Постанова № 10566701, 15.07.2010, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 р. Справа № 2а-1873/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання- Шаповал Є.А.,

представника позивача - Козлової О.В.,

представника відповідача - Горох Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Шосткинський завод хімічних реактивів» (далі-позивач, ВАТ «ШЗХР») звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-відповідач, Шосткинська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001962301/3 від 26.04.2005 р.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 234153грн. 00коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 156102грн. 00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 78051грн. 00коп., не відповідає чинному законодавству, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено без врахування специфіки діяльності підприємства. Також позивач наполягає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про відсутність мети отримання прибутку, як основної ознаки господарської діяльності, по правовідносинам з ТОВ «Профіт груп»та ТОВ «Євроморст».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, позицію, викладену в запереченні на позов (а.с.82-85), підтримав у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення вважає законним та обґрунтованим і просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів» зареєстровано виконавчим комітетом Шосткинської міської ради як юридичну особу, що підтверджується копією довідки про включення до ЄДРПОУ №1033 (а.с.22).

Посадовими особами Шосткинської МДПІ проведено планову комплексну документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 р. по 30.09.2004 р.

За результатами перевірки складено акт від 08.12.2004 р. № 2256/294/23-05761264 (а.с. 65-149).

На підставі висновків акту та за результатами адміністративного оскарження було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.04.2005 р. № 0001962301/3 (а.с.38), яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 234153грн.00коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 156102грн. 00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 78051грн. 00коп.

Підставами донарахування податкових зобовязань та штрафних санкцій послугували наступні обставини.

Перевіркою було встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Шосткинський завод хімічних реактивів»(отримувач) згідно договору № ТК 03 03/03-02 від 03.03.2003р., укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-групп», м. Харків, (кредитор), придбало на умовах товарного кредиту круг 80 ст.45 - 210 тон, уголок 160/160/10 - 210 тон, швелер 24П - 212 тон, на загальну суму 1071240 грн., в тому числі 178540 грн. податок на додану вартість.

Згідно п. 1.2 договору, кредитор надає отримувачу відстрочку кінцевого розрахунку строком до 31 березня 2003 року, а отримувач в свою чергу за надання відстрочки платежу сплачує кредитору проценти у розмірі 3 % від суми товарного кредиту за кожний день несплати (п. 1.3 договору).

Як свідчать матеріали справи, отримання товару підтверджено видатковою накладною № РН-0000017 від 03.03.2003р. (т. 1 а.с. 63) та податковою накладною від 3 березня 2003 року № 22 (т.1 а.с. 64). Вказаний товар було оприбутковано по бухгалтерському обліку по дебету рахунку 201 «Сировина та матеріали».

Згідно договору купівлі-продажу № 03/03-03/02 від 03.03.2003р. (т. 1 а.с.43-44), укладеного між позивачем та ТОВ «Євромост», м. Стаханов, Луганської області, останньому було реалізовано вищезазначений товар на загальну суму 1071998 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 178666 грн. 40 коп.

Як встановлено у судовому засіданні, розрахунки між підприємствами проводились у вексельній формі.

Так, ТОВ «Євромост»згідно договору передачі векселя від 31.03.2003р. (т. 1, а.с.48), передало позивачу вексель № 80351931242083 номінальною вартістю 1822158 грн. 60 коп., за договірною вартістю 1071998 грн. 40 коп. (емітент векселя ТОВ «Профіт-груп»). Відповідно до протоколу про залік взаємних вимог від 31.03.2003р., заборгованість між ВАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів»та ТОВ «Євромост»вважається погашеною.

Також, 31.03.2003р., згідно додаткової угоди № 1 (а.с.54) та відповідного акту приймання-передачі № 1, позивач в рахунок оплати товарного кредиту передав ТОВ «Профіт-групп»простий вексель № 80351931242083 номінальною вартістю 1822158 грн., та вексель № 783373972231 на суму 148923 грн., згідно акту приймання-передачі № 2 (а.с.59).

Крім того, 31 березня 2003р. згідно протоколу-угоди № 1 (а.с.53), укладеної між позивачем та ТОВ «Профіт-групп», в зв'язку з несплатою в строк за товар, нараховано послуг по товарному кредиту в розмірі 3% від суми товарного кредиту за кожний день несплати. Несплата згідно договору становила 28 днів, на загальну суму кредиту 1071240 грн., в тому числі ПДВ - 178540 грн. Таким чином, послуга по товарному кредиту склала 899841 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ - 149974грн., які позивач відніс до валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість за березень 2003р.

Суд, враховуючи викладені обставини справи, дійшов висновку, що відповідачу правомірно було донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість в частині 149974 грн. 00 коп. з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином законодавець безпосередньо повязував формування податкового кредиту з ПДВ з віднесенням коштів сплачених за придбання товару або послуг до валових витрат виробництва.

Відповідно до вимог п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того п.п. 5.5.1. п. 5.1. ст.. 5, зазначеного вище закону передбачає, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Крім того, пп. 1.11.2 п. 1.11. ст. 1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»надано визначення поняттю товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Також варто зазначити, що відповідно до пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.2 ст. 3 Господарського кодексу України, визначено, що господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою вдержання прибутку.

З огляду на викладені вище положення законодавчих актів можна дійти висновку, що для встановлення правомірності формування податкового кредиту з ПДВ необхідно встановити, чи можуть бути віднесені витрати ВАТ «ШЗХР», понесені при придбанні у ТОВ «Профіт-Груп»матеріальних цінностей, до складу валових витрат підприємства. В свою чергу віднесення грошових коштів до складу валових витрат підприємства можливо лише за умови встановлення, що вони були витрачені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Однак варто зазначити, що на переконання суду, операція по придбанню позивачем металевих виробів (круг 80 ст.45 - 210 тон, уголок 160/160/10 - 210 тон, швелер 24П - 212 тон.) у ТОВ «Профіт-Групп»на умовах товарного кредиту з подальшим їх продажем ТОВ «Євромост»позбавлена ознак господарської діяльності з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, договір на придбання позивачем металевих виробів на загальну суму 1071240 грн., у ТОВ «Профіт-Груп»був укладений 03.03.2003 року і в той же день був укладений договір купівлі продажу з ТОВ «Євромост», згідно якого останньому було реалізовано вищезазначений товар на загальну суму 1071998 грн. 40 коп. Тобто дохід від даної операції мав скласти 758 грн. 00 коп. Натомість витрати позивача за користування товарним кредитом склали 899841 грн. 60 коп. При цьому варто звернути увагу, що позивач користувався товарним кредитом протягом 28 діб, хоча металеві вироби були реалізовані ним ТОВ «Євромост»в день їх придбання.

Суд, враховуючи досліджені обставини справи, дійшов висновку, що позивачем було укладено договір товарного кредиту № ТК 03/03/03-02 від 03.03.2003р., для проведення завідомо збиткових операцій, що суперечить меті господарської діяльності отриманню прибутку. За вказаних обставин таке придбання товару (послуг) не можна розцінювати як придбання його для використання у власній господарській діяльності, а тому віднесення витрат, понесених Товариством у зв'язку з його придбанням, а саме: послуги по товарному кредиту на суму 749868 н., до валових, є безпідставним.

Також варто зазначити, що фактично розрахунок між позивачем та ТОВ «Пофіт-Групп»відбувся шляхом передачі векселя емітованого самим же ТОВ «Пофіт-Групп»та отриманого позивачем від ТОВ «Євромост». Тобто, розрахунки за надані ТОВ «Пофіт-Групп»послуги по товарному кредиту в грошовій формі не проводились, а відбулись заліком зустрічних однорідних вимог, що з урахуванням часу здійснення даної господарської операції (протягом однієї доби) дає підстави вважати, що вона не може бути наділена ознаками господарської операції в розумінні пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не мала на меті отримання доходу.

Крім того, варто зауважити, що при здійсненні вищезазначених операції з купівлі-продажу металевих виробів, сам товар не перевозився, а з пояснень позивача перебував на складі ТОВ «Пофіт-Групп».

З огляду на викладені вище обставини суд дійшов висновку, що операції з купівлі позивачем та подальшого продажу металевих виробів не носили реального характеру та не наділені ознаками господарської діяльності, що в розумінні пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виключає можливість включення податку на додану вартість сплаченого в ціні придбаного товару до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Крім того, слід звернути увагу на той факт, що податковим повідомленням-рішенням №0001962301/3 від 26.04.2005 також було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9192 грн., з них 6128 грн. основного платежу та 3064 грн. штрафних санкцій. Так, 5421 грн. донараховано за порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; 707 грн. донараховано за порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону.

Податкові зобовязання з ПДВ в сумі 5421 грн. 00 коп. були донараховані внаслідок встановлення відповідачем порушення податкового законодавства, які полягали в наступному.

До складу податкових зобов'язань віднесено ПДВ по податковій накладній № 457М/871 від 01.10.2003р. в сумі 6095,96 грн. з вартості реалізованого на адресу СП «Собі»піридину у кількості 2468 кг на загальну суму 36575,76 грн. з ПДВ. Договір, який передбачає умови передачі прав власності на товар, відсутній. Згідно зі статтею 128 Цивільного Кодексу України право власності у покупця виникає у момент передачі йому товару. Станом на 01.10.2003р. за даними бухгалтерського обліку піридин у кількості 2468 кг. відсутній. Таким чином, ВАТ «ШЗХР»не мало можливості передати СП «Собі»право власності на товар.

Грошові кошти в оплату за піридин по рахунку 457М від 01.10.2003р. на ВАТ «ШЗХР»не надходили.

Крім того, до складу податкового кредиту у жовтні 2003р. віднесено ПДВ в сумі 11517,33 грн. по податковій накладній № 00915/1 від 15.10.2003р. з вартості придбаного у СП«Собі»піридину у кількості 2468 кг на загальну суму 69104,0 грн. з ПДВ.

Підприємством у жовтні 2003 року до складу валових витрат віднесено вартість придбаного у СП «Собі»піридину у кількості 2468 кг на загальну суму 69104,0 грн., в т.ч. ПДВ 11517,33 грн. (за ціною 23,33 грн. без ПДВ за кг).

Придбання підтверджується податковою накладною від 15.10.2003р. № 00915/1.

Згідно довідки № 564/23-70 від 10.06.2004р. про результати зустрічної перевірки СП «Собі»(код 16476986) з питань взаємовідносин з ВАТ «ШЗХР», надісланої ДПІ у Печерському р-ні м.Києва, піридин, який було реалізовано ВАТ «ШЗХР»15 жовтня 2003р. на загальну суму 69104,0 грн. з ПДВ у кількості 2468 кг (по ціні 23,33 грн. без ПДВ за 1 кг) придбано у ВАТ «ШЗХР»01 жовтня 2003р. у кількості 2468 кг на загальну суму 36575,76 грн. (по ціні 12,35 грн. без ПДВ за кг по рахунку № 457М від 01.10.2003).

Згідно статті 128 Цивільного Кодексу України право власності у набувача виникає з моменту передачі речі. Так як СП «Собі»не мало можливості набути право власності на товар з причини його відсутності, то СП «Собі»не мало можливості передати право власності на той самий товар.

Грошові кошти на адресу СП «Собі»в оплату за піридин не перераховувались.

Таким чином податкові зобовязання з ПДВ по взаємовідносинам з СП «Собі»мають обраховуватись як різниця між податковим кредитом з ПДВ та зобовязаннями (11517,33 грн. - 6095,96 грн. = 5421 грн. 37 коп.).

Також при проведенні перевірки встановлено, що в порушення п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 1998 р. за N691/3131, було завищено податковий кредит всього на суму 707,20 грн. в тому числі за квітень 2004р. в сумі 707,20 грн.

Порушення полягало в тому, що підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 707,20 грн. по податковій накладній без печатки №3761 від 19.04.2004 року отриманої від ТОВ «Іц Реагент».

Щодо наведених вище порушень позивачем не надано жодних заперечень та доказів, якими б спростовувались висновки податкового органу. Як було пояснено в судовому засіданні представником позивача всі первинні документи податкового та бухгалтерського обліку по взаємовідносинам ВАТ «ШЗХР»та СП «Собі», а також ТОВ «Іц Реагент» були знищені, про що було надано акт про знищення документів від 22.03.2007 року ( т. 3 а.с. 115).

За умови відсутності заперечень проти зазначених вище порушень, що були встановлені посадовими особами Шосткінської МДПІ, суд дійшов висновку про обґрунтованість донарахувань позивачеві податкових зобовязань з ПДВ в сумі 6128 грн. 00 коп.

З урахуванням встановлених судом обставин у справі, та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення №0001962301/3 від 26.04.2005 р., діяв на підставі, у межах повноважень, наданих йому Конституцією та Законами України, та не вбачає підстав для визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ № 0001962301\3 від 26.04.2005 року відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 20.07.2010 р.