Рішення № 105692338, 25.07.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Симона Петлюри, 16/108, м.Київ, 01032, тел (044)235-95-51, е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/4610/15 (911/3054/21)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Когтіна Є.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні

позовну заяву ОСОБА_1 , м. Бровари Київської області

до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - розпорядник майна Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» арбітражний керуючий Сольський Володимир Степанович, м. Львів

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

у межах справи №911/4610/15

про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870)

У засіданні суду брали участь:

позивач: ОСОБА_1 (особисто, паспорт);

представник відповідача: Артамонов О.І. (посвідчення №598 дійсне до 31.12.2022, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);

третя особа: не з`явився

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 15.10.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із позовною заявою б/н від 15.10.2021 (вх. №3030/21 від 19.10.2021) до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (далі - ДП «РЕМ», відповідач), в якій просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ ДП «РЕМ» від 16.09.2021 за №134-к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора - виконавчого директора ДП «РЕМ»; поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора - виконавчого директора ДП «РЕМ» з 17.09.2021; стягнути з ДП «РЕМ» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.09.2021 по дату поновлення на роботі.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 40, 42, 492, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та зазначає, зокрема, що: позивача звільнено із займаної посади 16.09.2021 на підставі відповідного наказу, який не передбачав скорочення штату та змін в організації виробництва; затверджені у новій редакції відповідні організаційна структура ДП «РЕМ» та штатний розпис лише трансформували посаду першого заступника генерального директора - виконавчого директора ДП «РЕМ» на посаду першого заступника генерального директора ДП «РЕМ»; на момент призначення нового виконуючого обов`язки генерального директора ДП «РЕМ» позивач перебувала у відпустці, а із наказами про введення в дію організаційної структури та штатного розпису ОСОБА_1 ознайомлена не була; позивачу не пропонувалась посада першого заступника генерального директора ДП «РЕМ»; при звільненні ОСОБА_1 із посади не враховано вимоги щодо переважного права на залишення на роботі, а саме: висока кваліфікація та продуктивність праці, наявність у позивача дві вищі освіти, нагородження почесними грамотами, досвід роботи на керівних в державних органах та підприємствах більше 10 років, відсутність зауважень з приводу роботи з боку керівництва, відсутність дисциплінарних стягнень.

1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив з наступних підстав: станом на 25.03.2021 на ДП «РЕМ» склалася критична фінансова ситуація, що була зумовлена діями колишнього керівництва, у тому числі позивача; позивачем в межах повноважень не проводилось жодної оптимізації витрат фінансових ресурсів, скорочення змін у структурі підприємства, а навпаки, колишнім керівництвом умисно вчинялися дії на збільшення кредиторської/дебіторської заборгованості; позивачу були запропоновані посади, які були вільні для переведення, однак, ОСОБА_1 станом на 16.09.2021 не надала згоди на зайняття іншої посади; твердження позивача про те, що відповідні посади є тотожними спростовується відповідною організаційною структурою, оскільки до змін у підпорядкуванні першого заступника генерального директора - виконавчого директора було 6 департаментів, а після - 4 департамента; позивачем при здійсненні розрахунку своєї середньоденної плати неправомірно включив надбавки за високі досягнення, щомісячну премію, вислугу, компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату, відпускні, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу.

1.3. Позивач, у відповідності до ст. 161 ГПК України, подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що: надбавки та премії, які враховувались при відповідному розрахунку не відносяться до одноразових виплат, а носили постійний характер; до розрахунку не включались компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати, відпускні, лікарняні; простій на ДП «РЕМ», який введений у зв`язку із воєнним станом, не поширювався на жодного заступника генерального директора ДП «РЕМ».

1.4. Розпорядник майна ДП «РЕМ» арбітражний керуючий Сольський Володимир Степанович скористався правом, передбаченим ст. 168 ГПК України, та подав письмові пояснення по суті справи, які ухвалою суду від 13.12.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі ст. 118 ГПК України залишені без розгляду.

25.07.2022 у судове засідання вказаний учасник справи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце засідання інформувався належним чином. Водночас, явка розпорядника майна обов`язковою судом не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе продовжити судове засідання без його участі.

1.5. 25.07.2022 під час судового засідання позивач у вступному слові учасників справи підтримала свою позовну заяву та просила суд її задовольнити з підстав викладених у заявах по суті справи.

У свою чергу, представник ДП «РЕМ» у вступному слові проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні із урахуванням обставин, викладених у відзиві та запереченнях.

2. Процесуальні дії суду та результати вирішення заяв/клопотань учасників справи з процесуальних питань

2.1. У провадженні суду перебуває справа №911/4610/15 про банкрутство ДП «РЕМ» на стадії судової процедури - розпорядження майном боржника.

2.2. Ухвалою суду від 22.10.2021 на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства Кодекс (із урахуванням перебування судді у відпустці у період з 28.09.2021 по 19.10.2021), зокрема: прийнято відповідну позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «РЕМ» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до розгляду в межах справи про банкрутство ДП «РЕМ»; відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.11.2021; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - розпорядника майна ДП «РЕМ» арбітражного керуючого Сольського Володимира Степановича (свідоцтво №1122 від 07.06.2013; далі - третя особа).

На підставі ст.ст. 161, 182-183 ГПК України судом задоволено клопотання відповідача (вх. №26593/21 від 17.11.2021) та третьої особи (вх. №26811/21 від 22.11.2021) про надання додаткового часу для подачі заяв по суті справи, встановлено відповідний строк до 08.12.2021 (включно) та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.12.2021 (протокольна ухвала суду від 22.11.2022).

2.3. За результатами підготовчого засідання 13.12.2021 судом постановлено ухвалу, якою, зокрема, установлено учасникам справи строк для подачі додаткових пояснень по суті спору до 17.01.2022 (включно), закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 14.02.2022.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 28.02.2022, про що судом постановлено відповідну протокольну ухвалу від 14.02.2022.

Водночас, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 23.08.2022.

З урахуванням зазначеного та веденням активних бойових дій на території м. Києва та Київської області, судове засідання, призначене на 28.02.2022, не відбулось.

Ухвалою суду від 20.04.2022, з огляду на ч. 7 ст. 4 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», призначено у даній справі судове засідання на 16.05.2022.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України судове засідання відкладалось до 13.06.2022 (за клопотанням відповідача (вх. №5101/22 від 12.05.2022)) та у ньому оголошувалась перерва до 04.07.2022, про що судом постановлені протокольні ухвали від 16.05.2022 та від 13.06.2022.

Ухвалою суду від 04.07.2022, у відповідності до ст.ст. 74, 216 ГПК України, постановлено здійснити запит до відповідних державних органів щодо перетину позивачем державного кордону, та оголошено перерву у судовому засіданні до 25.07.2022.

Ухвалою суду від 08.07.2022, зокрема, витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 16.05.2022.

2.4. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 25.07.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. 22.06.2017 ОСОБА_1 призначено першим заступником генерального директора - виконавчим директором ДП «РЕМ», про що міститься відповідний запис у трудові книжці позивача НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 21-29).

3.2. 30.11.2020 наказом ДП «РЕМ» №132 з 01.12.2020 введено в дію нові штатні розписи, зокрема, по апарату управління згідно із затвердженими новими схемами посадових окладів та тарифних ставок (т. 1 а.с. 33).

Відповідно до штатного розпису, станом на 01.12.2020, у складі керівництва ДП «РЕМ» були: генеральний директор; перший заступник генерального директора - виконавчий директор; заступник генерального директора - заступник виконавчого директора з комерційних питань; заступник генерального директора - заступник виконавчого директора з технічних питань. При цьому, усього по керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату управління ДП «РЕМ» кількість посад складала 149 (т. 1 а.с. 34-38).

13.03.2021 ДП «РЕМ» затверджено розподіл обов`язків між генеральним директором, першим заступником генерального директора - виконавчим директором, заступником генерального директора - заступником виконавчого директора з технічних питань, заступником генерального директора - заступником виконавчого директора з комерційних питань та головним бухгалтером, про що видано відповідний наказ за №26 (т. 1 а.с. 55-62).

3.3. 26.03.2021 ДП «РЕМ» відповідно до наказу від 26.03.2021 №31 «Про введення в дію структури» затверджено штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців та штатний розпис робітників апарату управління ДП «РЕМ» (наказ №32; т. 1 а.с. 39).

Згідно із штатним розписом, станом на 26.03.2021, у складі керівництва відповідача наявні: генеральний директор, перший заступник генерального директора, директор технічний, директор з матеріального-технічного забезпечення, директор фінансовий, директор із сервісу та розвитку. При цьому, усього по керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату управління ДП «РЕМ» кількість посад складала 151 (т. 1 а.с. 40-44).

У зв`язку із зазначеними обставинами, 01.04.2021 з метою ефективного управління ДП «РЕМ», відповідно до його статуту, та у зв`язку з веденням у дію нового штатного розпису (наказ №32 від 26.03.2021) затверджено розподіл обов`язків між генеральним директором, першим заступником генерального директора, головним бухгалтером, директором з матеріально-технічного постачання, директором технічним, директором фінансовим, директором із сервісу та розвитку про що видано відповідний наказ за №43 (т. 1 а.с. 49-54).

3.4. 15.04.2021 на підставі наказів підприємства від 26.03.2021 №31 «Про введення в дію структури» та №32 «Про затвердження штатних розписів апарату управління ДП «РЕМ», у зв`язку із скороченням штату працівників, пов`язаним із змінами в організації виробництва та праці, ДП «РЕМ» видано наказ №51 (т. 1 а.с. 32), на підставі якого заступник директора департаменту документального забезпечення та кадрової роботи - начальник відділу кадрів Петренко Т.О. повинен здійснити дії щодо упорядкування організаційної структури відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема:

здійснити переведення (згідно поданих заяв) та переміщення в межах посади, кваліфікації та оплати праці обумовлених трудовим договором) працівників апарату управління до нових структурних підрозділів, відповідно до нового штатного розпису (п.п. 1.1);

працівників апарату управління, що підпадають під скорочення або зміну істотних умов праці персонально попередити, не пізніше ніж за 2 місяці, але не раніше 02.05.2021, про можливе їх вивільнення та запропонувати переведення за їх згодою на інші вакантні посади. У разі відмови від переведення підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за п. 1 ст. 40 КЗпП (п.п. 1.2).

3.5. 16.07.2021 ДП «РЕМ» попереджено ОСОБА_1 про те, що відповідно до структури підприємства, затвердженої 26.03.2021 та введеної в дію наказом від 26.03.2021 №31 та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці, внесенням змін до штатного розпису з 26.03.2021, посада першого заступника генерального директора - виконавчого директора скорочується, а ОСОБА_1 підлягає вивільненню з 16.09.2021 за п. 1 ст. 40 КЗпП (т. 1 а.с. 31).

При цьому, запропоновано переведення на посади: радника апарату радників генерального; начальника відділу претензійно-позовної роботи Департаменту правового забезпечення; заступника начальника відділу з питань претензійно-правової роботи Департаменту правового забезпечення; заступника начальника відділу матеріально-технічного постачання Департаменту з матеріально-технічного постачання.

Із вказаним попередженням позивач ознайомилась 16.07.2022, про що свідчить підпис останньої на вказаному документі.

16.09.2021 ДП «РЕМ» видано наказ (розпорядження) №134-к про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено 16.09.2021 ОСОБА_1 із займаної посади, у зв`язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, на підставі наказу від 15.04.2021 №51 «Про упорядкування організаційної структури та можливе вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників» попередження про вивільнення, листа первинної профспілкової організації апарату управління ДП «РЕМ» від 31.08.2021 №2 «Про надання згоди на звільнення» (т. 1 а.с. 20).

3.6. У зв`язку із введенням воєнного стану, на ДП «РЕМ», зокрема, запроваджено дистанційну роботу з 01.03.2022 до закінчення воєнного стану для працівників апарату управління, зазначених у додатку 1 до цього наказу та оголошено початок простою на підприємстві не з вини працівників із 01.03.2022 до можливості відновити роботу (наказ від 28.02.2022 №48, т. 1 а.с. 214).

07.04.2022 ДП «РЕМ» видано наказ №62, яким, зокрема, припинено простій з 07.04.2022 (т. 2 а.с. 12).

3.7. Згідно листа Державної при кордної служби України №91-17980/0/15-22Вих від 18.07.2022 відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях, та тимчасово окупованою територією АР Крим, ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 16.05.2022, не виявлено (т. 2 а.с. 51).

4. Щодо порушеного права

Вважаючи, що звільнення позивача є незаконним, ОСОБА_1 звернулась із відповідним позовом до суду.

5. Висновки суду із посиланням на докази та норми права, які застосовано

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України (станом на 16.09.2021) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП).

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Така позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.03.2022 у справі №729/252/21, від 29.06.2022 у справі №522/12874/20-ц, від 19.05.2022 у справі № 205/6352/18.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом ДП «РЕМ» №32 від 26.03.2021, затверджено новий штатний розпис, яким збільшено чисельність посад з 149 до 151, скорочено, зокрема, посаду першого заступника генерального директора - виконавчого директора, та введено, зокрема, посаду - першого заступника генерального директора.

У свою чергу, суд зазначає, що штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства, а тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Чисельність працівників - це економічний показник, який визначає кількість працівників певних категорій та професій, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості.

Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.

З огляду на викладене скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися.

Водночас, зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставою зловживань та незаконного звільнення працівників, а незначні розширення в діяльності відповідача не є змінами в організації виробництва та праці. Тобто, скорочення чисельності або штату працівників, безумовно, є правом роботодавця, однак це не має бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №761/25605/17).

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 492 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 492 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 6-40цс15, підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 800/538/17, а також неодноразово застосована Верховним Судом при розгляді цієї категорії справ.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Як зазначено у ст. 42 КЗпП , зокрема, скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Судом береться правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.07.2022 справа № 519/1218/20, відповідно до якої правила ст.42 КЗпП щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у ч.2 ст.42 КЗпП.

Проаналізувавши зміст відповідних штатних розписів станом на 01.12.2020 та 26.03.2021, а також розподіл обов`язків, станом на 13.03.2019 та 01.04.2021, суд дійшов висновку, що новостворена посада «перший заступник генерального директора» передбачає переважну більшість функціональних обов`язків скороченої посади «перший заступник генерального директора - виконавчий директор», а тому безумовно стверджувати, що відповідна посада була саме скорочена, а не перейменована, у суду підстав не має.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів:

надання позивачу переліку вакантних посад, які з`явилися на підприємстві протягом відповідного періоду і які існували на день звільнення, а наведені посади у попередженні про вивільнення станом на 16.07.2021, не може вважатися належним виконанням обов`язку з працевлаштування працівника;

зокрема, що посаду першого заступника генерального директора обіймає інша особа, у тому числі під час ознайомлення позивача про скорочення її посади;

здійснення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишені (призначені) на відповідну посаду, і ОСОБА_1 , які б у своїй сукупності вказували на дотримання ДП «РЕМ» ч. 3 ст. 492 КЗпП.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч . 1 ст. 77 ГПК України).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач в супереч ст. 492 КЗПп України не сприяв можливості реалізувати позивачу права бути переведеною на іншу (рівнозначну) вакантну посаду, а тому вважати, що спірний наказ прийнятий із дотриманням норм КЗпП у суду підстав не має.

5.2. Твердження відповідача про те, що дії, у тому числі, позивача призвели до критичної фінансової ситуації ДП «РЕМ», оскільки ОСОБА_1 не проводилась оптимізація витрат фінансових ресурсів вказаного підприємства не приймаються судом до уваги, оскільки підставою для звільнення позивача є саме п. 1 ст. 40 КзПП, а не інші підстави, пов`язанні із неналежним виконання обов`язків.

5.3. Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП (у редакції чинній на час вирішення даного спору) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз правових норм у їх системному зв`язку з положеннями ст.43 Конституції України та ст.2401 КЗпП дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнено із порушенням встановленого трудовим законодавством порядку, у зв`язку із скороченням займаної нею посадою.

За таких обставин, суд зазначає, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №808/2741/16).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога в частині поновлення ОСОБА_1 на відповідній посаді є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

5.4. Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок), нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно абз. 1, 2 п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

При цьому, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану (абз. 6 п. 2 Порядку).

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в

якому вони нараховані (абз. 3 п. 3 Порядку).

Водночас, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, судом беруться до уваги положення ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), ч. 1 ст. 65 (граничні норми застосування надурочних робіт), ч.ч. 3-5 ст. 67 (перенесення святкових/неробочих днів), ст. 71 (заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи), ст. 73 (святкові і неробочі дні), 781 (неврахування святкових і неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток) КЗпП та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відпустки» (визначення тривалості відпусток). Інших положень, які б змінювали правило нарахування розміру середньої заробітної плати в частині кількості робочих днів (які мають бути оплачені незаконно звільненому працівнику), у зв`язку із введенням воєнного стану та зміною режиму роботи підприємства чинним законодавством не передбачено.

Як зазначив відповідач, позивачем неправомірно включено до розрахунку своєї середньоденної плати надбавки за високі досягнення, щомісячну премію, вислугу, компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату, відпускні, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу, проте зазначене не може братися до уваги, оскільки із змісту наданого позивачем остаточного розрахунку вбачається, що останньою відповідні складові не враховані під час здійснення відповідного розрахунку.

При цьому, включено до розрахунку надбавку за високі досягнення в праці та премію. У свою чергу, відповідачем не було надано суду відповідних доказів, які б свідчили по скасування відповідних виплат, а відтак, вказане твердження ДП «РЕМ», зважаючи на абз. 3 п. 3 Порядку, не береться судом до уваги.

Відповідно до довідки про середньоденну заробітну плату, виданої відповідачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора - виконавчого директора ДП «РЕМ» становить 2 612,58грн (т.1 а.с.211-212).

Разом із тим, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язку роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримай цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає резолютивній частині рішення. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №813/851/16.

Така позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Отже, розрахунковою величиною відповідно до Порядку №100, є нарахована позивачу середньоденна заробітна плата у розмірі 2 612,58грн, а час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 17.09.2021 по 25.07.2022 становить 217 робочих днів, то, з урахуванням абз. 2 п. 8 Порядку № 100, до виплати належить сума середньої заробітної плати у розмірі 566 929,86грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством порядку податків та зборів (2 612,58грн * 217 робочих днів).

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до господарського суду позовної заяви:

майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»);

немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема, у 2021 році встановлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 270,00грн (станом на час звернення позивача до суду).

Як зазначалось вище, позивач у своєму позові просила суд, зокрема, визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення та поновити її на відповідній посаді.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, позивач звільняється від сплати судового збору в частині зазначених вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Ураховуючи зазначене та те, що відповідні вимоги ОСОБА_1 , які є немайновими, задоволені у повному обсязі, а відповідач не є тією особою, яка звільнена від сплати судового збору, то відповідні судові витрати у розмірі 4 540,00грн (2 270,00 * 2 = 4 540,00) підлягають стягненню з ДП «РЕМ» у дохід Державного бюджету України.

6.2. Крім того, позивач у своєму позові просила суд, зокрема, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.09.2021 по дату ухвалення рішення, тобто, до 25.07.2022.

Як зазначено у даному рішенні судом встановлені підстави для задоволення відповідної вимоги ОСОБА_1 , та стягнуто з ДП «РЕМ» на користь позивача суму коштів у розмірі 566 929,86грн.

У свою чергу, судом береться до уваги правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №243/9533/17 відповідно до яких пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

За таких обставин, сума судового збору за відповідною вимогою позивача становить 8 503,95грн (566 929,86 * 1,5% = 8 503,95).

Так, із матеріалів справи вбачається, що вказана сума судового збору не була сплачена позивачем при зверненні до суду, а відтак, 8 503,95грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету України.

6.3. Водночас, п. 2 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначене та висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині, судові витрати у вигляді судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу, ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. генерального директора Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) ОСОБА_4 №134-к від 16.09.2021 про звільнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з посади першого заступника генерального директора - виконавчого директора Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» з 17.09.2021.

3. Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на посаді першого заступника генерального директора - виконавчого директора Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» з 17.09.2021.

4. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.09.2021 по 25.07.2022 (217 робочі дні) у розмірі 566 929,86грн (п`ятсот шістдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять грн 86 коп.) за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 503,95грн (вісім тисяч п`ятсот три грн 95 коп).

6. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 8 503,95грн (вісім тисяч п`ятсот три грн 95 коп).

7. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 540,00грн (чотири тисячі п`ятсот сорок грн 00 коп).

8. Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України допустити негайне виконання п.3 рішення в частині поновлення на посаді.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.08.2022.

Станом на 11.08.2022 рішення законної сили не набрало.