Постанова № 10531642, 21.05.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року2-а-403/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Хімяк С.В.,

за участю:

представника позивача Ковпатюк Л.О.,

представник відповідача Мацюка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Транспетроліум»доДержавної податкової інспекції у КиєвоСвятошинському районі Київської областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Транспетроліум» з позовом до Державної податкової інспекції у КиєвоСвятошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2008 №0001302300/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 166000,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 49800,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, на його думку, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про порушення позивачем вимог підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 , статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у завищенні валових доходів в сумі 3236000,00 грн. та валових витрат в сумі 3900000,00 грн. по операціям з векселями за 1 квартал 2008 року, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 166000,00 грн.

Ухвалою від 06.05.2009 за клопотанням позивача судом призначено судову економічну експертизу, у звязку з чим провадження у справі було зупинено. Після повернення матеріалів справи з висновком судово-економічної експертизи від 30.09.2009 №4502 провадження у справі було поновлено, судовий розгляд призначено на 05.03.2010. В судовому засіданні 05.03.2010 оголошено перерву до 21.05.2010.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, зокрема, що за результатами перевірки ним виявлено факти порушення позивачем вимог підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 , статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у завищенні валових доходів в сумі 3236000,00 грн. та валових витрат в сумі 3900000,00 грн. за 1 квартал 2008 при здійсненні обліку операцій з векселями, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 166000,00 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство «Транспетроліум» є юридичною особою, що зареєстрована 16.07.2007 Києво Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у КиєвоСвятошинському районі Київської області з 17.07.2007 за №187.

У жовтні 2008 року Державною податковою інспекцією у КиєвоСвятошинському районі Київської області проведено комплексну виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.07.2007 по 31.03.2008 (акт перевірки від 16.10.2008 №437/23-1/35278535). За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 , статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпунктів 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у КиєвоСвятошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2008 №0001302300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 222801,00 грн., з яких 171160,00 грн. за основним платежем, 51641,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 166000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49800,00 грн., позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, звернувшись з адміністративним позовом до суду.

Під час розгляду справи встановлено, що у січні 2008 року між позивачем (постачальник) та ПП «Бударін» (покупець) укладено договір від 24.01.2008 №38/ТРП-08 поставки нафтопродуктів (з урахуванням додаткової угоди від 25.01.2008), яким передбачено, що оплата за поставлений товар (нафтопродукти) здійснюється векселем. Поставку товару та його часткову оплату здійснено у 1 кварталі 2008 року. Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 18.02.2008 покупець ПП«Бударін» передав, а позивач прийняв в оплату за вказаним договором поставки простий вексельАА1047082, номінальною вартістю 2200000,00 грн., терміном погашення 17.02.2009.

У подальшому вказаний вексель згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 31.03.2008 №18/ЦП-08, укладеному між позивачем (продавець) і ПП«Бударін» (покупець), та актом приймання-передачі цінних паперів від 31.03.2008, передано у власність ПП «Бударін» за ціною 1536000,00 грн. з дисконтом 664000,00 грн.

У вересні 2009 року між ПП «Автомагсервіс» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.09.2007р. №107/АМ-07 (з урахуванням додаткової угоди від 02.09.2007), згідно з яким передбачено, що оплата за поставлений товар (нафтопродукти) здійснюється векселем. Поставку товару та його оплату здійснено у 1 кварталі 2008 року. Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 15.02.2008 позивач передав, а постачальник ПП «Автомагсервіс» прийняв в оплату за вказаним договором поставки простий вексель АА1049002, номінальною вартістю 7800000,00 грн., терміном погашення 14.02.2009.

У подальшому вказаний вексель згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 11.03.2008 №29/ЦП-08, укладеному між ПП «Автомагсервіс» (продавець) та позивачем (покупець), та актом приймання-передачі цінних паперів від 11.03.2008, передано у власність позивача за ціною 1700000,00 грн. з дисконтом 6100000,00 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України від 05.04.2001 №2374-III «Про обіг векселів в Україні» видавати векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлений товар, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно із статтею 14 Закону України від 23.02.2006 №3480-ІV «Про цінні папери та фондову біржу» вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Під час судового розгляду, на підставі наявних у справі матеріалів та доказів, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 30.09.2009 №4502 встановлено, що у позивача станом на 18.02.2008 - дату отримання векселя АА 1047082 номінальною вартістю 2200000,00 грн. за даними бухгалтерського обліку рахувалась дебіторська заборгованість ПП«Бударін» в сумі 4701041,14 грн. При одержанні векселя від емітента ПП «Бударін» позивачем закрито заборгованість за товари та відображено заборгованість за векселем. За даними бухгалтерського обліку позивача його кредиторська заборгованість перед ПП«Автомагсервіс» складала 78484444,54 грн., видачу векселя АА 1049002 номінальною вартістю 7800000,00 грн. відображено шляхом заміни заборгованості за отриманий товар на заборгованість по оплаті за векселем.

Номінальну вартість отриманого та емітованого векселів, відображених позивачем (векселедержателем) у бухгалтерському обліку як оплату за поставлені товари, не включено до валових доходів позивача, що відповідає вимогам підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким до складу валового доходу не включається номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Згідно з пунктом 1.6 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» товари це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Чинне законодавство України передбачає, що векселі як цінні папери можуть бути самостійним об'єктом правочину та виступати предметом у договорі купівлі-продажу. Так, відповідно до частин першої та другої статті 163, частини третьої статті165 Господарського кодексу України в Україні можуть випускатися, реалізовуватися та придбаватися цінні папери, а також перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери, в тому числі векселі, з якими можуть бути вчинені операції купівлі-продажу їх емітентами, власниками, торгівцями цінними паперами.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено валовий дохід як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Доходи у податковому обліку включаються до складу валових доходів по податку на прибуток за правилом першої події відповідно до підпункту11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» або за датою зарахування коштів від покупця, або за датою відвантаження товарів.

Пунктом 5.1 статті 5 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Вичерпний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат, встановлено пунктами 5.3 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Жодні обмеження щодо віднесення до валових витрат номінальної вартості векселів відсутні.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вказаного Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості , включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари(результати робіт, послуг) продавцю, платники податку - продавець та покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Судом встановлено, що у звязку з продажем векселя АА1047082 номінальною вартістю 2200000,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 31.03.2008 №18/ЦП-08 та згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 31.03.2008 позивач включив до складу валового доходу у 1 кварталі 2008 року ціну продажу векселя у сумі 1536000,00 грн., адже відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу включається дохід від продажу цінного паперу. Номінальну вартість векселя в сумі 2200000,00 грн. позивачем включено до складу валових витрат.

І навпаки, при придбанні векселя АА1049002 номінальною вартістю 7800000,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу цінного паперу від 11.03.2008 №29/ЦП-08 та згідно з актом приймання-передачі цінного паперу від 11.03.2008 позивачем включено до валових доходів у 1 кварталі 2008 номінальну вартість векселя в сумі 7800000,00 грн. Дана операція відповідає вимогам підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», адже до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, але не виключно. Проте, ціну викупу векселя у сумі 1700000,00 грн. позивачем включено до складу валових витрат.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 606 Цивільного кодексу України заборгованість по оплаті векселів було погашено, оскільки зобовязання припиняються у разі поєднання боржника і кредитора в одній особі.

В акті перевірки від 16.10.2008 № 437/23-1/35278535 ДПІ у КиєвоСвятошинському районі зазначено, що при формуванні валових доходів та валових витрат за 1 квартал 2008 за операціями з купівлі та продажу векселів позивачем порушено вимоги підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначено правила оподаткування операцій особливого виду: з цінними паперами та деривативами щодо ведення окремого податкового обліку фінансових результатів.

Однак, підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 вказаного Закону визначено, що норми пункту 7.6 поширюються на платників податків торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами, а також згідно абзацу 5 підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Але, норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

У Законі України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» розмежовано поняття «доходи від продажу цінних паперів» і «доходи від торгівлі паперами». Так, включення доходів від продажу цінних паперів до складу доходу регламентовано нормами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону, а включення доходів від торгівлі цінними встановлюється підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону (доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями) та підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону (доходи від операцій, передбачених статті.7 цього Закону).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 13.02.2003 №71 затверджено податкове розяснення, згідно з яким визначено, що в абзаці першому підпункту 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону під терміном «торгівля цінними паперами і деривативами» слід розуміти будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торговцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок (далі торговці цінними паперами).

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.10.2002 №321 визначено перелік операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності, а саме: розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання; проведення суб'єктами господарської діяльності розрахунків з використанням векселів, а саме: видача (передача) векселя за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а також погашення векселів (в тому числі дострокове та/або авалістом); здійснення суб'єктами господарської діяльності на підставі договорів комісії або доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, які укладені безпосередньо з торговцем; дарування та успадкування цінних паперів; повязані з виконанням рішення суду; які не потребують участі торгівця цінними паперами у випадках, прямо передбачених законами України.

Усі інші операції субєктів господарської діяльності, повязані з купівлею-продажем цінних паперів, вважаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів та потребують отримання ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів.

Аналогічні норми містить Закон України від 23.02.2006 №3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок» (п.п. 8, 9 ст. 17 Закону). Згідно із статтями 16, 17 вказаного Закону торгівля цінними паперами це один з видів професійної діяльності на фондовому ринку, яка провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності та яка здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Як убачається з висновку судово-економічної експертизи та підтверджується іншими матеріалами справи, продаж векселя АА1047082 номінальною вартістю 2200000,00 грн. емітенту ПП «Бударін» згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 31.03.2008 №18/ЦП-08 та викуп власного векселяАА1049002 номінальною вартістю 7800000,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу цінного паперу від 11.03.2008 №29/ЦП-08 не є торгівлею цінними паперами, а відносяться до операцій зворотнього викупу векселя у векселедержателя, оскільки покупцем векселя за даними договорами виступає емітент векселя.

Таким чином, відображення позивачем доходів і витрат за операціями з цінними паперами у податковому обліку вчинено на загальних підставах з дотриманням вимог податкового законодавства.

Висновки податкового органу відносно завищення позивачем у 1 кварталі 2008 валових доходів в сумі 3236000,00 грн. та валових витрат в сумі 3900000,00 грн. по операціям з векселями і, як наслідок, заниження податку на прибуток в сумі 166000,00 грн. у звязку з порушенням підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» нормативно та документально не підтверджується, що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 30.09.2009 №4502.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, статті 5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Це означає, що висновки, викладені відповідачем в акті перевірки відносно порушень податкового обліку операцій з векселями є безпідставними, а оскаржуване рішення відповідача винесено необґрунтовано, без дотримання принципів, встановлених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення, таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 3,40 грн., а також понесені витрати, що повязані з проведенням судової експертизи, в сумі 9660,00 грн. таким чином, зазначені витрати підлягають присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2008 №0001302300/0, що прийняте Державною податковою інспекцією у Києво Святошинському районі Київської області, в частині визначення Приватному підприємству «Транспетроліум» податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 166000 (сто шістдесят шість тисяч) гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49800 (сорок девять тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути з Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Транспетроліум» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) гривень 40 коп. та витрати, повязані з проведенням судової експертизи, в сумі 9660 (девять тисяч шістсот шістдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяВолков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 25 травня 2010 року.