Рішення № 105553799, 02.08.2022, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1774/17

Номер провадження № 2/220/131/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в см. Велика Новосілка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору в сумі 81051,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.01.2012 р. відповідач отримав кредит в сумі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту, то банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Проте, відповідач не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 31.08.2017 р. у відповідача виникла заборгованість в розмірі 81051,41 грн., яка складається з наступних сум: 1956,24 грн. - заборгованість за кредитом; 70211,31 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4548,08 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3835,78 грн. - штраф (процентна складова). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн. Та витрати на подання оголошення в розмірі 315,00 грн.

Заочним рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 03.01.2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1956,24 грн. по тілу кредиту, 70211,31 грн. по процентах за користування кредитом, 1425,31 грн. витрати по сплаті судового збору та 315,00 грн. витрат на подання оголошення. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11.02.2022 року за заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 03.01.2018 року скасовано. Призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13.07.2022 року залишена без задоволення заява представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

13.07.2022 року від відповідача в особі її представника надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що в анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру відсотків за користування кредитом та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг відповідачем не підписано та не відомо, чи саме ці Умови діяли на момент підписання анкети-заяви, на час нарахування процентів та штрафних санкцій тощо. Також вважає, що Банк зобов`язаний повідомляти про зміну тарифів, зокрема, шляхом надіслання смс повідомлень на фінансовий номер клієнта. Неповідомлення про такі зміни та одностороння зміна тарифів, які не були обумовлені в самій анкеті-заяві - суперечить чинному законодавству та Умовам. Крім того, як вбачається з розрахунку банку, використання коштів востаннє було здійснено 01.07.2012 року. Відповідач категорично заперечує будь-які самостійні проплати за договором після 2012 року. З доданої виписки по картковому рахунку вбачається що проплата з боку клієнта від 23.02.2015 року самостійно не здійснювалася, а була оформлена банком як «автоматичне погашення простроченої заборгованості», що передбачає стягнення і зарахування таких коштів без волевиявлення клієнта, що також є незаконним і таким, що не базується на вимогах закону.

Ухвалою суду від 02.08.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху.

02.08.2022 року представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Будь-яких заяв до суду не надав. У позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідач, її представник в судове засідання також не з`явились, будучи повідомленими про день та час належним чином. Подали заяву від 22.06.2022 року про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 05.01.2012 року відповідачем ОСОБА_2 підписана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, відповідач підтвердив, що погоджується із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку та Правилами користування платіжною картою, що містяться га офіційному сайті банку, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становлять укладений Договір про надання банківських послуг.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем відкрито на ім`я відповідача картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом. З розрахунку заборгованості по кредитному договору №б/н від 05.01.2012 року та виписки по рахунку вбачається, що відповідачем здійснювалося зняття коштів по картці, що свідчить про користування встановленим кредитним лімітом, при цьому погашення заборгованості відповідачем здійснювалося нерегулярно, у зв`язку з чим, станом на 31.08.2017 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1956,24 гривень. Факт отримання і користування кредитними коштами відповідачем не оспорюється і підтверджується наданим суду розрахунком та довідкою про рух грошових коштів по картковому рахунку, які суд вважає належними та допустимими доказами, а відповідачем, в свою чергу, розмір заборгованості не спростовано. Тому використану суму кредитних коштів відповідач повинен повернути банку відповідно до положень ст.ст. 526, 628, 1049, 1054 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, пеню, комісію та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 05.01.2012 року, посилався на анкету-заяву, Тарифи Банку та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Досліджуючи анкету-заяву, суд звертає увагу на те, що розмір кредитного ліміту та процентна ставка не зазначені, заява не містить також і умов договору про встановлення відповідальності у вигляді простроченого тіла кредиту, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин норми ч.1 ст. 634 ЦК України, оскільки Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

Так, споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснювати свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк, а тому Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача - не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.01.2012 року шляхом підписання заяви-анкети.

Даний висновок суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19 від 03.07.2019 р., а тому інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

При цьому, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Доданий до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не має підпису відповідача, а, отже, не може бути підтвердженням того факту, що саме на цих умовах був отриманий кредит відповідачем. Посилання позивача на розмір процентів, які визначені Умовами та правилами надання банківських послуг, суд вважає безпідставними, оскільки умови договору повинні бути узгоджені сторонами на момент укладення договору.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати простроченого тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 70211,31 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4548,08 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 3835,78 грн. штрафу (процентна складова), у зв`язку з відсутністю передбаченого в підписаній між сторонами анкеті-заяві обов`язку відповідача по їх сплаті.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, наявність заборгованості підтверджується розрахунком в матеріалах справи, з яким суд погоджується, відповідач не надав суду докази виконання зобов`язання з повернення позичених коштів, а відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, пенею, комісією та штрафами в зв`язку з їх необґрунтованістю, суд не застосовує позовну давність, оскільки така застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.

Суд погоджується з доводами відповідача, що автоматичне списання коштів банком з рахунку відповідача 23.02.2015 року не може призводити до переривання позовної давності в разі її пропуску, адже банк самостійно здійснює списання грошових коштів, і боржник, при цьому, не вчиняє будь-яких активних дій, які б стали підставою для переривання.

Разом з тим, суд доходить висновку, що позивачем строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту не пропущений, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 26.10.2017 року, тобто в межах трирічного строку з моменту закінчення дії кредитної картки.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1956,24 грн.

В іншій частині суд вважає позовні вимоги не доведеними, а тому відмовляє в їх задоволенні.

При розподілі судових витрат суд керується нормами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в матеріалах справи наявне платіжні доручення про сплату судового збору в розмірі 1600 грн. та розміщення оголошення у засобах масової інформації у розмірі 315 грн., а суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 38,56 грн. та витрати на розміщення оголошення в розмірі 8,44 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.01.2012 р. у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1956 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 24 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір в розмірі 38,56 грн., а також витрати на розміщення оголошення в розмірі 8,44 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.08.2022 року.

Суддя О.М. Якішина