Ухвала суду № 105429022, 26.07.2022, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1671/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Клименко С.М.

за участі секретаря судового засідання Бегми С.А.

прокурора Бровка Г.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Чупілка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчук кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021175540000171 від 08.07. 2021, №12021175540000312 від 19.11.2021, №12021170540000414 від 20.11.2021, № 12021175540000325 від 01.12. 2021 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

1) 19.11.2008 року Автозаводським районним судом міста Кременчука за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

2) 14.10.2009 року Автозаводським районним судом міста Кременчука за ч.2 ст. 186, 71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 23.05.2012 умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 24 дні на підставі ухвали Комсомольського міського суду Полтавскої області від 15.05.2012,

3) 30.05.2013 року Крюківським районним судом міста Кременчука за ч.2 ст. 186, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

4) 01.11.2013 року Автозаводським районним судом міста Кременчука за ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 23.10.2017 по відбуттю строку покарання,

5) 06.06.2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 345, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 122 КК України

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 посилаючись, що судове провадження не завершене, продовжують існувати ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу відповідно до положень ст.177 КПК України та посилаючись на положення п. 1 ч.4 ст. 183 КК України та те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, поєднаного з застосуванням насильства, не застосовувати заставу.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу тримання під вартою, посилаючись, що він в розшуку не перебував, добровільно з`явився в поліцію, потерпіла ОСОБА_3 є зацікавленою особою і він їй не погрожував, просив обрати йому інший більш м`який запобіжний захід цілодобовий домашній арешт або заставу.

Захисник адвокат Чупілко С.П. заперечував щодо задоволення клопотання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись, що прокурор не довів ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та врахованих при обранні запобіжного заходу та те, що по справі досліджені всі докази, допитані потерпілі та свідки, вважає недоцільним тримання під вартою обвинуваченого, так як він має постійне місце проживання, живе з матір`ю, яка хворіє та потребує стороннього догляду, який він їй надає. Просив обрати більш м`який запобіжний захід цілодобовий домашній арешт або заставу.

Суд, враховуючи думку сторін кримінального провадження приходить до таких висновків.

Так, ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.04.2022 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів починаючи з 08.04.2022 до 06.06.2022, який продовжено ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.04.2022 строком на 60 днів починаючи з 02.06.2022 до 31.07.2022.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» вказується, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 тримання під вартою суд згідно з вимогами ст. 178 КПК України враховує, що по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, нетяжких та тяжкого злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років і на розгляді в інших судах перебувають кримінальні провадження щодо нього, тому існує реальний ризик того, що він може переховуватися від суду та вчиняти інші злочини.

Крім цього, при продовженні запобіжного заходу суд враховує, що ОСОБА_1 систематично порушував покладені на нього обмеження встановлені запобіжним заходом цілодобовим домашнім арештом на підставі ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.01.2022.

Так, він був відсутній за місцем проживання, тобто, самовільно, без відповідного дозволу прокурора та суду покидав визначене місце проживання в АДРЕСА_1 .

Також суд враховує, що ОСОБА_1 тривалий час не займався суспільно корисною працею та не мав постійного джерела доходу, не мав сталих соціальних зв`язків в суспільстві, неодружений і на це вказує характер його протиправних дій, в яких він обвинувачується, його моральні якості та репутація, вік та стан здоров`я.

Разом з тим, інші більш м`які запобіжні заходи до обвинуваченого ОСОБА_1 застосувати неможливо.

Так, особисте зобов`язання не можливо застосувати, оскільки воно є найменш суворим запобіжним заходом і полягає лише у покладені певних обов`язків на обвинуваченого, що у свою чергу не надає можливості в повній мірі здійснювати контроль за його поведінкою та не забезпечить запобіганню наявних ризиків, а також у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, є особою яка раніше неодноразово судимою, а отже схильним до вчинення нових кримінальних правопорушень,

- особиста порука на адресу прокурора або суду не надходили письмові звернення осіб, які б мали бажання поручитися за ОСОБА_1 ,

- домашній арешт не можливо застосувати, оскільки даний запобіжний захід передбачає можливість перебування обвинуваченого на волі поза постійним візуальним спостереженням і вказаний захід до нього вже застосовувався та ОСОБА_1 порушував встановлені ним обмеження.

Таким чином, на думку суду, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає йому можливість негативно впливати на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність запобіжного заходу тримання під вартою особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що для запобігання вказаних ризиків, з урахуванням наведених обставин, застосування більш м`якого запобіжного заходу буде не достатнім.

За таких обставин клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 тримання під вартою суд задовольняє.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд вважає за можливе на підставі п.1 ч.4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 197, 205 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою на строк шістдесят днів, починаючи з 26.07.2022 до 23.09.2022 включно і утримувати його у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» без визначення застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню та на неї може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Кременчуцький районний суд Полтавської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції всіма учасниками судового провадження.

СуддяС. М. Клименко