Ухвала суду № 105619760, 02.08.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17294/22-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2022 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Гречаної С.І.

за участю секретаря Процко М.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42022000000000502 від 22.04.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синяк Вишгородського району Київської області, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого до затримання завідувачем кладовищем КП «Буча Сервіс», зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор Піляй І.В.

захисник Білінський О.М.

захисник Плюснін М.В.

обвинувачений ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42022000000000502 відомості про яке 22.04.2022 внесено до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України, який призначено в підготовче судове засідання на 02.08.2022.

У підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки вважає, що існують ризики такі як: переховування від суду через обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину; незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджання іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення. Застосування до ОСОБА_1 іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив суд про застосованння запобіжного заходу у вигляді домашного арешту, оскільки вважає що ризики на які посилається прокурор не є реальними та не достатньо обґрунтованими прокурором, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Захисники Білінський О.М. та Плюснін М.В. підтримали думку обвинуваченого та просили змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, одночасно клопотали про направлення обвинувального акта до Київського апеляційного суду для визначення підсудності, оскільки місцем вчинення інкримінованого злочину є Київська обл., Бучанський район, проти чого не заперечували обвинувачений та прокурор.

Заслухавши учасників судового провадження, оцінивши ступінь обґрунтованості заявлених клопотань, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосуються клопотань які вирішуються, суд дійшов наступного висновку.

Під час підготовчого судового засідання, суд у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 314 , ч. 3 ст. 315 КПК України має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження, та має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України питання про підсудність кримінального провадження підлягає першочерговому вирішенню, оскільки судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Так, як убачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_1 в кінці лютого 2022 року вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 111-1 КК України в с. Синяк, Бучанського району Київської області.

Село Синяк територіально розташоване в Бучанському районі Київської області, що свідчить про те, що на нього не поширюються юрисдикція Печерського районного суду м. Києва.

В той же час, у відповідності до ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування. В аспекті застосування приписів ч. 9 ст. 615 КПК України щодо встановлення місця закінчення досудового розслідування необхідно виходити із положень Глави 24 КПК України, які визначають поняття і форми закінчення досудового розслідування, а також ухвали Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 761/11819/22, провадження № 51-2008впс22.

Таким чином, як вбачається зі змісту наведених норм, зокрема ч. 2 ст. 283 КПК України певну форму закінчення досудового розслідування законодавець пов`язує з дією, яку зобов`язаний вчинити саме прокурор, а тому місцем закінчення досудового розслідування слід вважати місце вчинення прокурором відповідної дії. З наявних у суду матеріалів вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42022000000000502 відомості про яке 22.04.2022 внесено до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України був затверджений 06.07.2022 прокурором Піляй І.В. у приміщенні Головного слідчого управління Національної поліції України за адресою: м. Київ, бул. Кольцова, 22-А, що знаходиться у Святошинському районі м. Києва.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для розгляду вказаного кримінального провадження Печерським районним судом м. Києва та про наявність обгрунтованих підстав направити провадження до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.

Вирішуючи клопотання прокурора про застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197 КПК України.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, ст. 17 Закону України від 23.08.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Застосування тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 № 14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Підставою вважати такі ризики реальними є та обставина, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із здійсненням інформаційної діяльності у співпраці з державою агресором, спрямованої на підтримку держави агресора, її збройних формувань, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, по-друге, обвинувачений ОСОБА_1 , використовуючи вплив на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів, має можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, по-третє може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами, у тому числі зможе продовжувати протиправну діяльність, по-четверте може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в інший спосіб, окрім як через вчинення незаконного перетину кордону, з метою уникнення покарання у вигляді позбавлення волі в разі визнання його винуватим, не зможе.

В зв`язку з чим, жодний інший вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 у кримінальному провадженні.

Тому, такий запобіжний захід, як тримання під вартою, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку суду є досі реальними.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,7, 32, 34, 176-178, 183, 193-194, 196-197, 314-316, 331, 372, 615 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Направити до Київського апеляційного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022000000000502 відомості про яке 22.04.2022 внесено до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 111-1 КК України, для вирішення питання про визначення підсудності у даному кримінальному провадженні.

Клопотання прокурора про застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді триманні під вартою без визначення застави, строком до 29.09.2022 включно.

Строк дії ухвали до 29.09.2022.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів через Печерський районний суд м. Києва.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Світлана ГРЕЧАНА