Рішення № 105378085, 22.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2022 року Справа № 160/5281/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровській області від 14 лютого 2022 року № 047050016554 у частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 08.02.2022 через відсутність загального стажу роботи.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , період роботи з 28 червня 1988 року по 16 травня 1996 року на підприємстві «Відкрите акціонерне товариство «Дніпрохімремонт» на посаді водія до загального страхового стажу.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про призначення пенсії за віком від 08 лютого 2022 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з виповненням позивач 60 років, він звернувся до Кам`янського відділу обслуговування громадян ГУПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. 14.02.2022 року позивачем було отримано рішення за №047050016554 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Загальний стаж позивача складає 26 років 7 місяців 28 днів (необхідний складає 29 років). Згідно даного рішення позивачу не зараховано період роботи з 28.06.1988-16.05.1996, оскільки наявне виправлення в даті звільнення з роботи. Позивач з такою відмовою відповідача не погоджується, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.06.2022 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, де зазначено, що управління позов не визнає, зокрема з наступних підстав. Так, позивач дійсно 08.02.2022 року звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 14.02.2022 року №047050016554 відділу призначенні пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, через відсутність необхідного страхового стажу 29 років. За матеріалами відмовної пенсійної справи загальний стаж позивача складає 26 років 7 місяців 28 днів. Позивачу повідомлено, що неможливо зарахувати період роботи з 28.06.1988 по 16.05.1996 по трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 06.03.1980, оскільки наявні виправлення в даті звільнення з роботи, що суперечить нормам Інструкції Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 №162. Підприємством порушено норми Інструкції при внесенні записів у трудову книжку позивача серії НОМЕР_2 від 06.03.1980, оскільки наявне виправлення в даті звільнення з роботи, не оформлене належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням від 14.02.2022 року №047050016554, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком. В рішенні від 14.02.2022 року №047050016554 зазначено зокрема наступне.

Пенсійний вік, визначений п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 60 років.

Вік заявника на дату звернення складає 60 років 16 днів.

Необхідний страховий стаж визначений ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить не менше 29 років.

Загальний страховий стаж особи складає 26 років 7 місяців 28 днів.

За результатами розгляду документів доданих до заяви: до загального страхового стажу не врахований період згідно трудової книжки з 28.06.1988 16.05.1996 року, оскільки наявне виправлення в даті звільнення з роботи. Для врахування цього періоду необхідно надати уточнюючу довідки.

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії та із не зарахуванням періоду роботи з 28.06.1988 16.05.1996 року до загального страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 06.03.1980р., в якій зазначено зокрема (далі мовою оригіналу):

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 27.09.1978р., в якій зазначено зокрема (далі мовою оригінала):

- 28.06.1988 принят водителем 2 класса на участок механизации (приказ №46 от 28.06.1988);

- 01.01.1989 в связи с ликвидацией УПТК участок механизации передан в подчинение треста «Днепрохимремонт» (приказ по тресту №659 от 2.12.1988);

- 27.06.1989 переведен в группу рабочих аппарата треста на должность водителя служебного легкового автомобиля (приказ №113 от 27.06.1989);

- 27.06.1989 (переведен) принят на должность водителя служебного легкового автомобиля в аппарате треста (приказ 115-к от 27.06.1989);

- 01.10.1992 присвоен 1 класс водителя (приказ 332 26.10.1992);

- 16.05.1996 уволен по ст.38 КЗоТ Украины собственное желание (приказ №33-к от 16.05.1996). Під записом дати « 16.05.1996», міститься запис « 18.10.07».

Як зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні, до загального страхового стажу не врахований період згідно трудової книжки з 28.06.1988 16.05.1996 року, оскільки наявне виправлення в даті звільнення з роботи. Для врахування цього періоду необхідно надати уточнюючу довідки.

Проте, як встановлено судом, як таких виправлень у записі трудової книжки немає. Запис « 18.10.07» під датою звільнення суд не може розцінити як виправлення.

Щодо того, що для врахування цього періоду необхідно надати уточнюючу довідку, то згідно листа Архівного управління Кам`янської міської ради, документи Дніпродзержинського ремонтно-будівельного управління тресту «Дніпрохімремонт» на довгострокове зберігання до архівного управління Кам`янської міської ради не надходили. А відтак, позивач позбавлений можливості її надати.

Таким чином, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно в спірний період, працював на підприємстві «Відкрите акціонерне товариство «Дніпрохімремонт».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до загального страхового стажу спірний період роботи на підприємстві «Відкрите акціонерне товариство «Дніпрохімремонт», що на переконання суду, є безумовною підставою для зобов`язання відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 28 червня 1988 року по 16 травня 1996 року на підприємстві «Відкрите акціонерне товариство «Дніпрохімремонт» на посаді водія до загального страхового стажу, а відтак, оскаржуване рішення від 14.02.2022 року №047050016554 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога задоволенню.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи зазначене, належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат. У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_4 від 14.02.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , період роботи з 28 червня 1988 року по 16 травня 1996 року на підприємстві «Відкрите акціонерне товариство «Дніпрохімремонт» на посаді водія до загального страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 08 лютого 2022 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Д.В. Сидоренко