Рішення № 105378078, 22.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2022 року Справа № 160/5917/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2022р. (згідно штепмеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 24.05.2022р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати інспектору полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.01.2021р. по 01.06.2021р. та з 01.08.2021р. по 01.03.2022р. у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375;

- зобов`язати відповідача здійснити у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375 нарахування та виплату інспектору полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.01.2021р. по 01.06.2021р. та з 01.08.2021р. по 01.03.2022р., в повному обсязі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 18.02.2016р. по 28.03.2022р. він проходив службу в органах Національної поліції України, зокрема, на посаді інспектора полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, відповідно до своєї посадової інструкції під час несення служби забезпечував правопорядок і безпеку громадян внаслідок чого мав безпосередній контакт з населенням у період з 01.01.2021р. по 01.06.2021р. та з 01.08.2021р. по 01.03.2022р., а відповідно, мав право на виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення, передбачену положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. № 375, зазначає, що наявність такого права підтверджене і виплатою йому відповідачем вказаної доплати за липень 2021р., проте, за інші місяці виплата відповідачем не проводилась, хоча позивач продовжував виконувати всі ті ж самі службові обов`язки, що і у липні 2021р., що підтверджено розрахунковими листами про отримання ним заробітної плати. Позивач зазначає, що відповідальним за виплату наведеної вище доплати у спірний період був відповідач, відсутність коштів на рахунках відповідача для виплати таких доплат на період дії карантину не може бути підставою для відмови у такій виплаті, тому позивач просить визнати наведену бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому додаткової доплати до грошового забезпечення протиправною, а також і відновити його порушене право шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити спірну додаткову доплату до його грошового забезпечення за спірний період виходячи з вимог вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375 та з урахуванням судової практики, викладеної у рішеннях Європейського суду з прав людини, які зазначені у позові (а.с.23-29).

Ухвалою суду від 30.05.2022р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 29.06.2022р., а також зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження нарахування та виплати позивачеві спірної доплати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020р., виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.47).

На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 28.06.2022р. відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375 не є постійною складовою грошового забезпечення, а при її призначенні керівник встановлює сукупність таких умов, а саме: чи є особа поліцейським та чи така особа забезпечувала життєдіяльність населення, зокрема, шляхом забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, забезпечення правопорядку і безпеки громадян у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, такі повноваження керівника є дискреційними. Так, позивачу у 2020 році було здійснено нарахування та виплату такої додаткової доплати до грошового забезпечення в межах виділених асигнувань згідно до наказів начальника Департаменту, у 2021 році додаткова доплата за інші періоди не встановлювалась, а позивачем доказів того, що він у спірний період залучався до забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх службових обов`язків мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину, до позову не додано, посадова інструкція позивача не містить повноважень щодо відповідності обов`язків позивача критеріям, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375, тоді як обов`язок по доказуванню своїх доводів покладено на позивача за приписами ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, тому відповідач вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають (а.с.71-73).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 22.07.2022р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наданих учасниками справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах національної поліції України з 18.06.2016р., зокрема, у званні старшого лейтенанта поліції, на посаді інспектора взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг, що підтверджується копією паспорту позивача, інформацією наведеною у копії трудової книжки позивача та копіях наказів від 19.06.2018р. №580 о/с, від 28.03.2022р. №664 о/с (а.с.30,32,74-75).

28.03.2022р. позивача було звільнено зі служби в поліції із зазначеної вище посади відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» згідно копії Витягу з наказу від 28.03.2022р. №664 о/с (а.с.75).

Згідно змісту Посадової інструкції інспектора полку ПП в м. Кривий Ріг, відповідно до його службових обов`язків у період з 01.01.2021р. по 01.03.2022р. позивач виконував свої повноваження по забезпеченню правопорядку і безпеки громадян, а саме: здійснював безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки; надання невідкладної допомоги, зокрема, домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; розгляд справ про адміністративне правопорушення; затримання осіб на підставах і у порядку, передбаченому законодавством; складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення та інше (а.с.33-38).

Тобто, відповідно до вищенаведеної Посадової інструкції, позивач під час забезпечення правопорядку і безпеки громадян фактично мав безпосередній контакт з населенням при виконання своїх службових обов`язків, а, відповідно, мав право на додаткову доплату до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375.

Однак, згідно наявних в матеріалах справи копій розрахункових листків позивача за спірний період з січня 2021р. по березень 2022р. видно, що відповідачем позивачеві була нарахована та виплачена додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375, за січень, лютий 2021р. у липні 2021р., у інші періоди відповідна доплата не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.39-42).

Позивач не погоджується із вищенаведеною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплату йому у період з 01.01.2021р. по 01.06.2021р. та з 01.08.2021р. по 01.03.2022р. додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р., просить визнати таку бездіяльність протиправною, вважаючи, що він має право на нарахування та виплату йому вищенаведеної додаткової доплати до грошового забезпечення, що і стало підставою та предметом для вирішення судом даного спору.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову частково в частині позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві вказаної додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за період з березня 2021р. по березень 2022р., виходячи з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаєЗакон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та другоїст. 94 Закону №580-VIIIполіцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»грошове забезпечення поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»(зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342«Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієїпостанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

Пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»(далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленогопостановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

За приписами п.п.2-5 Постанови №375 передбачено, що встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієїпостанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієїпостанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієїпостанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я»затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Як встановлено судом, позивач, проходячи службу в органах поліції на посаді інспектора полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції згідно до його Посадової інструкції, виконував свої службові обов`язки у спірний період, а саме: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки - п.п.1 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; надання невідкладної допомоги, зокрема домедичної і медичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я п.п.3 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; розгляд справ про адміністративні правопорушення п.п.7 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення п.п.8 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; затримання осіб на підставах і у порядку, передбачених законодавством п.п.9 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; спілкування і співпраця із суспільством з метою підвищення рівня публічної безпеки і порядку п.п.2 п.2.3 розділу ІІ Посадової інструкції (а.с.33-38).

Факт виконання вищенаведених службових обов`язків позивачем з січня 2021р. по березень 2022р. відповідачем жодними доказами не спростований у спосіб та у порядку, встановленому ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Навпаки, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №375, наказом Департаменту патрульної поліції за №746 о/с від 29.07.2021р. відповідачем було встановлено додаткову доплату поліцейським, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за січень 2021р. та з 01 по 17.02.2021р. (а.с.80).

Зазначена у наведеному наказі додаткова доплата до грошового забезпечення за січень, лютий 2021р. була нарахована і виплачена у тому числі і позивачеві у липні 2021р., що підтверджується змістом копії розрахункового листка позивача за липень 2021р. (а.с.40).

В той же час, зміст копій розрахункових листків позивача за період з березня 2021р. по березень 2022р. включно, що є предметом цього спору, свідчить про те, що за наведений період відповідна додаткова доплата до грошового забезпечення відповідачем позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась, такі відомості у них відсутні (а.с.39-42).

Факт такого не нарахування та не виплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 у вказаний період також підтверджена і самим відповідачем у його відзиві на позов (а.с.71).

Проте, із аналізу посадових обов`язків позивача, встановлених у його Посадовій інструкції та вищенаведених приписів нормативно-правових актів, які є чинними, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що, виконуючи свої посадові обов`язки, позивач забезпечував життєдіяльність населення, у тому числі і шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян у період дії карантину, встановленому Кабінетом Міністрів України, який діяв і у спірний період, та внаслідок виконання своїх посадових (службових) обов`язків позивач мав безпосередній контракт з населенням (інших доказів на спростовування цього факту не надано), а, відповідно, позивач мав право на нарахування та виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375, тому, у даному випадку, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплату позивачеві вищенаведеної додаткової доплати до грошового забезпечення за період з березня 2021р. по березень 2022р. слід визнати протиправною.

При цьому, роблячи такі висновки, судом враховується і те, що відповідачем не було доведено та не надано доказів на підтвердження особливої специфіки роботи позивача, яка виконувалась останнім за січень-лютий 2021р. (місяцях, за які була нарахована додаткова доплата за службу в особливих умовах) та її відмінності від роботи, яка виконувалася позивачем у спірний період з березня 2021р. по березень 2022р. включно, (місяці, за які не було нараховано та не було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах).

Відтак, відповідачем жодним чином не було доведено різниці в специфіці роботи позивача за місяці, в яких йому було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли позивачу така додаткова доплата не нараховувалась та не виплачувалась, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням того, що посада, яку займав позивач до його звільнення (інспектор полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції) згідно аналізу змісту Посадової інструкції відповідає встановленим зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України №375 критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням (а.с.33-38).

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем у відзиві не доведена жодними належними доказами правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за період з березня 2021р. по березень 2022р включно, з урахуванням встановлених судом обставин, які відповідачем не спростовані, та приписів вищенаведеного чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом доводи відповідача про те, що спірна додаткова доплата до грошового забезпечення не є постійною складовою грошового забезпечення, повноваження щодо її встановлення мають лише керівники та такі повноваження є дискреційними, оскільки наведені доводи не звільняють посадових осіб суб`єктів владних повноважень діяти з дотриманням Конституції та законів України, які регулюють спірні правовідносини, а відповідно, не звільняють від обов`язку таких посадових осіб належним чином виконувати свої повноваження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №375, які не дозволяють вчиняти жодної бездіяльності (норми постанови №375 таких умов не містять).

Окрім того, посилання відповідача у відзиві на позов про те, що повноваження керівника на встановлення відповідної додаткової доплати до грошового забезпечення є дискреційними є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, поперше, дискреція (свобода розсуду у прийнятті рішення) не дозволяє ні суб`єкту владних повноважень, ні його посадовим особам ухилятися від виконання обов`язків, покладених на них відповідними нормативно-правовими актами; по-друге, такі дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень (свобода розсуду) підлягають перевірці адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи щодо правомірності бездіяльності відповідача-суб`єкта владних повноважень, що є завданням адміністративного судочинства України згідно до вимог с.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які і перевірені судом у межах даного спору та визнано вищенаведену бездіяльність відповідача протиправною.

Також, судом враховується і те, що відсутність бюджетних асигнувань для виплати додаткової доплати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №375 не може бути обрано обґрунтованою підставою для її не нарахування та невиплати з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у його постанові від 14.03.2019р. у справі №820/660/17, яка є обов`язковою до застосування адміністративними судами у подібних правовідносинах за ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням, зокрема, висновків, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), де цей Суд вказав, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Наведена судова практика ЄСПЛ підлягає застосуванню як принцип верховенства права та є джерелом право згідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Як установлено у даних правовідносинах у спірний період - березень 2021р. по березень 2022р. постанова Кабінету Міністрів України №375, якою передбачена додаткова доплата до грошового забезпечення поліцейським, які виконують свої обов`язки в умовах дії карантину (особливих умовах) є чинною, зміни у частині установлення вказаних додаткових доплати до неї не вносились, а відповідно, норми зазначеного нормативно-правового акту підлягають виконанню посадовими особами суб`єкта владних повноважень з дотриманням вимог Конституції та законів України.

Є безпідставними і необґрунтованими доводи відповідача у відзиві на позов про не надання позивачем до позову доказів залучення позивача до забезпечення правопорядку та безпеки громадян внаслідок чого він мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину, з огляду на те, що такі докази зобов`язаний надати сам відповідач суб`єкт владних повноважень, оскільки відповідач заперечує проти даних обставин, а у відповідності до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування в адміністративних справах правомірності своєї бездіяльності покладається саме на суб`єкта владних повноважень відповідача.

Також є неспроможними і аргументи відповідача про те, що посадова інструкція позивача не містить повноважень щодо відповідності обов`язків позивача критеріям, встановленим постановою Кабінету Міністрів України №375, оскільки наведене твердження спростовується змістом самої посадової інструкції позивача, яка зокрема, містить посилання та такі функції та завдання позивача, а саме: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки - п.п.1 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; надання невідкладної допомоги, зокрема домедичної і медичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я п.п.3 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; розгляд справ про адміністративні правопорушення п.п.7 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення п.п.8 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; затримання осіб на підставах і у порядку, передбачених законодавством п.п.9 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; спілкування і співпраця із суспільством з метою підвищення рівня публічної безпеки і порядку п.п.2 п.2.3 розділу ІІ Посадової інструкції (а.с.33-38).

Тобто, при виконанні вищенаведених посадових обов`язків позивач мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину (виконував свої обов`язки в особливих умовах), що відповідає критеріям, встановленим для виплати відповідної спірної додаткової доплати до грошового забезпечення поліцейського за приписами постанови Кабінету Міністрів України №375.

При цьому, невиконання наведених обов`язків позивачем у спірний період, відповідачем жодними доказами не підтверджено у порушення вищенаведених вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 у період з березня 2021р. по березень 2022р. включно, суд приходить до висновку, що вчиняючи вищенаведену бездіяльність, відповідач діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що вищенаведеною бездіяльністю відповідачем були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за період з березня 2021р. по березень 2022р., то в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню як похідні позовні вимоги від основної позовної вимоги (визнання бездіяльності протиправною) та як ефективний, належний спосіб захисту порушеного права позивача з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України та приписів ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Між тим, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплату позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за період січень, лютий 2021р. та зобов`язання у цій частині вчинити певні дії, не підлягають задоволенню, оскільки відповідна додаткова доплата за вказаний період позивачеві відповідачем була нарахована та виплачена у липні 2021р., що підтверджується змістом копії розрахункового листка позивача за липень 2021р. (а.с.40).

За таких обставин, у наведеній частині позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, судом не встановлено, а позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про понесення ним судових витрат при розгляді даної справи, а відповідно, у адміністративного суду і відсутні будь-які правові підстави для їх розподілу у вищенаведеному порядку.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати інспектору полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, за період з березня 2021р. по березень 2022р., передбаченої положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф.Ернеста, буд. №3, ЄДРПОУ 40108646) здійснити нарахування та виплату інспектору полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшому лейтенанту поліції Лисенку Богдану Ігоровичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - додаткової доплати до грошового забезпечення за період з березня 2021р. по березень 2022р. включно, пропорційно відпрацьованому ним часу в особливих умовах, що передбачена положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати не підлягають розподілу згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва