Рішення № 10552848, 27.07.2010, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 2-485/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2010 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Пономаренко І.П.

при секретарі Некрасовій А.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 28 серпня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 7094 та 29 серпня 2008 року договір про видачу траншу № 7095, відповідно до умов яких позивач КБ «ПриватБанк» надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 55 тис. доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 18 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 серпня 2018 року. Також було складено графік погашення заборгованості, який є додатком № 1 до договору № 7095.

Крім цього, з метою забезпечення виконання кредитного договору № 7094, між сторонами 28 серпня 2008 року було укладено договір іпотеки , згідно умов якого в забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме - торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1.

Згідно до розрахунку, заборгованість відповідача станом на 04 листопада 2009 року складає 63762,48 доларів США.

У зв»язку з чим позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки - торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного майна Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з наданням позивачеві всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2008 року.

В обгрунтування своїх зустрічних позовних вимог відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 посилається на те, що вона 28.08.2008 року уклала з Відповідачем - ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір №7094 та отримала кредит в сумі 55 тис. доларів США. Як визначено у п.1.2 договору № 7094 Кредитор - ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався видати Позичальнику кредитні кошти у розмірі 55 000 доларів США. Розмір кредиту визначений виключно у доларах США.

Вважає, що грошовою одиницею України є гривня (ст.99 Конституції України). Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривнях (ч.І ст.524 ЦК). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст.203 ЦК). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу (ч.І ст.215 ЦК). Також вважає, що у суду є всі підстави для визнання кредитного договору №7094 від 28.08.2008 року через те, що КБ «ПриватБанк» незаконно здійснював валютні операції,. недійсним на підставі ч.І ст.215 ЦК.

Також стверджує, що кредитний договір №7094 від 28.08.2008 року має бути визнаним недійсним на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», через те, що з моменту укладення договору значно зріс курс долара США до гривні.

Для забезпечення виконання кредитного договору №7094 вона 04.04.2008р. уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки № 7094-1. Як зазначено в п.2 вказаного договору, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором вона, як Заставодавець, надала в іпотеку торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1. У відповідності до п.2 договору іпотеки - іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавця, що випливають з кредитного договору №7094 від 28.08.2008 року в розмірі 55 000 доларів США. Стверджує, що розмір забезпеченого іпотекою зобов»язання у договору іпотеки визначений виключно у доларах США.

Тому, посилаючись на викладене просить суд визнати кредитний договір № 7094 від 28.08.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 - недійсним; визнати договір іпотеки № 7094-1 від 28.08.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 - недійсним; та покласти на відповідача всі судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі. Зустрічний позов не визнав у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити як необгрунтованому.

Відповідач в судовому засіданні позов КБ «ПриватБанк» до неї не визнала у повному обсязі та просила у задоволенні позову відмовити, але в той же час підтвердила факти отримання нею кредиту та наявність заборгованості за кредитом. Свої зустрічні позовні вимоги до КБ «ПриватБанк» підтримала повністю та просила зустрічний позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Суд, дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Ст.589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.

Згідно ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов»язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.39, 40 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житлове приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку надання.

В судовому засіданні встановлено, що 28 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 7094 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого позивач КБ «ПриватБанк» надав відповідачеві кредит в сумі 55 тис. доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 18 % річних на суму заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 серпня 2018 року.

Також між сторонами 29 серпня 2008 року укладено договір про видачу траншу № 7095, згідно розділу 4 якого погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно в період сплати позичальником банку щомісячного платежу згідно додатку № 1 до договору про видачу траншу від 29 серпня 2008 року, у якому встановлено відповідний графік погашення кредиту та відсотків.

Крім цього, з метою забезпечення виконання кредитного договору № 7094, між сторонами 28 серпня 2008 року було укладено договір іпотеки , згідно умов якого в забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором відповідач надав в іпотеку позивачеві нерухоме майно, а саме - торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1.

У відповідності до п.п.18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 24-27 договору іпотеки, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов»язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно до розрахунку, заборгованість відповідача складає станом на 04 листопада 2009 року відповідно 63762,48 доларів США, у тому числі: основний борг 60666,72 дол. США, відсотки - 3033,34 дол. США, штраф - 62,42 дол. США.

При цьому, протягом періоду, за який розраховано заборгованість, з»явилася стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості.

У надані строки відповідач не врегулював спірні питання з приводу погашення заборгованості та в теперішній час відповідач продовжує порушувати умови Кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості.

У зв»язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про те, що на підставі зазначених вище норм закону позовні вимоги підлягають повному задоволенню, так як відповідачем допущено грубі порушення умов Кредитного договору, які дають всі підстави позивачеві для звернення на предмет іпотеки , а саме - торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, суд приходить до наступного.

Ст.99 Конституції України закріплено, що грошовою одиницею України є гривня.

Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положення вказаної статті не визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є чинними на момент розгляду справи.

Відповідно до ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» операції банків із розміщення залучених коштів здійснюються від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На час укладення кредитного договору з ОСОБА_2 у ПАТ КБ «ПриватБанк» були у наявності ліцензія та дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2, ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», видані Національним банком України за № 22 від 01 грудня 2001 року та № 22-2 від 29.07.2003 року з додатком про перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо операцій з валютними цінностями.

Таким чином, дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо кредитування в іноземній валюті були правомірними та здійснювалися на основі чинного законодавства.

Позицію ОСОБА_2 щодо неправомірності дій банку про стягнення грошових коштів на погашення кредиту в іноземній валюті суд не може прийняти до уваги, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не позбавлений права на здійснення операцій з іноземною валютою.

Національний банк України листом від 07.12.2009 року № 13-210/7871-22612 «Про правомірність укладення кредитних договорів в іноземній валюті» розяснив, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, так як законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребують індивідуальної ліцензії.

Вказана у дозволі валютна операція відповідає характеру укладеної ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта, а тому зустрічні вимоги відповідача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави задоволенню не підлягають, оскільки є необгрунтованими та не відповідають чинному законодавству.

При цьому, в п.12 договору іпотеки № 7094-1 від 28 серпня 2008 року зазначено, що сторони визнали вартість нежилої будівлі - торгівельного павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 складає 288 тис.319 грн. 15 коп.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що у даному випадку відсутні будь-які підстави для визнання правочину нікчемним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Також суд не вважає обгрунтованими посилання позивача за зустрічним позовом на законодавство України, що регулює права споживачів, так як вона добровільно укладала кредитний договір на отримання грошових коштів у іноземній валюті, не використав своє право, передбачене ст.1056 ЦК України на відмову від одержання кредиту частково або повністю, прийняла вказані грошові кошти та погоджувалася взяти на себе всі ризики, пов»язані з укладенням та виконанням вказаного договору.

Крім того, згідно ст.88 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені останнім при зверненні з позовом, на загальну суму 1820 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - на торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 7094 від 28 серпня 2008 року.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені по справі судові витрати в сумі 1820 (одна тис. вісімсот двадцять) грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано в Тернівський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 30 липня 2010 року.

Головуючий: