Рішення № 105715769, 05.07.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №296/10323/21

Категорія 7

2/295/1023/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючої - судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря - Кирийчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Житомирської міської ради про визнання частково недійсним та часткове скасування свідоцтва про право власності на житло, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, в якому просять визнати частково недійсним та частково скасувати свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 21 лютого 2003 року відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради в частині посвідчення права приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , а також визнати частково недійсним та частково скасувати свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 21 лютого 2003 року відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради в частині посвідчення права приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказали, що в березні 2021 року їм стало відомо, що за кожним з них зареєстровано право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку приватизації, проте будь-яких дій щодо надання письмової згоди на приватизацію вказаного житла, або подання заяв та документів до органів приватизації з оформлення права власності на вказану квартиру позивачами не здійснювалося. З листа Житомирської міської ради № 1-1284 від 30.09.2021 року позивачам стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 , яка приходиться позивачу ОСОБА_1 матір`ю, а позивачу ОСОБА_2 бабою, без їхньої згоди, від свого імені подала до органу приватизації заяву на приватизацію вказаної квартири, на підставі чого було видане розпорядження № 43568 від 21.02.2003 року про передачу ОСОБА_3 в приватну сумісну власність квартири та цього ж дня видано оскаржуване свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 . В результаті неправомірних дій відповідача ОСОБА_4 були порушені їхні законні права та інтереси щодо реалізації в майбутньому свого права отримання в приватну власність в порядку приватизації житла як сім`я військовослужбовця, так як позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а позивач ОСОБА_2 є членом її сім`ї та користуються соціальними пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відзиві на позов представника відповідача Житомирської міської ради викладено заперечення щодо заявлених вимог з посиланням на те, що під час вирішення питання щодо передачі (приватизації) квартири (кімнати в гуртожитку) у власність громадян управління житлового господарства Житомирської міської ради керується низкою чинних нормативно-правових актів України, зокрема, Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. Так відповідно до згаданого положення до органу приватизації ОСОБА_3 були надані наступні документи: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення в гуртожитку, кімнати в комунальній власності, а також довідка про склад сім`ї та займані приміщення. У відзиві акцентовано увагу на тому, що позивачем особисто було проставлено власний підпис в заяві про приватизацію (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), що підтверджує обізнаність позивача щодо приватизації вказаної квартири. На підставі зазначених документів було зроблено розрахунок, видано розпорядження органу приватизації від 21.02.2003 року № 43568 та свідоцтво про право власності на житло. Квартира АДРЕСА_1 була передана в спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (позивачу), ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року. Тобто, управління житлового господарства Житомирської міської ради здійснило приватизацію житла відповідно до вимог законодавства.

Позивачі, відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Позивачі надали до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності та підпримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 також направила до суду заяву з проханням про проведення розгляду справи за її відсутності та вказала, що позов визнає. У заяві вказала про те, що в 2003 році вона як квартиронаймач квартири АДРЕСА_1 не повідомляла про свої наміри щодо приватизації квартири та не запитувала згоди у своєї дочки ОСОБА_1 і її дочки ОСОБА_2 відносно бажання взяти участь у безоплатній передачі у власність квартири в порядку приватизації. Про факт приватизації нею квартири позивачів не повідомляла та не знала, що такі дії можуть вплинути на реалізацію позивачами свого права на забезпечення житлом, оскільки її дочка є військовослужбовцем і користується відповідними соціальними гарантіями.

Представник відповідача Житомирської міської ради в поданій заяві просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Частиною ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їхній відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позов, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради від 20.08.2021 року, копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 15.01.2010 року (а. с. 8, 10).

Позивач ОСОБА_1 проходить службу в Збройних Силах України з 06.05.1998 року та перебуває на військовій службі в Житомирському зональному відділі Військової служби правопорядку з 02.0.2003 року відповідно до витягу з послужного списку та довідки Житомирському зональному відділі Військової служби правопорядку від 23.03.2021 року (а. с. 12, 13).

Згідно оскаржуваного свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21.02.2003 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в рівних частинах (а. с. 26). Свідоцтво видане на підставі розпорядження органу приватизації № 43568 від 21.02.2003 року (а. с. 55).

За ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 за кожним в порядку приватизації на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 21.02.2003 року, що слідує з витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 1371491 від 01.09.2003 року (а. с. 27).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (надалі - Закон) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 2, ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи виконавчої влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року в справі (№ 31443/96) «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини», № 48939/99, пункт 128, «Москаль проти Польщі», № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74, від 20.05.2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», пункт 128, та «Беєлер проти Італії», пункт 119).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25 - 26 березня 2011 року в Доповіді «Верховенство права» вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права є, зокрема: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом; влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.

Таким чином, верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.

Із заяви до керівника органу приватизації ОСОБА_8, зареєстрованої 24.01.2003 року, судом встановлено, що заява на приватизацію квартири АДРЕСА_1 подана за підписом наймача квартири ОСОБА_3 та повнолітніх членів її сім`ї, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (позивача), ОСОБА_5 (а. с. 54).

Таким чином, встановивши, що позивач ОСОБА_7 приймала участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 як член сім`ї наймача квартири шляхом підписання зазначеної вище заяви, що не спростовано відповідними доказами, а позивач ОСОБА_2 в силу неповнолітнього віку участі в підписанні такої заяви на приватизацію не приймала, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Окрім того, необхідно зауважити, що позов пред`явлено до Житомирської міської ради, яка є неналежним відповідачем у справі, так як ніяких рішень з приводу передання у власність позивачам житла нею не приймалося, а свідоцтво про право власності на житло видане відділом приватизації державного житлового фонду Виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів, а не Житомирською міською радою.

Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Житомирської міської ради про визнання частково недійсним та часткове скасування свідоцтва про право власності на житло відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Житомирська міська рада (адреса: 10014, м. Житомир, майд. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954).

Суддя Л.М. Семенцова