Ухвала суду № 105610015, 01.08.2022, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/7983/21

Провадження № 6/756/180/22

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судових засідань - Тагієва Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання заочного рішення Оболонського районного суду м.Києві від 27.10.2021 у справі №756/7983/21 за позовом АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду м. Києва надійшла ОСОБА_1 про відстрочення виконання заочного рішення Оболонського районного суду м.Києві від 27.10.2021 у справі №756/7983/21 за позовом АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить відстрочити виконання судового рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором. В обґрунтування заяви зазначила, що перебуває у складному фінансовому становищі, обтяжена кредитними зобов`язаннями та накладеними арештами на рахунки, важку незворотну хворобу має член родини, а також що у неї було діагностовано хворобу, яка вимагає постійного дорого вартісного моніторингу (обстеження), профілактично-лікувальних заходів та запобігливих обмежень щодо умов життя, у зв`язку цим просить відстрочити їй виконання вказаного рішення строком на один рік.

Судове засідання по заяві було призначено на 07.07.2022.

Учасники судового процесу у засідання суду 07.07.2022 не з`явилися, при цьому, були відсутні докази належного їх повідомлення про розгляд заяви, у зв`язку із чим, розгляд заяви було відкладено та призначено на 01.08.2022.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання 01.08.2022 не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена. При цьому, 01.08.2022 до суду направила клопотання про розгляд її заяви без неї, та просила задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення за наявними матеріалами.

Представник АТ «Альфа-Банк» в судове засідання 01.08.2022 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений судом належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши заяву, разом з доданими до неї документами, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 219 379 гривень 29 копійок, заборгованість по відсотках у розмірі 69 485 гривень 77 копійок та судовий збір у сумі 4332 гривні 98 копійок.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Шмалько проти України», право на справедливий судовий розгляд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

За приписами ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Таким чином, розстрочка, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними, такими що не залежать від волі сторін. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08.

Аргументуючи наявність таких обставин, заявник послалася серед іншого, на скрутне фінансове становище, обтяженість кредитними зобов`язаннями та накладеними арештами на рахунки, важку незворотну хворобу члена родини, а також що у неї було діагностовано хворобу, яка вимагає постійного дорого вартісного моніторингу (обстеження), профілактично-лікувальних заходів та запобігливих обмежень щодо умов життя.

Звертаючись до суду з відповідною заявою, заявник зазначає, що розмір її заробітної плати не надає можливості погасити заборгованість.

Разом з тим, розмір отримуваного відповідачем доходу не може бути оцінено як підстава для відстрочення виконання рішення суду в розумінні норм ст. 435 ЦПК України.

До того ж, і сам лише факт зменшення розміру заробітної плати не є належним підтвердженням тяжкого матеріального стану, який об`єктивно не дозволяє виконати рішення суду, оскільки матеріальний стан не оцінюється виключно поточними доходами у вигляді заробітної плати, адже до характеристики матеріального стану належать також наявність у заявника на праві власності нерухомого та рухомого майна за рахунок якого можна виконати рішення суду. Однак таких даних відповідач суду не надав пославшись лише на те, що відповідного майна в нього немає, хоча не був позбавлений можливості надати суду витяги із державних реєстрів щодо відсутності у нього нерухомого майна, земельних ділянок, автомобілів тощо.

Крім того, відсутність стабільних доходів та наявність інших боргових зобов`язань не є виключними обставинами,в розумінні статті 435 ЦПК України і не є підставами для відстрочення виконання рішення, яке набрало законної сили.

Щодо наявності важкої незворотної хвороби члена родини, а також що у неї було діагностовано хворобу, яка вимагає постійного дорого вартісного моніторингу (обстеження), профілактично-лікувальних заходів та запобігливих обмежень щодо умов життя, то слід зауважити, що заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що захворювання її діда впливає на можливість виконання рішення суду, адже заявником не доведено, що ОСОБА_2 перебуває на утриманні заявника та за рахунок яких доходів. Доказів на підтвердження того, що витрати на ліки та медичне обстеження хворого діда несе саме заявник, суду надано не було. Стосовно хвороби заявника, то слід зазначити, що додана у підтвердження захворювання довідка датована 2015 роком, при цьому, не доведено, що станом на 2021- 2022 роки заявник несе витрати на обстеження та лікування.

Крім того, суду не надано доказів звернення заявниці до банку щодо вирішення питання мирового врегулювання на стадії виконання рішення суду та можливого затвердження графіка платежів, не надано доказів про стан виконання виконавчого провадження. Докази добровільного погашення заборгованості за цей період відповідачем також не надано.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доведення наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається саме на заявника, який всупереч вимог ст. ч. 3 ст. 12 ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав до суду доказів їх існування.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати о д н о г о р о к у з д н я у х в а л е н н я т а к о г о р і ш е н н я , у х в а л и , п о с т а н о в и.

З огляду на наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, виходячи з принципів верховенства права, обов`язковості виконання судових рішень, відсутності обставин для відстрочення виконання зазначеного рішення, ступінь вини заявника у виникненні спору, а також враховуючи, що відстрочення виконання рішення може вплинути на інтереси позивача на користь якого ухвалено рішення, суд не знаходить підстав для відстрочення виконання рішення суду з огляду на те, що доводи заявника, як на підставу для відстрочення виконання судового рішення, не є винятковими обставинами у розумінні статті 435 ЦПК України та не доводять неможливість виконання судового рішення.

За наведених вище обставин, підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись статтями 260, 261, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання заочного рішення Оболонського районного суду м.Києві від 27.10.2021 у справі №756/7983/21 за позовом АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Ткач