Ухвала суду № 10543600, 26.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/618 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" липня 2010 р. м. Київ

№ 2-а-12205/08 (13/618)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів: Бєлової Л.В.

Данилової М.В

при секретаріВовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»до спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду від 26.08.2009 року позов задоволений. Суд визнав протиправними та скасував рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 28.03.2008 р. №0000184020 та №0000204020 з тих підстав, що вони були застосовані з порушення строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в який просив її скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта рішення суду першої інстанції винесене з порушенням вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон 2181), який є спеціальним законом з питань оподаткування та застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої 17.03.2008 року складений акт №514/40-20/24364528. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2008 р. №0000184020 за порушення термінів декларування валютних цінностей в сумі 2380,00 грн. та №0000204020 за порушення порядку розрахунків в іноземній валюті в сумі 1301,46 грн. За результатами адміністративного оскарження скарги залишені без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідачем за порушення ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме, за недекларування підприємством прострочену дебіторську заборгованість в сумі 333,40 доларів США за експортним контрактом, укладеним з фірмою «Pet Paccaging», яка виникла ще в 2000 році та була списана як безнадійна. Вказане порушення вже було зафіксовано актом попередньої перевірки №375/1620/24364528 від 15.06.2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням положень ст.250 Господарського кодексу України можливо було протягом шести місяців від дати складання вищезазначеного акту, тобто до 15.12.2006 р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Штрафні (фінансові) санкції, що оскаржуються позивачем, підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Адміністративно-господарські санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є конфіскаційними.

Застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції, податковий орган виходив з положень преамбули Закону 2181 щодо поширення його дії на порядок нарахування і сплати штрафних санкцій і пені у сфері зовнішньо економічної діяльності.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком контролюючого органу, оскільки аналіз норм цього Закону 2181 і, зокрема, ст.15 дають підстави для висновку, що вони за своїм регулятивним механізмом не можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування зазначених штрафних санкцій чи пені. Строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону 2181, не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності, оскільки початок його перебігу не пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, оскільки сума пені не є сумою податкового зобов'язання.

Таким чином, при прийнятті спірних рішень податковий орган мав керуватися вимогам ст.250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання.

На підставі викладено та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 26.07.2010 р.