Ухвала суду № 10567424, 15.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2010 р. К-24219/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:не зявився, відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 05.08.2008 року

у справі №31/333а

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2008 року

у справі №22-а-11175/08

за позовом Малого приватного підприємства «Азоввуглезбут»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Азоввуглезбут» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.08.2004 року №0000982340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 272363,90 грн., з яких 181575,90 грн. основний платіж та 90788,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та №0000992340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 27825,00 грн., з яких 18550,00 грн. основний платіж та 9275,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Донецької області від 05.08.2008 року (суддя Кододова О.В.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2008 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Яманко В.Г., судді Міронова Г.М., Горбенко К.П.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій обгрунтовано посиланням на пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосувавши які суди дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, повязані з оплатою маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг, а на підставі податкових накладних, виданих виконавцями таких послуг, правомірно сформовано й податковий кредит підприємства.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області подала касаційні скарги, в яких просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано згадані положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», адже понесені товариством витрати не були оформлені належними документами, які б свідчили про фактичне виконання послуг та підтверджували б їх звязок з господарською діяльністю підприємства.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя було проведено планову комплексу документальну перевірку МПП «Азоввуглезбут»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 року по 30.06.2004 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2004 року №639/23-111/23428261 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В акті перевірки зазначено, що витрати на придбання маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг у ТОВ «Благодійний фонд відродження Приазовя», СПД ОСОБА_7 та СПД ОСОБА_8 не підтверджені відповідними первинними документами, які б містили інформацію про фактично досягнуті результати цих послуг, та підтверджували б їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку, а тому такі витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг (договори, укладені з ТОВ «Благодійний фонд відродження Приазовя», СПД ОСОБА_7 та СПД ОСОБА_8, додаткові угоди до них, акти здачі-приймання наданих послуг, графіки обліку персоніфікованої праці, реєстри банківських документів, платіжні доручення про оплату придбаних послуг) є в наявності у позивача.

Крім того, судами попередніх інстанцій був встановлений та не заперечується відповідачем факт підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Благодійний фонд відродження Приазовя», СПД ОСОБА_8 та СПД ОСОБА_7, розбіжності у розрахунках з якою не вплинули на правильність формування валових витрат. Економічний ефект укладених договорів та їх вплив на господарську діяльність позивача був досліджений судовим експертом, який зазначив, що завдяки їх виконанню документально підтверджується збільшення з 1 липня 2002 року числа контрагентів позивача, збільшення обсягу реалізованої підприємством металопродукції та отриманих доходів.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати на оплату маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг правомірно включені до складу валових витрат МПП «Азоввуглезбут», оскільки повязані з його господарською діяльністю, а факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Рішення судів попередніх інстанцій правильно мотивовані тим, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних послуг, а відтак законно та у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 05.08.2008 року у справі №31/333а та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2008 року у справі №22-а-11175/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

СуддіКонюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.