Рішення № 105686726, 11.08.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2022 року м. Рівне №460/18432/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як дружині, яка не взяли повторний шлюб, і якій надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 1 статті 10 зазначеного і досягла 50 років та має наявний страховий стажу не менше не менше 20 років; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 18 лютого 2022 року й виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком як дружині, яка не взяла повторний шлюб, і якій надано статус сімей (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 1 статті 10 зазначеного і досягла 50 років та має наявний страховий стажу не менше не менше 20 років.

В обґрунтування позову зазначено, що в лютому 2022 року позивач, досягнувши 50-річного віку, та за наявності необхідного страхового стажу звернулася до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак у такому призначенні їй було відмовлено. Повідомлено, що позивач надала разом з заявою всі необхідні документи, що підтверджують настання смерті її чоловіка внаслідок контузії, отриманого під час виконання обов`язків військової служби. Вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії діяв протиправно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин справи, а тому просила позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що оскільки причиною смерті чоловіка позивача зазначено епілепсію, а не контузія, отримана при виконанні обов`язків військової служби, то підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає. Також повідомив, що на виконання принципу екстериторіальності заяву позивача та всі долучені до неї документи були передані на розгляд ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яким і прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії. За таких обставин, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що законодавцем чітко визначено перелік осіб дружини(чоловіки), яких мають право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку і до такого переліку не належать особи, що померли внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби. Вважає, що управління у спірних правовідносинах, відмовляючи у призначенні пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

13 червня 2022 року позовна заява надійшла до суду.

15 травня 2022 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17 липня 2022 року відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву.

19 липня 2022 року ухвалою суду залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

18 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом №1700-0204-8/15193 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивачу, що за результатами розгляду її заяви прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки смерть її чоловіка ОСОБА_2 наступила внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби.

Так, ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення №172450004567 від 22.03.2022 про відмову у признанні пенсії.

Позивач, вважаючи протиправною таку відмову, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно з ст. 5. 6 Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок» від 12.07.1967 №1950-VII (який був чинним на час перебування померлого позивача в Демократичній республіці Афганістан) військова служба складається з дійсної військової служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі - військовозобов`язаними.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Згідно зі ст.4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно статті 7 цього Закону, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни також належать особи з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №20-рп/04 зазначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Статтею 10 Закону № 3551-XII визначені особи, на яких поширюється чинність цього Закону, зокрема, такими є сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст.ст. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Положенням «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302) встановлено, що особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина посвідчення, зокрема, посвідчення члена сім`ї загиблого.

Отже, мають право на призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV, зокрема, дружини після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років, якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, які померли (загинули) після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Відповідно до статті 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії також подаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого), висновок МСЕК щодо причинного зв`язку смерті особи з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях під час безпосереднього перебування в районах та у період здійснення зазначених заходів, або захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а для осіб, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до абзаців шостого-восьмого пункту 1 статті 10 цього Закону, також документи, на підставі яких їм встановлено цей статус, визначені Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 (при призначенні пенсії членам сімей померлих (загиблих) згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону)).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.06.1992.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 мав статус ветерана війни, особи з інвалідністю ІІ групи, внаслідок контузії, отриманої при виконанні інтернаціонального обов`язку в ДРА (діагноз МСЕК: віддалені наслідки ЧМТ 1988 року у вигляді помірно вираженого астеноневротичного симптому та судорожних параксизмів).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 27.06.2001, причиною смерті у якому вказано "епілепсія". Згідно з заключенням Рівненської районної спеціалізованої психоневрологічної МСЕК про причину смерті ОСОБА_2 в період проходження служби у в/ч №71205 (ДРА) отримав контузію і у вересні 1988 року лікувався у військовому госпіталі; вважати, що смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби.

Відповідно до довідки Березнівської міської ради від 16.02.2022 №181 ОСОБА_1 була на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , проживала з ним до дня його смерті і повторно у шлюб не вступала.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 24.07.2013 має пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Судом встановлено, відповідачем не заперечується, що на дату звернення до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про призначення пенсії позивач є дружиною померлого військовослужбовця, яка не взяла повторно шлюб, на яку поширюються норми № 3551-XII, досягла 50-річного віку та мала страховий стаж не менше 20 років.

При цьому, матеріали справи свідчать, що смерть її чоловіка ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, спричиненого контузією, отриманої під час виконання інтернаціонального обов`язку в ДРА.

Таким чином, позивачем було дотримано усіх умов, необхідних для призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-ІV.

На підставі п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачами своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для призначення пенсії. Відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв. Більше того, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, відповідач здійснив не системний аналіз норми, зазначеної у п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-ІV, а вибірковий, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку про відсутність підстав для призначенні позивачу пенсії. Таким чином, на переконання суду, дії управління при відмові у призначенні пенсії є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а рішення про відмову у призначенні пенсії №172450004567 від 22.03.2022 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, суд вважає для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-ІV.

За правилами ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Як встановлено судом, позивач, звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком 18.02.2022.

За таких обставин, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 18.02.2022.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів слід стягнути судовий збір в сумі 992,40 грн., сплачений згідно з квитанцією №61577424 від 03.05.2022.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №172450004567 від 22 березня 2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 18 лютого 2022 року й виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 11 серпня 2022 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Т.О. Комшелюк