Постанова № 10537560, 21.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2010 р. справа № 2а-14699/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлена у нарадчій кімнаті

час прийняття постанови: 11-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Соколової О.А.

при секретаріШмітько А.В.

за участю представника позивача Чебаненка Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 933710,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 933710,04 грн.

Позивач у позові зазначив, що Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, що наданий до Фонду ДП “Селидіввугілля”, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 9 080 осіб. З урахуванням зазначених даних та на вимогу ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить від 8 до 25 осіб. Таким чином, на ДП “Селидіввугілля” у 2009 році повинно бути працевлаштовані 363 інвалідів. Фактично ж за даними звіту на підприємстві працювало 336 інвалідів. Таким чином, відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів на 27 осіб. За не виконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році Фондом було нарахована сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 921000,24 грн. Тому просить суд стягнути з відповідача на користь державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 921000,24 грн. та пеню у сумі 12709,80 грн.

Представник позивача, що діє за довіреністю, у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надав суду клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розглянути справу без участі їх представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112, 113 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії представника відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, який був підписаний і наданий відповідачем до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 9 080 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 336, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” 365, сума адміністративно-господарських санкцій за не створені робочі місця для інвалідів в 2009 році становить 989219,00 грн. (а.с.7).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу, складає 363 особи, отже відповідачем не виконано нормативу по створенню 27 робочих місць для інвалідів (а.с.8).

Відповідно розрахунків заборгованість із адміністративно-господарських санкцій Державного підприємства “Селидіввугілля” складає 921000,24 грн., сума пені 12709,80 грн., вказані кошти відповідачем не перераховані (а.с.8-9).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - в кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 вищезазначеної статті, і самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, яке діяло протягом 2006 року (втратило чинність на підставі Постанови КМУ № 70 від 31.01.2007) - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда у відповідності з п. 3 Положення вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. На підставі п.5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору.

Відповідно до пункту 10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров`я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов'язує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центри зайнятості про вільні робочі місця для інвалідів, звітувати перед відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів про їх працевлаштування, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Тобто, на підприємство хоча і не покладається обовязок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обовязок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні конкретно визначений порядок працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено обовязок підприємств, установ, організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно статті 20 зазначеного Закону.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону та Постанови передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення.

На підставі зазначеної норми позивачем було здійснено нарахування пені відповідачу у сумі 12709,80 грн.

На підставі статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” до правовідносин із стягнення адміністративно господарських санкцій, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем не виконано покладений на нього чинним законодавством обовязок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування щомісяця відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 921000,24 грн. та пеню у сумі 12709,80 грн.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 164, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 933710,04 грн. задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Селидіввугілля» на користь Державного бюджету України (р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 921000,24 гривень та пеню у сумі 12709,80 гривень, а всього 933 710 (девятсот тридцять три тисячі сімсот десять) гривень 04 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 21 липня 2010 року в присутності представника позивача. Постанова виготовлена в повному обсязі 26 липня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня оголошення постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере учать у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Соколова О. А.