Ухвала суду № 105430840, 22.07.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2022 Справа №607/9338/22

Провадження №1-кс/607/2871/2022

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., за участю секретаря судового засідання Медвідь О.А., прокурора Галас Н.В., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника адвоката Михалюка В.І., законного представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області Ремез В.М., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Галас Н.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Воловець, Воловецького району, Закарпатської області, ромської національності, громадянина України, неодруженого, без освіти, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2022 року слідчий СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області Ремез В.М., за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Галас Н.В., звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022211040000995 від 18 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 17.07.2022 року, близько 17 години 38 хвилин, у неповнолітнього ОСОБА_1 , який разом із ОСОБА_3 перебували по вул. Білогірська, 19 в м. Тернопіль, де побачили раніше невідомого їм ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на вчинення за попередньою змовою відкритого викрадення чужого майна із застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану.

Реалізовуючи вказаний злочинний умисел, 17.07.2022 року, близько 17 години 38 хвилини неповнолітній ОСОБА_1 , перебуваючи з ОСОБА_3 поблизу будинку № 19 по вул. Білогірська в м. Тернопіль, попередньо досягли домовленості про вчинення грабежу, згідно якої ОСОБА_3 вчиняє активні дії, спрямовані на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень з метою його дезорієнтації, а ОСОБА_1 вчиняє активні дії спрямовані на забезпечення швидкого викрадення майна потерпілого.

Надалі усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_3 обійшовши потерпілого ОСОБА_4 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, наніс правою рукою один удар ОСОБА_4 в обличчя, в результаті чого останній впав у рів.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, та скориставшись тим, що ОСОБА_4 лежить на землі та не чинить фізичного опору, ОСОБА_1 відкрито викрав з кишені штанів потерпілого його мобільний телефон торговельної марки «Хіаоті», моделі «Redmi GO», вартістю 2119 гривень, та почав стягувати з плечей потерпілого належний останньому рюкзак торговельної марки «Vans», в якому знаходились грошові кошти в сумі 1700 гривень, а також особисті речі та лікарські засоби та пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 24.02.2011 року, видане на ім`я ОСОБА_4 .

Після цього, ОСОБА_3 допоміг ОСОБА_1 зняти з плечей потерпілого ОСОБА_5 належний останньому рюкзак та близько 17 години 38 хвилини з викраденим майном потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втекли, чим спричинили ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 6000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

Наявність обгрунтованоїпідозри увчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йомузлочину повністюпідтверджується зібранимиу кримінальномупровадженні доказами:протоколом оглядумісця подіївід 17.07.2022року вперіод часуз 17:50год.по 18:20год.за адресою:вул.Білогірська,навпроти будинку№ 19в м.Тернопіль;протоколом допитупотерпілого ОСОБА_4 від 18.07.2022року;протоколом пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками заучастю потерпілого ОСОБА_4 від 18.07.2022року;протоколом додатковогодопиту потерпілого ОСОБА_4 від 20.07.2022року;протоколом пред`явленняособи длявпізнання заучастю потерпілого ОСОБА_4 від 20.07.2022року;протоколом оглядумісця подіївід 17.07.2022року вперіод часуз 19:30год.по 19:45год.за адресою:вул.Микулинецька,29поблизу «Микулинецькогокладовища» вм.Тернопіль;протоколом оглядуспеціального упакування№ NPU1116690від 20.07.2022року;протоколом допитусвідка ОСОБА_6 від 18.07.2022року;протоколом допитусвідка ОСОБА_7 від 18.07.2022року;протоколом оглядувідеозапису від19.07.2022року;протоколом оглядувідеозапису від20.07.2022року;протоколом оглядумісця подіївід 20.07.2022року вперіод часуз 12:02год.по 12:59год.за адресою:вул.Оболоня вм.Тернопіль загеографічними координатами:49.5381538,25.5897844;протоколом оглядуречей заучастю потерпілого ОСОБА_4 від 21.07.2022року;протоколом огляду місця події від 20.07.2022 року в період часу з 13:26 год. по 13:53 год. за адресою: вул. Гірника, 2 а в м. Тернопіль, за географічними координатами: 49.5065598, 25.6106135; протоколом огляду речей за участю потерпілого ОСОБА_4 від 21.07.2022 року; повідомленням про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_3 від 21.07.2022 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 21.07.2022 року; повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_1 від 22.07.2022 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 22.07.2022 року.

Мотивуючи клопотання,слідчий посилаєтьсяна обґрунтованістьпідозри ОСОБА_1 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.186КК України,яке відповіднодо ст.12КК Україниє тяжкимзлочином тау зв`язкуз цимзазначає проіснування ризиків,передбачених пунктамич.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчиняти інші злочини; переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання; незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні. З урахуванням викладеного, зокрема, даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , а також зважаючи на те, що останній не має джерела доходу, ніде не працює та не навчається, що свідчить про низькі соціальні зв`язки ОСОБА_1 , а тому на думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до нього необхідно застосувати запобіжний західу вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави, який на думку слідчого судді буде достатнім, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків визначених КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 обґрунтованими, просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат Михалюк В.І. заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, при цьому просить застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського РУ поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022211040000995 від 18.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

У даному провадженні 22 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Зокрема, такими доказами є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022211040000995 від 18.07.2022 року; рапорт інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 17.07.2022 року; письмова заява ОСОБА_4 від 17.07.2022 року про вчинення злочину; протоколи огляду; протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 18.07.2022 року; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколи огляду місця події; постанови про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 18.07.2022 року та 21.07.2022 року; рапорт поліцейського УПП в Тернопільській області від 17.07.2022 року; протоколи допиту свідків, інші матеріали кримінального провадження.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідні кримінальні правопорушення могли бути вчинені, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_1 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчиняти інші злочини; переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання; незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. Окрім цього слід зазначити , що ОСОБА_1 ніде не працює та не навчається, постійного місця проживання у м Тернополі не має.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого у кримінальному провадженні слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цієї особи у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Крім того, слід зазначити, що у коло спілкування підозрюваного ОСОБА_1 входить його близький родич, двоюрідний брат ОСОБА_3 , який раніше судимий за вчинення грабежу і на даний час такому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України, що свідчить про можливість схиляння неповнолітнього підозрюваного до вчинення нових умисних корисливих злочинів проти власності, та як зазначалось вище, ОСОБА_1 офіційного заробітку не має, що також може спонукати його до вчинення протиправних дій, задля покращення свого матеріального становища.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Втім,за наведенихвище обставин,на переконанняслідчого судді,застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_1 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом. Крім того доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, те що він є неповнолітнім, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_1 .

Також слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання захисника підозрюваного - адвоката Михалюка В.І. про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Михалюка В.І. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою відмовити.

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області Ремез В.М., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Галас Н.В. про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 20 вересня 2022 року.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду негайно.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі 607/9338/22; провадження №1-кс/607/2871/2022; згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.07.2022 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі міста Тернополя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 20 вересня 2022 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіС. В. Кунцьо