Рішення № 105557946, 18.07.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5089/21

Провадження № 2/201/276/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючого судді Батманової В.В.

з секретарем судового засідання Турбаївською М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», треті особи - Акціонерне товариство «Райфайзен банк» (правонаступника Акціонерного товариства «Райфайзен банк Аваль»), Акціонерне товариство «Оксі Банк» про визнання зобов`язання припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», треті особи - Акціонерне товариство «Райфайзен банк Аваль», Акціонерне товариство «Оксі Банк» про визнання зобов`язання припиненим.

В обґрунтування позовних вимог було вказано, що між ОСОБА_1 та АТ «Райфайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/81-1-0-00/10386 від 10.12.2014 за яким позивач фактично виплатила весь борг. На початку травня 2021 року позивач поштою отримала безпідставну вимогу ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» від 26.04.2021, у якій товариство вимагало від неї сплатити неіснуючий борг за вищезазначеним кредитним договором у сумі 836486,88 грн. за тіло кредиту та 5571,06 грн. за нараховані проценти, а також просили в порушення вимог ЦК України стягнути пеню за останні чотири роки у сумі 2400477,35 грн. На вищезазначену безпідставну вимогу від 26.04.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» сплатити неіснуючий борг позивач надіслала письмову відповідь з вимогами надати їй докази наявності у відповідача відповідних прав вимоги. У позивача виникли побоювання з приводу того, що відповідачем буде здійснено реалізацію предмета іпотеки.

Відповідно до положень ст. 518 ЦК України «Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні» позивач, як боржник, висунула проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні свої заперечення, які вона мала проти первісного кредитора ПАТ «Райфазен Банк Аваль» на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, адже вона принципово не погоджується з розміром заборгованості. Тим більше не погоджується з розміром пені, який незаконно нарахований ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та який у десятки разів перевищує розмір пені, який відповідно до чинного законодавства та умов самого кредитного договору було нараховано первісним кредитором. Крім того, що позовна давність для нарахування пені складає 1 рік та якщо кредитний договір розірвано за ініціативою банку шляхом звернення до боржника з вимогою достроково погасити весь кредит, - то пеня у розмірах, визначених кредитним договором, який вже не діє не може нараховуватися - з цього приводу вже давно існує усталена судова практика Верховного Суду. Тому у позивача є усі підстави не визнавати визначений на власний розсуд ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» розмір заборгованості, тим більше незаконно нарахований розмір пені після розірвання кредитного договору банком після чого договірні відносини з банком трансформуються уже у охоронювані законом не договірні правовідносини на які вже не можуть поширюватися умови кредитного договору, зокрема, й щодо нарахування пені.

Також позивачем було зазначено, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 07.12.2016 перебувала цивільна справа №201/17087/16-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (на даний час справа перебуває на розгляді у Верховному Суді).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2018 судом було замінено назву позивача у справі з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на АТ «Райффайзен Банк Аваль», а також відкладено розгляд клопотання представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» - Черненко Ю.О. про залишення без розгляду основного позову для перевірки повноважень у представника позивача на подачу такого клопотання з урахуванням договорів відступлення права вимоги від 24.09.2018 (а.с. № 1, 2 т. № 2). Відповідь на запит суду від 14.11.2018 була отримана 14.12.2018, та з неї вбачалось, що банку відомо тільки про договір про відступлення права вимоги від 24.09.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКО Банк». Про укладання в подальшому договорів про відступлення права вимоги від 24.09.2018 між ПАТ «ОКО Банк та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», а також між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та ОСОБА_1 банку не відомо (а.с. № 24 т. № 2).

Ухвалою суду від 04.02.2019 позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було залишено без розгляду (а.с. № 111,120 т.№ 2). Відповідно до положень ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Залишення позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 без розгляду фактично унеможливило переривання строку позовної давності, що з врахуванням ч.4 ст. 267 ЦКУкраїни фактично означає неможливість внаслідок спливу строку давності примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанії «Укрфінанс груп» заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Адже, права ТОВ Фінансова компанії «Укрфінансгруп» є похідними від первісних прав ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати припиненим її зобов`язання перед відповідачем за договором відступлення права вимоги від 24.09.2018 за кредитним договором № 014/81-1-0-00/10386 від 10.12.2014 та договором відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, та, зазначив, що твердження позивача про те, що він не отримував доказів наявності у відповідача відповідних прав вимоги за спірним договором не відповідають дійсності та спростовуються самою позовною заявою, бо саме позивач власноручно зазначає про наявність двох цивільних справ, які вже перебували на розгляді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Перша справа 201/17087/16-ц за результатами розгляду якої 02 березня 2021 року Постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2020 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль, Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», треті особи: ОСОБА_2 , Управління-служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпро, про визнання недійсним кредитного договору та визнання недійсними договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором - відмовлено в повному обсязі. Під час розгляду цієї справи одним із відповідачів було Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», яким надавалися докази на підтвердження правонаступництва від 24 вересня 2018 року укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп».

Друга справа №201/5269/19, за результатами розгляду якої визнано недійсним договір відступлення права вимоги №24-09/18 від 24.09.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 . Не дивлячись на те, що до ухвалення рішення по цій справі сторони самостійно розірвали договір відступлення, суд все ж таки задовольнив його, однак під час розгляду цієї справи повторно досліджувалась послідовність відступлення прав вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Фінансової компанії «Укрфінанс Груп» з наданням відповідних доказів, окрім цього за результатами розгляду цієї справи позивачу було безспірно відомо, що остаточним кредитором є ТОВ «Фінансової компанії «Укрфінанс Груп».

Відповідач вважає, що всі дії позивача направлені на уникнення від наслідків невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором, є відкритим зловживанням процесуальними правами. Відповідач вважає, що всі його вимоги, заявлені до позивача, цілком грунтуються на законі, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Від третьої особи АТ «Райффайзен Банк (правонаступника АТ «Райффайзен Банк Аваль») до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких банк просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, оскільки позивачем не були виконані вимоги щодо кредитного договору № 014/81-1-0-00/10386 від 10.12.2014, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Райфайзен Банк Аваль».

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи в його відсутності.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином, причина неявка суду не відома.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволення, з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «Райфайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/81-1-0-00/10386 від 10.12.2014. Згідно пунктів 1.1. та 2.1. кредитного договору №014/81-1-000/10386 від 10 грудня 2014 року кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 2924671,07 грн., позичальник прийняв на себе зобов`язання отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов`язки, визначені договором. Пунктом 1.4. кредитного договору встановлено дату повного погашення - 11 жовтня 2027 року. Процентна ставка відповідно до пункту 1.5 кредитного договору складає - 17,00 відсотків річних. Статтею 6 кредитного договору встановлено порядок повернення кредиту, а саме щомісячно ануїтетними платежами відповідно до графіку погашення, що є додатком до кредитного договору. Відповідно до пункту 14.1 кредитного договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою Кредитора і діє до повного виконання ними прийнятих зобов язань, відповідно до договору. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо повернення кредитних коштів 10 грудня 2014 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір №014/81-1-0-00-10386, предмет іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зазначені права за іпотекою також були відступлені ТОВ «Фінансової компанії «Укрфінанс груп». Станом на час відступлення прав вимоги, від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до кінцевого кредитора ТОВ «Фінансової компанії «Укрфінанс груп» а саме на 24 вересня 2018 року, заборгованість за кредитним договором складала 7486185,26 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту 1672973,75 грн; заборгованість по відсоткам 11142,12 грн; заборгованість по пені 4800954,70 грн. Зазначений розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, що є додатком № 1 до Договорів відступлення прав вимоги від 24 вересня 2019 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.03.2021 у справі 201/17087/16-ц ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовної заяви до відповідача ТОВ ФК Укрфінанс груп, відповідача ПАТ «Оксі Банк», відповідача АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_3 ,, третя особа Управління служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради про визнання недійсним кредитного договору №014/81-1-0-00/10386 від 10 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», а також про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за «Кредитним договором №014/81-1-0-00/10386 від 10 грудня 2014 року» від 24 вересня 2018 року та договору відступлення права вимоги за «Іпотечним договором №014/81-1-0-00/10386 від 10 грудня 2014 року » від 24 вересня 2018 року, укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ПАТ «ОКСІ Банк», правонаступником якого є АТ «Оксі Банк», а також про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за «Кредитним договором №014/81-1-0- 00/10386 від 10 грудня 2014 року» від 24 вересня 2018 року та договору відступлення права вимоги за «Іпотечним договором №014/81-1-0-00/10386 від 10 грудня 2014 року» від 24 вересня 2018 року, укладених між ПАТ «Оксі Банк», правонаступником якого є АТ «Оксі Банк, та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Зі змісту п.1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому, боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ст. 512 ЦК України, статей 24 і 42 Закону України «Про іпотеку» кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином: правонаступництва. Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» передбачена можливість відступлення прав за іпотечним договором за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на день укладення договору відступлення вимоги) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/635/18 зазначено, що у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора. А отже, договори про відступлення прав вимоги (які входять до предмету позову) були укладені згідно до норм чинного законодавства України. Зобов`язання за кредитним договором припиняються їх належним виконанням, а Законом України Про іпотеку визначено вичерпний перелік підстав для припинення іпотеки Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На час подання позивачем цього позову, заборгованість за кредитом не погашена, доказів на належне виконання зобов`язань (платіжні доручення про сплату) не надано.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові по справі № 757/32377/15- ц, ухваленої 06.03.2019, погодилась із висновком апеляції, Верховний Суд вказав, що виходячи зі ст. 267 Цивільного кодексу сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку (ч.3 ст. 267 ЦК України). Суд може визнати причини пропущення строку позовної давності поважними і також задовільнити такий позов. Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним (здійсненим за наявності достатньої правової підстави), установлюючи для такої особи заборону вимагати повернення виконаного. Цивільний кодекс не визначає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Пропущення позовної давності не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Суд зазначає, що за загальним правилом зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц у ЦК України та в Законі України "Про іпотеку" відсутня така підстава для припинення іпотеки як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням. Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не здійснено погашення кредиту в повному обсязі, будь яких правових підстав припиняти зобов`язання не має, відповідач в будь який момент може скористуватися своїми правами передбаченими Закону України Про іпотеку.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання зобов`язання припиненим, та, відповідно, для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 509,510,512,513,526,629,638,1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» , керуючись ст. ст. 4,12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», треті особи - Акціонерне товариство «Райфайзен банк» (правонаступника Акціонерного товариства «Райфайзен банк Аваль»), Акціонерне товариство «Оксі Банк» про визнання зобов`язання припиненим.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова