Постанова № 10542726, 12.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1775/10/2370 12.07.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Гайдаш В.А., суддів Гаращенка В.В. та Гаврилюка В.О.,

при - секретарі Зубалію В.Ю.,

за участю: прокурора Максимової В.В. (за посвідченням), представника позивача Пилипенка Р. Б. (за довіреністю), представника відповідача - Аполонова О.В. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Агропродукт»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення, колегія суддів-

В С Т А Н О В И Л А :

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Катеринопільський Агропродукт” до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення.

Свій позов позивач обгрунтовує тим, що в період з 02.03.2010 р. по 12.03.2010 р. посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ “Катеринопільський Агропродукт” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 6234991 грн. 00 коп. за грудень 2009 р. на рахунок платника в банку, про що був складений акт від 15.03.2010 р. №22/23-017/358211448 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 18.03.2010 р. №0000122301/0, яке на думку позивача є протиправним та підлягає до скасування.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та в письмових доповненнях до позову.

Представник ДПІ у Катеринопільському районі адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні. Свої заперечення представник відповідача мотивує тим, що позивачем укладено нікчемний правочин на поставку товару, контрагентом позивача не задекларований та не сплачений до бюджету податок на додану вартість, а тому вчинені господарські операції є безтоварними, які мають ознаки фіктивності, а первинні документи позивача не відповідають вимогам чинного законодавства.

Прокурор підтримав доводи представника відповідача та просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін та прокуратури, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ “Катеринопільський Агропродукт” зареєстроване 07.03.2008 р. Катеринопільською районною державною адміністрацією та є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 14.03.2008 р. №100104830.

ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області проведено перевірку господарської діяльності позивача, за результатом якої складено акт позапланової перевірки від 15.03.2010 р. №22/23-017/358211448 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 р. №0000122301/0.

Спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулююються Законом України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР або Закон про ПДВ), Законом України від 4 грудня 1990 року №509 “Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон №509), наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, яким затверджено Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі Порядок №166), наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі Порядок №327), наказом ДПА України від 1 березня 2000 року №79, яким затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі Положення №79).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме: завищення ТОВ “Катеринопільський Агропродукт” заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року в розмірі 328087 грн. 00 коп., та порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме: завищення ТОВ “Катеринопільський Агропродукт” відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за листопад 2009 року на суму 328087 грн. 00 коп. по взаєморозрахунках з ТОВ «Промсвітгруп».

Як зазначено в акті позапланової перевірки (стор. 4 -5 акту), «одним з основних постачальників соняшникової олії у листопаді 2009 р. є ТОВ «Промсвітгруп»(і.п.н. 361411608293 м. Запоріжжя), яким згідно контракту від 06.10.2009 р. № CSFO/UKR/2009/P0032 було виписано податкові накладні на суму 1640436 грн.98 коп. та ПДВ на суму 328087 грн. 39 коп.

Зокрема, згідно акту «Автоматизованою системою співставлення податкових зобовязань та податкового кредитування, ДПА України виявлено розбіжність між податковими зобовязаннями, згідно декларацій з ПДВ за листопад 2009р. з ТОВ «Промсвітгруп»та податковим кредитом, декларації з ПДВ за листопад 2009 р. ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»в сумі 328087 грн. 39 коп. (додаток №8 до акту перевірки від 26.02.2010 р. №19/23-4/35821448)».

Спростовуючи позовні вимоги, відповідач посилається на нікчемність вчинених правочинів , укладених між ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»та ТОВ «Промсвітгруп», оскільки зазначені угоди суперечать вимогам пунктів 3, 4, 5 ст. 203, п. 2 ст. 207, п.1 ст. 208 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до угоди (контракту) від 06.10.2009 р. №CSFO/UKR/2009/P0032 ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»придбало у листопаді 2009 року в ТОВ «Промсвітгруп»соняшникову олію нерафіновану українського походження на загальну суму 1640436 грн. 98 коп. та ПДВ 328087 грн. 00 коп. (свідоцтво платника ПДВ постачальника додано до матеріалів справи). Товар поставлявся автомобільним транспортом на умовах СРТ (в редакції правил міжнародної торгівлі “Інкотермс 2000”), місце відвантаження - Одеський Морський Торговий Порт, яким прийнято олію соняшникову ТОВ “ОПВК” та яка була використана позивачем у господарській діяльності для подальшого продажу на експорт фірмі “ALFA TRADING LTD” (Малайзія).

В розумінні п.1.6 ст.1 та п.1.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, позивачем здійснено господарські операції, з метою отримання права на податковий кредит, тобто на відповідну суму, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Разом з тим, відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв”язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що на кожну поставлену партію олії соняшникової позивач отримав в листопаді 2009 року видаткові накладні та податкові накладні, які надано до матеріалів справи. Тому датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата першої з подій - отримання податкової накладної від ТОВ «Промсвігруп», що засвідчує факт придбання платником податків товару.

Під час судового засідання представником відповідача вказано на неналежне заповнення податкових накладних та невідповідність їх вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР. Свою думку відповідач мотивує тим, що у виданих ТОВ «Промсвітгруп»податкових накладних зазначено прізвище та ініціали директора Благірєва С.Г., який на момент здійснення господарських операцій помер.

За зазначених обставин, суд критично оцінює позицію відповідача стосовно невідповідності отриманих позивачем за листопад 2009 року від ТОВ «Промсвітгруп»податкових накладних.

Суд звертає увагу, що в переліку вимог обовязкових реквізитів податкової накладної, визначених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, відсутній пункт щодо обовязковості прізвища та ініціалів посадової особи постачальника, а тому отримані позивачем від контрагента податкові накладні відповідають установленим вимогам.

Абзацом 1 п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд також не погоджується з думкою відповідача стосовно анулювання ДПІ у Орджонікідзенському районі м. Запоріжжя 25.01.2010 р. свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача ТОВ «Промсвітгруп», оскільки згаданий контрагент зареєстрований згідно вимог ст.9 Закону про ПДВ та Положення №79 як платник ПДВ, що підтверджується свідоцтвом ДПІ у Орджонікідзенському районі м. Запоріжжя від 25.09.2008 р. №100140737 про реєстрацію платника податку на додану вартість серія НБ №186538, яке діяло протягом листопада 2009 року (на момент отримання позивачем податкових накладних).

В п. 9.6. ст.9 Закону про ПДВ зазначено, що свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно з абз.1 п.9 Положення №79 при реєстрації платника податку на додану вартість обовязково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість, форма власності, організаційно-правова форма).

В п.п. 25.2.1. п.25.2. Положення №79 встановлено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б»-«г»пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтверджених документів (відомостей).

Відповідачем не надано до матеріалів справи рішення про анулювання в листопаді 2009 року свідоцтва про реєстрацію ТОВ “Промсвітгруп” платником податку на додану вартість.

У витязі з ЄДРПОУ, наданого позивачем до матеріалів справи, керівником юридичної особи ТОВ “Промсвітгруп” на момент укладення контракту та виписки податкових накладних так і на момент розгляду справи у суді вказаний Благірєв Станіслав Григорович.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15 травня 2003 року №755-ІV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин позивач не може нести юридичної відповідальності за можливу недостовірність відомостей про контрагента, які внесені до Єдиного державного реєстру, та мають перевірятися виключно контролюючими органами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ “Промсвітгруп”, є підставою для відображення ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»податкового кредиту в сумі 328087 грн. 00 коп. в податковій декларації з ПДВ за листопад 2009 року у відповідності з вимогами Порядку №166.

Судом також взято до уваги, що будь-які приписи щодо невідображення ТОВ «Промсвітгруп»у податковій декларації з ПДВ за листопад 2009 року суми податкових зобовязань за господарськими операціями з ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»не впливають на право позивача на відображення в податкові декларації з ПДВ за листопад 2009 року суми податкового кредиту в розмірі 328087 грн. 00 коп.

При цьому суд зауважує, що Закон про ПДВ не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі з причин невідображення ними податкових зобовязань).

Тому посилання представника відповідача на факти невідображення в податковій звітності суми податкових зобовязань з ПДВ та несплати контрагентом позивача суми податкових зобов”язань з ПДВ до бюджету немає жодного відношення до права ТОВ “Катеринопільський Агропродукт” на одержання податкового кредиту з ПДВ та як наслідок заявлення бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р.

Відповідно до норм Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997 року № 77/97-ВР за будь-яким із сторін правочину не передбачено зобовязання (ст.9) та не визначено права (ст.10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Право на податковий кредит з ПДВ повязане виключно зі сплатою платником податків ПДВ в ціні придбаних товарів з метою їх подальшого використання у господарській діяльності платника податків.

До матеріалів справи надано платіжні доручення №100 від 10.11.2009 р. на суму 801947 грн.27 коп., №101 від 10.11.2009 р. на суму 412239 грн.84 коп., №117 від 13.11.2009 р. на суму 570644 грн.34 коп., №130 від 17.11.2009 р. про сплату позивачем сум податку на додану вартість в розмірі 328087 грн. 39 коп. на поточний рахунок ТОВ «Промсвітгруп»в банківській установі. Поряд з цим в акті позапланової перевірки не заперечується факт сплати позивачем ПДВ в ціні придбаного товару на рахунок постачальника та немає жодного посилання про нікчемність правочину.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України викладеної в довідці від 20.10.2006 р. “Про вивчення та узагальнення судової практики ВАСУ про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету” вказано що: “для відшкодування податку на додану вартість Закон не передбачає обов”язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов”язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту”.

Суд зазначає, що однією з умов для отримання права на податковий кредит з ПДВ є фактичне здійснення господарських операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР в якій зазначено, що наявність реальної господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно абз. 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

У відповідності з вимогами п.2.1 та п.2.2 контракту від 17.09.2009 р. №CSFO/UKR/2009/P0030 ТОВ “Промсвітгруп” поставляло товар протягом листопада 2009 року до місця його відвантаження до терміналу Одеського торгового морського порту (Додаток №1 до контракту).

Судом встановлено, що рух товару від постачальника до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.09.2009 р. №996929 (акт пропарки автоцистерни №22/09), 23.09.2009 р. №996930 (акт пропарки автоцистерни №23-09), 25.09.2009 р. №996939 (акт пропарки автоцистерни №АР/844ХТ), 26.09.2009 р. №996931 (акт пропарки автоцистерни №29-09), 27.09.2009 р. №996910 (акт пропарки автоцистерни №АР/844ХТ), 29.09.2009 р. №996912 (акт пропарки автоцистерни №АР/844ХТ 29/03/1), 29.09.2009 р. №996932 (акт пропарки автоцистерни №29/09). В графі «Вантажовідправник” товарно-транспортних накладних вказано ТОВ “Промсвітгруп”, а в графі “Вантажоодержувач” ТОВ “Катеринопільський Агропродукт”.

Згідно п.1.3 Договору про надання послуг по перевалці соняшникової олії №1 УК/2009 від 01.09.2009 р., укладеного між позивачем та ТОВ “Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс”, ТОВ “ОПВК” приймало вантажі замовника від постачальника, доказом чого є відмітки в товарно-транспортних накладних про отримання товару та приймальні акти форми КЕ-1/н.

Судом досліджено надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні, сертифікати якості, санітарні, сертифікати та санітарні паспорти на товар, відомості яких повністю співпадають з данини товарно-транспортних накладних та актів пропарки автоцистерн, якими поставлялася олія соняшникова до терміналу в Одеському торговому морському порту.

Окрім цього, до матеріалів справи надано сертифікат кількості від 16.11.2009 р., підписаний незалежним інспектором “Сейболт-Україна” про те, що отримана кількість соняшникової олії становить 297 грн. 60 коп. В графі сертифікату “Постачальник” вказано ТОВ “Промсвітгруп”, а в графі “Отримувач” ТОВ “Катеринопільський Агропродукт”. Номера відвантажених автоцистерн з олією соняшниковою повністю співпадають із зазначеними в товарно-транспортних накладних.

З фірмою «Сейболт Україна»позивачем укладено 05.09.2010 р. договір експертної оцінки №С6-09/2009 (приєднано до матеріалів справи), відповідно до якого виконавець надає послуги у відповідності із вимогами спеціальної інструкції замовника, методами ISO, ГОСТ, ТУ та ін.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача щодо безтоварності господарських операцій та невідповідності товарно-супровідних документів, які позивач отримував на кожну партію поставленого товару. Адже жодних доказів цього відповідачем не надано до матеріалів справи.

Згідно п.1.3 Порядку №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, вивезення товару підтверджено ВМД (додаток 8 до акту перевірки) відповідно до абз.13 п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону про ПДВ товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Таким чином, відповідачем підтверджено факт відвантаження позивачем на експорт товару (олії соняшникової) згідно ВМД №500060736/01-006574 від 10.12.2009 р. (надано до матеріалів справи). Ця обставина також підтверджується розпискою представника компанії “ALFA TRADING LTD” від 08.04.2010 р., в якій вказані номера товарно-транспортних накладних, що повністю збігаються з наведеними вище. В цій розписці зазначене судно, який товар вивозився на експорт, т/х “Skodfast”, що повністю збігається з відомостями, зазначеними в приймальних актах ТОВ «ОПВК».

Позивачем на підтвердження вчинення експортної операції надано до матеріалів справи також інші докази вивезення товару на експорт, а саме: інвойси, коносаменти на кожну партію олії соняшникової, фітосанітарний сертифікат, документи про надходження валютної виручки від фірми “ALFA TRADING LTD”.

Судом досліджено договір доручення від 15.09.2009 р. №52/09, укладений між ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»та ТОВ “Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс”, згідно якого ТОВ “ОПВК” виконувало роботу щодо митного оформлення та декларування експортованого позивачем товару.

Таким чином, факт відвантаження позивачем товару на експорт підтверджує факт надходження олії соняшникової від ТОВ «Промсвітгруп»до позивача.

Однак, суд зауважує, що відповідачем не надано жодного належного доказу того, що надані позивачем документи не відповідають фактичним обставинам або ж є підробленими з метою незаконного отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р.

Натомість в акті ДПІ у Катеринопільському районі від 21.06.2010 р. №86/23-017/35821448 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.03.2008 р. по 31.12.2009 р. вказано наступне:

-згідно первинних документів обліку (податкових накладних та видаткових накладних), соняшникова олія 1 сорту поставлялася ТОВ «Промсвітгруп»в кількості і в періодах, які наведено в таблиці (стор.10 акту);

-згідно даних обліку, розрахунки за олію соняшникову, яка була отримана від товариства «Промсвітгруп», проведено через розрахунковий рахунок в ПАТ «Індексбанк»в розмірі 9926241 грн. 35 коп. Станом на 31.12.2009 р. по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»обліковується 53 грн. 89 коп. заборгованості ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»перед ТОВ «Промсвітгруп (стор. 12 акту);

-за даними рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» підтверджується отримання олії соняшникової у тих обсягах, які зазначено в первинних документах (податкових та видаткових накладних, ТНТ) (стор. 13 акту);

-за період з 11.03.2008 р. по 31.12.2009 р. ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 51028493 грн. 00 коп. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 11.03.2008 р. по 31.12.2009 р. не встановлено його завищення (стор.25 акту);

-проведеною перевіркою відображених показників у рядках 18.1 27 декларацій з податку на додану вартість за період з 11.03.2008 р. по 31.12.2009 р. на підставі таких документів: декларації з податку на додану вартість, реєстри отриманих і виданих податкових накладних, платіжні доручення, податкові накладні, банківські виписки, журнали-ордера та відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»порушень не встановлено (стор. 32 акту);

-перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 11.03.2008 р. по 31.12.2009 р. встановлено, що ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»здійснювало експорт товарів. Проведеною перевіркою таких документів: контракти, вантажно-митні декларації, виписки банку, оборотно-сальдові відомості по рахунках 632, 362 та 312 за період з 11.03.2008 по 31.12.2009 не встановлено порушення вимог валютного законодавства (стор.37 акту);

-первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб»єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні (стор. 42 акту).

Як зазначалося вище, згідно п.1.3 Порядку №327 акт перевірки є носієм доказової інформації.

З огляду на викладене суд вважає, що посадовими особами відповідача, які здійснювали планову перевірку, зокрема, податкового періоду листопада 2009 року, в якому ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»задекларувало право на податковий кредит, підтверджено факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Промсвітгруп» по поставці олії соняшникової й вивезення її на експорт та дотримання вимог Порядку №166 при відображенні показників податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2009 р.

Стосовно пояснень представника відповідача про нікчемність правочину суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як свідчать обставини справи, відповідачем самостійно визначено нікчемною угоду, укладену між позивачем та контрагентом ТОВ «Промсвітгруп», у звязку з чим винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені в судовому засіданні письмові докази, вважає вказаний висновок відповідача безпідставним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсний є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 Цивільного кодексу України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст.71 КАС України він як суб”єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного контракту, позиція представника відповідача про те, що угода очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання правочину таким.

А тому суд зазначає, що ТОВ “Катеринопільський Агропродукт” та ТОВ “Промсвітгруп” належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджується актом планової виїзної перевірки від 21.06.2010 р. та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Крім того, позивач в повному обсязі перерахував суми ПДВ за придбану у ТОВ “Промсвітгруп” олію соняшникову на поточний рахунок контрагента.

З наданих до суду доказів (акти перевірок) встановлено, що ТОВ “Катеринопільський Агропродукт” в подальшому використовувало придбаний у ТОВ “Промсвітгруп” товар для експорту його за межі України, в результаті чого до України надійшла валютна виручка. В актах планової та позапланової перевірок відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення ТОВ “Промсвітгруп” вимог податкового законодавства. Отже, будь-які умисні дії ТОВ “Катеринопільський Агропродукт”, а також посадових осіб юридичної особи стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, відсутні.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено наступне:

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В розумінні ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Зі змісту ст. ст. 207, 208, 228 ЦК України випливає, що визначальною умовою встановлення факту нікчемності правочину є укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

У матеріалах справи відсутній доказ щодо вчинення посадовими особами позивача та/або ТОВ «Промсвітгруп» протиправних дій, спрямованих на порушення публічного порядку, доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави й суспільства, не встановлено форми вини позивача при укладенні з ТОВ “Промсвітгруп” контракту на поставку олії соняшникової, а відтак доводи представника відповідача щодо нікчемності правочину є необгрунтованими.

Стосовно заперечень відповідача щодо непричетності померлого директора ТОВ «Промсвітгруп»Благірєва С.Г. до укладення угоди, то вказаний факт не свідчить про відсутність волевиявлення юридичної особи на реалізацію відповідних господарських дій, оскільки не директор (як фізична особа), а саме юридична особа являється стороною спірних правовідносин. При цьому директор підприємства є лише представником юридичної особи, яка зареєстрована у відповідності з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», має ідентифікаційний код та печатку.

За таких обставин суд не може погодитися з позицією відповідача, яка викладена в запереченнях проти позову, відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача стосовно нікчемності правочину не підтверджені жодними належними доказами і носять характер суб”єктивних припущень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року в сумі 328087 грн. 00 коп., у зв”язку з чим податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 р. №0000122301/0 має бути визнано нечинним та скасовано.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підставі для задоволення позову.

Керуючись Законом України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року №509, наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, яким затверджено Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, наказом ДПА України від 1 березня 2000 року №79, яким затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, ст. ст. 9, 11, 94, 158-163, 169 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 18.03.2010 року № 0000122301/0.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Агропродукт»3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяВ.А. Гайдаш