальними закладами освіти, заснованих Запорізькою міською радою укладає трудовий договір з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому чинним законодавством України та установчими документами закладу освіти. Директор Департаменту укладає трудові договори щодо прийняття на роботу з керівниками навчальних закладів, підпорядкованих Департаменту у відповідності до норм чинного законодавства України та звільняє керівників навчальних закладів, підпорядкованих Департаменту.

Крім того, аналіз законодавства у сфері освіти (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що в певних сферах законодавець при регулюванні трудових відносин передбачав специфіку статусу виконувача обов`язків, зокрема:

-засновник (засновники) новоутвореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає (призначають) виконувача обов`язків керівника вищого навчального закладу, але не більш як на шість місяців (частина четверта статті 42 Закону України «Про вищу освіту»);

- керівник вищого навчального закладу, в якому утворено новий факультет (навчально-науковий інститут), призначає виконувача обов`язків керівника цього факультету (навчально-наукового інституту) на строк до проведення виборів керівника факультету (навчально-наукового інституту), але не більш як на три місяці (частина третя статті 43 Закону України «Про вищу освіту»);

- якщо кандидат на посаду керівника державної наукової установи набрав більше 50 відсотків, але менше двох третин голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) призначити його на посаду або, за наявності вмотивованих заперечень, оголосити новий конкурс, призначивши виконувача обов`язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців (абзац 5 частини четвертої статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»);

- засновник (засновники) новоутвореної державної наукової установи або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) виконувача обов`язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців (частина дев`ята статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»).

При цьому, особливих правил щодо виконувача обов`язків керівника комунального дошкільного навчального закладу законодавець при регулюванні трудових відносин не визначив.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із призначенням працівника виконуючим обов`язки, здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України, роз`яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня 1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам України.

За абзацом 1 пункту 1 Роз`яснення 1965 року тимчасовим замісництвом вважається виконання службових обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Згідно з пунктом 2 Роз`яснення 1965 року призначення працівника виконуючим обов`язки за вакантною посадою не допускається. Таке можливе лише за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органом управління.

Аналогічні роз`яснення містяться у листі Міністерства соціальної політики України від 21 липня 2011 року № 591/13/84-11 де зазначено, що виконання службових обов`язків за більш відповідальною посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов`язано із розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації - є тимчасовим замісництвом. Працівник, який заміщує тимчасом відсутнього працівника, на період замісництва звільняється від виконання обов`язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи.

Застосування вказаних норм права узгоджуються з правовими висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року № 333/7100/15-ц, від 16 травня 2018 року № 756/5123/16-ц, від 27 січня 2020 року №654/941/17.

Отже, на думку суду, щодо вирішення питання щодо призначання ОСОБА_1 виконуючою обов`язки директора Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області застосуванню підлягають норми, прописані у Роз`ясненні 1965 року, оскільки призначення на посаду директора закладу дошкільної освіти здійснюється уповноваженою особою Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, а посада виконуючого обов`язки Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області не передбачена штатним розкладом установи. При цьому суд враховує, що чинним законодавством встановлений спеціальний порядок призначення керівника Дошкільного навчального закладу, а виконання обов`язків керівника носить тимчасовий характер - до призначення керівника Дошкільного навчального закладу на постійній основі згідно встановленого порядку.

Суд вважає встановленим, що між сторонами на підставі наказу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №59к/тр від 17.02.2021 та заяви ОСОБА_1 , в якій у письмовому вигляді викладено від її імені волевиявлення щодо її призначення виконуючою обов`язки директораДошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області 01.03.2021р. до призначення на посаду основного працівника» був укладений трудовий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін з кінцевою дією такого договору, що обумовлена відповідною подією - призначенням на посаду основного працівника. Позивачка погодилася на укладання саме строкового трудового договору, що підтверджується підписаною нею заявою, яка є не лише підставою для видання наказу про призначення виконуючої обов`язки директора дошкільного закладу, а й невід`ємною частиною оспорюваного наказу, які у своєму взаємозв`язку, в цілому, однозначно свідчать про укладання саме тимчасового, тобто строкового договору.

При цьому суд бере до уваги, що маючи певну освіту, рівень кваліфікації та життєвий досвід, надавши письмову згоду, викладену у своїй заяві, на призначення виконуючим обов`язки до призначення керівника закладу, позивачка мала усвідомлювати, що виконання нею обов`язків директора дитячого закладу є тимчасовим до вирішення питання призначення її ( або іншої особи) керівником такого закладу відповідно до норм Закону України «Про дошкільну освіту» та «Типового положення про атестацію педагогічних працівників», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 №930, а відтак може бути звільнена від їх виконання на підставі наказу уповноваженого органу. Зазначене не суперечить і самим поясненням позиваки, якій при написання заяви про призначення виконуючим обов`язків директора закладу було достеменно відомо, що таке перебування є тимчасовим, оскільки за її доводами воно залежить від результатів проходження нею атестації, саме по результатам якої її буде призначено на цю посаду постійно. За доводами позивачки, вирішення питання щодо не проведення відносно неї атестації відбулась з вини керівництва Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, однак бездіяльність посадових осіб, відповідальних за проходження атестації, нею в установленому порядку оскаржена не була.

Суд наголошує, що доводи позивачки щодо безсумнівного проходження нею майбутньої атестації є нічим іншим як голослівним припущенням, яке не може бути покладено в обґрунтування рішення,

Наказом директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №18к/тр від 17.01.2022 внесено умову закінчення виконання ОСОБА_1 обов`язків директораДошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області, оскільки наказ №59к/тр від 17.02.2021 такої умови - не містив. Зазначений наказ був виданий уповноваженою особою в день, коли було вирішено питання щодо призначення на посаду директора ОСОБА_4 на постійній основі та видно наказ про звільнення позивачки.

Зазначений наказ оспорюється з позивачкою з загальних підстав, на які вона посилається в обґрунтування незаконного, на її думку, звільнення.

Європейський суд з прав людини у справах «Sutyazhnik v. Russia» від 29 липня 2009 року, «Esertas v. Lithuania» від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності.

За загальним правилом прийнято розуміти пуризм як надмірне прагнення до переваги форми над змістом. Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.

На думку суду, зазначений підхід підлягає застосуванню й під час оцінки оспорюваного наказу першого заступника директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради №18к/тр від 17.01.2022 року, виходячи із конкретних обставин справи, що були встановлені судом.

«Правовий пуризм» означає надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.Так, дефектні процедури прийняття акту уповноваженою особою, як правило, тягне настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акту уповноваженою особою лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку, суду, уточнення формулювання раніше виданого наказу не змінило його правової суті та було, викликано лише бажанням новопризначеного керівництва відповідача привести його у відповідність до заяви ОСОБА_1 від 16 лютого 2021 року щодо призначення її виконуючою обов`язки директора ЗДО № 192 «Веселка», з урахуванням відповідних норм діловодства.

Суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановлених норм при виданні наказу уповноваженою особою ( зокрема, положень Наказу Державного комітету статистики України N 489 від 05.12.2008 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці та ДСТУ 4163:2020), та безумовної необхідності зазначення в наказі про призначення виконуючим обов`язків про його тимчасовий характер та умови припинення, та безпідставність уточнення виданого майже рік потому наказу про прийняття на роботу саме у день вирішення питання про звільнення такого працівника, в даному випадку вважає, що видання наказу №18к/тр від 17.01.2022 першим заступником Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради саме по собі жодним чином не вплинуло на висновок суду, оскількиключовим питанням даного спору було саме визначення судом правової природи укладеного між сторонами трудового договору від 17 лютого 2021 року, при обґрунтуванні висновку судом зазначений наказ №18к/тр від 17.01.2022 взагалі не брався до уваги.

Отже, підсумовуючи наведене, суд вважає, що навіть у тому разі, коли б заступником Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради наказ №18к/тр від 17.01.2022 не видавався, та відповідні зміни до наказу №59к/тр від 17.02.2021 не вносилися б взагалі, до іншого б висновку щодо виду трудового договору, за своїм внутрішнім переконанням, суд би не дійшов. Саме тому суд вважає, що визнання незаконним та скасування з формальних міркуваньнаказу №18к/тр від 17.01.2022 першого заступника Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, є недоцільним виходячи з мети і завдання цивільного судочинства, і призводить до порушення принципу правової визначеності.

Інші доводи наведені на обґрунтування позову не можуть бути підставами для поновлення позивачки на посаді виконуючого обов`язки, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на власному тлумаченні позивачем та її представником відповідних норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, оскільки, суд вважає встановленим, що між сторонами був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням юридичного факту - прийняттям на посаду основного керівника, а в установленому законодавством порядку ОСОБА_1 не була призначена на посаду директора Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області, тому її звільнення, з урахуванням змісту наказу про призначення виконуючим обов`язки директора дошкільного закладу, відповідає пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, а тому суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачем не порушено норм трудового законодавства під час звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади виконуючої обов`язкидиректора Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області.

Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за вимушений прогул задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимог про поновлення позивача на роботі, у задоволенні яких судом відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 279, 263, 264, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573094, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України буд.39Б), третя особа: Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №192 «Веселка» Запорізької міської ради Запорізької області (м. Запоріжжя, Парковий бульвар 15Б код ЄДРПОУ 36711308) про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Повний текст виготовлений 15 серпня 2022 року.

Суддя: Л.Г. Салтан