Ухвала суду № 105602912, 05.08.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

05 серпня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/5656/22

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправними бездіяльність та дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не встановлення та не виплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби з травня 2016 року по вересень 2019 року, відмову виготовити оновлену довідку про грошове забезпечення станом на вересень 2019 року з врахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби з травня 2016 року по вересень 2019 року, виготовити оновлену довідку про грошове забезпечення станом на вересень 2019 року з врахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.

Позовна заява здана позивачем на пошту 01 липня 2022 року, що підтверджується штампом поштової організації на конверті.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснено позивачу, що у разі у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

25 липня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду від 20 липня 2022 року, у якій зазначено, що судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши час для усунення недоліків позовної заяви, а саме, для подання заяви про поновлення строку для звернення до суду, що свідчить про те, що 20 липня 2022 року позивач знав про постановлення ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року про залишення позовної заяви без руху та про її зміст.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що про бездіяльність ГУ НП в Полтавській області щодо не встановлення та невиплати надбавки за специфічні умови несення служби, ОСОБА_1 дізнався в двадцятих числах червня 2022 року після спілкування з пенсіонерами поліції та ознайомлення з судовою практикою в Єдиному реєстрі судових рішень. Крім того, позивач вважає, що він не пропустив строк звернення до суду з позовом, посилаючись на те, що звернення до суду з позовами про стягнення заробітної плати не обмежується будь-яким строком.

Оцінюючи доводи заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 20 липня 2022 року, суд виходить з такого.

Предметом позову ОСОБА_1 є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не встановлення та не виплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби з травня 2016 року по вересень 2019 року.

Обґрунтовуючи основну вимогу позивач посилається на те, що надбавка за специфічні умови проходження служби передбачена наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Розмір надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо) на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу.

Виплата надбавки проводиться на підставі наказу про її встановлення з дня, зазначеного в наказі, у разі відсутності дати - з дня підписання наказу.

Таким чином, розмір надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу, на підставі якого проводиться виплата надбавки.

Оскаржуючи бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не встановлення та не виплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби з травня 2016 року по вересень 2019 року, позивач фактично не погоджується з бездіяльністю, що полягає у не прийнятті Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області наказу про встановлення ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби з травня 2016 року по вересень 2019 року.

Решта позовних вимог є похідними позовними вимогами, задоволення яких залежить від задоволення основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не встановлення та не виплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби з травня 2016 року по вересень 2019 року.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічна норма містилася у частині 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017).

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо оскарження бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не прийнятті наказу про встановлення ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби з травня 2016 року по вересень 2019 року, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 13 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку №260 передбачено, що виплата надбавки проводиться на підставі наказу про її встановлення з дня, зазначеного в наказі, у разі відсутності дати - з дня підписання наказу.

Отже, про не видання наказу про встановлення ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції за травень 2016 року - вересень 2019 року позивач повинен був дізнатися з дня отримання грошового забезпечення, починаючи з травня 2016 року та по вересень 2019 року включно.

При цьому, позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації з питання прийняття рішення про призначення йому відповідної надбавки.

Таким чином, з дня отримання грошового забезпечення у травні 2016 року, у червні 2016 року, у липні 2016 року, у серпні 2016 року, у вересні 2016 року, у жовтні 2016 року, у листопаді 2016 року, у грудні 2016 року, у січні 2017 року, у лютому 2017 року, у березні 2017 року, у квітні 2017 року, у травні 2017 року, у червні 2017 року, у липні 2017 року, у серпні 2017 року, у вересні 2017 року, у жовтні 2017 року, у листопаді 2017 року, у грудні 2017 року, у січні 2018 року, у лютому 2018 року, у березні 2018 року, у квітні 2018 року, у травні 2018 року, у червні 2018 року, у липні 2018 року, у серпні 2018 року, у вересні 2018 року, у жовтні 2018 року, у листопаді 2018 року, у грудні 2018 року, у січні 2019 року, у лютому 2019 року, у березні 2019 року, у квітні 2019 року, у травні 2019 року, у червні 2019 року, у липні 2019 року, у серпні 2019 року, у вересні 2019 року позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи законних інтересів.

Однак, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом лише 01 липня 2022 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановленим статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України ( у редакції станом на час звернення до суду з позовом) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційним Судом України у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Разом з тим, предметом позову ОСОБА_1 не є стягнення заробітної плати чи грошового забезпечення, натомість, позивач оскаржує бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не встановленні ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби з травня 2016 року по вересень 2019 року, що встановлюється наказом, при цьому, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на викладене вище, суд відхиляє доводи позивача про те, що він не пропустив строк звернення до суду з позовом.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 04.10.2019 у справі №820/4188/18.

Доводи позивача про те, що про оскаржувану бездіяльність він дізнався у двадцятих числах червня 2022 року після спілкування з пенсіонерами поліції та ознайомлення з судовою практикою в Єдиному реєстрі судових рішень, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки ці доводи свідчить про те, що позивач лише у червні 2022 року тобто через шість років-три роки після дати, з якою норма закону пов`язує право позивача на звернення до суду з позовною заявою, виявив зацікавленість відповідним питанням.

Наведені вище доводи носять суб`єктивний характер, тому не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі.

Позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем у заяві від 20 липня 2022 року обставини носять суб`єктивний характер, не є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність визнання неповажними підстав, вказаних ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду від 20 липня 2022 року, та повернення позовної заяви позивачеві.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду від 20 липня 2022 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяС.С. Сич