Постанова № 10542758, 13.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 липня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2012/10/2470

15 год. 10 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Якименку О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції <В особі(назва) >

до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс" <Відповідач2(назва) >

про стягнення податкових зобов"язань із застосуванням звичайних цін в розмірі 412720,10 грн.

За участю:

представників позивача - Лучкіної Г.В., Габовди Я.М.,

представників відповідача - Королюк В.І., Ганжук С.В., Мігаєсі І.А. <Текст >

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 13 липня 2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Обставини справи:

Новоселицька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс" суми податкових зобов"язань з податку на додану вартість в розмірі 412720,10 грн., нарахованих згідно рішення Новоселицької МДПІ про визначення податкових зобов"язань із застосуванням звичайних цін.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що імпортовані вживані автомобілі в подальшому реалізовані на митній території України за договірною вартістю, визначеною за вільними цінами. Проте, на думку позивача, при реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість). База оподаткування такої операції розраховуватиметься, виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Таким чином, позивач вважає, що. визначаючи базу оподаткування, виходячи з ціни нижчою від митної вартості, відповідач порушив ст. 4 та ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168). У зв"язку із цим позивач прийняв рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін за № 300/23 від 29.04.2010 року., яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість. 3014010100 в розмірі чотириста дванадцять тисяч сімсот двадцять гривень 10 коп.

Станом на день подання позивачем адміністративного позову до суду заборгованість згідно рішення № 300/23 від 29.04.2010 року ПП „Земі-транс" в добровільному порядку не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позов не визнав, проти позову заперечив. В своїх запереченнях вказав на те, що позивач невірно визначив справедливу ринкову ціну. Звичайною він вважає ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Відповідач наголосив на тому, що чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації товару на території України.

Також відповідач навів інформацію про справу яка вже розглядалась між тими самими сторонами з аналогічним предметом спору (Постановою Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2008 року задоволено адміністративний позов ПП з II "Земі-транс", визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ № 4354/23000062300/0 від 15 квітня 2008 року.) <і позов визнав, невизнав, частково >

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд,-

встановив:

ПП "Земі-транс" зареєстровано Герцаївською районною державною адміністрацією Чернівецької області 17.12.2003р., взято на податковий облік 15.06.2005р. в Новоселицькій МДПІ за № 168., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №32723181.

Основним видом діяльності підприємства є імпорт вживаних автомобілів та їх подальша реалізація на митній території України. Відділом податкового контролю юридичних осіб Новоселицької МДПІ проведено позапланову перевірку ПП "Земі-транс", за результатами якої складено акт №352/23/32626146 від 28.04.2010 року. Про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року.

В ході проведення перевірки виявлені такі порушення :

відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №168 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 317477 грн. в тому числі за січень 2010 року в сумі 317477 грн.;

відповідно до п.4.1 ст.4 , пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 ПП з II "Земі-транс" не мало права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 99 158 гри. (рядок 25.1 Декларації);

завищено залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податковою періоду станом на 31.01.2010 року в сумі 5 887 695 гри. (рядок 26 Декларації).

Підприємством база оподаткування визначалася, виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами.

Митна вартість при здійсненні митного оформлення імпортних товарів визначалась у відповідності до положень розділу XI Митного Кодексу України, відповідно поданих до митного оформлення товаро-супровідних та комерційних документів (контрактів, інвойсів), висновків експертного дослідження спеціаліста-товарознавця.

Перевіряючи рішення позивача, суд дійшов висновку про те, що при встановленні рівня звичайних цін, визначення яких дано п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі-Закон№334), податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства.

Спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару на митній території України.

Пункт 4.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - № 168/97-ВР) передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, встановленої за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому "звичайна ціна" встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 і залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні. Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону №334 звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Нормою Закону №334 передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Суд дійшов висновку, що при визначенні рівня звичайних цін податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом №334, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний був обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону №334).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону №334 передбачено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Згідно з положеннями Наказу Державної митної служби від 09.07.1997 № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається, виходячи з продажної вартості товару.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою, якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанова складена у повному обсязі 16 липня 2010 р.

Суддя< підпис >А.П.Огородник