Постанова № 10531448, 26.05.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2010 року

справа № 2-а-4934/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Теплухіній М.І., за участю представників сторін:

від позивача

від відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церквідопідприємства Білоцерківської виправної колонії № 35простягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до підприємства Білоцерківської виправної колонії № 35 (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені у розмірі 57997, 16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень місяць 2009 року, січень, лютий місяці 2010 року на загальну суму 54770, 97 грн., штрафних санкцій у розмірі 290, 91 грн. та пені у розмірі 2935, 28 грн., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків та суми страхових внесків із сум грошового забезпечення за грудень місяць 2009 року, звітами стосовно нарахування внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на суми грошового забезпечення за січень, лютий місяці 2010 року та рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві від 04.01.2010 р. № 1 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Обовязок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Оскільки, сума страхових внесків, фінансових санкцій та пені в розмірі 57997, 16 грн. у строки, встановлені приписами статей 20 та 106 Закону України № 1058-IV відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

У судовому засіданні 26.05.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не зявлявся.

Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача та на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України № 1058-IV.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за № 101017, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з поданих відповідачем до позивача звітних документів, а саме розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та на загальнообовязкове державне пенсійне страхування із сум грошового забезпечення за грудень місяць 2009 року та звітів відповідача стосовно нарахування внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на суми грошового забезпечення за січень, лютий місяці 2010 року, сума страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем, становить, відповідно, 19890, 23 грн. (14597, 49 грн. + 5292, 74 грн.), 18528,82 грн. (13481,48 грн. + 5047, 34 грн.) та 17478, 06 грн. (12430, 72 грн. + 5047, 34 грн.). Загалом 55897, 11 грн.

Згідно пояснень позивача, у звязку з частковою сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 1126, 14 грн., що були зараховані в рахунок сплати страхових внесків за лютий місяць 2010 року, станом на день звернення до суду, сума недоїмки, що підлягає сплаті за лютий місяць 2010 року, складає 16351, 92 грн. Загальна сума недоїмки відповідача становить 54770, 97 грн.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України № 1058- IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

На підставі пункту 2 частини девятої статті 106 Закону України № 1058- IV до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 290, 91 грн. та нараховано пеню у розмірі 2935, 28 грн. згідно з рішенням від 04.01.2010 р. № 1 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (надалі - рішення).

Зазначене рішення отримане відповідачем 04.01.2010 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії вказаного рішення.

Доказів щодо сплати в самостійному порядку зазначеної у рішенні суми чи оскарження його в судовому порядку, суду не надано.

У звязку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058-IV направлено відповідачеві вимогу про сплату заборгованості від 01.04.2010 р. у розмірі 1111 536, 24 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 02.04.2010 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії вказаної вимоги.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).

Станом на день розгляду спору доказів щодо сплати в самостійному порядку зазначеної у вимозі суми заборгованості, її узгодження або оскарження, суду не надано.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, судом встановлено, що сума заборгованості відповідача зі сплати недоїмки, фінансових санкцій та пені станом на день розгляду спору становить 57997, 16 грн. (54770, 97 грн. + 290, 91 грн. + 2935, 28 грн.).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

Приписами статті 67 Конституції України визначений обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства Білоцерківської виправної колонії № 35 (ідентифікаційний код 08680170) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві (р/р 256093011026 в Головному управлінні Державного ощадного банку України по м. Києву та Київській області) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені у розмірі 57997 (пятдесят сім тисяч девятсот девяносто сім) грн. 16 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя Н. Д. Панченко

постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 26.05.2010 р.