Рішення № 10553099, 15.06.2010, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

2-1230/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

судді Ковтуненко О.В.,

при секретарі Поповецькій І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Іваніц Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Жилфонд-279» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПП «Жилфонд-279» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 12 січня 2010 року був прийнятий на роботу на підприємство відповідача на посаді кровельщика. 12 лютого 2010 року він звільнився з підприємства за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Відповідач у порушення положень ст. 116 КЗпП України при звільненні на провів з ним розрахунок, а саме, не виплатив заробітну плату за період його роботи. Просив стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 849,60 гривен, а також середній заробіток за час затримки розрахунку. Також позивач вказує, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 3000 гривен, так як він знаходиться у скрутному матеріальному становищі, він та його сімя були позбавлені нормального життєвого спілкування з близькими людьми.

5 травня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги. Вказав, що 31 березня 2010 року адміністрацією підприємства йому була виплачена заробітна плата за період його роботи з 12 січня 2010 року по 12 лютого 2010 року у розмірі 1347,68 гривен. Однак, відповідач у відповідності до положень ст. 116 КЗпП України зобовязаний сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 лютого 2010 року по 29 березня 2010 року, а саме за 30 робочих днів, у розмірі 2124 гривен. Також наполягав на стягненні моральної шкоди у розмірі 3000 гривен.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги. Пояснив, що працював на підприємстві відповідача з 12 січня 2010 року по 12 лютого 2010 року. Вирішив звільнитися, так як за відпрацьований місяць ні разу йому не виплатили заробітну плату, як то передбачено законодавством. 12 лютого 2010 року був для нього не робочим днем, він цього дня прийшов до директора та подав заяву про звільнення за власним бажанням з 12 лютого 2010 року. Директор не заперечував та його було звільнено саме з цієї дати. Так як 12 лютого 2010 року був для нього вихідним днем, він 19 лютого 2010 року письмово звернувся до директора з заявою про проведення з ним повного розрахунку при звільненні. Однак, розрахунок з ним проведено не було. Тільки 29 березня 2010 року він отримав листа з ПП «Жилфонд-279», яким його запрошували зявитися на підприємство для отримання сум розрахунку. 31 березня 2010 року він отримав повністю суму заробітної плати, тобто з ним було проведено фактичний розрахунок при звільненні. Наполягав на виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням розміру середнього заробітку, розрахованого відповідачем. Також наполягав на відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 3000 гривен, так як він морально страждав через те, що праця не була оплаченою, вживав заспокійливі ліки. Відсутність грошів призвела до розладу в сімї.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала. Додатково вказала, що час затримки розрахунку необхідно обчислювати з 19 лютого 2010 року (день, коли позивач звернувся з заявою про проведення розрахунку) і по 30 березня 2010 року включно (31 березня 2010 року з позивачем був проведений розрахунок).

Представник відповідача ПП «Жилфонд-279» Іваніц Ю.В., яка діє за довіреністю, позовні вимоги не визнала. Не заперечувала, що позивач з 12 січня по 12 лютого 2010 року працював на підприємстві. 12 лютого 2010 року його було звільнено за власним бажанням. 12 лютого 2010 року позивач був вихідним (перебував у відпустці без збереження зарплати за заявою), а тому розрахунок з ним проведено не було. 15 лютого 2010 року позивачу був направлений лист з необхідністю зявитися на підприємство для отримання сум розрахунку. 19 лютого 2010 року позивач звернувся на підприємство з заявою про проведення з ним розрахунку, однак, такий розрахунок проведено не було, так як головний бухгалтер підприємства знаходилася у відпустці. Так як після 19 лютого 2010 року ОСОБА_1 не звертався на підприємство за виплатою належних йому сум, 25 березня 2010 року йому було направлено листа, після отримання якого позивач 31 березня 2010 року зявився на підприємство, де було проведено з ним розрахунок. Середній заробіток за час затримки розрахунку може бути стягнутий тільки за наявності вини підприємства, а так як затримка мала місце не з вини підприємства, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині, а також не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні вказував, що ніякого листа від 15 лютого 2010 року він не отримував. Навпаки, він 19 лютого 2010 року звернувся з вимогою про проведення розрахунку, який у цей день проведено не було. Відсутність на роботі головного бухгалтера не є причиною не проведення з ним розрахунку.

Допитані у судовому засіданні як свідки директор ПП «Жилфонд-279» ОСОБА_4 та головний бухгалтер ПП «Жилфонд-279» ОСОБА_5 пояснювали, що відсутня вина підприємства у затримці проведення розрахунку з позивачем, так як з 17 по 26 лютого 2010 року головний бухгалтер перебувала у відпустці, а після грошові кошти направлялися на відновлення обладнання у жилих будинках після скоєних крадіжок електрокабелів та каналізаційних труб.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню і дійшов такого висновку з таких підстав.

Наказом № 4к від 12 січня 2010 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу на ПП «Жилфонд-279» кровельщиком.

Наказом № 17к від 12 лютого 2010 року позивача було звільнено з роботи з ПП «Жилфонд-279» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітнику регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не ріже двох разів на місяць через термін часу, що не перевищує шістнадцяті календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що день звільнення був для позивача вихідним днем, а тому він 19 лютого 2010 року звернувся до відповідача з заявою про виплату йому належних при звільненні сум, однак, у строк, встановлений законом, ці суми сплачені не були.

Посилання представника відповідача на те, що 15 лютого 2010 року на адресу позивача було направлено листа, у якому зазначалася сума, належна позивачу при звільнені, та необхідність отримання вказаних сум, не може бути взято судом до уваги, так як суду не надані докази того, що цього листа отримав позивач.

Більш того, у разі відправлення такого листа, вказані у ньому суми були б виплачені позивачу 19 лютого 2010 року. Посилання представника відповідача на те, що головний бухгалтер перебувала у відпустці, а тому 19 лютого 2010 року суми виплачені не були, не можна визнати поважною причиною таких сум.

Сторонами не оспорюється, що виплата позивачу сум, належних при звільнені, у розмірі 1347,68 гривен була здійснена 31 березня 2010 року.

Вказана сума сторонами не оспорюється.

Таким чином, з вини відповідача була допущена затримка виплати належних працівнику при звільненні сум з 19 лютого 2010 року по 30 березня 2010 року включно, тобто 27 робочих днів.

У відповідності з положеннями ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки, що надана ПП «Жилфлнд-279», середній заробіток ОСОБА_1 склав 75,57 гривен.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 2040,39 гривен, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих звязків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 гривен задоволенню не підлягають, так як факт спричинення моральної шкоди позивачем не доведений. Окрім того, стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є справедливою сатисфакцією відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 51 гривня та 120 гривень за інформаційно-технічне забезпечення.

За таких конкретних обставин, на підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Жилфонд-279» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Жилфонд-279» (код ЄДРПОУ 32320826) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 лютого 2010 року по 30 березня 2010 року включно у розмірі 2040 (дві тисячі сорок) гривен 39 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Жилфонд-279» на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривен та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя _______