Рішення № 105618028, 08.08.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4754/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), а саме просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.04.2022 про відкриття виконавчого провадження №68837243.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.04.2022 головним державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Проніною Л.М. відкрито виконавче провадження №688337243 на підставі постанови серії ВМ №00003143 від 14.12.2021. Позивач зазначає, що оскільки постанову в справі про адміністративне правопорушення винесено 14.12.2021, останнім днем на звернення до виконання за постановою відповідно до статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення є 14.03.2021, при цьому, виконавче провадження відкрито лише 21.04.2022. З доводами позивача, постанову про відкриття виконавчого провадження є протиправною з підстав пропущення строків для звернення щодо здійснення стягнення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4754/22; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.06.2022 /а.с. 25-26/.

У наданому до суду відзиві представник Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зазначила, що за тренінгом поштових відправлень №0113516167393 (номер зазначено на конверті відправника), лист стягувачем з м. Київ відправлено 23.02.2022, а вручено представнику відділу 15.04.2022. За твердженням відповідача, постанова про стягнення штрафу з боржника направлена до відділу ДВС без порушення будь-яких строків.

Водночас, наголошено відповідачем, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан; ДП "НАІС" тимчасово призупиняло роботу Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України, після відновлення доступу до автоматизованої системи виконавчою провадження виконавчий документ було зареєстровано в системі.

Позивач, ознайомившись із матеріалами справи, скористався правом подання відповіді на відзив, у якому зазначив, що відповідачем не надано конверт, у якому нібито надійшла заява від Укртрансбезпеки, зазначив про неможливість встановити походження трек-номеру та усі інші відомості, що стосуються відправленого листа. Крім того, зазначено, що лист було вручено уповноваженому співробітнику виконавчої служби 15.04.2022, у той час як на заяві про відкриття виконавчого провадження стоїть дата 19.04.2022.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 08.06.2022 вирішено перейти до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження.

З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд адміністративної справи здійснено у порядку письмового провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті належним чином завірені копії усіх документів, які направлялися до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) для примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВМ №00003143 від 14.12.2021, зокрема, списки згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, із зазначенням відомостей про направлення постанови серії ВМ №00003143 від 14.12.2021 до виконавчого органу, докази направлення постанови серії ВМ №00003143 від 14.12.2021 до виконавчого органу у законодавчо визначений строк, а також письмові пояснення щодо цього направлення.

01.07.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті подано додаткові докази у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2021 Державною службою України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті прийнято постанову серії ВМ №00003143 про стягнення штрафу у розмірі 68000 грн.

23.02.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті направлено заяву від 23.02.2022 за вих. №3121/3.6/14-22 про примусове виконання рішення до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) разом із постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ВМ №00003143 від 14.12.2021 про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн.

Заяву Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті про примусове виконання рішення за вих. №3121/3.6/14-22 зареєстровано відповідачем 19.04.2022 за вх. №5994.

21.04.2022 головним державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Проніною Л.М. відкрито виконавче провадження №68837243.

Вважаючи постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 68837243 протиправною та прийнятою із порушення строків, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, згідно з яким виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Постанова Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті серії ВМ №00003143 від 14.12.2021 є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у визначеному Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені вимоги до виконавчого документа, а також підстави його повернення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Водночас, частиною третьою статті визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Згідно з частиною четвертою цієї статті Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Як вищенаведено, згідно з пунктами 6, 7 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), строк пред`явлення рішення до виконання.

За приписами пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частинами першою - другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як встановлено судом, Державною службою України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті складено заяву від 23.02.2022 за вих. №3121/3.6/14-22.

У відзиві представником відповідача зазначено, що Державною службою України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті відправлено заяву від 23.02.2022 за вих. №3121/3.6/14-22 про примусове виконання рішення до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 23.02.2022 за трекінгом поштових відправлень №0113516167393, який зазначено на конверті відправника..

Відповідно до статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд не бере до уваги наявну у матеріалах справи копію поштового конверта з наявним трекінгом Укрпошти № 0113516167393, оскільки на самому поштовому конверті міститься відмітка з датою "14.02.2022", яка передує складанню заяви від 23.02.2022 за вих. №3121/3.6/14-22 про примусове виконання рішення, що порушує ознаки належності, допустимості та достовірності доказу.

Водночас, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті: належним чином завірені копії усіх документів, які направлялися до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) для примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВМ №00003143 від 14.12.2021, зокрема, списки згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, із зазначенням відомостей про направлення постанови серії ВМ №00003143 від 14.12.2021 до виконавчого органу, докази направлення постанови серії ВМ №00003143 від 14.12.2021 до виконавчого органу у законодавчо визначений строк, а також письмові пояснення щодо цього направлення.

01.07.2022 надійшли до суду від Державною службою України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, зокрема, докази саме направлення постанови серії ВМ №00003143 від 14.12.2021 до позивача, у тому числі список поштових відправлень №830, датою формування 23.01.2022.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення Державною службою України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті заяви про примусове виконання рішення до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) саме 23.02.2022.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, відсутні докази виконання приписів статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" щодо пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому, суд звертає увагу, що частиною першою статті 300 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернута до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Отже, з аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці та починає перебіг з дня його винесення.

Таким чином, з огляду на норми статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті серії ВМ №00003143 про стягнення штрафу мала бути звернута до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Керуючись вищевикладеним у сукупності та враховуючи, що дата винесення постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті серії ВМ №00003143 - 14.12.2021, то кінцевий строк її пред`явлення - 14.03.2022.

Отже, виконавче провадження з виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті серії ВМ №00003143 від 14.12.2021 відкрито 21.04.2021, тобто більше ніж через місяць після кінцевого строку пред`явлення постанови до виконання.

Таким чином, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті серії ВМ №00003143 від 14.12.2021 стосовно позивача звернута до примусового виконання поза межами встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наділений правом повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З урахуванням наведеного, постанова про відкриття виконавчого провадження №68837243 від 21.04.2022 є протиправною та підлягає скасуванню, що є підставою для задоволення позову.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги №04 від 16.05.2022, розрахунок надання правової допомоги за договором №04 від 16.05.2022, акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.05.2022, квитанцію №02 від 18.05.2022, ордер.

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує такі обставини.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 1000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (пров. Стешенка, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36023, код ЄДРПОУ 34963066) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2022 №68837243.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (пров. Стешенка, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36023, код ЄДРПОУ 34963066) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривень 40 копійок та витрати, пов`язані з надання правової допомоги, у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна