Ухвала суду № 105415600, 26.07.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8154/22

Провадження № 2/522/4010/22

УХВАЛА

26 липня 2022 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також підсудність даної справи суду, до якого вона подана.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Так, перевіряючи підсудність даної справи Приморському районному суду м. Одеси, суд зазначає наступне.

Звертаючись з даним позовом та обґрунтовуючи підсудність справи Приморському районному суду м. Одеси позивач посилається на положення ч. 1 ст. 76 Закону Украни «Про міжнародне приватне право», ч. 1 ст. 27 ЦПК, ч. 10 ст. 28 ЦПК України та зазначає, що оскільки з часу одруження відповідач проживав та перебував разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , тому даний позов підсудний Приморському районному суду м. Одеси.

Як слідує з позовної заяви та доданих до неї документів відповідач є громадянином Канади. Позивач є громадянкою Російської Федерації, має посвідку на постійне проживання в Україні.

Відповідно до інформації з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, наданої на запит суду у відповідності до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, ОСОБА_3 зареєстрованим по м. Одесі та Одеській області не значиться.

Приписами ст. 497 ЦПК України встановлено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 2709-IV цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до статті 63 Закону № 2709-IV припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Визначаючи підсудність справ судам України слід керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону № 2709-IV.

Згідно із статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржника має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до ст. 110 СК України, розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.

Згідно з ч. 2 і 3 ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право", подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Відповідно до частини десятої статті 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Згідно із пунктом п`ятим Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред`являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача.

Оскільки позивач є громадянкою Російської Федерації, а відповідач є громадянином Канади, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.

Враховуючи, що згідно з посвідкою на постійне проживання в Україні, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , дана справа також не підсудна Приморському районному суду м. Одеси і за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Крімтого,у позовнійзаяві позивачзазначає,що спільнихдітей відшлюбу сторонине мають, доказівнаявності іншихобставин,передбачених ч.2ст.28 ЦПКУкраїни,матеріали позовноїзаяви немістять,тому позивач позбавлена можливості застосування альтернативної підсудності даного позову за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Також відсутні підстави для визначення підсудності даного позову Приморському районному суду м. Одеси і відповідно до частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України позивачем до матеріалів позову не долучено.

Частиною п`ятою статті 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Звертаючись до Приморського районного суду м. Одеси з даним позовом, позивач зазначила, що відповідач проживав разом з нею за АДРЕСА_1 , проте жодних доказів проживання відповідача на території Приморського району м. Одеси позивачем не надано, більш того, доказів того, що відповідач взагалі проживав чи проживає на території України позовна заява та додані до неї документи не містять.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачу слід керуватися положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки саме по собі зазначення про перебування відповідача за певною адресою без реєстрації у встановленому законом порядку свого місця проживання чи місця перебування не дає підстав для визначення підсудності даної справи Приморському районному суду м. Одеси.

Також посилання позивача на те, що вказана у позовній заяві адреса проживання відповідача також була зазначена ними при поданні заяви про укладення шлюбу до Приморсього районного в м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не підтверджує підсудність даної справи Приморському районному суду м. Одеси.

Також судом не приймається до уваги вказівка у позовній заяві на положення ч. 10 ст. 187 ЦПК України про необхідність відкриття провадження у справі у разі отримання судом інформації, яка не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, оскільки положення даної процесуальної норми регулюють порядок відкриття провадження у справі та подальший виклик такої особи за умови підтвердження підсудності справи даному суду.

Таким чином, позивачу слід надати суду належні докази на підтвердження останнього відомого зареєстрованого місця проживання чи перебування відповідача або місцезнаходження його майна на території Приморського району м. Одеси.

Викладені вище обставини, позбавляють суд можливості відкрити провадження у справі з дотриманням правил підсудності.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закон України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаютьсядосуду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Отже, платником судового збору є, зокрема позивач.

На підтвердження сплати судового збору до позовної заяви додано копію дубліката квитанції № Р24А2356789774С1370 від 14.06.2022 про сплату судового збору у розмірі 992,40 гривень.

Під час дослідження зазначеної копії дубліката квитанції, судом встановлено, що платником судового збору є ОСОБА_4 , яка не є позивачем у даній справі, а відтак указана квитанція не може вважатися належним доказом на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 є представником позивача на підставі ордера про надання правничої (правової) допомоги від 13.06.2022, проте особа може уповноважити представника на сплату судового збору, при цьому судовий збір має бути сплачений від імені цієї особи, а не від імені представника.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір ставки судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року встановлено у розмірі 2 481 гривні.

Отже, сплаті позивачем підлягає сума судового збору у розмірі 992,40 гривень.

За таких обставин, позивачу слід надати належний доказ на підтвердження сплати судового збору у визначеному законом розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати їй строк для усунення зазначених недоліків поданої позовної заяви.

Реквізити суду на оплату судового збору :

Отримувач коштів ГУК в Од обл./Приморський р-н/22030101Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA268999980313111206000015758 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

КеруючисьЗаконом України «Про міжнародне приватне право» ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.

У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Ю. Федчишена