Рішення № 105444885, 18.07.2022, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1668/21

Провадження № 2/536/121/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Даніліної Ж.О., за участю секретаря Клонової І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Омельницької територіальної громади Кременчуцького району, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням ? квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_6 та після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №27171882 позивач з 25 серпня 2021 року є власником вказаної квартири.

Позивач стверджує, що при оформленні права власності на нерухоме майно їй стало відомо, що у квартирі брата з 2020 року зареєстрована ОСОБА_2 разом з дітьми, але зазначені особи їй невідомі, членами сім`ї брата не були, ніколи на вказаній житловій площі не проживали і вона взагалі їх ніколи не бачила, хоча постійно з братом спілкувалася і проживала з ним в одному будинку.

ОСОБА_1 як власник житла, змушена звернутися за захистом своїх прав, оскільки сім`я ОСОБА_7 створює їй перешкоди і позбавляє можливості використовувати об`єкт права власності, зокрема, здійснити продаж квартири.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2021 року відкрито провадження у справі №536/1668/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2022 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ? Службу у справах дітей Омельницької територіальної громади Кременчуцького району як орган опіки та піклування. Зобов`язано Службу у справах дітей Омельницької територіальної громади Кременчуцького району надати до суду письмовий висновок відповідно до вимог статті 19 Сімейного кодексу України щодо розв`язання спору.

19 квітня 2022 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшов висновок органу опіки та піклування Служби у справах дітей Омельницької сільської ради.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2022 року закрито підготовче провадження у справі №536/1668/21 та призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено заяву представника позивача ОСОБА_8 про виклик свідків та викликано в судове засідання на 06 червня 2022 року о 10 год. 30 хв. для допиту в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Представник позивача ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить позов задовольнити у повному обсязі та проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час, дату і місце розгляду справи повідомлена належним чином ? засобами рекомендованого повідомлення поштового зв`язку, а також шляхом публікації оголошення на веб-сайті Кременчуцького районного суду Полтавської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. При цьому, відповідач не повідомила причини неявки, до суду не зверталася із заявою про відкладення розгляду справи.

Служба у справах дітей Омельницької територіальної громади Кременчуцького району свого представника у судове засідання не направили, надали до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у справі.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Сапко О. Б., ОСОБА_1 є спадкоємцем на майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , яке складається із квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 належить право приватної власності на об`єкт нерухомого майна ? квартиру, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 серпня 2021 року.

Згідно довідки Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області №414 від 21 вересня 2021 року відповідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2021-2025 роки номеру об`єкта погосподарського обліку 0660-1 громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживав до дня смерті одиноко (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому вказано, що зазначені особи не є родичами та членами сім`ї.

Згідно довідки Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області №413 від 21 вересня 2021 року відповідно запису в погосподарській книзі Рокитненського старостинського округу виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за 2021-2025 роки за номером об`єкта погосподарського обліку 0660-1 та відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії НРВ №395342 від 25 серпня 2021 року за громадянкою ОСОБА_1 значиться квартира АДРЕСА_1 . Станом на 21 вересня 2021 року в зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до акта Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району б/н від 21 вересня 2021 року, складеного комісією у складі старости с. Рокитне ОСОБА_11 , начальника відділення із соціальної роботи сім`ї, дітей і молоді, фахівця із соціальної роботи ОСОБА_12 , депутата сільської ради виборчого округу №7 Буглак М. Д., громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 дійсно зареєстровані у АДРЕСА_1 , але фактично не проживають і ніколи по даній адресі не проживали.

Таким чином, відповідач разом із дітьми зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично не проживають за місцем своєї реєстрації, не сплачують комунальні послуги, їх особистих речей у квартирі немає, житлом не цікавиться. При цьому, слід зазначити, що сім`я ОСОБА_7 не була членом сім`ї ОСОБА_1 , з позивачем не проживали та не вели спільного господарства.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так, частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексуУкраїнської РСРвстановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

У відповідності до частин 1, 4 статті 156 Житлового кодексуУкраїнської РСРта статті 405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині 2 статті 64 Житлового кодексу Української РСР, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Отже, за змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року у справі №209/2642/18 зазначив, що при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Відповідно до положень частини 1, 5 статті 403, частини 2 статті 406 Цивільного кодексу України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Так, Верховний Суд України у постанові від 15 травня 2017 року у справі №734/387/15-ц зауважив, що «право користування житловим приміщенням може виникати та існувати лише в членів сім`ї власника будинку»; «право відповідачки на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини 2 статті 406 Цивільного кодексу України».

Отже, предмет спору становить вимога позивача про позбавлення права користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , вказуючи на те, що відповідач з дітьми, не будучи членом сім`ї позивача, не маючи договірних відносин із позивачем як власником квартири щодо права користування такою, зареєстрована за адресою спірної квартири, не виявляє будь-якого інтересу, не несе тягар утримання житла та порушує право позивача, як власника спірного нерухомого майна на реалізацію права користування та розпорядження належним на праві власності майном.

Відповідно дочастини 4статті 19Сімейного КодексуУкраїни,зокрема,при розглядісудом спорівщодо зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням тощо, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з частиною 5 статті 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Рішенням Виконавчого комітету Омельницької сільської ради №51 від 12 квітня 2022 року затверджено висновок про недоцільність зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та визнання їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Службою у справах дітей установлено, що за вказаною адресою громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 зареєстровані, але тривалий час не проживають, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в будинку не має. Також зазначено, що відповідно до листа Рокитненського навчально-виховного комплексу виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району №65 від 28 лютого 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 навчалися і вибули із закладу. Так, ОСОБА_13 вибув з 3 класу до ЗОШ №20 м. Кременчука, а ОСОБА_14 вибув з 8 класу до Великосоричинської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів Миргородського району Полтавської області. Проте, відповідно до листа Кременчуцької гімназії №20 Кременчуцької міської ради №45 від 24 березня 2022 року, мати не зверталася про навчання дитини та не видавалася довідка про можливе навчання.

Згідно із частиною 6 статті 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні питання про зняття з місця реєстрації малолітніх дітей з квартири позивача, суд ураховує норми частини 2 статті 2 Конвенції «Про права дитини від 20 листопада 1989 року» (далі ? Конвенція) відповідно до якої Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї.

Згідно статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» охорона дитинства ? система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти ? члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Таким чином, саме батьки дитини несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини та дотримання прав дитини, в тому числі на належне житло, а права дитини на житло залежить від правомірності користування цим житлом її батьками, з якими дитина має право проживати.

Суд ураховує пояснення свідка ОСОБА_10 , надані 06 червня 2022 року в судовому засіданні, про те, що з 2014 року остання орендує квартиру для власного проживання у ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а власник проживав за іншою адресою. Щодо прописки відповідача разом з дітьми за вказаною адресою не знала, дізналася від позивача ОСОБА_1 . Також свідок стверджує, що ніколи сім`ю ОСОБА_7 не бачила, і вони не проживали у зазначеній квартирі.

Згідно із положеннями статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №695/2427/16ц.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Омельницької сільської ради, яким визнано недоцільним зняття з реєстрації місця проживання дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та визнання їх такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , як необґрунтований та безпідставний.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, ураховуючи, що відповідач разом зі своїми дітьми ніколи не проживали у спірній квартирі, не являються членами сім`ї позивача, обов`язків щодо утримання житла не виконують, суд дійшов висновку, що права малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не порушуються, а тому позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 5, 10, 19, 76, 77, 81, 141, 258-259, 280-284, 287, 289, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 40490537, юридична адреса: Полтавська область, Кременчуцький район, с.Омельник, вулиця Центральна, 66.

Повний текст заочного рішення складено 27 липня 2022 року.

СуддяЖ. О. Даніліна