Рішення № 105541414, 12.07.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2317/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Мисько Х.М.,

при секретарі судового засіданні Кухар Р.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (79005, м.Львів, вул.Ф.Ліста, 1; ЄДРПОУ: 20847537) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Львівська міська рада (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896) про визнання незаконною, скасування державної реєстрації та визнання незаконним запису про державну реєстрацію на квартиру.

В С Т А Н О В И В:

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Львівської міської ради, в якому просить:визнати незаконною та скасувати проведену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу у Львівській області Пилипенко Ю.П., державну реєстрацію на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 106,6 кв.м., визнати незаконним запис про державну реєстрацію, проведену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу у Львівській області Пилипенко Ю.П. від 23.12.2014 індексний номер: 18266568 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 106,6 кв.м. В обґрунтування позову, покликається на те, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.03.2019 №158343107, будинок АДРЕСА_3 перебуває у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Вказаний будинок є пам`яткою архітектури національного значення (охоронний №326/41) відповідно до Списку пам`ятників архітектури Української PCP, що перебувають під охороною держави, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 24.08.1963 №970, та перебуває в управлінні Львівського комунального підприємства «Старий Львів». Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.03.2019 №158342319, квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №1374, загальною площею 44,2 кв.м. Зазначена квартира згідно опису складається із однієї житлової кімнати та кухні. Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 проведено ряд самовільних робіт у зазначеній квартирі. Галицькою районною адміністрацією ЛМР подано позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2019 у справі №1.380.2019.001115 позов районної адміністрації задоволено повністю, а саме: зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_4 , у відповідність до технічного паспорту (поверхового плану) та документів, які підтверджують право власності, з урахуванням вимог розпорядження Галицької районної адміністрації ЛМР від 27.06.2018 №180 «Про самовільне перепланування квартири АДРЕСА_5 , демонтаж каміну, веранди, сходових маршів, самовільно влаштованих, шляхом виїмки ґрунту підвальних приміщень з вікон та дверми зі сторони дворового фасаду будинку АДРЕСА_3 ». Проте, у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №243872826 від 10.02.2021, зазначена квартира зареєстрована із загальною площею 106,6 кв.м., житлової 56,8 кв.м Підставою для державної реєстрації зазначено цей самий договір купівлі-продажу, серія та номер 1374, виданий 23.12.2014, довідка, серія та номер:07/08 виданий 07.08.2019, видавник ТзОВ «БТІ ПЛЮС»; технічний паспорт, серія та номер:4445, виданий 07.08.2019, видавник: ТзОВ «БТІ ПЛЮС». Довідка та технічний паспорт, які видало ТзОВ «БТІ ПЛЮС» від 07.08.2019 не є дозвільним документом, які можуть слугувати, як підстава для державної реєстрації. З копій поверхового плану будинку АДРЕСА_3 та експлікації вбачається, що квартира АДРЕСА_5 складається з: 1- коридор площею 2,4 кв.м. (приміщення 7-1); 2-кухня площею 10,10 кв.м. (приміщення 7-2), 3-туалет площею 0,9 кв.м. (приміщення 7-3); 4-кладовка площею 2,7 кв.м (приміщення 7-4); 5-житлова кімната площею 28,10 кв.м, (приміщення 7-5). Загальна площа за кв.№7- 44,2 кв.м. Відповідач після ухвалення рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (у справі №1.380.2019.001115 від 22.05.2020) на підставі довідки, серія та номер:07/08 виданий 07.08.2019, видавник ТзОВ «БТІ ПЛЮС»; технічного паспорта, серія та номер:4445, виданий 07.08.2019, видавник: ТзОВ «БТІ ПЛЮС» провів незаконну державна реєстрацію квартири АДРЕСА_4 з 44,2 кв.м на 106.6 кв.м. У зв`язку із вказаними обставинами, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 25.03.2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

22.04.2021 року представником позивача Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить: визнати незаконною та скасувати проведену реєстрацію зміни права власності ОСОБА_2 , комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу» від 28.08.2019 року о 12:24:47 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44.2 кв.м. на загальну площу 106,6 кв.м., індексовий номер рішення - 48423251, визнати незаконним запис про державну реєстрацію на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 106,6 кв.м. Додатково зазначила, що у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №243872826 від 10.02.2021, зазначена квартира зареєстрована із загальною площею 106,6 кв.м., житлової 56,8 кв.м Підставою для державної реєстрації зазначено цей самий договір купівлі-продажу, серія та номер 1374, виданий 23.12.2014, довідка, серія та номер:07/08 виданий 07.08.2019, видавник ТзОВ «БТІ ПЛЮС»; технічний паспорт, серія та номер:4445, виданий 07.08.2019, видавник: ТзОВ «БТІ ПЛЮС". Зазначені зміни внесено 28.08.2019 року ОСОБА_2 , КП «Реєстрація майна та бізнесу». Просить позов задовольнити повністю, уз урахуванням уточнених позовних вимог.

19.05.2021 року відповідачем ОСОБА_1 скеровано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вимоги позовної заяви вважає безпідставними. Зокрема зазначає, що Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу у Львівській області Пилипенко Ю. П. було проведено державну реєстрацію від 23.12.2014, індексний номер рішення 18266568 на підставі договору купівлі- продажу квартири, серія та номер 1374, виданого 23.12.2014. Згідно долученої позивачем інформаційної довідки № 158342319 від 04.03.2019 (сформованої на ім`я ОСОБА_3 ), вказана державна реєстрація проведена щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 453301646101, загальною площею 44,2 кв. м, тобто належної йому з 23.12.2014 на праві приватної власності квартири, а не «права власності територіальної громади міста Львова». Крім того, станом на 23.12.2014 технічну інвентаризацію квартири проведено не було. Позивачеві про це не було відомо і жодного технічного паспорту на квартиру її покупцем не передано. Позивач не погоджується з твердженнями, що ним проведено незаконну реєстрацію, після ухвалення рішення Окружним адміністративним судом м. Києва від 22.05.2020 у справі № 1.380.2019.001115 на підставі довідки, серія та номер 07/08, видана 07.08.2019 ТзОВ «БТІ Плюс»; технічного паспорту, серія та номер 7445, виданого 07.08.2019 ТзОВ «БТІ Плюс». Відповідач зазначає, що оскільки державну реєстрацію проведено до дати прийняття вказаного судового рішення, і проводив її не він щодо квартири загальною площею 106,6 кв. м. у 2019 році, а державний реєстратор, Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу у Львівській області Пилипенко Ю. П. щодо квартири загальною площею 44,2 кв. м у 2014 році (до проведення технічної інвентаризації). Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі адміністративної юрисдикції №1.380.2019.001115 скасовано зазначене рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2020, закрито провадження в адміністративній справі. Судом встановлено цивільний характер вимог, якими Позивач, з посиланням на своє незаконне розпорядження № 180 від 27.06.2018 намагається втрутитися в мирне володіння нерухомим майном. Також відповідач стверджує, що жодних «дозволів» позивача на проведення ремонтних робіт та подальшої технічної інвентаризації квартири чинним законодавством не передбачено; будь-яких скарг від інших мешканців будинку про порушення їхніх законних прав та інтересів я не отримував. Відповідач вказує, що квартира АДРЕСА_4 не є об`єктом культурної спадщини. Просить позов залишити без задоволення.

Представник позивача Галицької районної адміністрації в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача та його представника на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства визначено, зокрема, справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною другою цієї статті , суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №158343107 від 04.03.2019, будинок АДРЕСА_3 перебуває у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради./а.с.6/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №158342319 від 04.03.2019 квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №1374, загальною площею 44,2 кв.м./а.с.7/.

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 106.6 кв.м. згідно опису складається із однієї житлової кімнати та кухні.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №243872826 від 10.02.2021, квартира за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована із загальною площею 106,6 кв.м., житлової 56,8 кв.м Підставою для державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу, серія та номер 1374, виданий 23.12.2014, довідка, серія та номер:07/08 виданий 07.08.2019, видавник ТзОВ «БТІ ПЛЮС»; технічний паспорт, серія та номер:4445, виданий 07.08.2019, видавник: ТзОВ «БТІ ПЛЮС". /а.с.33-38/.

Зазначені зміни внесено 28.08.2019 року ОСОБА_2 , КП «Реєстрація майна та бізнесу».

З копій поверхового плану будинку АДРЕСА_3 та експлікації вбачається, що квартира АДРЕСА_5 складається з: 1- коридор площею 2,4 кв.м. (приміщення 7-1); 2-кухня площею 10,10 кв.м. (приміщення 7-2), 3-туалет площею 0,9 кв.м. (приміщення 7-3); 4-кладовка площею 2,7 кв.м (приміщення 7-4); 5-житлова кімната площею 28,10 кв.м, (приміщення 7-5). Загальна площа за кв.№7- 44,2 кв.м. /а.с.9-10/.

Відповідно до експлікації будинку № 44 від 03.06.1981, посвідченої ЛКП «Старий Львів», загальна площа будинку на АДРЕСА_3 складає 768,80 кв. м./а.с.13-14/.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі адміністративної юрисдикції № 1.380.2019.001115 скасовано зазначене рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2020, закрито провадження в адміністративній справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії./а.с.48-51/.

З вказаної постанови вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2020 позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_5 у відповідність до технічного паспорту (поверхового плану) та документів, які підтверджують право власності.

З відповіді Галицької районної адміністрації №31-вих-43197 від 25.05.2021 року вбачається, що відповідно до рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 14.04.1987 №222 «Про затвердження реєстру житлових будинків належних місцевим Радам», будинок АДРЕСА_3 є у власності територіальної громади м. Львова, окремо приміщення не вибували. Загальна площа будинку АДРЕСА_3 , становить 755,6 кв.м./а.с.58/.

Відповідно до ч. З ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності

Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах (наприклад, договір найму, договір управління майном

Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 345 ЦК України передбачені способи набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що держава гарантує об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Як визначено в ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження та ін.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Право комунальної власності захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого ним органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Як вбачається з поданих документів будинок АДРЕСА_3 перебуває у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Також, з листа Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №31-вих-43197 від 25.05.2021 року, вбачається, що відповідно до рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 14.04.1987 №222 «Про затвердження реєстру житлових будинків належних місцевим Радам», будинок АДРЕСА_3 , є у власності територіальної громади м. Львова , окремо приміщення не вибувало.

Після завершення ремонтних робіт позивачем було замовлено технічну інвентаризацію належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_4 та виконання інших передбачених вказаними нормами матеріального права, зокрема Законом № 1952-ІV, формальностей.

Так, за змістом експлікації будинку № 44 від 03.06.1981, посвідченої ЛКП «Старий Львів», загальна площа будинку складає 768,80 кв. м.

Відповідно до долученої до позовної заяви інформаційної довідки №158343107 від 04.03.2019, будинок АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 25480946), загальною площею 641,90 кв. м зареєстровано 20.11.2008 за Територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, форма власності комунальна, частка 1/1, підстава: рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова № 222 від 14.04.1987 року.

Таким чином, між двома календарними датами (експлікацією 03.06.1981 та державною реєстрацією 20.11.2008) виникли розбіжності в загальній площі будинку, в сторону зменшення останньої на 126,90 кв. м.

Відповідно до одержаної інформаційної довідки № 256095022 від 12.05.2021 року, будинок АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 25480946), загальною площею 641,90 кв. м зареєстровано 20.11.2008 за Територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, форма власності комунальна, частка 1/1, підстава: рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова № 222 від 14.04.1987 року.

Таким чином, ніяких змін у загальній площі 641,90 кв. м будинку АДРЕСА_3 (форми комунальної власності) між 04.03.2019 та 12.05.2021, коли сторонами справи одержані відповідні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не відбулося. Вказаним повністю спростовуються вимоги позовної заяви про позбавлення територіальної громади м. Львова її права власності в означений період, на який (у серпні 2019 року) припадає і проведення технічної інвентаризації ТзОВ «БТІ Плюс» належної йому квартири АДРЕСА_5 в цьому будинку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позовна заява не містить вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири (адреса: АДРЕСА_2 ), серія та номер 1374, виданого 23.12.2014, або ж про витребування цього нерухомого майна.

Відповідно до ст. 2, 72, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом з`ясовано, що згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги позицію позивача стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації речових прав і стягнення судових витрат в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України, а тому судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.247, 258, 259, 263 -265, 351-355 ЦПК України, ст.ст.321, 387, 388 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

У позові Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (79005, м.Львів, вул.Ф.Ліста, 1; ЄДРПОУ: 20847537) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Львівська міська рада (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896) про визнання незаконною, скасування державної реєстрації та визнання незаконним запису про державну реєстрацію на квартиру - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 27.04.2022 року.

Суддя Х.М. Мисько