Рішення № 105583695, 19.07.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.07.2022

Справа № 334/349/22

Провадження № 2/334/2007/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря Прийменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Ухвалою № 334/349/22 16.05.2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме у позові не зазначено місце реєстрації та фактичного проживання відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Матеріали позовної заяви взагалі не містять відомості про те, що відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є громадянином Китайської Народної Республіки перебуває на території України.

Ухвалою від 22.06.2022 року позовну заяву в частині позовних вимог органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, який діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - визнано неподаною.

Даною ухвалою відкрито провадження за позовом органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, який діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та призначено до розгляду в порядку загального провадження.

В обґрунтування позову зазначено, що з 18.06.2021 року на профілактичному обліку у відділі по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебувають малолітні діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такі, що опинились у складних життєвих обставинах.

Наказом служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 16.04.2021 року № 367, діти тимчасово влаштовані до родини ОСОБА_5 , 1973 року народження, який є рідним батьком ОСОБА_1 .

Мати дітей ОСОБА_3 , 1984 року народження, згідно з листом ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 10.12.2021 року № 2/10-9725, була етапована 17.06.2021 року до ДУ «Надержинська виправна колонія № 65» Полтавської області.

Батько малолітнього ОСОБА_6 , є громадянином Китайської Народної Республіки, його фактичне місцезнаходження невідоме.

Згідно з листом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №10» від 12.11.2021 року № 2718/01-08 ОСОБА_3 не виконує батьківських обов`язків щодо забезпечення належного стану здоров`я дітей.

Відповідно до характеристики малолітнього ОСОБА_1 , виданої 10.11.2021 року Запорізькою загальноосвітньою школою №20, ОСОБА_3 школу не відвідує, не цікавиться життям та вихованням сина, не спілкується з цього приводу з вчителями та адміністрацією школи, не відвідує батьківські збори. На даний час вихованням дитини займається ОСОБА_5 .

Згідно з характеристикою на малолітнього ОСОБА_2 , виданою 09.11.2021 року закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 258 «Лебедик», ОСОБА_3 в закладі освіти жодного разу не з`являлась, батьківські обов`язки по відношенню до дитини виконує ОСОБА_5 , якого дитина називає батьком.

Вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя у справі № 331/4099/20 від 27.01.2021 року ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та їй призначено покарання у вигляді 2 років та 4 місяців позбавлення волі.

Згідно з текстом вказаного рішення, ОСОБА_3 має неодноразові судимості.

Питання доцільності або недоцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядалось 16.12.2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району. Запросити на засідання ОСОБА_3 не виявилось можливим через її перебування у місцях позбавлення волі.

ОСОБА_3 веде асоціальний спосіб життя, має численні судимості, в тому числі і за ст.309 Кримінального кодексу України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, що відповідає поняттю «ухилення від виконання батьківських обов`язків», викладеним в н.16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 N З «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь особи або установи, яка буде здійснювати опіку над малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на їх утримання у розмірі по 1/4 частині всіх сукупних доходів на кожну дитину, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Представник позивача просив розглянути справу за наявними матеріалами справи, без її участі, позов задовольнити, про що подав заяву.

В судове засідання відповідач не прибула, оскільки фактично перебуває у ДУ «Надержинська виправна колонія № 65» Полтавської області. 18.07.2022 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить не позбавляти її батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що з 18.06.2021 року на профілактичному обліку у відділі по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебувають малолітні діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такі, що опинились у складних життєвих обставинах.

Наказом служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 16.04.2021 року № 367, діти тимчасово влаштовані до родини ОСОБА_5 , 1973 року народження, який є рідним батьком ОСОБА_1 .

Згідно листа Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» від 10.12.2021 року № 2/10-9725, мати дітей, ОСОБА_3 , 1984 року народження була етапована 17.06.2021 року до Державної установи «Надержинська виправна колонія № 65» Полтавської області.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 яке видано Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 88, батьком дитини зазначено ОСОБА_4 . Державна реєстрації народження проведені відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України, що підтверджується листом Дніпровського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 09.09.2020 року № 1818/21.14.14-25.

Згідно з листом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» від 12.11.2021 року № 2718/01-08 ОСОБА_3 не виконує батьківських обов`язків щодо забезпечення належного стану здоров`я дітей.

Відповідно до характеристики малолітнього ОСОБА_1 , виданої 10.11.2021 року Запорізькою загальноосвітньою школою № 20, ОСОБА_3 школу не відвідує, не цікавиться життям та вихованням сина, не спілкується з цього приводу з вчителями та адміністрацією школи, не відвідує батьківські збори. На даний час вихованням дитини займається ОСОБА_5 .

Згідно з характеристикою на малолітнього ОСОБА_2 , виданою 09.11.2021 року закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 258 «Лебедик», ОСОБА_3 в закладі освіти жодного разу не з`являлась, батьківські обов`язки по відношенню до дитини виконує ОСОБА_5 , якого дитина називає батьком.

Вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя у справі № 331/4099/20 від 27.01.2021 року ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та їй призначено покарання у вигляді 2 років та 4 місяців позбавлення волі. Відповідно з текстом вказаного рішення, ОСОБА_3 має неодноразові судимості (п`ять) за вчинення кримінальних правопорушень проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 веде асоціальний спосіб життя, має численні судимості, в тому числі і за ст.309 Кримінального кодексу України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

Питання доцільності або недоцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядалось 16.12.2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району. Запросити на засідання ОСОБА_3 не виявилось можливим через її перебування у місцях позбавлення волі.

При цьому, суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки, на думку суду, він складений з урахуванням усіх конкретних обставин справи та не суперечить інтересам дітей.

В абзаці 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батьків до дитини, бажання спілкуватись і брати участь в її вихованні.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до ч. 8, 9 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

При цьому, відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).

З урахуванням наданих позивачем документів, а саме: Наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 16.04.2021 року № 367 відповідно до якого діти тимчасово влаштовані до родини ОСОБА_5 , 1973 року народження, який є рідним батьком ОСОБА_1 ; листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №10» від 12.11.2021 року № 2718/01-08 відповідно до якого ОСОБА_3 не виконує батьківських обов`язків щодо забезпечення належного стану здоров`я дітей; вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя у справі № 331/4099/20 від 27.01.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та їй призначено покарання у вигляді 2 років та 4 місяців позбавлення волі; листа Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» від 10.12.2021 року № 2/10-9725, відповідно до якого мати дітей, ОСОБА_3 , 1984 року народження етапована 17.06.2021 року до Державної установи «Надержинська виправна колонія № 65» Полтавської області, листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» від 12.11.2021 року № 2718/01-08 відповідно до якого ОСОБА_3 не виконує батьківських обов`язків щодо забезпечення належного стану здоров`я дітей; характеристики малолітнього ОСОБА_1 , виданої 10.11.2021 року Запорізькою загальноосвітньою школою № 20, відповідно до якої ОСОБА_3 школу не відвідує, не цікавиться життям та вихованням сина, не спілкується з цього приводу з вчителями та адміністрацією школи, не відвідує батьківські збори; характеристики на малолітнього ОСОБА_2 , виданою 09.11.2021 року закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 258 «Лебедик», відповідно до якої ОСОБА_3 в закладі освіти жодного разу не з`являлась, батьківські обов`язки по відношенню до дитини не виконує.

На даний час вихованням малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 займається ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.141, 155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, а також другі особи.

Мати малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, умов для проживання, що негативно впливає на їх розвиток, як складову виховання, тому суд враховуючи інтереси дітей, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до своїх малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України, підставою позбавлення батьківських прав в даному випадку є ухилення батьком від виконання своїх обов`язків по утриманню та вихованню дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав, суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідност.182 СК України при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Представник позивача не надала суду доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі по ј частині на кожну дитину, що загалом становить Ѕ частину з усіх видів її доходу.

Суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що згідно з п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання малолітніх дітей.

Враховуючи інтереси дітей та матеріальний стан відповідача, забезпечуючи надійний захист інтересів дітей та отримання ними надійного стабільного матеріального утримання, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення аліментів підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, а тому в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 992,40 гривень щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав та в розмірі 992,40 гривень щодо позовних вимог про стягнення аліментів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями: 11, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 430, 354 ЦПК України, статтями: 164, 165, 166, 167, 181-183, 191 Сімейного кодексу України, -

УХВАЛИВ:

позов органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь особи або установи, яка буде здійснювати опіку над малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на їх утримання у розмірі по 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача на кожну дитину (загалом однієї третини), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову - 21 січня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 та продовжити стягнення аліментів в розмірі однієї чверті з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, щомісяця, і до досягнення ОСОБА_2 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення в частині стягнення місячного платежу аліментів належить негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, код ЄДРПОУ 37573115, місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вулиця Сєдова, буд. 5.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного перебування: Державна установа «Надержинська виправна колонія № 65» Полтавської області, адреса: АДРЕСА_2.

Суддя Ісаков Д.О.