Рішення № 105528178, 02.08.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3914/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач-1) про визнання протиправним та скасування рішення від 27.10.2021 №03255004187 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання зарахувати до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 18.10.2011 по 08.07.2012 та період роботи з 15.03.1993 по 07.12.1995 в Об`єднанні «Волиньрибгосп» з дня набуття права на пенсію, з 07.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 21.10.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) за місцем свого проживання з питання призначення пенсії за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV). За результатами розгляду вказаної заяви 27.10.2021 ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення №032550004187 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно оскаржуваного рішення необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV становить 28 років; страховий стаж заявника становить 25 років 2 місяці 6 днів; до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.03.1993 по 07.12.1995, оскільки записи в трудовій книжці не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, та період з 18.10.2011 по 08.07.2012, оскільки в індивідуальних відомостях застрахованих осіб відсутні дані про перебування в центрі зайнятості.

З рішенням про відмову у призначенні пенсії позивач не погоджується та вважає його протиправним, з огляду на таке.

Зазначає, що його трудовою книжкою серії від 27.06.1977 НОМЕР_1 підтверджено період роботи з 15.03.1993 по 07.12.1995 в Об`єднанні «Волиньрибгосп», водночас обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Щодо відсутності в індивідуальних відомостях застрахованої особи даних про перебування в центрі зайнятості, то зазначає, що згідно із записами трудової книжки йому з 18.10.2011 по 08.07.2012 призначена допомога по безробіттю Маневицьким районним центром зайнятості. Відповідно до листа Маневицької районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 18.08.2021 позивач дійсно перебував на обліку як безробітний та отримував допомогу з 18.10.2011 по 11.10.2012; при цьому наказом від 10.07.2012 вирішено скоротити виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню на строк до 90 к.д. з 09.07.2012 по 06.10.2012; наказом від 16.07.2012 вирішено скоротити виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з звільненням безробітного з останнього місця роботи за угодою сторін на строк до 90 к.д. з 14.07.2012 по 11.10.2012; наказом від 08.08.2012 вирішено припинити виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 к.д. з 22.06.2012. Разом з тим, у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату єдиного внеску у період з 18.10.2011 по 11.10.2012. На думку позивача, оскільки отримання ним скороченої виплати допомоги по безробіттю у період з 18.10.2011 по 22.06.2012 підтверджується наявними документами та не є спірним між сторонами, проте вказані вище періоди не зараховано до його страхового стажу у зв`язку з несплатою страхових внесків, водночас працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків, тому вважає, що орган Пенсійного фонду України протиправно не зарахував вказані періоди до страхового стажу.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідно норм Закону № 1058-IV до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Зазначив, що 21.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено у призначенні пенсії за віком, про що винесено рішення від 27.10.2021 №032550004187 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж роботи становить 25 років 2 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. Головним управлінням до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1977: з 15.03.1993 по 07.12.1995 Об`єднання «Волиньрибгосп», оскільки записи в трудовій книжці не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, та з 18.10.2011 по 08.07.2012 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки в індивідуальних відомостях застрахованої особи відсутні дані про перебування в центрі зайнятості. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

04.07.2022 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог та про залучення до участі у справі другого відповідача, в якому просив залучити до участі у справі другого відповідача ГУ ПФУ у Волинській області та позовні вимоги зобов`язального характеру заявив саме до ГУ ПФУ у Волинській області.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 клопотання позивача про залучення до участі у справі другого відповідача задоволено, залучено до участі у справі як другого відповідача ГУ ПФУ у Волинській області (далі відповідач-2).

Представник відповідача-2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги також не визнав, посилаючись на те, що ГУ ПФУ в Закарпатській області правомірно прийнято оскаржуване рішення від 27.10.2021 №032550004187 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи у Волинь «Рибгосп», то зазначив, що у зв`язку із невідповідностями вимогам пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі Інструкція №58), запис в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 про роботу з 15.03.1993 по 07.12.1995 за № 23-24 потребує уточнення (неакуратно написано дату про призначення на роботу). Позивачем до ГУ ПФУ у Волинській області документів про підтвердження періоду роботи у Волинь «Рибгосп», передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) не подано, відтак підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.03.1993 по 07.12.1995 відсутні. Крім того, інформація про сплату страхових внесків за період перебування на обліку у зайнятості за період з 18.10.2011 по 08.07.2012 в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб щодо позивача відсутня, відтак період перебування у центрі зайнятості з 18.10.2011 по 08.07.2012 не може бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 . Також зазначає, що до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 21.10.2021, що свідчить про те, що таке звернення мало місце пізніше ніж три місяці з досягнення позивачем пенсійного віку, тому, з урахуванням приписів статті 45 Закону № 1058-IV, підстави для призначення пенсії з 07.05.2021 відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.10.2021 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Закарпатській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2021, рішенням якого від 27.10.2021 №032550004187 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Рішення мотивоване тим, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV становить 28 років, водночас страховий стаж заявника становить 25 років 2 місяці 16 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 15.03.1993 по 07.12.1995 в Об`єднанні «Волиньрибгосп», оскільки записи в трудовій книжці не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, та з 18.10.2011 по 08.07.2012 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки в індивідуальних відомостях застрахованої особи відсутні дані про перебування в центрі зайнятості.

Вважаючи протиправним зазначене рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся за захистом порушених прав із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Спірні правовідносини між сторонами врегульовані нормами Закону №1058-IV.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (частина четверта статті 26 Закону №1058-IV).

Отже, норми Закону №1058-IV однією з умов для призначення пенсії за віком визначають наявність відповідного страхового стажу.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку №637.

Відповідно до абзацу другого пункту 1, пунктів 2, 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів тощо. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За приписами частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач з 15.03.93 прийнятий машиністом в Об`єднання «Волиньрибгосп» згідно наказу №22-к від 12.03.93 (запис № 23) та 07.12.1995 звільнений на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням згідно наказу №121-к від 07.12.95 (запис № 24).

В оскаржуваному рішенні від 27.10.2021 №032550004187 зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 15.03.1993 по 07.12.1995 в Об`єднанні «Волиньрибгосп», оскільки записи в трудовій книжці не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. При цьому, суд зазначає, що ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву відповідачем-1 не зазначено в чому саме полягає така невідповідність. Разом з тим, представник відповідача-2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що вказані записи за № 23-24 про роботу з 15.03.1993 по 07.12.1995 потребують уточнення, оскільки неакуратно написано дату про призначення на роботу.

Суд зазначає, що на момент внесення записів за вказаний вище період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412), пунктом 2.3 глави 2 якої передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню).

Зазначена Інструкція не застосовується з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію №58.

Разом з тим, пункт 2.4 глави 2 Інструкції №58 містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, яким визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 глави 4 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

На думку суду, записи в трудовій книжці про роботу позивача у період з 15.03.1993 по 07.12.1995 відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач, підпис уповноваженої особи та відбиток печатки відділу кадрів підприємства при звільненні з роботи. Записи про період роботи не містять жодних виправлень. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачами суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на наведені норми обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.

На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому неакуратне внесення дати про призначення на роботу до трудової книжки позивача не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з його трудового стажу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17. Як зазначив Верховний Суд, наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку №22-1.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем-1 безпідставно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.03.1993 по 07.12.1995.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача період отримання допомоги по безробіттю з 18.10.2011 по 08.07.2012 у зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях застрахованої особи даних про перебування в центрі зайнятості, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Отже, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 638/7217/16-а.

Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , Маневицьким районним центром зайнятості позивачу з 18.10.2011 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» згідно наказу від 18.10.2011 №НТ111018 (запис №31), а 08.07.2012 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 13 статті 31 вказаного вище Закону згідно наказу від 08.08.2012 №НТ120808 (запис №32).

Відповідно до довідки Маневицької районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 18.08.2021 №83 гр. ОСОБА_1 було призначено виплату допомоги по безробіттю з 18.10.2011 по 11.10.2012 (наказ від 18.10.2011 №НТ111018); згідно наказу від 10.07.2012 №НТ120710 вирішено скоротити виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню на строк до 90 к.д. з 09.07.2012 по 06.10.2012; згідно наказу від 16.07.2012 №НТ120716 вирішено скоротити виплату допомоги по безробіттю у зв`язку зі звільненням безробітного з останнього місця роботи за угодою сторін на строк до 90 к.д. з 14.07.2012 по 11.10.2012; згідно наказу від 08.08.2012 №НТ120808 вирішено припинити виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 к.д. і більше з 22.06.2012 та знято його з обліку у зв`язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування з 22.06.2012.

З метою з`ясування всіх обставин у справі ухвалою суду від 25.07.2022 витребувано у Волинського обласного центру зайнятості інформацію та її документальне підтвердження щодо періоду, протягом якого ОСОБА_1 фактично отримував допомогу по безробіттю в період перебування у центрі зайнятості з 18.10.2011 по 08.07.2012.

Листом від 27.07.2022 №1735/04 Волинський обласний центр зайнятості повідомив, що ОСОБА_1 фактично отримував допомогу по безробіттю з 18.10.2011 по 21.06.2012 включно.

Вказаний період фактичного отримання позивачем допомоги по безробіттю з 18.10.2011 по 21.06.2012 включно також підтверджується відомостями персональної картки безробітного ОСОБА_1 про прийнятті рішення щодо нарахувань та платежі та не суперечить відомостям довідки Маневицької районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 18.08.2021 №83, оскільки в останній зазначено, що згідно наказу від 08.08.2012 №НТ120808 вирішено припинити виплату допомоги по безробіттю саме з 22.06.2012 та з цієї дати його знято з обліку.

Оскільки в ході судового розгляду даної справи підтверджено факт отримання позивачем допомоги по безробіттю з 18.10.2011 по 21.06.2012 включно, тому суд дійшов висновку, що відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 24 Закону №1058-IV такий період повинен бути включений до страхового стажу ОСОБА_1 .

При цьому, суд звертає увагу на те, що відсутність в індивідуальних відомостях застрахованої особи даних про перебування в центрі зайнятості не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу періоду отримання ним допомоги по безробіттю з 18.10.2011 по 21.06.2012 включно, оскільки протягом вказаного періоду він отримував таку допомогу, що підтверджено матеріалами справи, водночас відсутні докази, які б свідчили, що відсутність вказаних даних є наслідком дії або бездіяльності позивача, тому такі обставини не можуть позбавляти його права на пенсію.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що період роботи позивача з 15.03.1993 по 07.12.1995 та період отримання ним допомоги по безробіттю з 18.10.2011 по 21.06.2012 включно ГУ ПФУ в Закарпатській області безпідставно не були зараховані до страхового стажу позивача, що призвело до помилкових висновків при прийнятті спірного рішення.

Оскільки мотиви прийняття ГУ ПФУ в Закарпатській області рішення від 27.10.2021 №03255004187 щодо незарахування вказаних вище періоду роботи та періоду отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу ОСОБА_1 є помилковими, не відповідають приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, то таке рішення слід скасувати як протиправне.

При вирішенні спору в частині позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує, що позивач просить, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 04.07.2022, зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області лише зарахувати до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 18.10.2011 по 08.07.2012 та період роботи з 15.03.1993 по 07.12.1995 з дня набуття права на пенсію з 07.05.2021.

Суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 22.06.2012 по 08.07.2012 до задоволення не підлягають, оскільки з урахуванням вимог абзацу третього частини першої статті 24 Закону №1058-IV до страхового стажу зараховується лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, водночас в ході розгляду даної справи встановлено, що у вказаний період позивач не отримував такої допомоги.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи межі заявлених позовних вимог, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 27.10.2021 №03255004187 та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області, до якого ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою, зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 15.03.1993 по 07.12.1995 в Об`єднанні «Волиньрибгосп» та період отримання ним допомоги по безробіттю з 18.10.2011 по 21.06.2012 включно, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 992,40 грн, сплата якого підтверджується квитанцією від 20.05.2022 №1.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 27 жовтня 2021 року №03255004187 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15 березня 1993 року по 07 грудня 1995 року в Об`єднанні «Волиньрибгосп» та період отримання допомоги по безробіттю з 18 жовтня 2011 року по 21 червня 2012 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. О. Андрусенко