Вирок № 10533943, 21.07.2010, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 1-197\10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М. при секретарі Скрипка О.О. з участю прокурора Мокренко Ю.М., адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, законних представників неповнолітніх підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Косівщина, Сумського району, не одруженого, учня ЗОШ с. Косівщина, з неповною середньою освітою, мешкаючого за адресою : АДРЕСА_1, не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2, 189 ч. 2 КК України;

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця с. Сад, Сумського району, не одруженого, учня ЗОШ с. Косівщина, з неповною середньою освітою, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_7, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 2 КК України;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, уродженця м. Суми, не одруженого, учня ДПТНЗ „СПЛБ та А”, з середньою освітою, мешкаючого за адресою : АДРЕСА_8, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9, українця, громадянина України, уродженця м. Суми, не одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України;

ВСТАНОВИВ :

Підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 вчинили злочини за слідуючих обставин.

В середині листопада місяця 2009 року, (точної дати встановити не вдалося можливим) приблизно о 14 год., ОСОБА_9 зустрів свого знайомого ОСОБА_10, з яким підтримує дружні відносини. В ході розмови ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_10 поїхати на автомобілі таксі до смт. Хотінь, Сумського району, щоб шляхом вимагання заволодіти грошима в раніше їм знайомого ОСОБА_3

На дану пропозицію ОСОБА_10 дав свою добровільну згоду, після чого останні сіли в автомобіль таксі та поїхали до ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, де на той час навчався ОСОБА_3

ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10, зайшли до приміщення гуртожитку ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, де в кімнаті знаходився ОСОБА_3 В ході розмови ОСОБА_9 та ОСОБА_10, близько 15 год., діючи умисно та цілеспрямовано, з погрозою застосування насильства, а саме побиття ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, порушуючи психічну та фізичну недоторканість особи, предявили ОСОБА_3 вимогу на передачу їм грошей в сумі 500 грн., при цьому встановили час 15 хвилин. ОСОБА_3 побоюючись за своє життя та здоровя, усвідомлюючи рішучість дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 погодився з вимогою останніх, але пояснив, що гроші він може зняти з банківської картки, яка на даний час знаходиться в нього вдома в АДРЕСА_3.

Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 сіли до автомобіля таксі та поїхали в АДРЕСА_3., де ОСОБА_3 взяв свою банківську картку, на автомобілі таксі поїхали до автовокзалу м. Суми, де разом з ОСОБА_9 з банкомату «Приватбанк» зняв гроші в сумі 550 грн., які передав ОСОБА_9 Грошима ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розпорядились на власний розсуд.

Своїми противоправними діями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 завдали збитку ОСОБА_3 на суму 550 грн.

В кінці листопада місяця 2009 року, (точної дати встановити не вдалося можливим) приблизно о 14 год., ОСОБА_9 діючи з єдиним умислом направленим на вимагання грошей в ОСОБА_3, повторно, запропонував ОСОБА_10 черговий раз поїхати до ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, де знаходився на навчанні ОСОБА_3, на що ОСОБА_10 дав свою добровільну згоду.

В цей час ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зустріли знайомого ОСОБА_13 (матеріали кримінальної справи стосовно якого закриті на підставі ст. 6 п.2 КПК України), якому запропонували поїхати покататись на автомобілі таксі до смт. Хотінь, на що той погодився.

В смт. Хотінь, Сумського району, останні приїхали близько 15 год., і ОСОБА_10 та ОСОБА_9 пішли до ліцею, а ОСОБА_13 залишився чекати на останніх в автомобілі таксі.

В приміщенні ліцею ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зустріли ОСОБА_3, з яким вийшли на вулицю, зайшли за вугол навчального корпусу ліцею, де ОСОБА_10 діючи умисно та цілеспрямовано, з погрозою застосування насильства, а саме побиття ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, порушуючи психічну та фізичну недоторканість особи, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9, предявив вимогу до ОСОБА_3, виразившись „Давай гроші, нам потрібно 300 грн.”. ОСОБА_3 наполягав, що грошей в нього не має, але ОСОБА_9 вказав „шукай” та визначив час на пошук грошей в 5 хвилин. За визначений час ОСОБА_3 грошей не знайшов, і ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розуміючи, що дійсно в останнього грошей не має, повернулись до таксі в м. Суми.

На початку грудня місяця 2009 року, (точної дати встановити не вдалося можливим), приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_9 проходив по вул. Садова, с. Косівщина, Сумського району, де побачив ОСОБА_3

ОСОБА_9 діючи з єдиним умислом направленим на вимагання грошей в ОСОБА_3, повторно, з погрозою застосування насильства, а саме побиття ОСОБА_3, предявив вимогу на передачу йому грошей в сумі 300 грн., які він повинен був віддати ще в кінці листопада місяця 2009 року. ОСОБА_3 побоюючись застосування фізичного насильства зі сторони ОСОБА_9, став плакати та пояснювати, що грошей в нього не має.

Не зважаючи на це ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_3 пройти з ним до помешкання ОСОБА_10 на вул. Шкільна. Проходячи по вул. Шкільна, вони зустріли ОСОБА_10, який діючи з єдиним умислом направленим на вимагання грошей в ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_9, з погрозою застосування насильства, а саме побиття ОСОБА_3 також предявив вимогу на передачу йому та ОСОБА_9, грошей в сумі 300 грн., які ОСОБА_3, начебто повинен був віддати ще в кінці листопада 2009 року.

ОСОБА_3 побоюючись за своє життя та здоров»я, усвідомлюючи рішучість дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 погодився з вимогою останніх, при цьому домовився, що замість грошей віддасть хлопцям картоплю, в кількості чотири мішки, загальною вагою 140 кг., що згідно висновку товарознавчої експертизи складає 350 грн. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на дану пропозицію погодились.

Після цього ОСОБА_10 зателефонував знайомому ОСОБА_13, якого попросив допомогти перенести картоплю, на що станій погодився. Всі вчотирьох пішли до погребу ОСОБА_3, де взяли три мішки картоплі, загальною вагою 105 кг., що згідно висновку товарознавчої експертизи складає 262 грн. 50 коп., яку продали в подальшому за 220 грн., гроші витратили на власні потреби.

Своїми противоправними діями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 завдали збитку ОСОБА_3 на суму 262 грн. 50 коп.

В середині грудня 2009 року, (точної дати встановити не вдалося можливим), близько 14 год., ОСОБА_9, діючи з єдиним умислом направленим на вимагання грошей в ОСОБА_3, в черговий раз, запропонував ОСОБА_10 поїхати до ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, де знаходився на навчанні ОСОБА_3, на що ОСОБА_10 дав свою добровільну згоду.

В смт. Хотінь Сумського району останні приїхали близько 15 год., і ОСОБА_10 та ОСОБА_9 пішли до ліцею, де знайшли ОСОБА_3, і ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10, діючи умисно та цілеспрямовано, предявили вимогу до ОСОБА_3 про передачу на їхню користь грошей в сумі 300 грн. Коли ОСОБА_3 відповів, що грошей в нього немає, підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 нанесли по одному удару в область обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого останній відчув фізичну біль.

ОСОБА_3, побоюючись за своє життя та здоровя, усвідомлюючи рішучість дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 погодився з вимогою останніх, але пояснив, що гроші він може зняти з банківської картки, яка на даний час знаходиться в нього вдома в АДРЕСА_4.

Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 сіли до автомобіля таксі та поїхали в АДРЕСА_4, де ОСОБА_3 взяв свою банківську картку, та на автомобілі таксі поїхали до автовокзалу, де разом з ОСОБА_9 з банкомату «Приватбанк» зняв гроші в сумі 200 грн., які передав ОСОБА_9 Перерахувавши гроші ОСОБА_9 вказав, що гроші не всі, після чого повернулись додому до будинку ОСОБА_3, в АДРЕСА_4, і ОСОБА_3 виніс ще 100 грн., які передав ОСОБА_9 Отримані гроші ОСОБА_9 та ОСОБА_10 витратили на власні потреби.

Своїми противоправними діями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 завдали збитку ОСОБА_3 на суму 300 грн.

Приблизно в середині січня місяця 2010 року, (точної дати встановити не вдалося можливим), близько о 11 год., ОСОБА_10 та ОСОБА_9, в с. Косівщина, Сумського району, зустріли ОСОБА_13, якому запропонували поїхати на автомобілі таксі до 5-ї лікарні м. Суми, щоб провідати свого хворого знайомого, на що ОСОБА_13 погодився. По приїзду до 5-ї лікарні м. Суми ОСОБА_13 залишився в таксі, а ОСОБА_10 та ОСОБА_9 пішли до приміщення лікарні, де в коридорі лікарні зустріли ОСОБА_3, і зупинивши його, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10, діючи умисно та цілеспрямовано, з погрозою застосування насильства, а саме побиття ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, порушуючи психічну та фізичну недоторканість особи, пред»явили вимогу до ОСОБА_3 про передачу на їхню користь грошей в сумі 300 грн.

ОСОБА_3 побоюючись за своє життя та здоровя, усвідомлюючи рішучість дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 погодився з вимогою останніх та пояснив, що гроші він може взяти вдома в АДРЕСА_4.

Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 сіли до автомобіля таксі, і поїхали додому до ОСОБА_3, де останній зайшов до будинку, і більше на вулицю не вийшов, що позбавило підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в черговий раз заволодіти грошиа ОСОБА_3

На початку березня 2010 року ОСОБА_14 розповів ОСОБА_9, що в смт. Степанівка проживає хлопець у якого можна відібрати майно.

Реалізуючи задумане, 11.03.2010 р., близько о 15 год., з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_9, ОСОБА_12, за пропозицією ОСОБА_11 приїхали до домоволодіння ОСОБА_4, розташованого в АДРЕСА_9.

В ході розмови з ОСОБА_4, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_12 та ОСОБА_11, реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди іншій особі, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою відкритого викрадення чужого майна, предявили вимогу на негайну передачу їм майна, а саме золота або платини. Почувши слова ОСОБА_4 про відсутність в нього цих цінностей, підсудні поставили вимогу про передачу їм картоплі, погрожуючи побиттям.

Побоючись погроз, будучи зляканим, ОСОБА_4 погодився на цю вимогу, а тому провів останніх до погреба, де ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 відкрито заволоділи картоплею, вагою 90 кг., чим завдали збитку ОСОБА_4, на загальну суму, відповідно до висновку товарознавчої експертизи 225 грн.

В цей же день, після відкритого заволодіння картоплею, близько о 15 год., ОСОБА_9, знаходячись на території домоволодіння ОСОБА_4, в АДРЕСА_9, повторно, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону, попросив у ОСОБА_4 подивитись його мобільний телефон.

Після того як ОСОБА_4 передав мобільний телефон „Соні Еріксон К610 і” до рук ОСОБА_9, останній застосовуючи погрози застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, у вигляді побиття ОСОБА_4, відкрито заволодів мобільним телефоном „Соні Еріксон К610 і”, що належить ОСОБА_4, чим завдав останньому збитку на суму, відповідно до висновку товарознавчої експертизи 500 грн.

05.05.2010 року, близько 11 год., ОСОБА_9, маючи намір на повторне відкрите викрадення мобільного телефону прийшов до ЗОШ № 20, розташованого за адресою м. Суми, вул. Металургів, 17 та зупинився біля залізного паркану, яким огороджений спортивний майданчик школи.

Знаходячись на вказаному місці, ОСОБА_9 побачив, що на площадці стоїть раніше йому не знайомий ОСОБА_5 та тримає в руках мобільний телефон «NOKIA 5130». Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди іншій особі, діючи з прямим умислом та корисливою метою відкритого викрадення чужого майна, ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_5, відізвав його вбік від однокласників, та розпочав з ним спілкуватись.

В ході розмови ОСОБА_9, бажаючи відкрито викрасти майно ОСОБА_5, став вимагати негайної передачі йому мобільного телефону «NOKIA 5130» та став висловлювати погрози побиття, тобто здійснив погрозу застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_9 з рук потерпілого вихопив мобільний телефон, та зник з місця скоєння злочину, чим спричинив збитки ОСОБА_5 за загальну суму, відповідно до висновку товарознавчої експертизи 1036 грн., 03 коп.

15.05.2010 року, приблизно 20 год. 30 хв., ОСОБА_9, знаходячись по вул. Першотравнева в с. Косівщина Сумського району, зустрів свого знайомого ОСОБА_16, де переслідуючи мету заволодіння майном останнього, під приводом боргу стороннім особам, завів розмову з ОСОБА_16, в ході якої попросив подивитись його мобільний телефон.

Після того як ОСОБА_16 передав мобільний телефон „Соні Еріксон К310 і” до рук ОСОБА_9, останній застосовуючи погрози застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, у вигляді побиття останнього, відкрито заволодів :

мобільним телефоном „Соні Еріксон К610 і”, що належить ОСОБА_16, чим завдав збитку на суму, відповідно до висновку товарознавчої експертизи 290 грн.

та двома СІМ картками оператора мобільного звязку МТС, вартістю 30 грн., за 1 шт., та з урахуванням того, що на одній картці знаходилось на рахунку 2 грн., то загальна вартість двох викрадених СІМ карток становить 32 грн.

З викраденим майном ОСОБА_9 зник з місця скоєння злочину, та розпорядився ним за власним розсудом.

Своїми злочинними діями ОСОБА_9 завдав збитки ОСОБА_16 на загальну суму 322 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 свою вину у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 2, 189 ч. 2 КК України визнав повністю та суду пояснив, що в середині листопада 2009 року, точної дати він не памятає, приблизно о 14 год., зустрів свого знайомого ОСОБА_10, з яким підтримує дружні відносини. В ході розмови він запропонував ОСОБА_10 поїхати на автомобілі таксі до смт. Хотінь, Сумського району, щоб шляхом вимагання заволодіти грошима в раніше їм знайомого ОСОБА_3

На дану пропозицію ОСОБА_10 дав свою добровільну згоду, після чого вони сіли в автомобіль таксі, який він викликав з мобільного телефону та поїхали до ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, де на той час навчався ОСОБА_3

Вони разом з ОСОБА_10 зайшли до приміщення гуртожитку ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, де в кімнаті знаходився ОСОБА_3 В ході розмови він та ОСОБА_10, з погрозою побиття останнього, предявили ОСОБА_3 вимогу на передачу їм грошей в сумі 500 грн., при цьому встановили час 15 хвилин. ОСОБА_3 погодився з їхньою вимогою, але пояснив, що гроші він може зняти з банківської картки, яка на даний час знаходиться в нього вдома в АДРЕСА_3.

Після цього він разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_3 сіли до автомобіля таксі та поїхали в АДРЕСА_3., де ОСОБА_3 взяв свою банківську картку та на автомобілі таксі вони поїхали до автовокзалу м. Суми, де разом з ним з банкомату «Приватбанк» зняв гроші в сумі 550 грн., які передав йому.

В кінці листопада місяця 2009 року, приблизно о 14 год., він знову, запропонував ОСОБА_10 поїхати до ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, де знаходився на навчанні ОСОБА_3, на що ОСОБА_10 дав згоду.

В цей час вони зустріли знайомого ОСОБА_13, якому запропонували поїхати покататись на автомобілі таксі до смт. Хотінь, на що той погодився.

В смт. Хотінь вони приїхали близько 15 год., і вони з ОСОБА_10 пішли до ліцею, а ОСОБА_13 залишився чекати на останніх в автомобілі таксі.

В приміщенні ліцею вони з ОСОБА_10 зустріли ОСОБА_3, з яким вийшли на вулицю, зайшли за вугол навчального корпусу ліцею, де ОСОБА_10 став висловлювати погрози побиття останнього та предявив вимогу до ОСОБА_3, виразившись „Давай гроші, нам потрібно 300 грн.”. ОСОБА_3 наполягав, що грошей в нього немає, але він, підтримуючи ОСОБА_10, наполягаючи на своєму сказав „шукай” та визначив час на пошук грошей 5 хвилин. За визначений час ОСОБА_3 грошей не знайшов, і вони з ОСОБА_10, розуміючи, що дійсно в останнього грошей не має, змушені були повернутися до м. Суми.

На початку грудня місяця 2009 року, приблизно о 10 год. 30 хв., він проходив по вул. Садова, с. Косівщина, Сумського району, де побачив ОСОБА_3

Він підійшов до останнього та предявив вимогу про передачу йому грошей в сумі 300 грн., які він повинен був віддати ще в кінці листопада місяця 2009 року. ОСОБА_3, злякався, став плакати та пояснювати, що грошей в нього не має.

Не зважаючи на це він запропонував ОСОБА_3 пройти з ним до помешкання ОСОБА_10 на вул. Шкільна. Проходячи по вул. Шкільна, вони зустріли ОСОБА_10, який підійшов до ОСОБА_3 та став висловлювати погрози побиття останнього, і предявив вимогу на передачу на їх користь грошей в сумі 300 грн., які він повинен був віддати ще в кінці листопада місяця 2009 року.

ОСОБА_3 погодився з вимогою останніх, при цьому запропонував їм замість грошей картоплю, в кількості чотири мішки. Вони з ОСОБА_10 на дану пропозицію погодились.

Після цього ОСОБА_10 зателефонував знайомому ОСОБА_13, якого попросив допомогти перенести картоплю, на що той погодився. Всі вчотирьох пішли до погребу ОСОБА_3, де взяли три мішки картоплі, яку продали в подальшому за 220 грн., гроші витратили на власні потреби.

В середині грудня місяця 2009 року, близько о 14 год., він маючи намір на вимагання грошей в ОСОБА_3, запропонував ОСОБА_10 в черговий раз поїхати до ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, до ОСОБА_3, на що ОСОБА_10 дав згоду.

В смт. Хотінь Сумського району вони знайшли ОСОБА_3 і стали висловлювати погрози побиття останнього та предявили вимогу до ОСОБА_3 про передачу на їхню користь грошей в сумі 300 грн., і коли ОСОБА_3 став говорити, що грошей немає, вони з ОСОБА_10 нанесли йому по одному удару рукою в область обличчя. Після чого ОСОБА_3 погодився з їхньою вимогою, але пояснив, що гроші він може зняти з банківської картки, яка на даний час знаходиться в нього вдома в АДРЕСА_4.

Після цього він з ОСОБА_10 та ОСОБА_3 сіли до автомобіля таксі і поїхали в м. Суми, до будинку ОСОБА_3, останній взяв свою банківську картку, та на автомобілі таксі поїхали до автовокзалу, де вони з ОСОБА_3 з банкомату «Приватбанк» зняли гроші в сумі 200 грн., які той передав йому. Перерахувавши гроші він вказав, що гроші не всі, після чого повернулись додому до будинку ОСОБА_3, в АДРЕСА_4, і ОСОБА_3 виніс ще 100 грн., які передав йому. Отримані гроші вони з ОСОБА_10 витратили на власні потреби.

Приблизно в середині січня місяця 2010 року, близько о 11 год., вони з ОСОБА_10 в с. Косівщина, Сумського району, зустріли ОСОБА_13, якому запропонували поїхати на автомобілі таксі в 5-ту лікарню м. Суми, щоб провідати свого хворого знайомого. ОСОБА_13 погодився та вони всі сіли до автомобіля таксі. По приїзду до 5-ї лікарні м. Суми ОСОБА_13 залишився в таксі, а вони з ОСОБА_10 пішли до приміщення лікарні, де в коридорі лікарні зустріли ОСОБА_3, і зупинивши його, з погрозою побиття останнього, предявили вимогу до ОСОБА_3 про передачу на їхню користь грошей в сумі 300 грн.

ОСОБА_3, погодився з їхньою вимогою і пояснив, що гроші він може взяти вдома в АДРЕСА_4.

Після цього він з ОСОБА_10 та ОСОБА_3 сіли до автомобіля таксі, і поїхали додому до ОСОБА_3, де останній пішов додому і більше до них не повернувся, а тому вони були змушені поїхати від його будинку.

На початку березня 2010 року ОСОБА_11 розповів йому, що у смт. Степанівка проживає хлопець, у якого можна заволодіти його майном, в тому числі і картоплею.

11.03.2010 р., близько о 15 год., він на кінцевій зупинці маршрутного таксі № 23 в с. Косівщина, Сумського району, зустрів своїх знайомих ОСОБА_12 та ОСОБА_17, і згадавши про пропозицію ОСОБА_11, запропонував їм допомогти перевезти картоплю, на що останні погодились. Після цього вони разом поїхали до ОСОБА_11, який сів до автомобіля таксі і показував дорогу куди потрібно їхати. Приїхавши до домоволодіння в смт. Степанівка, Сумського району, по вул. Сумська 48, він, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 стали спілкуватись з ОСОБА_4, при цьому він спершу запитав у останнього чи є в нього золото, платина, а коли той відповів, що цих цінностей в нього немає, він сказав тоді давай картоплю. ОСОБА_4 погодився на це, привів їх до погреба, після чого вони відкрито заволоділи картоплею, вагою 90 кг., яку відвезли в с. Косівщина і продали. Під час заволодіння картоплею, він, в ході розмови з ОСОБА_4, попросив подивитись в останнього мобільний телефон, а коли той йому дав свій телефон „Соні Еріксон К610 і”, то він відкрито заволодів і мобільним телефоном, що належить ОСОБА_4

05.05.2010 року, близько 11 год., він прийшов до ЗОШ № 20, розташованого за адресою м. Суми, вул. Металургів, 17 та зупинився біля залізного паркану, яким огороджений спортивний майданчик школи.

Знаходячись на вказаному місці, він побачив, що на площадці стоїть раніше йому не знайомий ОСОБА_5 та тримає в руках мобільний телефон «NOKIA 5130», підійшовши до ОСОБА_5, відізвав його вбік від однокласників, та розпочав з ним спілкуватись. В ході розмови він став вимагати негайно передати йому мобільний телефон «NOKIA 5130» та став висловлювати погрози побиття. Після чого він з рук потерпілого вихопив мобільний телефон та зник з місця скоєння злочину.

15.05.2010 року, приблизно о 20 год. 30 хв., він, знаходячись по вул. Першотравнева, с. Косівщина, Сумського району, зустрів свого знайомого ОСОБА_16, де в ході розмови з останнім, попросив подивитись його мобільний телефон, і після того, як ОСОБА_16 передав йому свій мобільний телефон «Соні Еріксон К 310 і», то він вирішив заволодіти ним.

З погрозою побиття останнього, він заволодів цим телефоном та зник з місця скоєння злочину, та розпорядився ним за власним розсудом.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ст. 189 ч. 2 КК України визнав повністю та суду пояснив, що в середині листопада 2009 року, приблизно о 14 год., зустрів свого знайомого ОСОБА_9, з яким підтримує дружні відносини. В ході розмови ОСОБА_9 запропонував йому поїхати на автомобілі таксі до смт. Хотінь, Сумського району, щоб шляхом вимагання заволодіти грошима в раніше їм знайомого ОСОБА_3

На дану пропозицію він погодився, після чого вони сіли в автомобіль таксі, який викликав з мобільного телефону ОСОБА_9 та поїхали до ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, де на той час навчався ОСОБА_3

Вони з ОСОБА_9 зайшли до приміщення гуртожитку ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, де в кімнаті знаходився ОСОБА_3 Було приблизно 15-00 година. В ході розмови вони з ОСОБА_9 з погрозою застосування насильства, у вигляді побиття останнього, предявили ОСОБА_3 вимогу на передачу їм грошей в сумі 500 грн., при цьому встановили час 15 хвилин. ОСОБА_3 погодився з їхньою вимогою, але пояснив, що гроші він може зняти з банківської картки, яка на даний час знаходиться в нього вдома в АДРЕСА_3.

Після цього вони з ОСОБА_9 та ОСОБА_3 сіли до автомобіля таксі та поїхали в АДРЕСА_3, де ОСОБА_3 взяв свою банківську картку, на автомобілі таксі поїхали до автовокзалу м.Суми, де разом з ОСОБА_9 з банкомату «Приватбанк» зняв гроші в сумі 550 грн., які передав їм і вони їх використали на власний розсуд.

В кінці листопада місяця 2009 року, приблизно о 14 год., він зустрів ОСОБА_9, який знову запропонував йому поїхати до ліцею в смт. Хотінь до ОСОБА_3, щоб знову відібрати в нього гроші, на що він погодився.

В цей час вони з ОСОБА_9 зустріли знайомого ОСОБА_13, якому запропонували поїхати покататись на автомобілі таксі до смт. Хотінь, на що той погодився.

В смт. Хотінь вони приїхали близько 15 год., разом з ОСОБА_9 пішли до ліцею, а ОСОБА_13 залишився чекати їх в автомобілі таксі.

В приміщенні ліцею вони з ОСОБА_9 зустріли ОСОБА_3, з яким вийшли на вулицю, зайшли за вугол навчального корпусу ліцею, де він став висловлювати погрози побиття останнього та предявив вимогу до ОСОБА_3, виразившись „Давай гроші, нам потрібно 300 грн.”. ОСОБА_3 заявив, що грошей в нього не має, але ОСОБА_9 підтримуючи його, наполягаючи на своєму сказав „шукай” та визначив час на пошук грошей в 5 хвилин. За визначений час ОСОБА_3 грошей не знайшов, і вони з ОСОБА_9, розуміючи, що дійсно в останнього грошей не має, повернулись в м. Суми.

На початку грудня місяця 2009 року, приблизно о 10 год. 30 хв., він по вул. Шкільна, зустрів ОСОБА_9 та ОСОБА_3, підійшов до останнього та предявив вимогу на передачу на його користь та користь ОСОБА_9, грошей в сумі 300 грн., які він повинен був віддати ще в кінці листопада місяця 2009 року.

ОСОБА_3 погодився з їхньою вимогою, при цьому сказав, що замість грошей віддасть їм картоплю, в кількості чотирьох мішків. Вони з ОСОБА_9 на дану пропозицію погодились.

Після цього він зателефонував знайомому ОСОБА_13, якого попросив допомогти перенести картоплю, на що станій погодився. Всі вчотирьох пішли до погребу ОСОБА_3, де взяли три мішки картоплі, яку продали в подальшому за 220 грн. Гроші витратили на власні потреби.

В середині грудня місяця 2009 року, близько о 14 год., він зустрів ОСОБА_9, який запропонував йому в черговий раз поїхати до ліцею в смт. Хотінь до ОСОБА_3, на що він погодився.

В смт. Хотінь, Сумського району, вони приїхали близько 15 год., і вони з ОСОБА_9 пішли до ліцею, де знайшли ОСОБА_3 Він та ОСОБА_9 стали висловлювати погрози побиття останнього та предявили вимогу до ОСОБА_3 про передачу на їхню користь грошей в сумі 300 грн., і коли ОСОБА_3 став говорити, що грошей не має, то вони нанесли йому по одному удару рукою в область обличчя. Після чого ОСОБА_3 погодився з їхньою вимогою, але пояснив, що гроші він може зняти з банківської картки, яка на даний час знаходиться в нього вдома в АДРЕСА_4.

Після цього він разом ОСОБА_9 та ОСОБА_3 сіли до автомобіля таксі та поїхали в АДРЕСА_4., де ОСОБА_3 взяв свою банківську картку, та на автомобілі таксі поїхали до автовокзалу, де разом з ОСОБА_9 з банкомату «Приватбанк» ОСОБА_3 зняв гроші в сумі 200 грн., які передав ОСОБА_9 Перерахувавши гроші ОСОБА_9 вказав, що гроші не всі, після чого всі разом повернулись додому до будинку ОСОБА_3, в АДРЕСА_4, і ОСОБА_3 виніс ще 100 грн., які передав ОСОБА_9 Отримані гроші вони з ОСОБА_9 витратили на власні потреби.

Приблизно в середині січня місяця 2010 року, близько о 11 год., вони з ОСОБА_9, в с. Косівщина, Сумського району, зустріли ОСОБА_13, якому запропонували поїхати на автомобілі таксі в 5-ту лікарню м. Суми, щоб провідати свого хворого знайомого. ОСОБА_13 погодився, всі сіли до автомобіля таксі. По приїзду до 5-ї лікарні м. Суми ОСОБА_13 залишився в таксі, а вони з ОСОБА_9 пішли до приміщення лікарні, де в коридорі лікарні зустріли ОСОБА_3, і зупинивши його, з погрозою застосування насильства, у вигляді побиття останнього, предявили вимогу до ОСОБА_3 про передачу на їхню користь грошей в сумі 300 грн.

ОСОБА_3 злякався і погодився з їхньою вимогою, але пояснив, що гроші він може взяти вдома в АДРЕСА_5.

Після цього вони всі разом сіли до автомобіля таксі, і поїхали додому до ОСОБА_3, де останній пішов до будинку і більше на вулицю не вийшов, а тому їм не вдалося на цей раз заволодіти грошима ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_12 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 186 ч. 2 КК України визнав повністю та суду пояснив, що 11.03.2010 року, приблизно о 13 год., на кінцевій зупинці маршрутки № 23 в с.Косівщина, Сумського району, він зустрів ОСОБА_17. Під час їхнього спілкування до них підійшов ОСОБА_9, який попросив йому допомогти. Вони погодились, і сівши в таксі, поїхали до ОСОБА_11 в с. Кононенкове, де після спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_6 сів в автомобіль та став вказувати дорогу, куди потрібно було їхати. Коли приїхали в смт. Степанівка, Сумського району, то ОСОБА_6 вказав на один з будинків та сказав, що саме там проживає ОСОБА_4. Він з ОСОБА_9 пішли до вказаного будинку, щоб викликати ОСОБА_4, а ОСОБА_17 та ОСОБА_6 залишились чекати в автомобілі.

Через деякий час вони з ОСОБА_9 повернулись до автомобіля, з якого вийшов ОСОБА_6, та повідомили, що ОСОБА_4 вдома немає. Через декілька хвилин ОСОБА_6 повідомив, що іде ОСОБА_4, який зайшов у двір свого помешкання.

Побачивши це, вони з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 підійшли до двору ОСОБА_4 та постукали у вікно. З двору вийшов ОСОБА_4, до якого відразу звернувся ОСОБА_9, який запитав „ золото, платина є”, на що той відповів, що не має. Тоді ОСОБА_9 запитав у ОСОБА_4 „картопля є”, в цю мить він зрозумів, що картопля повинна бути, і її можна забрати в ОСОБА_4, а потім продати, і отримати гроші. ОСОБА_4 відповів, що картопля є, і запустив його, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у двір, та повів до погреба. Всі спустились до погреба, набрали два з половиною мішка картоплі і погрузили в багажник автомобіля. Потім в автомобіль сів ОСОБА_9, який тримав в руках мобільний телефон, і вказав водію, щоб він їхав в с. Косівщина, Сумського району. В с. Косівщина, Сумського району, вони з ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_17 намагались продати картоплю, але її ніхто не прийняв. Після чого картоплю вони залишили біля двору.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 186 ч. 2 КК України не визнав повністю та суду пояснив, що 11.03.2010 року, до нього додому приїхали ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_17 Вони всі разом поїхали на таксі в смт. Степанівка, Сумського району, де начебто потрібно було хлопцям допомогти набрати картоплі.

Поспілкувавшись з ОСОБА_4, той добровільно, по своїй волі, дав згоду на передачу картоплі, а тому вони, спустившись до погреба, набрали два з половиною мішка картоплі та погрузили в багажник таксі. Приїхавши в с. Косіщина, вони намагалися продати картоплю, але в них це не вийшло, а тому він розвернувся та пішов додому. ОСОБА_4 ніхто не погрожував і він сам добровільно видав картоплю.

Крім повного визнання вини самими підсудними ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, та не дивлячись на повне не визнання вини підсудним ОСОБА_11, їх вина в інкримінованих їм злочинах доведена добутими та вивченими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що в середині листопада місяця 2009 року, точної дати він не памятає, приблизно о 15 год., до приміщення гуртожитку ліцею в смт. Хотінь, Сумського району, до нього в кімнату прийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 В ході розмови ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з погрозою застосування насильства, сказали йому, щоб він їм віддав гроші в сумі 500 грн., при цьому встановили час 15 хвилин. Він погодився з вимогою останніх, оскільки дуже перелякався, але пояснив, що гроші він може зняти з банківської картки, яка на даний час знаходиться в нього вдома в АДРЕСА_3.

Після цього він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сіли до автомобіля таксі та поїхали в АДРЕСА_6., де він взяв свою банківську картку. Потім на автомобілі таксі вони поїхали до автовокзалу м. Суми, де разом з ОСОБА_9 з банкомату «Приватбанк» він зняв гроші в сумі 550 грн., які передав ОСОБА_9, хоча нічого їм не був винен.

В кінці листопада місяця 2009 року, в приміщенні ліцею він знову зустрів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які запропонували вийти на вулицю. Вийшовши на вулицю, вони зайшли за вугол навчального корпусу ліцею, де ОСОБА_10 став висловлювати погрози застосування насильства та предявив вимогу до нього, виразившись „Давай гроші, нам потрібно 300 грн.”. Він пояснив їм, що грошей в нього немає, але ОСОБА_9 підтримуючи ОСОБА_10 наполягаючи на своєму вказав „шукай” та визначив час на пошук грошей 5 хвилин. За визначений час він грошей не знайшов, а тому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розуміючи, що дійсно в нього грошей не має, залишили його і поїхали в м.Суми.

На початку грудня місяця 2009 року, приблизно о 10 год. 30 хв., в с. Косівщина, він зустрів ОСОБА_9, який став говорити, де гроші, які він не віддав минулого разу, після чого запронував йому піти додому до ОСОБА_10 Проходячи по вул. Шкільна, вони зустріли ОСОБА_10, який підійшов до нього та запитав де гроші в сумі 300 грн., які він повинен був віддати ще в кінці листопада 2009 року.

Він повідомив, що грошей у нього немає і запропонував замість грошей картоплю, в кількості чотири мішки, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на дану пропозицію погодились.

Після цього ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_13, якого попросив допомогти перенести картоплю, на що станій погодився. Всі вчотирьох пішли до його погребу, де ОСОБА_9 та ОСОБА_10 взяли три мішки картоплі.

В середині грудня місяця 2009 року, близько о 15 год., він знаходився поблизу ліцею. До нього підійшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підійшовши стали знову вимагати у нього гроші в сумі 300 грн., і коли він став говорити, що грошей не має, то вони нанесли йому по одному удару рукою в область обличчя. Після цього він погодився з вимогою останніх, але пояснив, що гроші він може зняти з банківської картки, яка на даний час знаходиться в нього вдома в АДРЕСА_4.

Після цього він разом ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сіли до автомобіля таксі та поїхали в АДРЕСА_4, де він взяв свою банківську картку, та на автомобілі таксі поїхали до автовокзалу, де разом з ОСОБА_9 з банкомату «Приватбанк» він зняв гроші в сумі 200 грн., які передав ОСОБА_9 Перерахувавши гроші ОСОБА_9 вказав, що гроші не всі, після чого повернулись додому до його будинку в АДРЕСА_4, і він виніс ще 100 грн., які передав ОСОБА_9

Приблизно в середині січня місяця 2010 року, близько о 11 год., він, знаходячись в 5-й лікарні м. Суми, зустрів ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які зупинивши його, з погрозою застосування насильства, почали вмагати у нього гроші в сумі 300 грн.

Він, побоюючись за своє життя та здоровя, погодився з вимогою останніх, пояснив, що гроші він може взяти вдома в АДРЕСА_4.

Після цього він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сіли до автомобіля таксі, і поїхали до нього додому за грошима, але він зайшов в свій будинок і більше на вулицю не вийшов.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив пояснив, що 11.03.2010 року, приблизно о 15 год. 30 хв. він повертався додому з навчання, і коли проходив по своїй вулиці, то на відстані близько 50 метрів побачив, що стоїть автомобіль таксі. Біля автомобіля стояло троє хлопців, але уваги на них він не звернув і зайшов в будинок.

Коли вже знаходився в будинку, то у вікно хтось постукав, а тому він вийшов на вулицю, де побачив ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9

ОСОБА_9 відразу ж запитав „чи є в тебе вдома золото чи платина”, він відповів, що немає.

Після слів ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 стали розповідати що „хтось з їхніх друзів потрапив до міліції, і їм потрібно йому допомогти”, він відразу зрозумів, що хлопці це все видумали та хочуть зробити все так, щоб забрати в нього якесь майно, щоб в подальшому його продати, так як ні грошей, ні золота в нього не було.

ОСОБА_9 запитав в нього, чи мається у нього три-чотири мішка картоплі, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що дійсно їм потрібна картопля, при цьому хлопці всі говорили в наказному тоні, вимагаючи картоплю. Він злякався, він їх боявся. Тому що на його місці любий би злякався, а тому розуміючи, що останні від нього не відстануть, дав згоду на видачу картоплі і сказав, що картопля знаходиться в погребі. Він відкрив хлопцям погріб, але вони наказали, щоб і він спускався слідом за ними, тому що боялися, щоб він їх не закрив в погребі, а тому він змушений був також спуститися в погріб разом з підсудними. Знаходячись в погребі, підсудні набрали два з половиною мішка картоплі, яка була приготовлена для посадки, яку погрузили в багажник автомобіля таксі.

В той час, коли ОСОБА_11, ОСОБА_12 грузили картоплю в автомобіль, то ОСОБА_9 стояв на території домоволодіння та спілкувався з ним. В ході розмови ОСОБА_9 попросив у нього подивитись його мобільний телефон, після чого сказав «скажеш матері, що телефон ти загубив». Він почав вмовляти ОСОБА_9, щоб той віддав телефон, але на його вмовляння ОСОБА_9 не реагував, при цьому він звертався до ОСОБА_11, щоб якось вплинув на ОСОБА_9 з метою повернення телефону, але у відповідь на це ОСОБА_11 попередив його, що якщо він про те що сталося заявить в міліцію або кому небудь скаже, то йому буде дуже погано. Після цього всі троє сіли в автомобіль таксі і поїхали. Боячись погроз з боку підсудних він спочатку не розповів матері про те, що сталося і лише через декілька днів він їй розповів правду.

Потерпілий ОСОБА_16, пояснення якого досліджені в судовому засіданні, на досудовому слідстві пояснив, що 15.05.2010 року, приблизно о 20 год. 30 хв., коли він проходив по вул. Першотравнева в с. Косівщина Сумського району, то побачив ОСОБА_9, який попросив подивитись мобільний телефон, і коли він віддав свій мобільний телефон, ОСОБА_9 щось понажимав в телефоні, і сказав, що забере мобільний телефон. Він розумів, що ОСОБА_9 може його побити, так як до даного випадку ОСОБА_9 декілька разів безпричинно його бив. Після цього ОСОБА_9 пішов по вул. Першотравневій, а він пішов додому. 17.05. 2010 року, він розповів своїй матері, що ОСОБА_9 забрав в нього мобільний телефон. Даним злочином йому було завдано збитків на загальну суму 200 грн.

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що 05.05.2010 року, близько 11 год., він знаходився на спортивному майданчику в ЗОШ №20, розташованого за адресою м.Суми, вул. Металургів, 17.

До нього підійшов раніше не знайомий йому ОСОБА_9, відізвав його вбік від однокласників, та почав з ним спілкуватись. В ході розмови ОСОБА_9, став вимагати у нього передати йому мобільний телефон «NOKIA 5130», і став висловлювати погрози побиття. Потім ОСОБА_9 з рук потерпілого вихопив мобільний телефон та не реагуючи на його вмовляння, зник з місця скоєння злочину.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що в кінці листопада 2009 року, приблизно о 14 год., коли він знаходився вдома, то на мобільний телефон йому зателефонував ОСОБА_10, і попросив, щоб він прийшов на кінцеву зупинку маршрутки № 23, в центрі с. Косівщина. Коли він прийшов на вказане місце, то побачив автомобіль таксі, біля якого стояли ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які говорили, що вони хочуть зїздити в смт. Хотінь, і їм потрібна допомога. Їм потрібно було, щоб він посидів в автомобілі таксі, коли хлопці кудись підуть, і щоб автомобіль таксі нікуди не поїхав. На дану пропозицію він погодився, куди саме їхали в смт. Хотінь, він не знав, і що хлопцям було потрібно в смт. Хотінь також не знав. В смт. Хотінь приїхали до ліцею, і ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пішли в приміщення ліцею. Приблизно через 20 хвилин він побачив, що біля ліцею спілкуються ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, про що саме йшла розмова він не чув. Потім ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повернулись до таксі, і всі разом поїхали в с. Косівщина, де хлопці попросили його залишити в залог таксисту мобільний телефон, так як грошей за проїзд в них не було. Він погодився та залишив таксисту свій мобільний телефон.

На початку грудня 2009 року, приблизно о 11 год., йому зателефонував ОСОБА_10. та попросив допомоги, яка полягала в тому, щоб перенести картоплю. Він попросив його підійти до кінцевої зупинки маршрутки № 23 в центрі с. Косівщина, Сумського району. Приблизно через 10 хвилин він підійшов до зупинки, де стояли ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 Після цього всі разом пішли до погреба ОСОБА_3, де взяли в останнього три мішки картоплі. Картоплю перевезли на випадково зупиненому автомобілі ОСОБА_18, до домоволодіння ОСОБА_19, якій продали її за 220 грн., гроші отримав ОСОБА_9

В середині січня місяця 2010 року, приблизно о 11 год., коли він йшов на кінцеву зупинку маршрутки № 23, в с. Косівщина, то до нього підїхав автомобіль таксі, і з автомобіля вийшли ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які запропонували йому поїхати в 5 лікарню м. Суми, щоб провідати хворого ОСОБА_5. Вони попросили його посидіти в автомобілі таксі, щоб він нікуди не поїхав. Коли приїхали до 5-ї лікарні, то він залишився чекати хлопців в таксі. Приблизно через 15 хв., він побачив, що на вулицю з лікарні вийшли ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, які про щось розмовляли. Потім до автомобіля сіли ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, і разом вони поїхали на вул. Пушкіна, так як ОСОБА_3 вказував дорогу. В автомобілі таксі хлопці не розмовляли. Коли приїхали на адресу, яку вказав ОСОБА_3, останній пішов додому, при цьому сказав, що вийде через 10 хвилин. Прочекавши 10 хвилин ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пішли до ОСОБА_3, щоб його покликати, але невдовзі повернулися і сказали йому, що ОСОБА_3 не вийде.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що 11.03.2010 року, коли вона поверталась з роботи додому, і проходила по вулиці, то сусіди їй розповіли, що до будинку приїздив автомобіль таксі, і грузили мішки в багажник даного автомобіля.

Коли прийшла додому, то син розповів, що приїздили знайомі хлопці, а вже через декілька днів син розповів, що 11.03.2010 року до нього приїздили хлопці з с. Косівщина, Сумського району, а саме ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які примусово забрали два з половиною мішки картоплі, а ОСОБА_9 забрав ще й мобільний телефон. Картопля, якою заволоділи підсудні була у них останньою, а тому вона змушена була купувати картоплю для того, щоб прогодувати свою сімю та здійснити посадку.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що 11.03.2010 року в обідній час він зустрів свого знайомого ОСОБА_12, з яким пішли на кінцеву зупинку маршрутки № 23, де стояли та спілкувались. В цей час до них підійшов ОСОБА_9, який попросив йому допомогти перевезти картоплю. Вони з ОСОБА_12 на дану пропозицію погодились, і на автомобілі таксі поїхали до ОСОБА_11, з яким поспілкувався ОСОБА_9, і всі разом поїхали в смт. Степанівка, Сумського району, дорогу вказував ОСОБА_6

По приїзді ОСОБА_6 вказав ОСОБА_9 та ОСОБА_12 на один з будинків, хлопці пішли до даного будинку, постукали, але ніхто не відчиняв, і вони повернулись назад і стали спілкуватись з ОСОБА_11 Згодом ОСОБА_11 побачив, що по вулиці йде ОСОБА_4, який зайшов до свого двору. ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 пішли до двору ОСОБА_4, постукали, і на вулицю вийшов ОСОБА_4 Після спілкування останні пішли на територію домоволодіння, і через деякий час стали виносити мішки з картоплею. Він вийшов з автомобіля та допоміг погрузити картоплю в багажник автомобіля та знову сів в автомобіль. Коли ОСОБА_9 сідав до автомобіля, то ОСОБА_4 просив, щоб той повернув йому мобільний телефон, але ОСОБА_9 сказав, що телефон повертати не буде, і сказав водію, щоб той їхав в с. Косівщина, Сумського району. Картоплю продати не змогли, так як вона була дуже дрібна. Потім він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 поїхали в м.Суми, де ОСОБА_9 намагався продати мобільний телефон, але не продав, і хлопці домовились з таксистом, що залишать в залог в рахунок боргу за проїзд мобільний телефон, його паспорт та розписку про повернення боргу.

Свідок ОСОБА_19, пояснення якої досліджені в судовому засіданні, на досудовому слідстві пояснила, що вона являється приватним підприємцем і займається скупівлею картоплі у населення, яку потім реалізує в супермаркеті «Білла». Восени та взимку 2009-2010 років до неї тричі приїжджав ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ще хтось з ними, і здавали їй картоплю, за що вона платила їм гроші. При цьому вони запевняли її, що картопля належить їм. Лише одного разу вона прийняла частину картоплі, а решту повернула їм, так як вона була неякісна, але вони її забрали з собою, під її забором вони нічого не залишали.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що 05.05.2010 року, він знаходився на уроці фізкультури, і разом з ОСОБА_5 пішли з спортивного майданчика до гаражів, щоб справити свої потреби. Біля гаражів стояв невідомий хлопець, який позвав до себе ОСОБА_5, з яким став спілкуватись, а він пішов назад на спортивний майданчик. Коли прийшов ОСОБА_5, то повідомив йому, що незнайомий хлопець забрав в нього мобільний телефон.

Крім цього вина підсудних стверджується:

? Заявими ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 про заволодіння речами їхніх дітей (Т 1, а.с. 44, 60, 71, 97);

? Протоколом добровільної видачі від 16.03.2009 року, згідно якого ОСОБА_26 видав розписку, паспорт та мобільний телефон, які йому залишили в залог ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_17 (Т 1, а.с. 129);

? Протоколом виїмки, від 19.05.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_27 видала мобільний телефон, який був викрадений її сином ОСОБА_9 в ОСОБА_5 (Т 1, а.с. 138);

? Висновками товарознавчих експертиз про вартість викраденого майна. (Т 1, а.с. 149-197);

Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудних в інкримінованих їм злочинах доказана повністю.

Невизнання вини підсудним ОСОБА_11 суд розцінює, як обраний ним спосіб захисту, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

При цьому суд віддає перевагу поясненням підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_12, а також поясненям потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_17, які на протязі всього досудового та судового слідства давали постійні, не суперечливі пояснення щодо ролі ОСОБА_11 в даному злочині.

Даючи оцінку ролі кожного з підсудних в злочині відносно ОСОБА_4 суд встановив, що ініціаторм цього злочину став саме ОСОБА_11, який скористався фізичним і психічним станом ОСОБА_4, який являється інвалідом дитинства, слабохарактерним, подавши пропозицію інших співучасників вчинити протиправні дії відносно нього, розраховуючи на відсутність будь - якого супротиву з його боку. При цьому вони, будучи втрьох проти одного, своєю категоричною вимогою щодо передачі золота, платини, а потім і картоплі, зламали волю інваліда ОСОБА_4 до супротиву, а тому він змушений був погодитись з вимогою передачі картоплі.

Про те, що картопля була забрана проти волі ОСОБА_4 говорить і той факт, що це була остання картопля в сімї, про що підтвердила його мати, а тому він не міг добровільно віддати по суті незнайомим йому хлопцям останнє майно, залишивши свою сімю без цього, вкрай необхідного майна.

Як на слідстві, так і в суді ОСОБА_4 говорив, що він злякався хлопців, які вели себе агресивно. Він боявся їх, на його місці любий би злякався і суд вірить в ці його слова.

Дії підсудного ОСОБА_9 суд кваліфікує за ст. 189 ч. 2 КК України, так як він, за попередньою змовою групою осіб, повторно, вчиняв вимагання передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та за ст. 186 ч. 2 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозами застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілих, повторно.

Дії підсудного ОСОБА_10 суд кваліфікує за ст. 189 ч. 2 КК України, так як він, за попередньою змовою групою осіб, повторно, вчиняв вимагання передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим.

Дії підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд кваліфікує за ст. 186 ч. 2 КК України так як вони, за попередньою змовою групою осіб, вчинили відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозами застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особи підсудних, характеристики на них, визнання підсудними ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 своєї вини, розкаювання їх у вчинені злочинах, те, що підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності притягуються вперше.

Те, що підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 щиро розкаялися у вчинених злочинах, підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 являються неповнолітніми, що ними добровільно частково відшкодована заподіяна шкода, суд відносить до помякшуючих їх відповідальність обставин.

В діях підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 обтяжуючих обставин суд не вбачає.

Разом з тим суд враховує, що ініціатором пограбування ОСОБА_4 був ОСОБА_11, який подав ідею пограбування ОСОБА_4, організував вчинення цього злочину, супроводжував групу до місця вчиненя злочину, вказав будинок, в якому мешкає ОСОБА_4, а після відкритого заволодіння майном останнього пригрозив йому неприємністю в разі, якщо той зробить на них заяву в міліцію про вчинений ними злочин.

За наявності таких даних про особу підсудних, з урахуванням ролі кожного з підсудних у вчинені злочину, наявності помякшуючих обставин, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_12 можливо без ізоляції від суспільства і до нього можливо застосувати положення ст. 75 КК України, а виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.

В той же час, зважаючи на те, що підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є неповнолітніми, беручи до уваги інші приведені вище помякшуючі обставини, суд вважає, що при призначенні покарання до них всіх можливо застосувати положення ст. 69 КК України.

По справі представником потерпілого ОСОБА_22 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1112,50 грн та моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Також представником потерпілого ОСОБА_23 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 200,00 грн та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Крім того, представником потерпілого ОСОБА_24 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1030,00 грн.

Представником потерпілого ОСОБА_25 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 200,00 грн та моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_23 відмовилася від вимог, пояснивши, що питання відшкодування шкоди її син буде вирішувати в порядку цивільного судочинства, а спричинені їй матеріальні збитки відшкодовані батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_12

Від ОСОБА_22 та ОСОБА_24 надійшли заяви про відмову від позову в звязку з добровільним відшкодуванням заподіяної шкоди батьками підсудних.

Хоча цивільний позивач ОСОБА_25 в судове засідання не зявилася, разом з тим, беручи до уваги, що її позов був підтриманий прокурором, даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудних, питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати винними:

ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 2, 189 ч. 2 КК України

ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 2 КК України

ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України

ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України

і призначити покарання:

ОСОБА_9

за ст. 189 ч. 2 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі

за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування призначити 3 (три) роки позбавлення волі.

ОСОБА_10 за ст. 189 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

ОСОБА_11 за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі;

ОСОБА_12 за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_12 звільнити від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на 2 (два) роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_9 залишити ту ж тримання під вартою, рахуючи строк з 20 травня 2010 року, тобто з дня фактичного затримання.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши їх під варту з зали суду.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу залишити ту ж - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_9, а при відсутності у нього майна достатнього для відшкодування шкоди з його батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_27, на користь ОСОБА_25 200 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 1000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 по 93 грн. 90 коп. з кожного на користь держави судові витрати за проведення товарознавчих експертиз, а при відсутності у ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 достатніх коштів, з їх батьків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з зарахування на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області код 25756800 р\р 31256272210011 МФО 837013 банк ГУДКУ в Сумській області.

Речові докази: мобільний телефон «Соні еріксон» К 610і», що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_4, - залишити в його розпорядженні, паспорт громадянина України МВ № 409804, виданий 13.03.2009 року Сумським РВ УМВС України в Сумській області на імя ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_11, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_17, - залишити в його розпорядженні; аркуш паперу у вигляді розписки, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи залишити при матеріалах кримінальної справи, мобільний телефон «Нокіа 5130», що знаходиться на відповідальному розпорядженні у представника потерпілого ОСОБА_24, - залишити в її розпорядженн.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення, а для засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в той же самий строк з дня вручення їм копії вироку.

Суддя Б.М. Клочко