Ухвала суду № 105718232, 12.08.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.08.2022

Справа № 334/5343/15-к

Провадження № 1-кп/334/459/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Мірошниченка О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження № 1-кп/334/459/22, внесене 01.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080050001916, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, яка має вищу освіту, у шлюбі не перебуває, на утриманні дітей не має, фізичної особи - підприємця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 185 КК України,

за участю: прокурора Беклеміщевої Ю.М., представника потерпілого Мацко М.С., обвинуваченої ОСОБА_1 ,

встановив:

відповідно до обвинувального акта 30 квітня 2015 року приблизно о 14.00 годині ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні торгового залу магазину «Простор 201», який розташовується по пр. Леніна, буд. 224, в м. Запоріжжі, таємно викрала з торгового стелажу наступне майно: серветку кухонну фірми «SKY» вартість 6,67 гривень, дві серветки кухонні фірми «Seven» вартістю 7,50 гривень кожна, лосьйон для очей фірми Nivea Visage 125 мл. Вартістю 35,63 гривень, дві маски для очей колагенові кристалічні фірми Via Beauty вартістю 15,31 гривень кожна, бальзам-ополіскувач фірми Dove 200 мл. вартістю 41,97 гривня, дезодорант роликовий фірми «Nivea Energy fresh» вартістю 23,20 гривні, мило дитяче фірми «Jonson&Johnson» 100 г. вартістю 11,88 гривень, пакети для сміття фірми «Фрекен бок» 45*50/20л/30 шт. вартістю 8,58 гривень, зубочистки бамбукові фірми «Фрекен бок» вартістю 17,10 гривень, зубочистки дерев`яні м`ятні фірми «Фрекен бок» вартістю 22,68 гривні, чим спричинила ТОВ «Стиль Д» матеріальну шкоду на загальну суму 213,33 гривень. Після чого, ОСОБА_1 з викраденим майном перетнувши касову зону, намагалась зникнути з місця пригоди, однак не довела свій злочинний намір до кінця, по причинам, не залежним від її волі, так як, була затримана працівниками магазину.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною другою статті 15, частиною першою статті 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 заявила клопотання, в якому просить звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому, обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку не визнала.

Прокурор Беклемищева Ю.М. та представник потерпілого «Стиль Д» Мацко М.С. проти задоволення клопотання обвинуваченої не заперечували.

Заслухавши клопотання обвинуваченої, думки прокурора та представника потерпілого, суд дійшов наступних висновків.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 284, частини третьої статті 285, частини четвертої статті 286, частини третьої статті 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 185 КК України, яке було скоєне 30 квітня 2015 року.

На час вчинення правопорушення та судового провадження положення статей 12 та 49 КК України діяли в редакції Законів № 4025-VI від 15.11.2011 та № 1183-VII від 08.04.2014 відповідно.

На час постановлення цієї ухвали положення вказаних статей зазнали змін та діють в редакції Законів № 2617-VIII від 2.11.2018 та № 2160-IX від 24.03.2022 відповідно.

Відповідно до приписів частини першої статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно з нормами статті 12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Відповідно до положень статті 49 КК України (у редакції Закону № 2160-IX від 24.03.2022) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо: з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у законі строки (два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину); протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 49 КК України (у редакції Закону № 2160-IX від 24.03.2022) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.

У даному випадку після внесення змін до вказаних статей мало місце поліпшення становища обвинуваченої ОСОБА_1 порівняно із попередніми редакціями статей 12 та 49 КК України, що були чинними на час вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з цим у даному кримінальному провадженні є підстави для застосування положень частини першої статті 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження під час судового провадження обвинувачена ОСОБА_1 перебувала у розшуку з 28.03.2017 до 03.05.2018, з 28.10.2019 до 06.12.2021 та з 01.07.2022 до 12.08.2022. Крім цього, обвинувачена перебувала у розшуку під час дізнання з 21.12.2021 до 25.01.2022. Таким чином, обвинувачена ОСОБА_1 ухилялась від досудового розслідування та суду.

У своїй постанові від 05.04.2021 у справі № 328/1109/19 об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила наступний висновок: «…об`єднана палата виходить з такого кримінально-правового змісту частини другої статті 49 КК (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року): ухилення особи від досудового розслідування або суду має своїм наслідком зупинення перебігу давності; перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання; у разі ухилення особи від досудового розслідування або суду і наступного її з`явлення із зізнанням чи затримання - встановлені частиною першою статті 49 КК (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) диференційовані строки давності до уваги не беруться; щодо такої особи застосовуються визначені частиною другою статті 49 КК (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) загальні строки давності - п`ять років у разі вчинення нею кримінального проступку і п`ятнадцять років - у раз вчинення нею злочину будь-якого ступеня тяжкості».

Враховуючи ухилення обвинуваченої від досудового розслідування та суду, не можуть бути застосовані приписи частини першої статті 49 КК України (у редакції Закону № 2160-IX від 24.03.2022).

Таким чином, відповідно до вимог частини другої статті 49 КК України (у редакції Закону № 2160-IX від 24.03.2022) строк давності для обвинуваченої становить п`ять років з часу вчинення інкримінованого їй кримінального проступку.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 185 КК України, який був вчинений 30 квітня 2015 року.

Таким чином, передбачений частиною другою статті 49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за інкримінований їй кримінальний проступок сплив 30 квітня 2020 року, ще до повторного надходження обвинувального акту до суду.

Відповідно до частини першої статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За правилами частини восьмої статті 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 надала суду згоду на її звільнення від кримінальної відповідальності.

Положеннями частини четвертої статті 286 КПК України визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень статті 63 Конституції України та статті 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченої, а отже невизнання нею своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності її згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації нею свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (статтею 49 КК України) інститут звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням нею своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, невизнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності її згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їй судом суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 необхідно задовольнити, звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 284-286, 288, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності задовольнити.

На підставі частини другої статті 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 15, частиною першою статті 185 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 1-кп/334/459/22, внесене 01.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080050001916, - закрити.

Речові докази:

- чотири фіскальні чеки, які долучені до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- серветка кухонна фірми «SKY», два рушники кухонних фірми «Seven», лосьйон для очей фірми Nivea Visage 125 мл., дві маски для очей колагенові кристалічні фірми Via Beauty, бальзам-ополіскувач фірми Dove 200 мл., дезодорант роликовий фірми Nivea Energy fresh, мило дитяче фірми Johnson&Johnson 100 г., пакети для сміття фірми «Фрекен Бок», зубочистки бамбукові фірми «Фрекен Бок», зубочистки дерев`яні м`ятні фірми «Фрекен Бок», які передані на відповідальне зберігання директору магазина «Простор» ОСОБА_2 , - залишити ТОВ «Стиль Д» за належністю.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.

Повна ухвала складена 15 серпня 2022 року.

Суддя: