Ухвала суду № 105602777, 04.08.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10289/22

УХВАЛА

04 серпня 2022 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення № 76 від 11 травня 2022 р. Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області «Про заборону в`їзду в Україну» громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 (прізвище) ОСОБА_3 (ім`я), лат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 (три) роки до 11 травня 2025 року.

Судом з`ясовано (з урахуванням часу перебування головуючого судді у відпустці), що 01.08.2022 року представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, вхід. № 24554/22, в якій останній, просить: зупинити дію рішення № 76 від 11 травня 2022 р. Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області «Про заборону в`їзду в Україну» громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 (прізвище) ОСОБА_3 (ім`я), лат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 (три) роки до 11 травня 2025 року на час (до завершення) судового розгляду справи.

Згідно зі змістом вказаної заяви, її подано з таких підстав, зокрема:

- необхідність забезпечення позову обумовлена тим, що очевидним є ознаки протиправності оскаржуваного рішення Державної міграційної служби України, порушення ним права позивача на свободу пересування та права на проживання в сім`ї (через рішення Державної міграційної служби «Про заборону в`їзду в Україну» № 76 від 11 травня 2022 р.) позивач наразі позбавлений гарантованого ч. 3 ст. 4 СК України права на проживання в сім`ї, оскільки розлучений із сім`єю дружиною, з 26.02.2020 р. останній перебуває к зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Суворовським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис № 147, повністю змінено його звичний ритм та спосіб життя);

- оскаржуване рішення обґрунтовано виключно превентивними заходами та припущеннями, не підкріплено конкретними доказами, суперечить прямим вимогам ст. 62 Конституції України. Викладені позивачем обставини та додані до позову докази дозволяють стверджувати, що оскаржуване рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню;

- крім того, має місце факт добровільного виконання позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ДПО18 № 968943 за ч. 2 ст. 122 КУпАП (17.08.2021 р. добровільно сплачено штраф у сумі 510 грн.), що у сукупності не дає підстав для застосування Державною міграційною службою України такого радикального заходу реагування, як заборона в`їзду в Україну строком на 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, перелік заходів забезпечення позову, наведений у частині першій статті 151 КАС, є вичерпний. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами і адміністративний суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, але з урахуванням в обов`язковому порядку співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (положення частини другої статті 151 КАС).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій та/або пов`язані з цим витрати позивача.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Отже, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, зокрема, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору, а також мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, зазначені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вищенаведені правові висновки щодо забезпечення позову викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2022 року у справі № 640/30039/21 (адміністративне провадження № К/9901/46953/21 К/990/812/22).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення № 76 від 11 травня 2022 р. Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області «Про заборону в`їзду в Україну» громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 (прізвище) ОСОБА_3 (ім`я), лат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 (три) роки до 11 травня 2025 року.

Проте, позивач у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Також, до заяви не додано жодних (належних, допустимих та достатніх) доказів щодо фактичного існування або реальності настання негативних наслідків для позивача до набрання рішенням у справі законної сили, про які зазначено у заяві.

Тобто, вищенаведені, викладені у заяві про забезпечення позову обставини-підстави для забезпечення позову, по-перше, не доводять їх фактичне існування або реальні ризики їх настання та побудовані на непідтверджених доказами припущеннях, по-друге, не доводять наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.

При цьому слід зазначити, що ознаки протиправності оспорюваного рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області не є очевидними, а фактичні обставини справи, як вже було зазначено вище, підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача дією такого рішення.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

З приводу негативних наслідків для прав позивача, на які посилається позивач у заяві, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.09.2021 у справі № 640/21076/20 тощо.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248, 256, 294, 295, Перехідними положеннями КАС України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, та у строк, встановлений ст. 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.Г. Цховребова