Рішення № 105485445, 19.07.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2318/22

Справа №754/8552/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.08.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 1281-Ф, відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток №1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 85 000,00 доларів США. Строк дії кредитної лінії з 22.08.2008 року по 21.08.2018 року включно. Процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,00 % річних. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним договором 22.08.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір №1281-Ф/ІП-1, відповідно до умов якого іпотекодавець передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.11.1999 року. Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в 622 910,00 грн. 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений Договір факторингу, відповідно до умов якого Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів. Також, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором 1281-Ф від 22.08.2008 року позичальником якого є ОСОБА_2 . Оскільки Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, а позичальник умови укладеного кредитного договору належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 903 002,55 грн. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1281-Ф від 22.08.2008 року, яка станом на 28.04.2016 року складає 3 903 002,55 грн. шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна; виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.11.2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року заяву відповідача про скасування заочного рішення задоволено, заочне рішення від 07.11.2016 року скасовано.

05.01.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позов. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник вказує про те, що при зверненні до суду позивачем пропущений строк позовної давності, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить проводити розгляд справи в його відсутність.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 22.08.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 1281-Ф, відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток №1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 85 000,00 доларів США. Строк дії кредитної лінії: з 22.08.2008 року по 21.08.2018 року включно. Процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,00 % річних.

В забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Договором 22.08.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір №1281-Ф/ІП-1, відповідно до умов якого іпотекодавець передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.11.1999 року. Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в 622 910,00 грн.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений Договір факторингу, відповідно до умов якого Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Також, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором 1281-Ф від 22.08.2008 року позичальником якого є ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 28.04.2016 року заборгованість позичальника за Кредитним договором складає 3 903 002,55 грн., зокрема: 77 089,30 доларів США (1 943 813,95 грн.) - заборгованість за кредитом; 74 646,65 доларів США (1 882 222,30 грн.) - заборгованість по відсотках; 3 052,39 доларів США (76 966,30 грн.) - заборгованість по комісії.

Банк свої зобов`язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, а позичальник умови укладеного кредитного договору належним чином не виконує, у зв`язку з чим і виникла заборгованість.

Відповідно до умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває прав звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку» та (або) Іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором ці зобов`язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом. Та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 36 вказаного Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотеко держателем про задоволення вимог іпотеко держателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотеко держателя не перешкоджає іпотеко держателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно із ст. 37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі і визнання права.

Пунктом 39 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

05.01.2022 року представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому також просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Стаття 266 передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спивла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено при розгляді справи, 19.06.2012 року ПАТ «Сведбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про примусове дострокове стягнення всієї суми кредиту, нарахованих відсотків і штрафних санкцій за Кредитним договором № 1281-Ф від 22.08.2008 року. За розрахунком заборгованості станом на 19.06.2012 року остання сплата коштів по тілу кредиту була здійснена 22.01.2009 року, заборгованість по відсотках сплачувалась по 16.07.2010 року. Також транші, отримані боржником 07.04.2009 року, 08.05.2009 року та 04.06.2009 року, були спрямовані на погашення заборгованості по відсоткам.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.11.2012 року у справі № 2-1504/12 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 1281-Ф від 22.08.2008 року у розмірі 886526, 27 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 13.10.2011 року на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення про розмір простроченої заборгованості та зазначено про зміни умов кредитного договору, за якими строк виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі настає на десятий календарний день з дня направлення цього повідомлення. Відлік десятиденного строку починається з дати, зазначеної на квитанції, яка надається Банку відділенням зв`язку при відправленні повідомлення.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності у даному випадку розпочався із дня порушення прав кредитора на повернення Позичальником боргу та пред`явленням ним вимоги про дострокове повернення кредиту, тобто 13.10.2011 року.

Таким чином, з урахуванням строку позовної давності за позивачем зберігалося право на пред`явлення до суду позову до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, як похідної вимоги від основного зобов`язання у відповідності до ст.. 266 ЦК України, протягом 3 років із дня направлення 13.10.2011 року вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, тобто до 13.10.2014 року.

Однак, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 15.06.2016 року, пропустивши передбачений законодавством строк позовної давності.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 року у справі № 564/2199/15 зазначив, що згідно із ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для нарахування процентів і штрафних санкцій за умовами договору і їх стягнення після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Таким чином, наявність судового рішення, яке боржник виконав не у повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. Таким висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

При цьому суд звертає увагу, що зазначена позивачем заборгованість за кредитним договором станом на 28.04.2016 року - 3903002, 55 грн. не підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства та встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки немає. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги про виселення є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16, 256, 257, 267, 509, 512-519, 525, 526, 530, 536, 553, 554, 575, 599, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», адреса: м. Київ, вул. В.Хвойки, 21.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_5 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, адреса: м. Київ, пр. Маяковського, 21Г.

Повний текст рішення виготовлений 28 липня 2022 року.

Суддя О.В.Лісовська