Рішення № 105600937, 04.02.2022, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2298/21

№ 2/207/230/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.12.2013 року в розмірі 5769 грн. 63 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 20.12.2013 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 5530,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку.

Позичальник,при підписанніанкети-заявипідтвердив своюзгоду нате,що підписаназаява разомз Пам`яткоюклієнта,Умовами таправилами наданнябанківських послуг»,«Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, екземпляр догорову згодний отримати шляхом роздруківки з сайту Приватбанку.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору. Але, в процесі користування кредитним рахунком Позичальник не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 28.02.2019 року по 28.08.2019 року.

В даному випадку, спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 .

08.05.2020 року позивач направив претензію кредитора до Другої Кам`янської державної нотаріальної контори.

27.05.2020 року надійшла відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, відповідач прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника.

19.01.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно з якими позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 20.12.2013 року становить 5769,63 грн., яка складається з наступного: 5769,63 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 5769,63 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача по справі, оскільки вони проживали з позичальником за однією адресою на день його смерті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, на позові наполягав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутністю, в позовних вимогах просила відмовити з урахуванням відзиву на позовну заяву.

Окрім цього,від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона не визнала позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з тим, що їй нічого не було відоме про те, що її чоловік брав кредит у позивача, оскільки з 2017 року вони проживали окремо один від одного, спільне господарство не вели, кожен жив своїм життям, збирались шлюб розірвати офіційно. Після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вона не зверталася, оскільки ніякого майна після його смерті не залишилося.

Від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначила, що спадкоємець ОСОБА_1 , на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 , проживала разом з ним за однією адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями їхніх паспортів, а тому є спадкоємцем, який прийняв спадщину, до складу якої входять не тільки права, а й обов`язки, тому вважає що ОСОБА_1 зобов`язана відповідати по кредитним зобов`язанням ОСОБА_2 . Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

Суд, вивчивши матеріали справи, копію спадкової справи № 237/2020 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та оцінивши їх в сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 20.12.2013 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 5530,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.

Як позивач сам зазначає в позовній заяві та підтверджено матеріалами справи 08.05.2020 року позивач направив претензію кредитора до Другої Кам`янської державної нотаріальної контори.

27.05.2020 року надійшла відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». 19.01.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно з якими позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 20.12.2013 року становить 5769,63 грн., яка складається з наступного: 5769,63 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 5769,63 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.

Так, в позовній заяві Банк посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.12.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5530,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Разом з позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» надав розрахунок заборгованості за договором б/н від 20.12.2013 року, тоді як даний договір в матеріалах справи відсутній.

В матеріалах справи міститься Анкета-Заява ОСОБА_2 від 20.12.2013 року, з якої не простежується, що останній отримав кредитні кошти в розмірі 5530,00 грн.

Також позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів ОСОБА_4 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказаний документ на момент підписання ним анкети-заяви взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк», як позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлого, прийняла після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину, оскільки саме в межах вартості одержаного у спадщину, вона відповідає за борги спадкодавця.

Позивач зазначає, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, є відповідачка до ОСОБА_1 , яка мала право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини, оскільки згідно копії паспорту позичальника та відповідачки зазначена спільна адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Однак, судом враховується та обставина, що сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вони є спадкоємцями та прийняли після померлого спадщину.

Таким чином, реєстрація за місцем проживання будь-якої особи зі спадкодавцем сама по собі не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Крім того, із матеріалів спадкової справи № 237/2020 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що вказана спадкова справа заведена на підставі претензії кредитора АТ КБ "Приватбанк". Що стосується відповідачки, то вона взагалі не зверталась до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та у встановлений законодавством термін ОСОБА_1 не було отримано свідоцтво про право на спадщину.

Будь-які докази, на підтвердження того, що відповідачка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Як було встановлено у судовому засіданні свідоцтво про право на спадщину ніхто не отримував, отже вимоги позовної заяви, пред`явлені до відповідачів є передчасними.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1282 ЦК України, вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки ОСОБА_2 помер, то відповідати перед АТ КБ «Приватбанк» на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна одержаного у спадщину.

Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню нормистатті 1282 ЦК Українищодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Разом з цим матеріалами справи встановлено, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно свідоцтво про прийняття спадщини не видавалося.

У матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності будь-якого майна, яке б могло бути успадковане після смерті ОСОБА_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову банку про стягнення заборгованості зі спадкоємців позичальника ОСОБА_2 .

Вказане узгоджується з правовими висновками, висловленими в постанові Верховного Суду по справі № 320/6489/16-ц від 21 серпня 2019 року.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування, як і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Втім позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності спадкового майна та його вартості, одержаного відповідачами у спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Отже позивачем не надано суду належних доказів того, що відповідачка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , що вона прийняла після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцями у спадщину.

Враховуючи викладене, у зв`язку з недоведеністю позивачем позовних вимог у суду відсутні правові підстави для задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №б/н від 20.12.2013 року в розмірі 5769,63 грн.,- відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн. 00 коп. покласти на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Юрченко