Рішення № 105378084, 22.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2022 року Справа № 160/23994/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: Засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047350003493 від 24.06.2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо не зарахування періоду роботи з 05.07.1995 року по 01.01.1997 року до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком - незаконним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 період роботи з 05.07.1995 року по 01.01.1997 року до загального страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком, з дня набуття права про призначення пенсії, враховуючи зараховані до загального страхового стажу періоди роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком. На момент звернення позивачу виповнилось 60 років, та згідно записів трудової книжки має 28 років стажу. Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність стажу 28 років. До страхового стажу не зараховано період роботи з 05.07.1995 року по 01.01.1997 рік, у зв`язку з тим, що є розбіжність між датою звернення і наказом більше 6 місяців. Позивач зазначає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 05.07.1995 року по 01.01.1997 рік до загального страхового стажу, оскільки стаж роботи підтверджено трудовою книжкою, записи у якій узгоджуються між собою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

06.01.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з поданою позовною заявою з наступних підстав. Як зазначено відповідачем, заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області (за принципом екстериторіальності). Щодо самої відмови, то вказано, що згідно записів №23-24 трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала головним бухгалтером на підприємстві ООО «Ника» з 05.07.1995 по 01.01.1997. При дослідженні трудової книжки позивача встановлено, що в записі №24 від 01.01.1997 містить посилання на наказ №5-к від 01.08.1997 про звільнення з роботи, який видано з порушенням терміну, передбаченого нормами чинного законодавства. З огляду на зазначене, відсутні законні підстави для зарахування періоду позивача з 05.07.1995 по 01.01.1997 до страхового стажу. Згідно розрахунку стажу загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 5 місяців 27 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року залучено до участі у адміністративній справі №160/23994/21 другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул.Смилянська, буд.23, м.Черкаси, Черкаська обл., 18000, код ЄДРПОУ 21366538).

06.07.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, та не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач 18.06.2021 року звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви прийнято рішення від 24.06.2021 №047350003493 про відмову в призначенні пенсії за віком. При зверненні за призначенням пенсії позивачем було надано трудову книжку. Відповідно до запису №23 від 05.07.1995р. позивача прийнято головним бухгалтером ООО «Ніка» наказ №1-к від 05.07.1995. Згідно записку №24 позивача було звільнено згідно статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Однак у вказаному записі №24 наявні виправлення та розбіжності у даті заповнення та даті наказу про звільнення. Зокрема, у даті заповнення « 01.08.1997» є виправлення у зазначенні місяці «виправленому на 01 вірити» проте не визначена особа, яка внесла вказані виправлення та відсутня печатка підприємства на виправленні; у даті наказу про звільнення « 01.08.1997» виправлення відсутні. Таким чином, наявні розбіжності між датою звільнення і наказом про звільнення понад 6 місяців. Інших документі, які підтверджували період роботи в ООО «Ніка» позивач не надавала. Враховуючи викладене, у Головного управління відсутні правові підстави щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05.07.1995 по 01.01.1997. Страховий стаж позивача становить 26 років 5 місяців 27 днів, а необхідний стаж відповідно до статті 26 Закону №1058 28 років.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Відділу обслуговування громадян №25 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно розписки-повідомлення заява та документи ОСОБА_1 прийнято 18.06.2021 року і зареєстровано за №1106.

Листом від 12.11.2021 року №0400-010228-8/148588 Відділ обслуговування громадян №25 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направив Повідомлення про направлення рішення, до якого додане відповідне рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії.

Згідно проекту рішення про відмову у призначенні пенсії №047350003493 від 24.06.2021 року, заявник ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення 18.06.2021 року, вік 60 років 2 місяці 13 днів.

Пенсійний вік визначений ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.

Необхідний страховий стаж становить 28 років.

Страховий стаж особи становить 26 років 5 місяців 27 днів.

До страхового стажу не зарахований період роботи з 05.07.1995 по 01.01.1997, оскільки розбіжність між датою звільнення і наказом більше 6 місяців.

Вирішено: відмовити у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо незарахування періоду роботи до страхового стажу та з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 27.09.1978р., в якій зазначено зокрема (далі мовою оригіналу):

-запис 23 05.07.1995 принята гл.бухгалтером ООО «Ника» (приказ 1-к от 5.07.95);

-запис 24 01.08.1997 уволена по ст.38 КзоТ Украины собственное желание (приказ 5-к от 1.08.97).

Під записом дати « 01.08.1997», а саме де грава місяця міститься запис «исправлено на 01 верить», підпис. Проте, виправлення в даті наказу немає.

Додатковими довідками та іншими доказами вказане не підтверджено, оскільки згідно архівної довідки від 24.11.2021 №Ш-122 на №Ш-391 від 23.11.2021р. Архівного відділу Першотравенської міської ради, документи з кадрових питань (особового складу) ТОВ «Ніка» на державне довгострокове зберігання до архівного відділу не надходили.

Таким чином, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно в спірний період, працювала в ТОВ «Ніка».

Щодо питання незарахування спірного періоду роботи позивача в ТОВ «Ніка» до страхового стажу для призначення пенсії, суд зазначає наступне.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, означеного періоду трудової діяльності позивача відповідачем у рішенні №047350003493 від 24.06.2021 року та у відзиві зазначено, що до страхового стажу не зарахований період роботи з 05.07.1995 по 01.01.1997, оскільки розбіжність між датою звільнення і наказом більше 6 місяців.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з огляду на наступне.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу спірний період роботи в ТОВ «Ніка», що на переконання суду, є безумовною підставою для зобов`язання відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.07.1995 по 01.01.1997 в ТОВ «Ніка».

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком, з дня набуття права про призначення пенсії, враховуючи зараховані до загального страхового стажу періоди роботи, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У зв`язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

Таким чином, суд зобов`язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат. У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_3 від 24.06.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 05.07.1995 року по 01.01.1997 року в ТОВ «Ніка» до загального страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком від 18.06.2021 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул.Смилянська, буд.23, м.Черкаси, Черкаська обл., 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Д.В. Сидоренко