Рішення № 105527022, 27.07.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5212/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

27 липня 2022 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

до

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус»

(м. Львів, вул. Миколи Вороного,2, ЄДРПОУ 41661563),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області

Личук Тараса Володимировича

(м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд.433, кім. 28-29)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 04 липня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 2356.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що 04 липня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис №2356, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» заборгованість у розмірі 893 691 гривню 51 копійку.

Позивач зазначає, що даний виконавчий напис вчинено з порушеннями норм ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», підпункту 3.1. пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, відповідачем не було подано нотаріусу документи, визначені п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172; зазначена у виконавчому написі сума грошових вимог розрахована неправильно; сума грошових вимог не є безспірною, а тому вважає, що виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та витребувано від приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича, належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 04.07.2020 року №2356.

В процесі виконання ухвал про витребування доказів, судом встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2021 №1358/5 «Про анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю», анульовано свідоцтво №8832 про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 на ім`я приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича. У зв`язку з чим, ухвалою суду від 20.07.2021 року було витребувано належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 04.07.2020 року №2356 у Івано-Франківському обласному державному нотаріальному архіві.

01.12.2021 року до суду надійшов лист-повідомлення з Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву про неможливість надання суду затребуваних матеріалів, у зв`язку із здійсненням ОСОБА_3 передачі документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса до Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву.

Ухвалою суду від 07.12.2021 року було повторно витребувано від Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву, належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем вчинявся виконавчий напис від 04.07.2020 року № 2356.

21.12.2021 року до суду надійшов лист Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву, в якому повідомляється, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2021 №1358/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_3 », наказом Міжрегіонального управління від 15.04.2021 №85/4 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 », з 15.04.2021 припинено нотаріальну діяльність ОСОБА_3 . Також, в листі зазначено, що ОСОБА_3 оскаржено у суді наказ Міжрегіонального управління №85/4 від 15.04.2021 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

Ухвалоюсуду17.01.2022 року повторно витребувано у Івано-Франківському обласному державному нотаріальному архіві та у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем вчинявся виконавчий напис від 04.07.2020 року № 2356.

Однак, вищевказані матеріали до суду не надійшли.

Отже, судом вжиті належні заходи задля забезпечення учасникам процесу можливості і часу своєчасно надати докази суду. Водночас, такі не надані з незалежних від суду причин.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Крім того, вирішуючи питання про можливість розгляду справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 177 ЦПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 121 ЦПК України, суд маєвстановлювати розумністроки длявчинення процесуальнихдій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Отже, зважаючи на наявність у матеріалах справи матеріалів які засвідчують факт вчинення оспорюваного виконавчого напису, а також враховуючи тривалість провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, відсутність інших клопотань та доповнень від учасників процесу, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для розгляду справи по суті.

Відтак, суд не вбачає за доцільне повторно відкладати судовий розгляд, адже така процесуальна дія може призвести до недотримання розумних строків розгляду справи, що, у свою чергу, може порушити права учасників процесу на розгляд справи у розумні строки.

Також, суд враховує те, що інших заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи від учасників процесу не надходило.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримала. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач та третя особа в судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до ч.2 ст. 223 ЦПК України,суд відкладаєрозгляд справив судовомузасіданні вмежах встановленогоцим Кодексомстроку зтаких підстав: 1)неявка всудове засіданняучасника справи,щодо якоговідсутні відомостіпро врученняйому повідомленняпро дату,час імісце судовогозасідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач та третя особа неодноразово не з`являлися в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача та третьої особи є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, неподання ним відзиву, врахувавши позицію сторони позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення.

При цьому, суд виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.

Стаття 10.Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану

1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а такожсудів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Стаття 12-2. Діяльністьсудів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану

1. В умовах правового режиму воєнного станусуди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України.

2. Повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 26.Правосуддя в умовах воєнного стану

1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лишесудами. На цій території діютьсуди, створені відповідно доКонституції України.

2. Скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства забороняється.

3. У разі неможливості здійснювати правосуддясудами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудністьсудових справ, що розглядаються в цихсудах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходженнясудів.

4. Створення надзвичайних та особливихсудів не допускається.

Наведені положення покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

При ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Так, відповідно достатті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод(далі-Конвенція),кожній фізичнійабо юридичнійособі гарантованоправо нарозгляд судомпротягом розумногостроку цивільної,кримінальної,адміністративної абогосподарської справи, атакож,справи проадміністративне правопорушення,у якійвона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право надоступ досуду має"застосовуватисяна практиціі бутиефективним".Для того,щоб правона доступбуло ефективним,особа "повиннамати реальнуможливість оскаржитидію,що порушуєйого права". Суворетрактування національнимзаконодавством процесуальногоправила (надмірнийформалізм)можуть позбавитизаявників правазвертатись до суду.

Наведене вищевідповідає висновкуВерховного Судуу складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судунаведеному упостанові від 08квітня 2020року (справа №761/41071/19, провадження № 61-2192св20).

Згідно висновку наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04грудня 2019року, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (справа № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

З позовної заяви та долучених до неї матеріалів судом встановлено, що 04 липня 2020 року, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис №2356, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» заборгованість у розмірі 893 691 гривню 51 копійку.

Згідно вказаного виконавчого напису, заборгованість нарахована за Кредитним договором №42/П/41/2007-840 від 27 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», код ЄДРПОУ: 20025456.

Правонаступником Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», на підставі Договору відступлення права вимоги № GL2N79736ПB від 05 березня 2020 року, стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ІНВЕСТ ХАУС», ідентифікаційний код юридичної особи - 41661563.

Вказаним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , за період з 05 березня 2020 року по 10 червня 2020 року, суму заборгованості у розмірі 893 691 грн 51 коп., у тому числі:

351 395,63 грн. сума заборгованості за кредитом;

541 995,88 грн. - сума заборгованості за відсотками;

300,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

13.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем, відкрито виконавче провадження №63284396 щодо примусового виконання виконавчого напису №2356 від 04.07.2020 p., що видав приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення заборгованості у розмірі 893 691,51грн.

Згідно ч. 1ст. 1 Закону України «Про нотаріат»,нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч. 1ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012(даліПорядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого написуце нотаріальна дія (п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зіст. 87 Закону України «Про нотаріат»,для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціямине більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржникафізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КабінетуМіністрівУкраїни№1172від29.06.1999 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

За результатами аналізу вищенаведених норм чинного законодавства можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого написуце нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого написунадання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознакаминаданими стягувачем документами, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене, з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат»,захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена, зокрема Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Позивач посилається на те, що визначений виконавчим написом розмір заборгованості не є безспірним. Крім того, позивач вказує, що нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча кредитний договір не є нотаріально посвідченим.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано, визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 (справа № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Підстав не враховувати дану правову позицію у суду першої інстанції немає. Оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 04.07.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Також, ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України,завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку,якщо законабо договірне визначаютьефективного способузахисту порушеного,невизнаного абооспореного права,свободи чиінтересу особи,яка звернуласядо суду,суд відповіднодо викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як наведено вище, частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першоїстатті 175 ЦПК України,у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьоїстатті 175 ЦПК України,позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеноговище вбачається,що предметпозову -це певнаматеріально-правовавимога позивачадо відповідача,стосовно якоїпозивач проситьприйняти судоверішення,яка опосередковуєтьсявідповідним способомзахисту правабо інтересів.Підстави позову-це обставини,якими позивачобґрунтовує своївимоги щодозахисту правата охоронюваногозаконом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З аналізунаведених нормпроцесуального прававбачається,що самена судпокладено обов`язокнадати правовукваліфікацію відносинамсторін виходячиіз фактів,установлених підчас розглядусправи,та визначити,яка правованорма підлягаєзастосуванню длявирішення спору.Самостійне застосуваннясудом дляухвалення рішеннясаме тихнорм матеріальногоправа,предметом регулюванняяких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивач мав безспірну заборгованість перед відповідачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості.

В свою чергу, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус зобов`язаний запитувати пояснення боржника щодо безспірності заборгованості.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20, яка підлягає застосуванню по даній справі

Крім того, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

В ході розгляду даної справи встановлено, що позивач і відповідач дійсно мають спір стосовно надання кредитних коштів за кредитним договором №42/П/41/2007-840 від 27.04.2007.

Натомість, у даній справі до предмету доказування відноситься не розмір заборгованості (окрім встановлення безспірності заборгованості) або обставини отримання кредитних коштів боржником, а законність здійснення виконавчого напису нотаріусом, тобто чи були підстави для його вчинення та чи була дотримана процедура визначена законом під час його вчинення.

Недотримання хоча б однієї вимоги чи положення чинного законодавства під час здійснення виконавчого напису є законною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Наведене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 2356 від 04.07.2020 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження та не спростовані в ході судового провадження.

Відповідно до положень ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення заявлених позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі ? 908,00 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 04 липня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за № 2356.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 гривень 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус»

(м. Львів, вул. Миколи Вороного,2, ЄДРПОУ 41661563);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович

(м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд.433, кім. 28-29).

Повний текст рішення суду складено 01 серпня 2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.