Рішення № 105638266, 28.07.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2030/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року м.Львів.

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Цибулько О.І.,

представника позивача Кецка В.Я.,

прокурора Яворського Я.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Свої вимоги мотивує тим, що 10серпня 2017року внесеновідомості доЄдиного реєструдосудових розслідувань та присвоєнономер кримінальногопровадження №42017140000000269за фактомзловживання службовимстановищем посадовимиособами Львівськоїмитниці ДФСпри здійсненімитного оформленняавтомобіля BMW5200Xdrive,що належить ОСОБА_2 без перевіркинадходження нарахунок митниціплати урозмірі 141426,77грн.,що вказуєна наявністьв діяхпрацівників Львівськоїмитниці ДФСознак складу злочину,передбаченого ч.1ст.364Кримінального кодексуУкраїни. Підставою длявнесення відомостейдо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань є висновокслужбового розслідуванняЛьвівської митниціДФС №92/76-17від 02.08.2017року щодопосадових осібЛьвівської МитниціДФС (вт.ч.начальника управлінняфінансування бухгалтерськогообліку тазвітності -головного бухгалтераПроцак НаталіїЯрославівни).

Постановою про визначення підслідності від 09.02.2018 року, винесеною прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Замараєвим Р.М. визначено підслідність кримінального провадження у кримінальному провадженні № 42018140000000054 від 09.02.2018 року з ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 367 КК України за Сихівським ВП ГУ НП у Львівській області. Постановою про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення органу досудового розслідування від 10.04.2018 року винесеною заступником прокурора Львівської області Борейко Г.Д. доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420180000000000054 від 09.02.2018 року слідчому відділу прокуратури Львівської області.

Постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 11.04.2018 року винесеною прокурором Замараєвим Р.М. вирішено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017140000000269 від 10.08.2017 року за ч.1 ст. 364 Кримінального кодексу України та у кримінальному провадженні № 42018140000000054 від 09.02.2018 року за ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України об`єднати в одне провадження, з матеріалами внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017140000000269. Постановою про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні від 25.04.2018 року винесеною прокурором Замараєвим Р.М. змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42017140000000269 від 10.08.2017 року з ч.1 ст. 364 КК України на ч.1 ст. 367 КК України. 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України. 27 квітня 2018 року старшим прокурором групи прокурорів - заступником начальника другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Львівської області молодшим радником юстиції Замараєвим Р.М. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017140000000269 від 10.08.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Таким чином, сторона обвинувачення згідно з обвинувальним актом вважала, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачувалась у вчиненні службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.

03.05.2018 року до Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017140000000269 від 10.08.2017 року, згідно з яким позивачка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Вироком Галицького районного суду м. Львова (справа № 461/3150/18) від 23 грудня 2020 року визнано ОСОБА_1 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінальному кодексу України, позивачку ОСОБА_1 виправдано за ч. 1ст. 367 Кримінального кодексу України через відсутність в її діянні складу даного кримінального правопорушення. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду (справа № 461/3150/18) від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури Замараєва Р.М. залишено без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 23.12.2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Обґрунтовуючи вирок, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України, оскільки виконання функції по контролю за своєчасністю сплати митних платежів покладено на підрозділ адміністрування митних платежів, а не на підрозділ фінансування, бухгалтерського обліку та звітності, керівництво якого здійснювала ОСОБА_1 та саме неналежне виконання працівником відділу оформлення митного оформлення на стадії здійснення ним митних формальностей по оформленню автомобіля ОСОБА_3 первинно призвело до безпідставного відпуску транспортного засобу у вільний обіг без сплати митного платежу та внесення даних для формування «Реєстру належних до перерахування сум митних платежів сплачених фізичними особами» за оформленими МД 209000020/2017/000393, що включають 141 426, 77 грн., які підлягали перерахунку до державного бюджету. Жодним доказом не доведено неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків ( в т. ч. факту неналежного ведення бухгалтерського обліку). З врахуванням того, ОСОБА_1 вважає, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, органами досудового розслідування та органами прокуратури завдано значної моральної шкоди.

Згідно з наказом Львівської митниці ДФС від 08.06.2017 №300 «Про проведення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування стосовно посадових осіб Львівської митниці (в т. ч. стосовно ОСОБА_1 ) з 08.06.2017 по 05.07.2017, яке відповідно до наказу «Про продовження терміну службового розслідування» від 05.07.2017 року № 359 було продовжено по 02.08.2017 року. Відповідно до наказу №323-о від 08.05.2017 року «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків» відсторонено від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 з 20.06.2017 року на час здійснення дисциплінарного провадження.

Наказом Львівської митниці ДФС № 647-0 від 13.09.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» стосовно ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. В подальшому, після звільнення, згідно з наказом Львівської митниці ДФС від 14.02.2018 року № 29-дс «Про скасування наказу» скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 року №647-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Позивачка зазначає, що за наявністю кримінального провадження та внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, в кінцевому результаті, під тиском керівництва вона змушена була подати заяву про звільнення та на підставі наказу Львівської митниці ДФС від 23.10.2017 року № 757-0 була звільнена з роботи, що спричинило значних душевних страждань, та явно порушило її нормальні життєві зв`язки.

До моменту вручення підозри позивачці, органом досудового розслідування неодноразово приймалось рішення про закриття кримінального провадження та надалі відповідно такі рішення скасовувались.

Позивачка зазначає, що органом досудового розслідування попередньо приймались рішення про закриття даного кримінального провадження, тобто була відповідна позиція про відсутність складу злочину за ч. 1 ст. 364 КК України у діях посадових осіб Львівської митниці ДФС (в т. ч. ОСОБА_1 ), яка підтверджувалась неодноразовим закриття кримінального провадження, однак не зважаючи на це стороною обвинувачення підшукувались безпідставні приводи для відновлення досудового розслідування. При цьому, органом досудового розслідування одночасно приймались процесуальні рішення в рамках кримінального провадження щодо виділення в окреме кримінальне провадження та назад щодо об`єднання в одне кримінальне провадження, а також змінювалось кваліфікацію злочину, що свідчить про невизначеність позиції органу досудового розслідування та безпідставність переслідування ОСОБА_1 . Окрім цього, позивачка за вказані періоди органом досудового розслідування допитувалася, в якості свідка, надавала неодноразово відповідні документи.

Позивачка стверджує, що знаючи про існування кримінального провадження, яке стосується безпосередньо її, перебувала у стані безперервного нервового стресу внаслідок перебування у стані невизначеності, що потягло за собою звільнення з роботи. ОСОБА_1 вважає, що їй завдано значної моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях, які виявились внаслідок перебування у стані безперервного нервового стресу, невизначеності, що було поштовхом для звільнення її з роботи, явно вплинуло на ділову репутацію позивачки, як працівника державної служби, яка пропрацювала на той час у державних органах більше 28 років, з яких 15 років обіймала керівні посади.

ОСОБА_1 стверджує, що кримінальне провадження та наявне тривале судове провадження за обвинуваченням позивача негативно вплинуло на її престиж та ділову репутацію, як працівника державної служби, що підтверджується неодноразовими надуманими публікаціями в засобах масової інформації про наявність перебування у суді стосовно неї кримінального провадження.

У період з 25 квітня 2018 року, тобто з дати повідомлення про підозру по 26 квітня 2021 року, тобто по дату набрання вироку законної сили пройшло 36 місяців та щодо ОСОБА_1 безпідставно застосовувались заходи кримінального провадження, здійснювалось незаконне кримінальне переслідування, що підтверджується виправдувальним вироком суду.

Позивачка стверджує, що сам факт існування кримінального провадження та публікація про це у засобах масової інформації завдала їй душевних страждань та вплинуло на її честь та непоправно зашкодило діловій репутації, як добропорядної та законослухняної людини. Внаслідок цього колеги по роботі перестали спілкуватись з ОСОБА_1 та вести будь-який діалог, уникаючи зустрічей. Позивачка зазначає, що від триваючих психічних хвилювань і переживань вона не здатна була займатись будь-якими звичними для життя справами, нормально спілкуватись з рідними, друзями, колегами та іншими людьми, під час спілкування з ними почувалась невпевненою, з`явилось відчуття неповноцінності по відношенню до інших людей.

ОСОБА_1 стверджує, що розповсюдження наведеної інформації в засобах масової інформації також вплинуло на рішення роботодавців щодо прийняття її на роботу, які після ознайомлення з інформацією розміщеною в засобах масової інформації відмовлялись приймати її на роботу.

Впродовж всього періоду досудового розслідування та судового провадження за наявністю таких обставин позивачка стверджує, що зазнала душевних страждань, внаслідок постійних переживань, нервових стресів, що спричинило насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення.

Період, продовж якого ОСОБА_1 перебувала незаконно під слідством та судом, триває з 25.04.2018 року по 26.04.2021 року, тобто 36 місяців і 1 (один) день. З врахуванням наведених обставин позивач вважає, що виходячи із розумності та справедливості розрахунок моральної шкоди слід здійснювати із розміру, що перевищує мінімальну заробітну плату ( 6500,00 грн.) - 10 000,00 грн. та просить стягнути на її користь за цей період моральну шкоду у розмірі 360 333,33 грн. Окрім цього, просить стягнути 35135, 13 грн. за період досудового розслідування, коли їй не було повідомлено про підозру, тобто період з 10.08.2017 року по 09.02.2018 року, що становить 5 місяців і 15 днів, адже вона знала про існування такого кримінального провадження, яке стосувалося її безпосередньо, та перебувала у стані безперервного стресу. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.04.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

16.05.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Львівської обласної прокуратури.

20.05.2022 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

03.06.2022 року від представника Юридичного департаменту Державної казначейської служби України на адресу суду надійшли письмові пояснення.

15.06.2022 року представник позивача скерував на адресу суду відповідь на письмові пояснення Юридичного департаменту Державної казначейської служби України.

Протокольною ухвалою суду від 19.07.2022 року Державну казначейську службу України виключено з числа третіх осіб та залучено до участі в справі в якості відповідача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви та просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Львівської обласної прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що розрахунок розміру моральної шкоди належить зробити виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не з розміру мінімальної заробітної плати. Крім того, зазначив, що згідно з висновком від 16.05.2021 щодо належного виконання процесуальних обов`язків прокурором у кримінальному провадженні та законності судового рішення у кримінальному провадженні № 42017140000000269 від 10.08.2017 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 367 КК України встановлено, що якість досудового розслідування, процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 забезпечено. Причиною ухвалення виправдувального вироку Львівська обласна прокуратура вважає, що є наявність додаткових доказів (скасовано висновки службового розслідування), поданих до суду, та часткова зміна показів свідками. Рішення суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 ухвалено з дотриманням вимог КПК України, а тому підстав для його оскарження у касаційному порядку не вбачається. Також прокурор вважає, що у матеріалах справи в недостатній мірі наведені докази для критичної оцінки того, що завдані позивачу душевні та психічні страждання свідчать про погіршення стану здоров`я позивачки, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, в стосунках з іншими людьми, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану і інші негативні моменти та впливи, спрямовані на порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану, що передував моменту притягнення до кримінальної відповідальності. Представник Львівської обласної прокуратури вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою шкодою.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Однак подав до суду письмові пояснення з яких вбачається, що позовні вимоги заперечує та просить відмовити в задоволенні позову. В письмових пояснення також зазначає, що обов`язковою умовою для відшкодування шкоди, завданої посадовою чи службовою особою державного органу є визнання дій (бездіяльності) такої особи державного органу незаконними, тобто необхідна наявність процесуального документа (рішення суду, постанова вищестоящого органу тощо), який набрав законної сили та визначає такі дії саме незаконними. При цьому необхідно розрізняти поняття «незаконність дій (бездіяльності) органу чи посадової особи» та «вина органу чи посадової особи», оскільки, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Представник Державної казначейської служби України вважає, що при відшкодуванні шкоди завданої посадовою чи службовою особою відповідного органу державної влади обов`язковою умовою є встановлення факту незаконності дій (бездіяльності), та необов`язковою умовою є встановлення вини. Представник відповідача вважає, що із матеріалів справи не вбачається, що дії/бездіяльність посадових осіб органів державної влади (відповідача по справі) визнано незаконними. Судове рішення про визнання незаконними дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відсутнє, а тому - відсутні будь-які правові підстави для відшкодування шкоди. Стверджує, що наведені позивачем факти в позовній заяві не дають підстав на застосування норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянине; незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, орган:; досудового розслідування, прокуратури і суду» та зазначеного законодавства, а відтак - і на відшкодування на підставі них відповідної шкоди. Окрім цього, заперечує щодо зазначеного позивачем розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає такий значно завищеним та таким, що не відповідає обставинам справи. Вважає, що при розрахунку моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 10серпня 2017року внесеновідомості доЄдиного реєструдосудових розслідувань та присвоєнономер кримінальногопровадження 42017140000000269за фактомзловживання службовимстановищем посадовимиособами Львівськоїмитниці ДФСпри здійсненімитного оформленняавтомобіля BMW5200Xdrive,що належить ОСОБА_2 без перевіркинадходження нарахунок митниціплати урозмірі 141426,77грн.,що вказуєна наявністьв діяхпрацівників Львівськоїмитниці ДФСознак складузлочину,передбаченого ч.1ст.364Кримінального кодексуУкраїни /а.с.22/.

Постановою про закриття кримінального провадження від 17 листопада 2017 року слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури Львівської області Рубцовим В.В. вирішено кримінальне провадження за № 42017140000000269 від 10.08.2017 року закрити, у зв`язку із відсутністю в діяннях посадових осіб Львівської митниці ДФС, в тому числі начальника управління фінансування бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Процак Н.Я. та головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 Львівської митниці ДФС Сироти О.І. ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 Кримінального кодексу України /а. с. 23-36/.

Постановою про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 01.12.2017 року, винесеною прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Замараєвим Р.М., постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури Львівської області Рубцова В.В. від 17.11.2017 року про закриття кримінального провадження № 42017140000000269 від 10.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 Кримінального кодексу України скасовано /а. с. 37-38/.

Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 09.02.2018 року, винесеною прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Замараєвим Р.М. виділено з матеріалів кримінального провадження № 42017140000000269 від 10.08.2017 року за ч.1 ст. 364 Кримінального кодексу України в окреме провадження за № 42018140000000054 від 09.02.2018 року за ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України /а. с. 39-41/.

Постановою про закриття кримінального провадження від 09.02.2018 року, винесеною слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління прокуратури Львівської області Рубцовим В.В. кримінальне провадження № 42017140000000269 від 10.08.2017 року закрито у зв`язку із відсутністю в діяннях посадових осіб Львівської митниці ДФС, в тому числі начальника управління фінансування бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Процак Н.Я. та головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 Львівської митниці ДФС Сироти О.Г. ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 Кримінального кодексу України, тобто на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КГІК України /а. с. 42-56/.

Постановою про визначення підслідності від 09.02.2018 року винесеною прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Замараєвим Р.М. визначено підслідність кримінального провадження у кримінальному провадженні № 42018140000000054 від 09.02.2018 року з ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст. 367 КК України за Сихівським ВП ГУ НП у Львівській області /а. с. 57-58/.

Постановою про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення органу досудового розслідування від 10.04.2018 року винесеною заступником прокурора Львівської області Борейко Г.Д. доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №420180000000000054 від 09.02.2018 року слідчому відділу прокуратури Львівської області /а. с. 59-60/.

Постановою про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 11.04.2018 року прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Замараєва Р.М. постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури Львівської області Рубцова В.В. від 09.02.2018 року про закриття кримінального провадження №42017140000000269 від 10.08.2017 року за ознакам кримінального провадження передбаченого ч.І ст. 364 Кримінального кодексу України скасовано /а. с. 61-62/.

Постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 11.04.2018 року винесеною прокурором Замараєвим Р.М. вирішено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017140000000269 від 10.08.2017 року за ч.1 ст. 364 Кримінального кодексу України тау кримінальному провадженні № 42018140000000054 від 09.02.2018 року за ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України об`єднати в одне провадження, з матеріалами внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017140000000269 /а. с.63-64/.

Постановою про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні від 25.04.2018 року винесеною прокурором Замараєвим Р.М. змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42017140000000269 від 10.08.2017 року з ч.1 ст. 364 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України /а. с. 65-66/.

25 квітня 2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам , тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України /а. с. 67-70/.

27 квітня 2018 року старшим прокурором групи прокурорів - заступником начальника другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури

Прокуратури Львівської області молодшим радником юстиції Замараєвим Р.М. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017140000000269 від 10.08.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України /а. с. 73-77/.

03.05.2018 року до Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 42017140000000269 від 10.08.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Вироком Галицького районного суду м. Львова (справа № 461/3150/18) від 23 грудня 2020 року визнано ОСОБА_1 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінальному кодексу України, виправдано ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України через відсутність в її діянні складу даного кримінального правопорушення / а. с. 78-94/.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду (справа № 461/3150/18) від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури Замараєва Р.М. залишено без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 23.12.2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін / а. с. 95-106/.

Відповідно до ч.1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до частини першоїстатті 43 КПК Українивиправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, що не суперечить приписам ст. 1167 та ст. 1172 ЦК України

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен врахувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, стан здоров`я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих стосунках тощо.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. (справа №686/23731/15-ц), законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнала позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Згідно з ч. 2,3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 161/13343/18, провадження № 61-13483св19 зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Відповідачі у своїх відзивах на позовну заяву посилаються на пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19), згідно якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності ним Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. На переконання відповідачів при розрахунку моральної шкоди за час перебування під слідством та судом необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, суд вважає, що наведені відповідачами на законодавчому рівні зміни щодо розрахункової величини стосуються виключно щодо розрахунку розміру заробітної плати (посадових окладів та тарифних ставок та інших виплат) для працівників та відповідно за своєю правовою природою не може застосовуватись при визначені розміру моральної шкоди та явно суперечить вимогам ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У абз. 1 п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції (254к/96-ВР) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

У позовнійзаяві позивачвказує нате,що факт існування кримінального провадження завдав їй душевних страждань та вплинув на її честь та непоправно зашкодив діловій репутації, як добропорядної та законослухняної людини. Внаслідок кримінального провадження колеги по роботі перестали спілкуватись з ОСОБА_1 , в подальшому її було звільнено з роботи. Від триваючих психічних хвилювань і переживань ОСОБА_1 не здатна була займатись будь-якими звичними для життя справами, нормально спілкуватись з рідними, друзями, колегами та іншими людьми, під час спілкування з ними почувалась невпевненою, з`явилось відчуття неповноцінності по відношенню до інших людей. Дане кримінальне провадження вплинуло також на рішення роботодавців щодо прийняття позивачки на роботу, які після ознайомлення з інформацією розміщеною в засобах масової інформації відмовлялись приймати її на роботу. Впродовж всього періоду досудового розслідування та судового провадження позивачка зазнала душевних страждань, внаслідок постійних переживань, нервових стресів, що спричинило насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні; тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення.

Враховуючи зазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позивачка, перебуваючи під слідством та судом протягом значного періоду часу дійсно зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачці право на отримання компенсації на підставі положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі ст. ст. 25, 43 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно зі ст.48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845.

Згідно п.35 Порядку, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно Державною казначейською службою України (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів).

Пунктами 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, передбачено, що казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно доЗакону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»у 2022 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 6500, 00 гривні.

Відтак, саме виходячи із вказаного розміру мінімальної заробітної плати слід обчислювати розмір моральної шкоди відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

В даному випадку мінімальний розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 суд визначає з урахуванням часу перебування позивача під слідством та судом, а саме 36 місяців та виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на час розгляду справи за кожен місяць.

Отже, розмір моральної шкоди, що підлягає компенсації позивачу, становить 234000, 00 грн. (6500, 00 грн. х 36 місяців).

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральну шкоду в розмірі 234 000, 00 грн., оскільки факт постановлення судом виправдувального вироку є належним доказом незаконності дій органів досудового розслідування та прокуратури відносно позивачки.

Окрім цього, суд відмовляє у стягненні моральної шкоди на користь позивача за період досудового розслідування кримінального провадження №42017140000000269 до моменту вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, тобто період з 10.08.2017 року по 09.02.2018 року, оскільки до цього часу позивачка не була в статусі підозрюваної та їй не було нанесено моральної шкоди існуванням даного кримінального провадження та діями, які вчинялися органами досудового слідства.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 19, 76, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 23, 43, 48 Бюджетного кодексу України, Законом України «Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду», суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 грошові кошти за завдану їй моральну шкоду у розмірі 234 000, 00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Повний текст рішення проголошено 04.08.2022 року о 16 год. 45 хв.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Юрків.