Рішення № 105519652, 28.07.2022, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/35958/21

Провадження № 2/947/1282/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до ОСОБА_1 ,

третя особа Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Альфа-Банк» 16 листопада 2021 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту, в якому просить суд звільнити з-під арешту нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеною 19 лютого 2019 року Другим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в рамках виконавчого провадження №53287606.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що спірне нерухоме майно, на яке накладено арешт, було предметом іпотеки, іпотекодержателем якого був позивач. В подальшому, через невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивачем було звернуто стягнення на вказане майно та зареєстровано право власності. Наразі зазначений арешт, накладений не інтересах позивача, як колишнього іпотекодержателя та власника спірного майна, порушує права та інтереси останнього.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30 травня 2022 року за клопотанням позивача витребувано з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №53287606.

04 липня 2022 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

21 липня 2022 року на виконання ухвали суду від 30 травня 2022 року до суду надійшли з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витребувані судом докази.

У судове засідання призначене на 28 липня 2022 року сторони не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Представник позивача 28 липня 2022 року надав до суду заяву про підтримання заявлених вимог, розгляд справи за його відсутності, а також зазначив про відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи.

Відповідач по справі повідомлявся шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї, на адресу зареєстрованого місця проживання, яка встановлену у відповідності до відповіді з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, якою є: Одеська область, Подільський район (колишній Балтський район), с. Пужайково, яка була повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За наслідком викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов АТ «Альфа-Банк» про звільнення майна з-під арешту підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрований в реєстрі за №1674.

За умовами вказаного договору, іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20 липня 2007 року з ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1672 та в Державному реєстрі правочинів 20 липня 2007 року за №2230559.

Відповідно до статуту АТ «Альфа-Банк», ідентифікаційний номер 23494714, затвердженого рішенням Спільних загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк» від 21 листопада 2019 року, оформленого протоколом №1/2019, АТ «Альфа-Банк» є правонаступником усіх прав і обов`язків у тому числі АТ «УкрСоцбанк», яке в тому числі змінювало назву з АКБСР «Укрсоцбанк».

У відповідності до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за №279543400 від 13 жовтня 2021 року вбачається, що в Державному реєстрі Іпотек наявний запис про іпотеку нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , іпотекодавцем якої є ОСОБА_1 , іпотекодержателем АТ «Альфа-Банк», на підставі іпотечного договору від 20 липня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1674.

05 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Червинською Н.Є. на підставі іпотечного договору від 20 липня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1674, винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:60766809, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за АТ «Альфа-Банк».

Також з вказаної інформаційної довідки вбачається, що 19 лютого 2019 року проведено державну реєстрацію обтяження вказаного нерухомого майна у виді арешту, на підставі постанови про арешт майна боржника від 19 лютого 2019 року винесеної Другим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в рамках виконавчого провадження №53287606.

З витребуваних судом під час розгляду копії матеріалів виконавчого провадження №53287606, судом встановлено, що воно відкрито з примусового виконання виконавчого листа №6-113/11, виданого 03 березня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСоцбанк» грошових коштів в сумі 834830,97 грн.

Зазначене виконавче провадження наразі значиться завершеним на підставі постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 28 квітня 2020 року, винесеної у відповідності до п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Щодо заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку», одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 12 Закону визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно дост. 572 ЦК Українив силу застави кредитор (заставодержатель) має право, у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Зі змісту наведених норм Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.

Приймаючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач в цій справі, як іпотекодержатель спірного майна, маючи переважне право на звернення стягнення на іпотечне майно, здійснив дії для забезпечення задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, та набув право власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з -під арешту.

Відповідно до положень ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках неможливості скасування арешту органами ДВС арешт може бути знято за рішенням суду.

В п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником майна.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач в законний спосіб набув право власності на спірне нерухоме майно в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, маючи першочергове право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, за наслідком чого, арешт накладений на вказану квартиру, зареєстрований пізніше ніж іпотека, порушує права та інтереси позивача, як власника, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному об`ємі володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, у зв`язку з чим суд доходить до висновку про наявність підстав для скасування арешту з квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної 19 лютого 2019 року Другим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в рамках виконавчого провадження №53287606.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позов АТ «Альфа-Банк» є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2270,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 13, 76-81, 82, 89, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 (місце проживання: 66112, Одеська область, Подільський район, с. Пужайково), третя особа Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1), про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної 19 лютого 2019 року Другим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в рамках виконавчого провадження №53287606, номер запису про обтяження №44314097.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.