Рішення № 105652568, 02.08.2022, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1476/21

Номер провадження № 2/220/10/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у серпні 2021 року звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати протиправними дії відповідача щодо не включення до складу спадщини за померлою ОСОБА_2 , нарахованої але не отриманої пенсії з листопада 2015 року по день смерті, а також не виплати залишку, який увійшов до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 21.05.2020 року; зобов`язати відповідача сплатити їй нараховану але не отриману ОСОБА_2 суму пенсії з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних з листопада 2015 року по 19 листопада 2019 року 12410,69 грн. та з 29 липня 2020 року по день виплати - 1741,66 грн. за винятком отриманої суми 8110,74 грн. А разом сплатити 6041 (шість тисяч сорок одну гривню), 61 коп.; зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. та суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої вона отримала свідоцтво про право на спадщину від 21 травня 2020 року, реєстраційний номер № 999, яка складається з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 10631 грн. Зазначений розмір пенсії був повідомлений відповідачем на запит нотаріуса. 29 липня 2020 року вона звернулась із заявою до Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про виплату спадщини - недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 . Рішенням № 2613 від 05.08.2020 року відповідач відмовив у виплаті недоотриманої пенсії через ненадання позивачем довідки переселенця. 02.10.2020 року вона надала відповідачу довідку внутрішньо переміщеної особи, однак спадщину їй не сплатили. 06 лютого 2021 вона звернулась до відповідача та Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області з запитом про негайну сплату пенсії. Також у заяві зазначила, що не згодна з сумою спадщини в частині недоотриманої пенсії та написала запит до Управління Пенсійного фонду України Донецької області та Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про надання розрахунку суми недотриманої пенсії. Також просила виплатити пенсію з урахуванням індексу інфляції, як у частині донарахованої пенсії спадкодавцю за рішенням суду від 30 вересня 2019 року у справі №200/6906/19-а з 09.11.2015 р. до дня смерті ОСОБА_2 , так і у частині загальної суми недоотриманої пенсії з 29 липня 2020 року.

17.03.2021 року вона отримала за разовим дорученням № 914430198486/12 від 04.03.2021 р., виданим Великоновосілківським об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, 8110 грн. 74 коп. Залишок невиплаченої суми недоотриманої пенсії, що увійшла до складу спадщини, складає 2520,26 грн. Відповідач листом повідомив її, що згідно зі ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд України зобов`язаний виплатити недоотриману пенсійну виплату за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня отримання пенсії. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між нею та відповідачем виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини, і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.

Зазначила, що затримка виплати пенсій померлій ОСОБА_2 з вини відповідача сталася більш ніж на 5 років, тож нараховані до сплати суми пенсії за рішенням суду у справі №200/6906/19-а від 30 вересня 2019 року, що набуло законної сили 30 жовтня 2019 року, повинні містити компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з знеціненням грошей. Суми боргу за березень та квітень 2018 року теж є не виплаченими пенсіями за Постановою Мар`їнського районного суду Донецької області у справі 237/2407/17 (Провадження 2-а/237/61/17) від 04.07.2017, якою було визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області щодо припинення виплати пенсії за віком з жовтня 2016 року та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 та виплатити заборгованість за період, починаючи з жовтня 2016 року. Виконання рішення почалося з травня 2018 року та два місяці залишилися не виконаними на дату смерті ОСОБА_2 .

Відповідач листом відмовив позивачу у компенсації втрати доходів в зв`язку з знеціненням. Суми неотриманої пенсії, що були несплачені ОСОБА_2 у березні та квітні 2018 року та з листопада 2015 року (за рішенням суду) були сплачені без компенсації за знецінення грошей. Зазначає, що на день смерті спадкодавця сума боргу відповідно до розрахунку індексу інфляції та 3 відсотків річних складає 12 410,69 грн. (10631,17 (за свідоцтвом) + 1282,34 (компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати) + 497,18 (3% річних). Тож за період від часу звернення позивача за отриманням спадщини відповідач повинен сплатити повну суму спадщини з урахуванням інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних. На дату подання уточненої позовної заяви сума боргу складає: з 29.07.2020 по 17.03.2021: 13607,29 = 12410,69 сума боргу померлій ОСОБА_2 + 960,38 (індексу інфляції за весь час прострочення) + 236,22 (3 % річних) - 8110,74 (виплачено 17.03.2021) = 5496,55 станом на день часткової виплати 17.03.2021; з 18.03.2021 по 22.02.2022 = 5496,55 +390,55 (індексу інфляції за весь час прострочення) +154,51 (3 % річних) = 6041,61 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що дії відповідача стосовно не надання інформації щодо належної їй суми спадщини, не визнання її права на спадщину у разі відсутності статусу переселенця, не визнання права на повну суму спадщини, заподіяли їй значні моральні страждання та негативно відобразилися на її здоров`ї, почалося випадіння волосся, вона вимушена була звернутися за медичною допомогою та проходила лікування з приводу тривожно депресивного розладу. Вона не могла вести звичайний спосіб життя через душевні страждання, які зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відносно неї та у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір заподіяної їй моральної шкоди оцінює у 3000 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2021 року позовна заява залишена без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року відкрито провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, залучено правонаступника відповідача Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області до участі у розгляді даної справи, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.11.2021 року за клопотання позивача витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області інформацію щодо сум нарахованої, але не отриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за період з 01.11.2015 р. по 01.11.2017 р.

Ухвалою суду від 03.12.2021 року за клопотанням позивача витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області інформацію щодо сум нарахованої, але не отриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за період з 01.10.2017 р. по 19.11.2019 р.

Ухвалою суду від 21.01.2022 року застосовано до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 7443 грн. 00 коп.

23.02.2022 року позивачем подано позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою суду від 27.06.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалами суду від 13.07.2022 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог (без виходу до нарадчої кімнати) та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області.

В судове засідання позивач не з`явилась, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила.

Представники відповідача та третьої особи також не з`явились в судове засідання, будучи повідомленими про розгляд справи належним чином. Причини неявки суду не повідомили, правом на надання відзиву та пояснень не скористались.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.02.2020 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк Донецької області.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.05.2020 року, зареєстрованому у реєстрі за № 999, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із недоотриманої пенсії у сумі 10631,17 грн.

Отже, позивач є спадкоємцем майна після померлої матері ОСОБА_2 , а саме недоотриманих сум пенсії у загальній сумі 10631,17 грн.

Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та не визнане у встановленому законом порядку недійсним.

Рішенням Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2613 від 05.08.2020 року позивачу відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії через ненадання довідки переселенця.

06.02.2021 року позивач повторно звернулась до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_3 , надавши довідку переселенця.

Як вбачається з відповіді Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.02.2021 року № 130-124/К-03/8-0575/21, позивачу повідомлено про сплату суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період, що охоплює три роки до дня звернення позивача з заявою, в розмірі 8110,74 грн. та відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії у іншій частині, посилаючись на вимоги ст. 52, 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно разового доручення № 914430198486/12 від 04.03.2021 р., виданого Великоновосілківським об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, позивачу виплачено 8110 грн.74 коп.

Таким чином, судом встановлено, що залишок недоотриманих позивачем пенсійних виплат складає 2520,43 грн.

Зазначене підтверджується також наданою суду довідкою Відділу обслуговування громадян №9 ГУПФУ в Донецькій області № 13 від 01.02.2022 року, відповідно до якої за період з 01.11.2015 року по 01.11.2019 року ОСОБА_2 нараховано пенсію в сумі 77447,20 грн., фактично виплачено 74926,77 грн. Розмір фактично невиплаченої пенсії складає 2520,43 грн.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України сума заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується

щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлої пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутись за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми у встановлений строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Оскільки, за життя ОСОБА_2 недоотримала пенсію, яка увійшла до складу спадщини, а позивач є її спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, то суд вважає, що позивач, як спадкоємець, набула право на отримання не виплаченої пенсії.

Твердження відповідача про те, що розмір недоотриманої пенсії, яка належала померлій, нарахована відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за три роки до дня звернення за виплатою недоотриманої пенсії, не заслуговує на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 21.05.2020 року, у якому зазначено, що позивач успадкувала право на недоотриману пенсію, в сумі 10631,17 грн., після смерті матері ОСОБА_2 , яка нарахована Великоновосілківським об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Крім того, слід зауважити, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Тому сума пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату цієї суми. Положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до спадщини.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання всього належного їй спадкового майна.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів, набутих у порядку спадкування відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Судом встановлено, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджує свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.05.2020 року, видане приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженовою Л.В. щодо успадкування позивачем недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 10631,17 грн.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Так, в період з 29.07.2020 року (з моменту подання позивачем заяви до органів пенсійного фонду про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 ) по 04.03.2021 року (дату формування разового доручення на виплату 8110,74 грн.) розмір грошового зобов`язання відповідача складав 10631,17 грн.

В період з 04.03.2021 р. по 02.08.2022 року (дату ухвалення рішення) розмір грошового зобов`язання відповідача складає 2520,43 грн.

Отже, за період з 29.07.2020 р. по 04.03.2021 р. інфляційні нарахування складають 631,21 грн., 3 відсотки річних - 190,99 грн. За період з 04.03.2021 р. по 02.08.2022 р. інфляційні нарахування складають 661,49 грн., 3 відсотки річних - 107,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, обираючи найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, керуючись положеннями ст. 16 ЦК України, суд вважає необхідним стягнути зазначені суми з відповідача.

При цьому при застосуванні наслідків порушення грошового зобов`язання з боку відповідача суд обмежується датою ухвалення рішення, відмовляючи позивачу у стягненні зазначених сум по день фактичної виплати, оскільки суд, захищаючи порушене право позивача, не може стягувати такі суми на майбутнє.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої, але не отриманої суми пенсії з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2015 року по 19.11.2019 р., тобто до дня смерті ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

З довідки Відділу обслуговування громадян №9 ГУПФУ в Донецькій області № 13 від 01.02.2022 року вбачається, що за період з 01.11.2015 року по 01.11.2019 року ОСОБА_2 нараховано пенсію в сумі 77447,20 грн., фактично виплачено 74926,77 грн. Розмір фактично невиплаченої пенсії складає 2520,43 грн., яка увійшла до складу спадщини.

Доводи позивача в тій частині, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року у справі № 200/6906/19-а ОСОБА_2 , начебто, нараховані до сплати суми пенсії, є безпідставним, оскільки даним рішенням лише визнано протиправною бездіяльність Великоновосілківського об`єднаного УПФУ в Донецькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 09.11.2015 року про перерахунок пенсії та зобов`язано повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду. При цьому суд зауважує, що обов`язок перерахунку пенсії з урахуванням певних показників виникає у відповідача після повторного розгляду заяви від 09.11.2015 року. Доказів перерахунку пенсії ОСОБА_2 , право на яку вона отримала за життя, і яка входила б до складу спадщини, позивачем суду не надано.

Суд також вважає недоведеними позовні вимоги щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 за березень та квітень 2018 року.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині в зв`язку з їх безпідставністю.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не включення до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 нарахованої але не отриманої пенсії з листопада 2015 року по день смерті в зв`язку з їх необґрунтованістю з підстав, викладених вище, а також не виплати залишку, який увійшов до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 21.05.2020 року, вважаючи це неналежним способом захисту.

Суд також не знаходить підстав для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, оскільки нормами Цивільного процесуального кодексу України можливості покладення такого обов`язку на відповідача, на відміну від Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачено.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.05.2020 року є власником пенсії в сумі 10631,17 грн., недоотриманої за життя її матір`ю ОСОБА_2 .

Проте, відповідач в період з 29.07.2020 року без передбачених законом підстав відмовляв у виплаті позивачу зазначених грошових коштів.

Для застосування положень статті 1167 ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди доведенню підлягає факт, що таку шкоду позивачу було завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача, при наявності таких складових елементів як протиправна поведінка, настання шкоди, прямий причинний зв`язок між першим та другим елементом та вина особи, що заподіяла шкоду.

Згідно із статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц викладена позиція, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховним Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 425/793/19.

Тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошових сум відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом знайшла своє підтвердження при розгляді даної справи.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що протиправною бездіяльністю відповідача позивачеві спричинено моральну шкоду, яка виразилася в порушеннізвичайного способу життя через душевні страждання, які вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відносно неї, що негативно вплинуло на стан її здоров`я. Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує принцип розумності та справедливості, ступінь та характер моральних страждань, яких зазнав позивач, та вважає необхідним і достатнім стягнути з відповідача на користь позивача в порядку відшкодування моральної шкоди 500 грн., відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, при поданні позовної заяви судовий збір позивачем сплачено у сумі 908,00 грн., то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовій збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви в сумі 692,99 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 9, 10, 12, 76-81, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, адреса: м. Слов`янськ, пл.. Соборна,3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) недоотримані за життя ОСОБА_2 пенсійні виплати в розмірі 2520,43 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1292,70 грн. та три проценті річних від простроченої суми у розмірі 298,07 грн., а всього 4111 (чотири тисячі сто одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 500 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій областіна користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 692,99 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 10.08.2022 року.

Суддя О.М. Якішина