Рішення № 105692108, 28.07.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2022Справа № 910/5710/19Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБ" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

прокуратури: Бондарчук І.П.;

Київради: Поліщук М.В.;

Товариства: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року заступник прокурора міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради (далі - Київрада) та товариства з обмеженою відповідальністю "КІБ" (далі - Товариство) про: визнання незаконним і скасування пункту 1 рішення Київської міськради від 20 грудня 2017 року № 1022/4029 "Про поновлення ТОВ "КІБ" договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на вул. Богатирській в Оболонському районі м. Києва" у частині поновлення договору оренди від 27 липня 2007 року № 78-6-00452 щодо земельної ділянки, площею 1903 м2, (кадастровий номер: 8000000000:78:087:0002); визнання недійсним договору про поновлення договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київрадою та Товариством, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. і зареєстрованого в реєстрі 17 липня 2018 року за № 183, у частині земельної ділянки, площею 1903 м2, (кадастровий номер 8000000000:78:087:0002), розташованої по вул. Богатирській в Оболонському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю зазначеного рішення Київради та укладеного на його підставі договору про поновлення договору оренди землі в частині спірної земельної ділянки, оскільки договір оренди від 27 липня 2007 року цієї земельної ділянки було укладено строком на 1 рік, який припинив свою дію 27 липня 2008 року. Крім того, Товариство не скористалося правом на поновлення зазначеного договору в частині спірної земельної ділянки з дотриманням порядку та строків, встановлених законом і договором, а Київрада, у свою чергу, не приймала відповідного рішення про поновлення договору оренди землі, як того вимагали положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 травня 2019 року (суддя Підченко Ю.О.) відкрито провадження в справі № 910/5710/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 2 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 червня 2021 року, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 червня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 2 серпня 2019 року в справі № 910/5710/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4 листопада 2021 року вказану справу було передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 листопада 2021 року прийнято дану справу вищезазначеним суддею до свого провадження та призначено підготовче засідання на 2 грудня 2021 року.

30 листопада 2021 року на адресу суду від Київради надійшов відзив.

1 грудня 2021 року на адресу суду від прокурора надійшли пояснення.

2 грудня 2021 року на електронну адресу суду від Товариства надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 2 грудня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23 грудня 2021 року.

10 грудня 2021 року на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив.

21 грудня 2021 року на електронну адресу суду від Товариства надійшов відзив.

У підготовчому засіданні 21 грудня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 20 січня 2022 року.

5 січня 2022 року через загальний відділ діловодства суду Товариство подало докази надсилання відзиву від 30 листопада 2021 року іншим учасникам справи.

12 січня 2022 року через загальний відділ діловодства суду прокурор подав клопотання про залишення відзиву Товариства без розгляду.

У підготовчому засіданні 20 січня 2022 року прокурор подав відповідь на відзив. Також у вказаному засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про продовження з власної ініціативи Товариству строку на подачу відзиву до 21 грудня 2021 року та про продовження прокурору строку на подачу відповіді на відзив до 20 січня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 лютого 2022 року. Водночас вказане засідання не відбулося у зв`язку тимчасовою непрацездатністю судді Павленка Є.В. у період з 7 лютого 2022 року по 18 лютого 2022 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2022 року сторін повідомлено про те, що судове засідання у цій справі призначено на 17 березня 2022 року. Водночас вказане засідання не відбулося у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 31 травня 2022 року учасників справи повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 30 червня 2022 року.

29 червня 2022 року через загальний відділ діловодства суду Товариство подало клопотання про відкладення розгляду справи.

30 червня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 14 липня 2022 року.

11 липня 2022 року через загальний відділ діловодства суду та 13 липня 2022 року через електронну адресу суду Товариство подало клопотання про відкладення розгляду справи.

14 липня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 28 липня 2022 року.

27 липня 2022 року через підсистему "Електронний суд" Товариство подало клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено судом.

У судовому засіданні 28 липня 2022 року Прокурор підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Київради в цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Прокурора заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та Київради, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Вказані положення Закону України "Про прокуратуру" кореспондуються з нормами частини четвертої та абзацу 2 частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з якими прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Зі змісту статей 140, 142, 143 Конституції України, статей 6, 9, 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", статей 1, 2, 4, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого, зокрема, є земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Відповідно до статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом комунальної власності).

Згідно з статтею 9 Закону України "Про охорону земель" до повноважень Київради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

Натомість, за доводами Прокурора, Київрада внаслідок допущених порушень при прийнятті оспорюваного рішення розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та держави.

У той же час, Держгеокадастр не є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц та Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 5 лютого 2019 року в справі № 910/7813/18.

Крім того, переглядаючи дану справу в касаційному порядку, Верховний Суд не знайшов порушень щодо суб`єктного складу в даній справі.

Оскільки предметом даного спору є визнання незаконним рішення органу, який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, а також визнання недійсним договору, стороною в якому є цей орган, суд дійшов висновку про те, що Прокурор правомірно звернувся до суду з вказаними вимогами як позивач.

Судом встановлено, що рішенням Київради від 6 жовтня 2005 № 75/3539 "Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "КІБ" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу по вулиці Богатирській в Оболонському районі міста Києва" затверджено проект землеустрою та передано Товариству 4 земельні ділянки загальною площею 0,29 га за адресою: місто Київ, вулиця Богатирська, з цільовим призначенням, вказаним у рішенні, зокрема, ділянку № 1, площею 0,19 га, передано у короткострокову оренду на 1 рік.

На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 6 липня 2007 року № 32/381 між Київрадою та Товариством укладено договір оренди земельних ділянок. Вказаний правочин підписаний, скріплений печаткою Товариства та зареєстрований 27 липня 2007 року за № 78-6-00452 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) у книзі записів державної реєстрації договорів.

За умовами даного правочину Київрада на підставі вищевказаного рішення передала, а Товариство - прийняло в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені цією угодою (пункт 1.1. договору).

Як вбачається з пункту 2.1. договору одним із об`єктів оренди є земельна ділянка, площею 1903 м2, (кадастровий номер: 8 000 000 000:78:087:0002), яка розташована по вулиці Богатирській в Оболонському районі міста Києва.

Пунктом 3.1. цієї угоди визначено, що строк оренди вказаної земельної ділянки становить 1 рік.

Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього правочину, який є невід`ємною його частиною. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (пункти 6.1., 6.2., абзац 4 пункту 14.2. договору).

Відповідно до пункту 8.4. договору оренди Товариство зобов`язалося, зокрема, завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цієї угоди та використовувати її згідно цільового призначення.

Відповідно до пункту 11.1. договору всі зміни та/або доповнення до нього вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням Київради на зміни та/або доповнення до вказаної угоди є її рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абзац 1 пункту 11.3. спірного правочину).

Як встановлено пунктом 11.7. угоди після закінчення строку, на який її було укладено, Товариство, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення вказаного правочину. У цьому разі Товариство повинно не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії вказаного договору повідомити письмово Київраду про намір продовжити дію цього договору оренди. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно з пунктом 11.8. договору, у разі його припинення, Товариство зобов`язане повернути Київраді земельну ділянку.

Судом також встановлено, що вказаний договір зареєстрований 27 липня 2007 року за № 78-6-00452 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) у книзі записів державної реєстрації договорів. Проте копія акта приймання-передачі земельної ділянки від вказаної дати, наявна в матеріалах справи, не містить підпису уповноваженого представника Київради.

Судом також встановлено, що Товариство листом від 10 листопада 2011 року № 9764-01 зверталося до Київради з проханнями поновити та внести зміни до договору, а листом від 25 грудня 2012 року № 5 - продовжити строк дії договору.

Зі змісту витягу з протоколу № 20 засідання постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 30 липня 2015 року та правового висновку Управління правового забезпечення діяльності Київради від 16 липня 2015 року № 08/230-1661 вбачається, що вказані пропозиції Товариства щодо поновлення спірного договору оренди не були прийняті Київрадою та повернуті Товариству на доопрацювання.

30 березня 2017 року Товариство звернулося до Київради з листом від вказаної дати та повідомило, що умови вказаного договору виконуються належним чином, заборгованість по сплаті орендних платежів відсутня.

Рішенням Київради від 20 грудня 2017 року № 1022/4029 "Про поновлення ТОВ "КІБ" договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на вулиці Богатирській в Оболонському районі міста Києва" поновлено спірний договір оренди, зокрема, щодо земельної ділянки площею 0,1903 га (кадастровий номер: 8 000 000 000:78:087:0002) - на 1 рік.

На виконання цього рішення між Київрадою та Товариством укладено договір про поновлення договору оренди земельних ділянок, який 17 липня 2018 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований за № 183.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу положень статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення (у наведеному випадку, яка була чинною на дату закінчення строку дії договору оренди землі).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Зі змісту частини 1 статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Таким чином, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, є прийняття сесією відповідного рішення.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на дату закінчення строку дії договору оренди землі щодо спірної ділянки) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Однією з підстав припинення договору оренди землі є закінчення строку, на який його було укладено (пункт 1 абзацу 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Аналогічні положення містяться в пункті 11.3. договору оренди.

Також суд звертає увагу на те, що в пунктах 11.1. та 11.7. договору сторони узгодили порядок та форму його поновлення: шляхом звернення до Київради за три місяці до закінчення його дії з відповідним письмовим повідомленням про намір продовжити дію цього правочину, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Оскільки останнім днем дії договору щодо спірної земельної ділянки було 27 липня 2008 року, тому останнім днем звернення Товариства до Київради мало б бути 27 квітня 2008 року.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення Товариства до Київради з відповідним письмовим повідомленням про продовження дії спірної угоди у встановлений сторонами строк, а також відсутнє відповідне рішення Київради за наслідком такого звернення.

У той же час наявні в справі звернення Товариства, а саме: лист від 10 листопада 2011 року № 9764-01, лист від 25 грудня 2012 року № 5 та лист від 30 березня 2017 року, - не можуть вважатися належним виконанням умов пункту 11.7. договору, так як подані до Київради значно пізніше встановленого терміну.

Також суд не погоджується з твердженнями відповідачів про належне виконання умов договору щодо спірної земельної ділянки, враховуючи наступне.

Як прямо передбачено пунктами 1, 2 рішення Київради від 6 жовтня 2005 № 75/3539 та пунктом 8.4. договору, спірна земельна ділянка була передана Товариству виключно для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу. Також було встановлено граничний термін вказаного будівництва - не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цієї угоди.

Цей договір було зареєстровано 27 липня 2007 року, тому Товариство повинно було завершити будівництво автозаправного комплексу на спірній земельній ділянці до 27 липня 2010 року.

Як вбачається зі змісту акта обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 12 вересня 2018 року № 18-1263-05, копія якого наявна в матеріалах справи, під час обстеження спірної земельної ділянки встановлено, що вона вільна від забудови, не огороджена, не охороняється та Товариством не використовується за цільовим призначенням, ознак виконання будівельних робіт не виявлено.

Отже, судом встановлено, що Товариство не виконало умов договору в частині використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, оскільки не завершило її забудову в строк, передбачений пунктом 8.4. вказаної угоди.

Оскільки Товариство не реалізувало свого переважного права в порядку, передбаченому пунктом 11.7. договору та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на поновлення спірного договору оренди, а також не здійснювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням, такий договір є припиненим з 28 липня 2008 року.

Щодо тверджень відповідачів про належне виконання Товариством умов договору в частині сплати орендних платежів, то суд зазначає, що згідно приписів частини 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що договір оренди від 27 липня 2007 року в частині спірної земельної ділянки припинив свою дію з 28 липня 2008 року в зв`язку з недотриманням Товариством умов цього правочину в частині своєчасного направлення Київраді письмового повідомлення про продовження цього правочину, а також у зв`язку з порушенням Товариством умов цільового використання зазначеної ділянки, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 20 грудня 2017 року № 1022/4029 у частині поновлення вищезазначеного договору прийняте з порушенням приписів статей 124, 134, 135 Земельного Кодексу України, а відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню в цій частині на підставі вищезазначених норми ЦК України. За таких обставин дана позовна вимога Прокурора підлягає задоволенню.

У частинах 1 та 4 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України).

Враховуючи те, що рішення Київради від 20 грудня 2017 року № 1022/4029 у частині поновлення договору оренди від 27 липня 2007 року щодо спірної земельної ділянки визнано незаконним, тому спірний договір від 17 липня 2018 року підлягає визнанню недійсним на підставі чинного законодавства.

За таких обставин відповідна позовна вимога прокурора є обґрунтованою, а відтак також підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати (у тому числі витрати, понесені при первісному розгляді даної справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Київської міської ради від 20 грудня 2017 року № 1022/4029 "Про поновлення ТОВ "КІБ" договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на вулиці Богатирській в Оболонському районі м. Києва" в частині поновлення договору оренди від 27 липня 2007 року № 78-6-00452 щодо земельної ділянки площею 1 903 кв.м (кадастровий номер: 8 000 000 000:78:087:0002).

Визнати недійсним договір про поновлення договору оренди земельних ділянок, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІБ", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі 17 липня 2018 року № 183, у частині земельної ділянки, площею 1 903 кв.м на вулиці Богатирській в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер: 8 000 000 000:78:087:0002).

Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБ" (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 15-А; ідентифікаційний код 32979764) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 9 серпня 2022 року

СуддяЄ.В. Павленко