Ухвала суду № 105718234, 12.08.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.08.2022

Справа № 334/1114/20

Провадження № 1-кп/334/210/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Добрєва М.В.

при секретарі: Саламаха С.І.

за участю прокурора Овчаренко В.В.

захисника: Карпенко С.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

23.04.2015 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя, за ч.2 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст..75 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік.

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи особою раніше судимою за скоєння корисливих злочинів проти власності, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення і перевиховання не став і знову скоїв кримінальне правопорушення проти власності при наступних обставинах:

06.12.2015, о 19 годині 15 хвилин. ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, знаходячись у приміщенні магазину «Курочка Ряба», розташованого по вул. Одеській, 8 в м.Запоріжжя, перебуваючи у одному з торгівельних відділів, взяв з полиці та поклав до правої і лівої кишень кофти, в яку він був одягнений, дві скляні банки кави «Якобе Монарх», вагою 95 г, вартістю 105,95 гривень, без врахування ПДВ, та «Якобс Монарх» вагою 100 г. вартістю 124,20 гривень, без врахування ПДВ, які належать ТОВ «Курочки Ряба», чим спричинив товариству матеріальний збиток на загальну суму 230,15 гривень.

Після цього, ОСОБА_1 , з викраденим майном, перетнувши касову зону магазину, не розрахувався за товар, та намагався залишити його приміщення, однак не довів свій чинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений охоронцем магазину.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Карпенко С.В. заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності, оскільки ОСОБА_1 вчинив нетяжке кримінальне правопорушення, з моменту вчинення кримінального правопорушення сплило понад 6 років, обвинувачений не ухилявся від слідства та суду, нового злочину не вчинив.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав, клопотання захисника підтримав та просив задовольнити, звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрити та згоден із нереабілітуючими наслідками.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання та звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 ,на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строку давності.

Від представника потерпілого до суду надійшло клопотання, в якому він зазначив, що у випадку встановлення відсутності факту умисного вчинення дій, спрямованих на ухилення від слідства, не заперечує проти задоволення клопотання адвоката Карпенка С.В. щодо закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, потерпілого, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину та до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284, 288 КПК України).

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Згідно ч. 2 ст. 185 КК України передбачено покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Таким чином, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України, який було скоєно 06.12.2015 року і ця обставина сторонами не заперечується.

Таким чином, на час розгляду судом кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України минуло більше 6 років з дня вчинення інкримінованого йому злочину.

Строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням давності є обов`язковим для суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 11.12.2015 року прокурором прокуратури Ленінського району м.Запоріжжя складене повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України. Вказане повідомлення ОСОБА_1 отримав 11.12.2015 року під особистий підпис.

Під час досудового розслідування постановою старшого слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Павленко Д.С. 31.05.2017 року зупинено досудове розслідування у зв`язку з тим, що підозрюваний переховується від органів досудового слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження не відоме та оголошено підозрюваного в розшук.

Постановою слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Павленко Д.С. від 30.12.2019 року відновлено досудове розслідування, у зв`язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного стало відомо, останній був доставлений до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Разом з тим згідно із ч.2 ст.49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка скоїла злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

Отже, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст.49 КК), пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку із чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка скоїла злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до скоєння злочину на момент її зникнення ще не встановлено.

При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка скоїла злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку. Разом з тим на особу, яка скоїла злочин, законодавством не покладається обов`язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов`язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.

Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує її в розшук.

Причому підстава для оголошення в розшук під час досудового розслідування - «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.

Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Для застосування положень ч.2 ст.49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

Такий висновок зробив ВС в постанові №639/793/17 від 30.05.2019 року.

Так, зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного у період з 31.08.2017 року по 30.12.2019 року не може свідчити про ухилення останнього від слідства, адже в матеріалах кримінального провадження відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про виклики слідчого в порядку ст. ст. 135-137 КПК України.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомила суд, що вона є сусідка ОСОБА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 мешкає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно два роки назад до неї приходив співробітник поліції, якому вона пояснила, що ОСОБА_1 проживає по сусідству.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 повідомила суд, що вона є мати ОСОБА_1 Проживає разом із сином, в тому числі з 2015 по 2020 роки, за адресою: АДРЕСА_1 . Ніяких викликів до поліції не приходило. У 2020 році додому прийшов якийсь чоловік (співробітник поліції), та разом із сином кудись поїхав.

Крім цього, згідно із відомостей із форми висновку на ОСОБА_1 місцем проживання останього зазначені наступні адреси:

- АДРЕСА_1 .

- АДРЕСА_1 .

- АДРЕСА_1 .

Таким чином, органу досудового слідства було відоме місце мешкання ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що з дня вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України минуло понад шість років, тому ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за даною статтею на підставі ст.49 КК України

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).

В судовому засіданні обвинувачений висловив своє чітке бажання про застосування строків давності та закриття кримінального провадження.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 44, 49 КК України, ст.ст. 284, 286, 369 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката Карпенко С.В. у кримінальному провадженні про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд протягом 7 днів з моменту проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Добрєв М. В.