Рішення № 105708737, 27.07.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
27.07.2022
Номер справи
760/20338/20
Номер документу
105708737
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №760/20338/20

2/760/6093/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Кушнір С.І.

за участю секретаря - Федоренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько Микола Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 17.09.2020 р. звернувся до суду із зазначеним позовом та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6790, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 19.06.2020 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості, відповідно до умов кредитного договору № 11249069000 від 08.11.2007 р.

Позовна заява обґрунтована тим, що у серпні 2020 року позивачу стало відомо, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. 14.07.2020 р. відкрив виконавче провадження № 62566971 на виконання виконавчого напису № 6790 від 19.06.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. на кредитному договорі № 11249069000 від 08.11.2007 р., боржником у якому вказано позивача, а стягувачем - відповідача по справі, про стягнення на користь відповідача заборгованості за період з 16.11.2018 р. по 16.06.2020 р. в сумі 1364748,39 грн., з яких: 1 364 348,39 грн. заборгованість по кредиту, 400,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

З даним виконавчим написом позивач не погоджується і вважає його вчиненим незаконно, оскільки, на думку позивача, заборгованість не є безспірною, адже нотаріус не перевірив, чи на момент вчинення напису позивач мав безспірну заборгованості перед стягувачем, а відповідачем не було надано йому відповідних документів, на підставі яких можна було б визначити його заборгованість чи відсутність заборгованості за вище вказаним кредитним договором.

Крім того зазначає, що строк кредитного договору № 11249069000 від 08.11.2007 р. закінчився 08.11.2014 р. і його умови та строк дії не продовжувався, при цьому термін позовної давності сплив 09.11.2017 р., при цьому, за рішенням суду стягувач вже використав своє право на отримання заборгованості.

Так, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.06.2010 р. у цивільній справі № 2-2523/10, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11249069000 від 08.11.2007 р. в розмірі 64328 доларів США 86 цента.

Також вважає, що приватним нотаріусом допущено порушення законодавства при вчинені оспорюваного напису, адже вчинення виконавчих написів на кредитних договорах у зв`язку із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14. Є незаконним, оскільки нормативний акт, який надав таке право нотаріусам, визнано незаконним і нечинним.

Зазначені обставини на думку представника позивача свідчать про спірність заборгованості, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 18.09.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 25.09.2020 р., відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.02.2021 до канцелярії суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення (заперечення) проти позову, в яких просить відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на таке.

На думку представника відповідача, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, тим паче за наявності рішення суду котрим із боржника стягнуто заборгованість, зобов`язання не припиняється, що також зазначено у правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 15.05.2017 р. у справі № 6-786цс17.

Посилається також на те, що з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Так, відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Виходячи з викладеного, на думку представника відповідача, безспірність заборгованості при вчиненні нотаріусом виконавчого напису була перевірена у відповідності до пункту 3.2 Порядку, який не передбачає необхідність подання нотаріусу підтвердження отримання вимоги про добровільне виконання зобов`язання.

Таким чином, на думку представника відповідача, посилання позивача на ненадання нотаріусу документів, які підтверджують безспірність заборгованості, є безпідставними, при цьому, приватним нотаріусом оскаржуваний виконавчий напис було вчинено в межах строків визначених ст. 88 Закону України «Про нотаріат», тому позов не підлягає задоволенню.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.03.2021 р. за заявою позивача забезпечено позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №62566971 з примусового виконання виконавчого напису №6790, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 19.06.2020 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості, відповідно до умов кредитного договору №11249069000 від 08.11.2007 р. у розмірі 1364748,39 грн. за період з 16.11.2018 р. по 16.06.2020 р.

Треті особи пояснень щодо позову не надали.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надали клопотання, відповідно до якого просять розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому ЦПК України порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявними в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Встановлено, що 08.11.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11249069000. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав відповідачеві кредит в іноземній валюті в розмірі 50943 доларів США. Відповідно до п. 1.2.2 Кредитного договору відповідач зобов`язався повернути позивачеві кредитні кошти у повному обсязі не пізніше 08.11.2014 р. згідно з графіком погашення кредиту.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.06.2010 р. у цивільній справі № 2-2523/10, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11249069000 від 08.11.2007 р. в розмірі 64328 доларів США 86

цента, що за курсом НБУ станом на 24.12.09 року становить 512572 грн. 30 коп.

08.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги. Відповідно до даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №11249069000 від 08.11.2007 р., у зв`язку з чим у зобов`язанні відбулась заміна кредитора, що є підставою для процесуального правонаступництва.

17.11.2015 р. ухвалою Подільського районного суду м. Києва замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

В подальшому ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги до Позивача за вказаним кредитним договором ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 991/К від 16.11.2018 р.

19.06.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис за № 6790, за яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість за Кредитним договором №11249069000 від 08.11.2007 р. за період з 16.11.2018 р. по 16.06.2020 р. в сумі 1364348,39 грн.

14.07.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. відкрито виконавче проводження № 62566971 з примусового виконання виконавчого напису № 6790, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 19.06.2020 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості, відповідно до умов кредитного договору №11249069000 від 08.11.2007 р. у розмірі 1364748,39 грн. за період з 16.11.2018 р. по 16.06.2020 р.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно зі ст.87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 Вчинення виконавчих написів Розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р., встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, наведеній вище.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. рішення суду залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 р. Про судове рішення в адміністративній справі визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 р. № 1172 в редакції постанови КМУ від 29.11.2001 р.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 Вчинення виконавчих написів розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Таким чином, вчиняючи 17.09.2020 року виконавчий напис № 6790, приватний нотаріус Баршацький І.В. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Аналогічного правового висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду, що вбачається з постанови від 21.09.2021р. у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5rc21.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст.88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18 (провадження № 61-43895св18) від 06.06.2019 р., розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі № 6-887цс17.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

З постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц вбачається, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні

Натомість, як вбачається з оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, визначена відповідачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом включає період з16.11.2018 р. до 16.06.2020 р., який виходить за межі строку кредитування.

Крім того, нотаріусом, в порушення п. 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не перевірено трирічний термін для стягнення заборгованості по кредиту.

Крім того, у відповідності до правової позиції Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.03.2018 р. по справі № 444/9519/12, Верховний Суд вказав не те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

За наслідками системного аналізу правових норм, зазначених у статті 88 Закону України «Про нотаріат», статті 257 ЦК України та частини 5 статті 261 ЦК України, з урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус має перевірити факт спливу трирічного строку щодо кожного заявленого стягувачем платежу, а у разі невиконання такого обов`язку є підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню через порушення процедури його вчинення.

Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 02.07.2019 р. у справі №916/3006/17, згідно з якою Велика Палата Верховного Суду вважає, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Враховуючи, що відповідно до п. 1.2.2 Кредитного договору від 08.11.2007 р. № 11249069000 позивач зобов`язався повернути позивачеві кредитні кошти у повному обсязі не пізніше 08.11.2014 р. згідно з графіком погашення кредиту, а виконавчий напис вчинено 19.06.2020 р., за яким проведено стягнення за період з 16.11.2018 р. по 16.06.2020 р., відповідач звернувся до нотаріуса з пропуском загального строку позовної давності.

Зазначені обставини безумовно свідчать про спірність заборгованості, стягнутої за оскаржуваним виконавчим написом та наявності ознак подвійного стягнення.

З огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо підтвердження безспірність заборгованості позивача.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, що зазначена заборгованість не є безспірною, а тому вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується понесених витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Встановлено, що 03.04.2017 між ОСОБА_1 та адвокатом Демиденко Г.О. було укладено договір про надання правової допомоги № 2709.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 2709/0720 від 13.09.2020 р. ОСОБА_1 було сплачено адвокату Демиденко Г.О. передоплату за договором про надання правової допомоги № 2709 у розмірі 5000 грн.

Суд вважає, що заявлені, так і понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, суд вважає виправданими та такими, що відповідають критерію реальності, розумності та співмірності понесені витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за подання позовної заяви та 454 грн. за подання до суду заяви про забезпечення позову.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, аналіз положень законодавства України та приймаючи до уваги те, що відповідачами не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, що зазначена заборгованість не є безспірною, приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько Микола Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6790, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 19.06.2020 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості, відповідно до умов кредитного договору №11249069000 від 08.11.2007 р. у розмірі 1364748,39 грн. за період з 16.11.2018 р. по 16.06.2020 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (03126, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1294 гривень 80 копійок., витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кушнір С.І.

Часті запитання

Який тип судового документу № 105708737 ?

Документ № 105708737 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 105708737 ?

Дата ухвалення - 27.07.2022

Яка форма судочинства по судовому документу № 105708737 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 105708737 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 105708737, Солом'янський районний суд міста Києва

Судове рішення № 105708737, Солом'янський районний суд міста Києва було прийнято 27.07.2022. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 105708737 відноситься до справи № 760/20338/20

Це рішення відноситься до справи № 760/20338/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 105707384
Наступний документ : 105708738