Рішення № 105600938, 08.07.2022, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4470/21

№ 2/207/371/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2022 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 44667 гривень 49 копійок.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 31.03.2011 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитний рахунок. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 22000 грн. 00 коп.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

На даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 18.08.2021 року має заборгованість 44667 гривень 49 копійок, яка складається з наступного:

-0,00 грн. заборгованість за тілом кредиту;

-37109,14 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-7558,35 грн. заборгованість за простроченими відсотками;

-0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками;

-0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

-0,00 грн. нарахована пеня;

-0,00 грн. нараховано комісії.

Так, у зв`язку з тим, що позичальником зобов`язання, що випливає з кредитного договору, не виконано та заборгованість перед банком не погашена, позивачем ініційована процедура стягнення заборгованості по кредитному договору.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, на позові наполягав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги не визнала.

Окрім цього,від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона не визнала позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з тим, що вона є клієнтом АТКБ «ПриватБанк» вже значний період часу, однак наприкінці 2020 року стала жертвою шахрайських дій невідомих осіб, якими було викрадені грошові кошти з її банківської картки. Даний факт вона відразу, як їй стало про це відомо, повідомила представнику АТКБ «ПриватБанк» та за даним фактом звернулась до поліції з відповідною заявою. По даному факту внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020045780000351 від 15.12.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. При зверненні до найближчого відділення АТ КБ «ПриватБанк» вона отримала виписку з карт/рахунку, з якої стало відомо, що 04 грудня 2020 року з її карт/рахунку були викрадені кошти невідомими особами шляхом «сплати туризму та транспортних перевезень: IBIZA, KAMYANSKE» на суму 8999,99 грн. та 9999,99 грн. А 09 грудня 2020 року з її карт/рахунку шахраями за сервісом «Оплата частинами» оформлена купівля невідомого їй товару на суму 22000 грн. та виконаний перший платіж 2200,00 грн. у магазині «Цитрус» у м. Дніпро, по вул. Європейській буд. 1. Нею ніяких розпоряджень на списання грошових коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ «КБ «ПриватБанк» ні в письмовому, ні в електронному виді з використанням електронної системи «Приват24», або у будь-який інший спосіб не здійснювалось. Крім того, вона не здійснювала будь-яких дій, що могли б призвести до списання грошових коштів третіми особами. Послугу «Оплата частинами» не оформлювала. Зазначена Позивачем кредитна заборгованість виникла внаслідок коштів із рахунка через шахрайські дії третіх осіб.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

В свою чергу позивачем-АТ КБ "Приватбанк", не надано доказів на підтвердження вчинення нею як відповідачем, дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Все вищезазначене свідчить про відсутність її вини у накопиченні заборгованості, а вимоги позивача вважає неправомірними.

Просила суд відмовити позивачу АТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від представника позивача Меркулової В.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначила, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 31.03.2011 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі, що не суперечить чинному законодавству України.

Також, до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, з якої вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови.

До суду надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, що відповідач користувався грошима, а отже, й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися.

Стосовно посилання відповідача на заволодіння коштами з картки третіми особами (шахрайським шляхом).

Відповідно до умов Договору клієнт зобов`язаний:

- застосовувати заходи до запобігання втрати картки, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання (п 1.1.2.10 УіП);

-інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу, або отримання звістки про їх незаконне використання (п 1.1.2.11 УіП);

У 3-х денний термін після усної заяви про втрату картки, ПІНа надати письмову заяву в Банк (п. 1.1.2.12 УіП).

Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на Картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки до стоп-листа Платіжної системи(п. 1.1.5.29Договора).

Відповідач порушив Умови та правил надання банківських послуг, щодо розголошення персональних даних по кредитній карті.

Відповідач в свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку.

З виписки по рахункам вбачається, що Відповідач активно користувався послугами банку та 09.12.2020 року Відповідач скористувався послугою «Оплата частинами» що вбачається з виписки по рахунку. Оформлення даної послуги можливо тільки держателю карти. Крім того, послуги, які пов`язані з платіжною карткою надаються при умові володіння особистою інформацією Клієнта. Саме тому Банк постійно акцентує увагу про нерозголошення такої інформації.

Жодних доказів того, що Відповідач не здійснював даних транзакцій по кредитній картці, Відповідачем не надано.

У зв`язку з вищенаведеним вбачається, що з боку Банку порушення умов договору та норм закону відсутні.

Оскільки під час списання чергового щомісячного платежу по оплаті частинами Відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту.

Більш детальні умови користування сервісом Оплата частинами зазначені в умовах договору, а саме в розділі 2.1.1.14.

Також зауважили, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором.

Враховуючи викладене, просять суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона зазначила, що цивільний позов не визнає, так як Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також Витяг з Тарифів не можна вважати складовими частинами укладеного між нею та позивачем кредитного договору, оскільки ці документи нею не підписувались, також вони не містять дати підписання представником позивача, а також, відсутня інформація, що ці Умови та Правила були додатком до підписаної нею анкети-заяви.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що банк належним чином та в установлений спосіб ознайомив її з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зокрема, шляхом вручення відповідного документа особисто відповідачу під власноручний підпис, зазначені Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Саме по собі Анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить в собі даних про строки надання кредиту, розмір відсоткової ставки за користування ним, черговість та порядок здійснення платежів в рахунок погашення отриманих коштів, відповідальність сторін тощо, тому вказаний договір не може вважатись укладеним та не спричиняє настання юридичних наслідків та виникнення відповідних прав і обов`язків у сторін.

Конструкція договору приєднання його умови розроблена АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В Анкеті-заяві позичальника від 31.03.2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов, які містяться в справі, вона розуміла та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву- анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-1бцс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Посилання позивача на те, що позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, який додано до матеріалів позову, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима та штрафні санкції, оскільки зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише в період з 15.12.2020 року до 30.12.2020 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.

Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому доводи позивача про погодження умов кредитного договору шляхом підписання позичальником даного паспорту кредиту є необґрунтованими.

Крім того, анкета-заява нею підписана 31.03.2011 року, а паспорт споживчого кредиту 15.12.2020 року. Враховуючи вищевикладене, вважала, що даний паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору.

Крім того, паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо типу декількох кредитних продуктів, за якими вказані різні умови.

Отже, Паспорт споживчого кредиту це лише пропозиція банку споживачеві обрати будь-який з типів карток, яка підлягає оцінці споживачем, яким на підставі отриманої з паспорту інформації обираються бажані та прийнятні для нього умови, а банк в подальшому аналізує можливість надання кредиту на обраних умовах з урахуванням кредитоспроможності клієнта. Тобто цей паспорт лише передує укладенню самого договору, але не підмінює його, який на вже узгоджених умовах має бути підписаний між сторонами після вивчення клієнтом інформації, викладеної у паспорті споживчого кредиту.

До того ж, в анкеті-заяві не зазначено взагалі про те, що цей паспорт споживчого кредиту за визначеною ним програмою є невід`ємною частиною будь-якого договору сторін.

Окрім цього, згідно наданої суду довідки вбачається, що розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався та максимальний його розмір станом на 08.12.2020 року склав 22000,00 грн.

Згідно матеріалів справи, позивачем у позовній заяві зазначений розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 37109,14 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.

Однак відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 , 08 грудня 2020 року кредитний ліміт було збільшено до 22000,00 грн., 06.04.2021р. зменшено до 0,00 грн. та більше кредитний ліміт не змінювався.

На підставі зазначеного просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

За змістом статей626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст. 1048 ЦК України).

Судом встановлено, що 31.03.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ар. с. 20).

Відповідно до даних довідки АТ КБ «ПриватБанк», 26.07.2014 року ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н отримала кредитну картку за № НОМЕР_1 зі строком дії по серпень 2017 року (ар. с. 19).

Згідно даних довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , 04.12.2013 року встановлено кредитний ліміт в сумі 8400 грн., який 08.12.2020 року збільшено до 22000 грн. 00 коп., 06.04.2021 року зменшено до 0 (ар. с. 18).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 31.10.2015 по 18.08.2021 року вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними (ар.с.4-17).

За змістомст.634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вищевказане, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У анкеті-заяві від 31.03.2011 року, підписаної сторонами, не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, на підтвердження позовних вимог, крім самого розрахунку заборгованості за договором б/н від 31.03.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому,матеріали справине містятьпідтверджень,що самеці Витягз Тарифівта Витягз Умоврозумів відповідачта ознайомивсяі погодивсяз ними,підписуючи анкету-заявупро приєднаннядо Умовта правилнадання банківськихпослуг ПриватБанку,а такожте,що вказанідокументи намомент отриманнявідповідачем кредитнихкоштів взагалімістили умови,зокрема йщодо сплатипроцентів закористування кредитнимикоштами у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року (провадження № 342/180/17).

За наведених обставин, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг не підписані позичальником, а самі Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (31.03.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07.10.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Посилання позивача на те, що позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, який додано до матеріалів позову, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима та штрафні санкції, оскільки зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише в період з 15.12.2020 року до 30.12.2020 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.

Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому доводи позивача про погодження умов кредитного договору шляхом підписання позичальником даного паспорту кредиту є необґрунтованими.

Крім того, слід звернути увагу, що анкету-заяву відповідач підписав 31.03.2011 року, а паспорт споживчого кредиту 15.12.2020 року. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору.

Крім того, паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо типу декількох кредитних продуктів, за якими вказані різні умови.

Отже, Паспорт споживчого кредиту це лише пропозиція банку споживачеві обрати будь-який з типів карток, яка підлягає оцінці споживачем, яким на підставі отриманої з паспорту інформації обираються бажані та прийнятні для нього умови, а банк в подальшому аналізує можливість надання кредиту на обраних умовах з урахуванням кредитоспроможності клієнта. Тобто цей паспорт лише передує укладенню самого договору, але не підмінює його, який на вже узгоджених умовах має бути підписаний між сторонами після вивчення клієнтом інформації, викладеної у паспорті споживчого кредиту.

До того ж, в анкеті-заяві відповідача не зазначено взагалі про те, що цей паспорт споживчого кредиту за визначеною ним програмою є невід`ємною частиною будь-якого договору сторін.

Таким чином, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 7558,35 грн., оскільки правомірність нарахування такої заборгованості не підтверджено належними доказами.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З розрахунку заборгованості та виписки вбачається, що відповідачем було активовану видану йому картку, він активно користувався виданою кредитною карткою, отримував кредитні кошти та періодично вносив грошові суми на погашення кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача, тобто відповідач фактично виконував умови укладеного договору.

Згідно наданої суду довідки вбачається, що розмір кредитного ліміту відповідачу неодноразово змінювався та максимальний його розмір станом на 08.12.2020 року склав 22000,00 грн. (ар.с.18).

Згідно матеріалів справи, позивачем у позовній заяві зазначений розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 37109,14 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.

Однак відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 , 08.12.2020 року кредитний ліміт було збільшено до 22000,00 грн., 06.04.2021 р. зменшено до 0,00 грн. та більше кредитний ліміт не змінювався (ар.с.18).

Отже, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37109,14 грн., так як позивачем не обґрунтовано законність такого нарахування. Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено. Оскільки банком не доведений розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 37109,14 грн., суд обґрунтовано доходить висновку про можливість стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22000,00 грн.

Такий висновок відповідає висновку Верховного суду в постанові від 21.04.2021 року справа № 345/2633/20.

Аналогічна позиція була також висловлена Дніпровським апеляційним судом 25 березня 2021 року по справі № 173/1228/20, а також 01 квітня 2021 року по справі № 173/1509/20.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22000 грн. 00 коп., що також узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові від 03 липня 2019 року Великої палати Верховного суду у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Посилання відповідача на те, що наприкінці 2020 року стала жертвою шахрайських дій невідомих осіб, якими було викрадені грошові кошти з її банківської картки, у зв`язку із чим було зроблено повідомлення до Приватбанку та правоохоронних органів, не можуть прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Законом України«Про платіжнісистеми тапереказ коштівв Україні» вставлено визначення електронного платіжного засобу (п.1.14.) електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Пунктом 1.27 вказаного Закону зазначено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

У разі виявлення користувачем факту втрати електронного платіжного засобу, останній зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (п.14.16. згаданого Закону).

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (абзац 2 п. 14.16. Закону).

Згідно з вимогами ч. 6 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 року, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.

Частиною 9 зазначеного Розділу передбачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, стверджуючи, що несанкціоновані дії з карткою були вчинені наприкінці 2020 року, вона стала жертвою шахрайських дій невідомих осіб, якими було викрадені грошові кошти з її банківської картки. За даним фактом вона звернулась до поліції з відповідною заявою. По даному факту внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020045780000351 від 15.12.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

23 лютого 2021 року провадження у кримінальному провадженні № 12020045780000351 від 15.12.2020 року, було закрито на підставі ч.1ст.284 КПК України, що підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладені нормиЗакону, саме відповідач несе повну відповідальність за операції, проведені з його карткою, та у разі втрати картки, стікеру PayPass, ПІНу, сім-карти мобільного телефону, відповідач зобов`язаний негайно повідомити правоохоронні органи про зазначений факт.

З виписки по рахункам вбачається, що Відповідач активно користувався послугами банку та 09.12.2020 року Відповідач скористувався послугою «Оплата частинами» що вбачається з виписки по рахунку. Оформлення даної послуги можливо тільки держателю карти. Крім того, послуги, які пов`язані з платіжною карткою надаються при умові володіння особистою інформацією Клієнта. Саме тому Банк постійно акцентує увагу про нерозголошення такої інформації.

Жодних доказів того, що Відповідач не здійснював даних транзакцій по кредитній картці, Відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, підстав для звільнення ОСОБА_1 від повернення суми отриманого тіла кредиту судом не встановлено.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.03.2011 року у розмірі загальної суми непогашеного тіла кредиту 22000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1118,04 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Юрченко