Рішення № 105624434, 08.08.2022, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/278/22

Провадження №2/190/198/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Пронської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,Структурного підрозділу «П`ятихатська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця», про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи, та його скасування,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №240/ОС від 09.12.2021 року про відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19. Позов обґрунтовано тим, що він працює з 2000 року в акціонерному товаристві «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста незнімної дрезини 6 розряду цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування структурного підрозділу «П`ятихатська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця». Згідно наказу №240/ОС від 09.12.2021 р. (з яким він був ознайомлений о 10.00 год.) він був відсторонений від роботи з 09.12.2021 р.без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19. На адресу начальника П`ятихатської дистанції колії (ПЧ-11) регіональної філії «Придніпровська залізниця» Матченко М.В. було надіслано адвокатські запити щодо надання інформації, на які керівником П`ятихатської дистанції колії (ПЧ-11) філії «Придніпроська залізниця» були надані письмові відповіді, в яких зазначено що підставою для прийняття такого рішення стала ст.46 КЗпП,ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 р., №1645-111,наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153,пункт 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 р.№1236, лист ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01.12.2021 №30.В адвокатських запитах також було зазначено прохання допуску до роботи ОСОБА_1 для виконання своїх трудових обов`язків, але вказане прохання не було задоволено.

На обґрунтування своїх вимог надав копію оспорюваного наказу від 09 грудня 2021 року №240/ОС, копію трудової книжки, заперечення на лист-ознайомлення та копії адвокатських запитів.

Позиція відповідача.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» - Деянков С.А. надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що видаючи наказ про відсторонення від роботи Позивача Відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законодавством України. Вважає, що дії відповідача відповідають вимогам частини першої статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань», Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, постанові Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Також зазначив,що дія наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. №2153 призупинена відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 380 у зв`язку з чим відповідно до наказу від 01.03.2022 р.№47/ОС ОСОБА_1 допущений до роботи з 01.03.2022 р.Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання.

В зв`язку з тим, що позовна заява мала певні недоліки, ухвалою суду від 23.02.2022 року вона була залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06 квітня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу строк п`ять днів для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк п`ять днів для надання заперечень (а.с.24).

Копію позовної заяви з додатками було надіслано відповідачам за адресами, що вказані в позові (а.с. 27,28,29). Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, - представники відповідачів отримали надіслані їм судом документи 15.04.2022, 18.04.2022, 21.04.2022 року (а.с.30,31,32).

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 02 травня 2022 року (а.с.36-48). Разом з відзивом надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху. Однак, ухвалою суду від 06.04.2022 року встановлено, що підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні, позовну заяву прийнято до розгляду, тому зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, від відповідачів до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно працює у Акціонерному товаристві «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді машиніста незнімної дрезини 6 розряду цеху з ремонту і обслуговування машин,механізмів та устаткування структурного підрозділу «П`ятихатська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» (а.с. 8).

Відповідно до копії наказу начальника структурного підрозділу «П`ятихатської дистанції колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Матченко М.В. від 09 грудня 2021 року № 240/ОС, виданого на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 р., наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 4 жовтня 2021 року № 2153, пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 № 1236 та листа-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01.12.2021 №30. З наказом позивач був ознайомлена 09 грудня 2021 року, про що свідчить його підпис (а.с. 7).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Юридична кваліфікація встановлених обставин.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права.

Трудові відносини в Україні врегульовані статтею 1 КЗпП України.

Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Як визначено в статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники серед іншого і підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонений. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відстороненню від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021року №1096 «Про внесення змін допостанови КМУ від 09.12.2020року №1236» ця постанова доповнена п.41-6, відповідно до якого керівникам державних органів(державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням,затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021р.№ 2153 (далі-перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. Зазначені постанови Кабінету Міністрів України в установленому законом порядку скасовані не були.

Даними наказами також визначений порядок відсторонення працівника шляхом видання наказу або розпорядження керівником державного органу або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особи, яка відсторонюється.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03), у якому ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні ЄСПЛ від 08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» [GC] заява № 47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

На думку суду, доводи позивача про те, наказ № 240/ОС від 09.12.2021 «Про відсторонення від роботи» є незаконним, оскільки внаслідок його винесення порушено його конституційне право на працю та вчинено дискримінацію за ознакою стану здоров`я є необґрунтованими, адже вимога про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 працівників підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, так як таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

У даному випадку індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі співробітників та осіб, які користуються послугами залізниці, мають право на безпечне користування транспортом і відповідно до чинного законодавства не підлягають вакцинації.

Висновки суду.

З урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідно до норм чинного законодавства, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,Структурного підрозділу «П`ятихатська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця», про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи, та його скасування, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі, понесені позивачем при зверненні до суду з позовом, - віднести на рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та друга статті 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частина третя статті 354 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 від 15.03.2018р. орган,що видав-1256;

Відповідач 1: Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150.

Відповідач 2: Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Акціоного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40081237, проспект Д.Яворницького,108 м.Дніпро, 49602;

Відповідач 3: Структурний підрозділ «П`ятихатська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця», вул.Переїзна, 142 м.П`ятихатки, Дніпропетровська область, 52100.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Кудрявцева Ю.В.