Постанова № 10562211, 09.07.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2010 р. № 2а-7167/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого - судді - Качур Р.П.

суддів Кравчука В.М.

Москаля Р.М.

За участю секретаря судового засідання Дрозди І.С.

ПП "Електропромсервіс"

до ФОП ОСОБА_2

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , з участю представників: від позивача: Мельник С.І. (довіреність № б/н від 05.11.2009 року)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 103/10-007 від 15.12.2009 року)

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2009 року приватне підприємство «Електропромсервіс»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 000178232/0 від 30.09.2009 р. та № 000179232/0 від 30.09.2009 р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні (Вх. № 41553 від 16.12.2009 р.) Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова 16 вересня 2009 року здійснено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Електропромсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2009 р., за результатами перевірки складено акт № 2137/23-2/31074973. На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2009 року № 0001782321/0 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 421097, 40 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30.09.2009 року № 0001792321/0, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 362781, 00 грн.

Приватним підприємством «Електропромсервіс»подано скаргу № 1-1-1 про скасування податкового повідомлення рішення № 0001782321/0 від 30 вересня 2009 р. та скаргу № 1-1-2 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001792321/0 від 30 вересня 2009 року. Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львові 19.10.2009 року прийнято рішення № 15905/25-005 від 19.10.2009 року та № 15904/25-005 від 19.10.2009, яким первинну скаргу залишено без розгляду.

Як вбачається з акту перевірки Приватним підприємством «Електропромсервіс»порушено п. 5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема занижено податок на прибуток на загальну суму 302318 грн. та ч. 5 пп 7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді , що перевірявся, на загальну суму 241854 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ПП «Електропромсервіс»мало взаємовідносини з ТзОВ «Західторгпром», ТзОВ «НТБ», ТзОВ «Світ промислових товарів», ПП «Укрторгсервіс». Відповідачем зроблено висновок про не підтвердження господарських операцій з отримання товарів від ТзОВ «НТБ», ТзОВ «Укрторгсервіс»за період з березня 2008 року по березень 2009 року первинними документами, а також стверджує про відсутність фактичного отримання товарів від даних субєктів господарювання. Відтак, відповідач вважає, що правочини, укладені позивачем з ТзОВ «НТБ»і ТзОВ «Укрторгосервіс»згідно приписів ст..ст. 215, 216, 228 ЦК України, ст..ст. 207, 208 ГК України вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та є водночас такими, що порушують публічний порядок, а отже нікчемними.

Суд вважає висновки відповідача передчасними та не обґрунтованими виходячи з наступного.

Позивачем укладено однотипні договори поставки, строком дії до кінця 2007 року, а саме:

- Договір № 1 від 05.01.2007 р. з ТзОВ «Світ промислових товарів»;

- Договір № 17/L від 02.10.2007 р. з ПП. «Укрторгсервіс»;

- Договір № 2 від 05.01.2007 р. з ТзОВ «Західторгпром»;

та строком дії до кінця 2008 р. Договір № 2 від 04.01.2008 р. з ПП «Укрторгсервіс».

Згідно умов розділу 3 «Порядок поставки»вищевказаних договорів, укладених з ТзОВ «Західторгпром», ТзОВ «Світ промислових товарів», ПП «Укрторгсервіс», продавець поставляє продукцію на основі заявки покупця. Поставка продукції забезпечується транспортом продавця.

Поставка товарів здійснювалася контрагентами на наступних умовах: розрахунки за отриманий товар здійснювалися у безготівковій формі, перевезення товарів здійснювалося частково власним транспортом позивача, частково за рахунок постачальника, місце навантаження товару при транспортуванні власними силами відображено у товаро-транспортній накладній, а у випадку доставки товару продавцем, пунктом розвантаження товару є склад позивача.

Позивачем у підтвердження фактичності господарських операцій надано для доручення до матеріалів справи первинні документи, які підтверджують договірні правовідносини з контрагентами, зокрема судом досліджено копії договорів, видаткові накладні та податкові накладні, які складено відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідачем в акті перевірки не було зауважень до первинних документів.

Відповідачем зроблено висновок про безтоварність операцій та невикористання придбаних позивачем товарів з тих підстав, що господарські операції здійснювалися з субєктами господарювання, які у майбутньому були визнані банкрутами. Проте, податкова інспекція в акті перевірки зазначає про те, що взаємовідносини з вказаними субєктами здійснені до моменту визнання вищенаведених підприємств банкрутами.

Перевіркою не встановлено взаємовідносин з вищевказаними підприємствами після початку їх ліквідації. Станом на останній день перевіреного періоду заборгованостей по бухгалтерських рахунках 631 «Розрахунки з постачальниками»та «Аванси видані»з вищезазначеними підприємствами не обліковуються, розрахунки за поставлені товари проведено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з розрахункового банківського рахунку.

Крім того, відповідач вказує, що відповідно до первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, розшифровки руху коштів по розрахунковому рахунку встановлено, що ПП «Електропромсервіс»протягом періоду з березня 2008 року по березень 2009 року мало взаємовідносини із вищевказаними підприємствами, про що свідчать податкові накладні.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. 5.2.1 ст. 5 вищезгаданого Закону).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 згаданого Закону.

При цьому покликання відповідача на те, що всі операції між позивачем і ПП «Укрторгсервіс»та ТзОВ «НТБ»є безтоварними, спростовується доводами позивача і підтверджується тим, що отримані від контрагентів товарно-матеріальні цінності у подальшому реалізовані іншим субєктам господарювання.

Разом з тим, відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит регулюють лише положення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової декларації, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для отримання податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, належно оформлені податкові накладні, видані ПП «Укрторгсервіс»і ТзОВ «НТБ», які були зареєстровані платниками податку на додану вартість (анулювання реєстрації ПП «Укрторгсервіс»як платника ПДВ проведено 28.07.2008 р., анулювання реєстрації ТзОВ «НТБ»як платника ПДВ проведено 28.04.2009 р.) на час здійснення вказаних операцій з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростовував, не дають відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визначення зобовязання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобовязання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається умислом тієї осои, що уклала угоду, на підставі якої виникло таке зобоязання.

Оорган державної податкової служби вважає, що позивач та ПП «Укрторгсервіс»та ТзОВ «НТБ», укладаючи спірні право чини діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутку та доходів.

Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства тощо.

Таких доказів відповідачем суду не надано.

Даючи правову оцінку наведеним обставинам суд виходив з наступних міркувань.

Орган податкової служби не повязує вчинення спірних господарських зобовязань з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а лише констатує факт його нікчемності.

Таким чином, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів.

Натомість, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як передбачено ч. 1 ст. 71 КАС України, суд вважає, що органом державної податкової служби не представлено достатньо доказів, які б в своїй сукупності підтверджували наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства зі сторони ТзОВ «НТБ»та ПП «Укрторгсервіс»при вчиненні спірних господарських зобовязань.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних бухгалтерських та податкових документів за господарськими операціями позивача із зазначеним вище контрагентом, оскільки їх недійсність не була підтверджена належними і допустимими доказами.

Відповідачем не спростовано доводів адміністративного позову, при цьому Суд не вбачає порушення позивачем приписів п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.1, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 000178232/0 від 30 вересня 2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 362781 грн., в тому числі основний платіж: 241854 грн., штрафна санкція 120927 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 000178232/0 від 30 вересня 2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 421097,40 грн., в тому числі основний платіж: 302318 грн., штрафна санкція 118779,40 грн.

4. Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «Електропромсервіс»судовий звір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване

судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 14 липня 2010 року

Суддя Качур Р.П.

СуддяВ. Кравчук

Суддя Р. Москаль