Рішення № 105324498, 11.07.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2022 Справа № 914/725/22 місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс», с. Старичі Яворівського району Львівської області

до відповідача: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району), м. Яворів Львівської області

про стягнення 6678665,13 грн

Суддя Щигельська О.І.

Секретар судового засідання Зарицька О.Р.

Представники сторін

від позивача: Олійник А.Р. - адвокат,

від відповідача: Антонів М.Ю. - представник.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення 6678665,13 грн, з яких 6635176,02 грн сума основного боргу, 19438,46 грн 3% річних та 24050,65 грн індексу інфляції.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2022 року справу передано судді Щигельській О.І.

Ухвалою від 25.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.05.2022.

12.05.2022 за вх.№9830/22 в системі документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.05.2022 підготовче засідання відкладено на 06.06.2022.

Ухвалою суду від 06.06.2022 закрито підготовче провадження у справі №914/725/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2022.

В судове засідання 11.07.2022 з`явилися представники сторін.

Представниця позивача, зазначила, що орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу становлять 26000,00 грн, докази на підтвердження яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення, позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві просила задовольнити в повному обсязі.

Представниця відповідача, надала пояснення щодо спору, проти позову заперечила повністю в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позивач зазначає, що 29.01.2021 року між ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» та Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною (району) укладено договір про надання послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) №20. Теплопостачальною організацією було надано споживачеві послуги з постачання теплової енергії протягом строку дії Договору в повному обсязі та належної якості, однак споживач не здійснив повної оплати вартості спожитих послуг отриманих у листопаді та грудні 2021 року. Зокрема, позивач надав відповідачеві у листопаді 2021 року послуги з постачання теплової енергії на суму 3007223,90 грн, що підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт по наданню послуг за листопад 2021 року, що підписаний обома сторонами. 16.12.2021 року споживач оплатив вказані послуги лише частково двома платежами на суму 158073,21 грн. та 999100,60 грн. Таким чином заборгованість відповідача за листопад 2021 року становить 1850050,09 грн.

Крім того, відповідачем взагалі не була погашена заборгованість за надані послуги з теплопостачання за грудень 2021 року, яка становить 4785125,93 грн.

Отже, загальна сума основного боргу за період листопад-грудень 2021 року становить 6635176,02 грн. Вказана сума основного боргу визнана відповідачем шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків за період: 4 квартал 2021 р.

Оскільки заборгованість відповідачем не сплачена, зазначене зумовило звернення до суду з позовом про стягнення 6635176,02 грн заборгованості за договором, а також 19438,46 грн - 3% річних та 24050,65 грн - індексу інфляції нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Аргументи відповідача

У відзиві на позовну заяву Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) не погоджується з позовними вимогами позивача, зокрема зазначає, що Яворівська КЕЧ (району) є державною установою, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного) забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій (далі-військових частин) Збройних Сил України у Яворівському, Львівського районах Львівської області (Львівський, Яворівський, Старицький гарнізони) та підпорядковується Командувачу Сил логістики Збройних Сил України.

Яворівська КЕЧ (району) являється неприбутковою державною установою в структурі Міністерства оборони України і виходячи з норм ст.15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансується виключно з Державного бюджету України. Виконання зобов`язань Яворівською КЕЧ (району) по оплаті будь-яких послуг чи товарів здійснюється лише по факту надходження фінансування відповідного призначення.

Яворівська КЕЧ (району) усвідомлювала, що у відповідності до ст. 173 ГК України зобов`язання котрі виникають між сторонами мають бути виконані, однак Яворівська КЕЧ (району) не була в повному обсязі профінансована коштами, що позбавляло можливості провести розрахунки з ТзОВ « Енергія-Тепловодосервіс». Заборгованість виникла внаслідок збільшення тарифу та підключення до теплових мереж додаткових новозбудованих будівель. Яворівська КЕЧ (району) зверталась до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо виділення додаткових фінансових призначень на оплату за теплопостачання. Однак кошти не було виділено на оплату послуг з теплопостачання тому і виникла заборгованість. Таким чином, на думку відповідача, не виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг з теплової енергії виникло не з його вини, оскільки Яворівська КЕЧ (району) є розпорядником бюджетних коштів третьої черги.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (позивач по справі, виконавець, теплопостачальна організація за договором) та Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (відповідач по справі, споживач за договором) укладено Договір №20 про надання послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії), за яким теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання надати наступні послуги споживачу: послуги з постачання пари, гарячої води та пов`язана продукція (теплової енергії) - код ДК 021:2015:09320000-8, надалі по договору - теплову енергію, для опалення житлово-казармового фонду та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення житлово-казармового фонду та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1. Договору).

Відповідно до п. 11 Договору загальна вартість договору становить 7000000,00 грн. (сім мільйонів гривень 00 коп.) з ПДВ.

Розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів виставленого рахунку та акту виконаних робіт (п. 12. Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 13. Договору).

Споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, при наявності бюджетного фінансування, сплачує Теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення (п. 14. Договору).

Умовами Договору встановлено, що споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі (при наявності бюджетного фінансування) сплатити за надані послуги з постачання пари та гарячої води (п. 1 розділу 6 Договору).

Розділом 7 Договору визначено права Теплопостачальної організації, зокрема своєчасно та в повному обсязі отримати плату за надані послуги (п.1.).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором, Правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України (п.15. Договору).

Виконавець зобов`язаний своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору (пп. 1. п. 16. Договору).

На виконання умов Договору позивачем надано споживачеві послуги з постачання теплової енергії, зокрема в листопаді та грудні 2021 року, що підтверджується копіями Акту здачі-приймання виконаних робіт по наданню послуг за листопад 2021 року на суму 3007223,90 грн та Акту здачі-приймання виконаних робіт по наданню послуг за грудень 2021 року на суму 4785125,93 грн. Акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Надані послуги відповідачем сплачено частково, зокрема 16.12.2021 року Яворівською КЕЧ (району) здійснено два платежі на користь ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс», що підтверджується долученими платіжними дорученнями, а саме №1348 від 16.12.2021 в сумі 158073,21 грн та №1349 від 16.12.2021 року в сумі 999100,60 грн.

За період 4 квартал 2021 року сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким станом на 31.12.2021 року заборгованість на користь ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» становить 6635176,02 грн. Акт звірки підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.

04.01.2022 року позивач звернувся до відповідача з Претензією №02, якою вимагав погасити заборгованість за листопад місяць 2021 року в сумі 1850050,09 грн. в 10-ти денний термін з моменту отримання даної претензії та заборгованість за послуги постачання теплової енергії, що були надані в грудні місяці 2021 року в сумі 4785125,93 грн. до 25 січня 2022 року, згідно умов договору.

Листом №130 від 17.01.2022 року, у відповідь на вказану претензію відповідачем повідомлено, що вказану заборгованість Яворівська КЕЧ (району) зможе погасити згідно судового рішення.

Відповідачем також долучено копію Листа №3226 від 26.11.2021 року яким відповідач звертався до Начальника управління експлуатації та утримання фондів, заступника Центрального управління Інженерно - інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України і просив надати кошторисні призначення по КЕКВ 2271 в сумі 10000000,00 грн для укладення договору про надання послуг з теплової енергії з ТзОВ «Енергія -Тепловодосервіс», а також Лист №240 від 27.01.2022 року яким відповідач повідомляв Начальника управління експлуатації та утримання фондів, заступника Центрального управління Інженерно - інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України, що станом на 01.01.2022 року заборгованість перед Теплопостачальне організацією за надані послуги з постачання пари та гарячої води (КЕКВ 2271) складає 6635176,02 грн: частково за листопад - 1850050,09 грн, за грудень - 4785125,93 грн. Дана заборгованість виникла через збільшення тарифу та підключення новозбудованих казарм. Також, повідомлено, що у Яворівську КЕЧ (району) 11.01.2022 року надійшла Претензія від ТзОВ «Енергія -Тепловодосервіс» на суму 6635176,02 грн.

Оскільки відповідачем не було погашено заборгованість за надані послуги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення 6678665,13 грн, з яких 6635176,02 грн. сума основного боргу, 19438,46 грн. 3% річних та 24050,65 грн. індекс інфляції нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Енергія - Тепловодосервіс» та Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною (району) укладено договір про надання послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) №20 від 29.01.2021.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що підписання відповідачем Акту здачі-приймання виконаних робіт по наданню послуг за листопад 2021 року на суму 3007223,90 грн та Акту здачі-приймання виконаних робіт по наданню послуг за грудень 2021 року на суму 4785125,93 грн, які є первинними обліковим документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію викладену, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018р. у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019р. у справі №916/2403/18, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків. який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Суд зазначає, що відповідачем було частково сплачено заборгованість на загальну суму 1157173,81 грн, а також погоджено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків згідно якого станом на 31.12.2021 року заборгованість на користь ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» становить 6635176,02 грн.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суд від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018р. у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Разом з цим, варто зазначити, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Щодо викладених відповідачем заперечень проти заявлених позовних вимог суд зазначає, що ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відтак, сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою до звільнення боржника від виконання зобов`язання. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Великої палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі №911/4249/16 та 10.04.2018р. у справі №12-46гс18, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018р. у справі №925/246/17, від 27.03.2018р. у справі №925/974/17 та від 07.11.2019р. у справі №916/1345/18.

З врахуванням встановлених судом обставин, наведених учасниками справи доводів та поданих доказів суд дійшов висновків про доведеність факту укладення між сторонами Договору, належного виконання його умов позивачем, порушення відповідачем порядку оплати поставленої позивачем теплової енергії для опалення за Договором, встановлення факту наявності заборгованості зі сплати поставленої електричної енергії та її розміру, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості суд встановив, що позовна вимога про стягнення 6635176,02 грн суми основного боргу за Договором є мотивована, обґрунтована та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 19438,46 грн 3% річних та 24050,65 грн індексу інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012 у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011 у справі №6-38цс11.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та індексу інфляції за заявлені позивачем періоди суд встановив, що такий проведено вірно відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення 6678665,13 грн, з яких 6635176,02 грн сума основного боргу, 19438,46 грн 3% річних та 24050,65 грн індекс інфляції обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір в розмірі 100179,99 грн покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (81000, Львівська обл., Яворівський р-н, місто Яворів, вул. Львівська, будинок 19; ідентифікаційний код 07930854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (81052, Львівська обл., Яворівський р-н, село Старичі, вул. Шевченка, будинок 23; ідентифікаційний код 35413749) 6635176,02 грн. основного боргу, 19438,46 грн 3% річних, 24050,65 грн індексу інфляції та 100179,99 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2022.

Суддя Щигельська О.І.