Ухвала суду № 105662368, 09.08.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10756/22

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

09 серпня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за їх позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якій позивачі просять визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №568 від 22.07.2022 «Про надання функцій замовника на виконання робіт з благоустрою території, обмеженої АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 » в частині пунктів 6, 8, підпункту 9.2, пункту 9 та підпунктів 10.1 та 10.2 пункту 10 про демонтаж встановлених тимчасових споруд на проміжку від АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 до АДРЕСА_2 щодо демонтажу приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності як дві тимчасові споруди площею 25,00 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , які розташовані згідно двох Договорів №3-3403-20 та №3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020.

Ухвалою судді від 09.08.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Разом з позовною заявою позивачі подали заяву про забезпечення позову, у якій просять:

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету львівської міської ради №568 від 22.07.2022 «Про надання функцій замовника на виконання робіт з благоустрою території, обмеженої АДРЕСА_1 АДРЕСА_4 до АДРЕСА_2 », в частині, що стосується демонтажу приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності як дві тимчасові споруди площею 25,00 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , які розташовані згідно двох Договорів №3-3403-20 та №3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

- заборонити Львівській міській раді, Виконавчому комітету Львівської міської ради, Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради, Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» та будь-яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності як дві тимчасові споруди площею 25,00 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , які розташовані згідно двох Договорів №3-3403-20 та №3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви позивачі вказують, що оскаржуване рішення відповідача є очевидно протиправним, оскільки відповідач при його прийнятті керувався скасованою з 24.06.2021 рішенням суду ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова». Чинне законодавство України не наділяє відповідача компетенцією щодо прийняття рішень про примусовий демонтаж чи то тимчасових, чи то капітальних споруд, а примусовий демонтаж тимчасових чи капітальних споруд згідно законодавства може відбуватись лише на підставі рішення суду. Позивачі вказують, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливлять ефективний захист порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду, оскільки демонтаж споруд зумовить їх фактичне знищення та відключення від електромережі, а відновлення приміщення у випадку задоволення позову займе тривалий час та значні фінансові витрати позивачів, з огляду на те, що потрібно буде будувати нові споруди та заново підключати їх до електромережі.

Частиною 3 ст. 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З огляду на зміст заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для розгляду такої з викликом заінтересованих сторін та їх заслуховування в судовому засіданні.

Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову, керується такими нормами процесуального закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС).

З врахуванням викладеного, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду може бути істотно ускладено або унеможливлено; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачі вказують на очевидну протиправність оскаржуваного рішення, посилаючись на те, що відповідач при його прийнятті керувався скасованою з 24.06.2021 рішенням суду ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».

З цього приводу суд вказує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21.

Також у заяві про забезпечення позову позивачі посилаються на те, що демонтаж споруд зумовить збитки для них, а відновлення приміщення у випадку задоволення позову займе тривалий час та значні фінансові витрати позивачів, з огляду на те, що потрібно буде будувати нові споруди та заново підключати їх до електромережі.

Однак, суд наголошує, що заявниками не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

У постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 Верховний Суд вказує, що при розгляді заяви про забезпечення позову мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 153, 154, 243, 248 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за їх позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням строків, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Суддя Сидор Н.Т.