Ухвала суду № 105545474, 28.07.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4981/22

Провадження № 1-кс/201/1615/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді Нагорний А.О., при секретарі судового засідання Дон О.В., за участю прокурора Ботнара А.В., слідчого Михайської П.В. підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Васенко Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 12022041650000925 від 26 липня 2022 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження, уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, дітей на утримані не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогоч. 4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Лєсних Р.Д. звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів у кримінальному провадженні № 12022041650000925, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.07.2022 р., за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 296 КК України.

Клопотання погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Ботнар А.В.

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 26.07.2022 р. близько 15.00 год. ОСОБА_1 разом із раніше знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в транспортних засобах Toyota Land Cruiser 200 д.н.з. НОМЕР_1 , Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_2 та Toyota Land Cruiser 200 д.н.з. НОМЕР_3 , та рухалися по автомобільній дорозі на вулиці Ливарній в м. Дніпро, навпроти буд. 9 де побачили транспортний засіб Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням потерпілого ОСОБА_4 і в них виник раптовий злочинний умисел, направлений на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, вчиненому із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень у відношенні потерпілого ОСОБА_4 .

Так, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебуваючи у вказаних транспортних засобах заблокували автомобіль потерпілого ОСОБА_4 Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_4 , після чого підійшли до вказаного автомобілю.

Далі, реалізуючи злочинний умисел, направлений на хуліганство, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих правил поведінки і моральності в громадських місцях, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що вони перебувають у густозаселеному районі міста серед житлових будинків, діючи групою осіб, ОСОБА_3 підійшов до транспортного засобу Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_4 , після чого з кишені дістав заздалегідь заготовлений предмет, схожий на ніж, після чого порізав шини лівих переднього та заднього коліс автомобілю потерпілого ОСОБА_4 . В цей же час, ОСОБА_1 дістав зі кишені заздалегідь заготовлений предмет, схожий на ніж, та наніс декілька ударів по склу водійських дверей автомобілю потерпілого ОСОБА_4 , розбивши скло. В цей час ОСОБА_2 відчинив водійські двері автомобілю та правою ногою наніс невизначену досудовим розслідуванням кількість ударів, однак не менше 2-х , по голові та тулубу потерпілого, в область ребер з правого боку.

Після чого, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 застосовуючи фізичну силу, витягнув потерпілого ОСОБА_4 із салону автомобілю Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_4 та повалив на землю. Після чого ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , супроводжуючи свої злочинні дії погрозами та нецензурними лайками, нанесли невизначену досудовим розслідуванням кількість ударів по голові, корпусу, верхніх та нижніх кінцівках потерпілого, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку.

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покинули місце вчинення кримінального правопорушення на транспортних засобах Toyota Land Cruiser 200 д.н.з. НОМЕР_1 , Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_2 та Toyota Land Cruiser 200 д.н.з. НОМЕР_3 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України, а саме: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, вчиненому із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

27.07.2022 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч.4 ст. 296 КК України.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти клопотання та просили обрати більш м`який запобіжний.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого з наступних підстав.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами у своїй сукупності, а саме:

-протокол прийняття заяви від 26.07.2022 р. від ОСОБА_4 ;

-протоколом огляду від 26.07.2022 р. із зафіксованими пошкодженнями транспортного засобу Hyundau Sonata, НОМЕР_4 ;

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 26.07.2022 р.;

-протоколом пред`явлення осіб для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_4 від 26.07.2022 р., в ході якого останній впізнав ОСОБА_5 як особу, яка спричинила йому тілесні ушкодження з хуліганських мотивів;

-протоколом пред`явлення осіб для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_4 від 26.07.2022 р., в ході якого останній впізнав ОСОБА_3 як особу, яка спричинила йому тілесні ушкодження з хуліганських мотивів та пошкодила транспортний засіб;

-протоколом пред`явлення осіб для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_4 від 26.07.2022 р., в ході якого останній впізнав ОСОБА_1 як особу, яка спричинила йому тілесні ушкодження з хуліганських мотивів та пошкодила транспортний засіб;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 26.07.2022 р.;

- протоколом пред`явлення осіб для впізнання за участі свідка ОСОБА_6 від 26.07.2022 р., в ході якого остання впізнала ОСОБА_3 як особу, яка пошкодила транспортний засіб та спричинила тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 ;

- протоколом пред`явлення осіб для впізнання за участі свідка ОСОБА_6 від 26.07.2022 р., в ході якого остання впізнала ОСОБА_1 як особу, яка пошкодила транспортний засіб та спричинила тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 ;

- протоколом пред`явлення осіб для впізнання за участі свідка ОСОБА_6 від 26.07.2022 року, в ході якого остання впізнала ОСОБА_5 як особу, яка спричинила тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 , а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

Таким чином слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного, які описані вище, види ризиків які встановлено, тяжкість злочину в якому він підозрюється та обставини цього злочину, суд вважає, що підозрюваний в даний час несе в собі певну небезпеку для суспільства, що з урахуванням вищеописаних обставин свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Згідно ч.1ст.177КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків,а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)).

Розглядаючи ризик переховування підозрюваного в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на обставини вчинення кримінального правопорушення, характер вчинення такого правопорушення.

Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 296 КК України є тяжким, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох семи років з позбавленням права, тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи зазначені обставини, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість ризику переховування.

Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює наступну процедуру отримання показань від свідків, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК).

Слідчий суддя бере до уваги характеризуючі дані підозрюваного.

Обставин, які б свідчили про неможливість застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходуу вигляді тримання під вартою в судовому засіданні встановлено не було.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні даного питання суд приймає до уваги практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, заява №12050/04 від 28.09.2010, пункти 78-81) зазначив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції , покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Тому її суму необхідно оцінювати в основному «з посиланням на обвинуваченого, його активи та його відносини з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати забезпечення або позов проти гарантів у разі його неявки на судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку втекти…Хоча сума гарантії, передбачена пунктом 3 статті 5, повинна оцінюватися в основному з посиланням на обвинуваченого та його майно, за певних обставин не видається нерозумним брати до уваги також суму збитків, які йому приписують.

Також ЄСПЛ в справі «Істоміна проти України» (Istomina v. Ukraine, заява №23312/15 від 13.01.2022, пункт 25) зазначив, що, зокрема, гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції має на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, завданих внаслідок підозрюваного правопорушення, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави або позову проти гарантів у разі неявки підсудного на судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його або її боку втекти. Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні так само обережно встановити відповідний розмір застави, як і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Слідчий суддя вважає, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривні, здатна у разі її внесення забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, і саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави.

Частиною 6 статті 182 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно з частиною 11 статті 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Внаслідок наявності доведених ризиків слідчий суддя вважає необхідним покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки відповідно до визначеного пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України переліку, який буде наведено в резолютивній частині ухвали.

При цьому слідчий суддя зазначає, що частина 5 статті 194 КПК України містить припис щодо визначення обов`язку підозрюваного, обвинуваченого (без визначення строку дії такого обов`язку) прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Окремо від цього слідчий суддя, суд зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого виконувати один або декілька обов`язків, передбачених пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України на строк не більше двох місяців, який може бути продовжений (частина 7 статті 194 КПК).

Тобто запобіжний захід (застава) безстроково забезпечує виконання підозрюваним чи обвинуваченим процесуальних обов`язків, покладених на нього безпосередньо процесуальним законом - частиною 7 статті 42 КПК України, - а також на певний строк визначених ухвалою слідчого судді чи суду обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу.

Підстави для не визначення розміру застави відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Клопотання слідчого СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Лесних Р.Д. погодженого з прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра Ботнар А.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Дніпропетровської установи виконання покарань №4 строком на 60 (шістдесят) днів.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_1 , під вартою є 23 вересня 2022 року.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_1 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 198 480 гривень, ОСОБА_1 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_1 , з-під варти зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого чи прокурора, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні;

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали суду буде складений і оголошений о 14.30 годині 01 серпня 2022 року

Слідчий суддя А.О. Нагорний