Постанова № 10531411, 20.05.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2010 року справа № 2-а-3477/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Теплухіній М.І., за участю представників сторін:

від позивача: Шкоропад О.В. (за довіреністю),

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської областідотовариства з обмеженої відповідальністю «Дніпропак»простягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Макарівському районі Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропак» (надалі - відповідач) про стягнення податкової заборгованості у розмірі 270050, 40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено граничні строки сплати узгоджених сум податкових зобовязань по податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не зявлявся.

Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адмінінстративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідач є юридичною особою та зареєстрований Макарівською районною державною адміністрацією Київської області 09.02.1998 р., про що зроблено відповідний запис за № 1340120 0000 000476, та взятий на податковий облік з 17.02.2003 р. за № 8. Як платник податку на додану вартість відповідач зареєстрований з 15.10.2008 про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100145511.

Відповідно до поданих відповідачем позивачеві звітних документів, а саме: податкових декларацій з податку на додану вартість за березень місяць 2009 року (вх. № 6815 від 21.04.2009 р.), квітень місяць 2009 року (вх. № 9282 від 19.05.2009 р.), травень місяць 2009 року (вх. № 11181 від 19.06.2009 р.), липень місяць 2009 року (вх. № 17413 від 19.08.2009 р.), серпень місяць 2009 року (вх. від 17.09.2009), вересень місяць 2009 року (вх. № 77416 від 19.10.2009 р.), жовтень місяць 2009 року (вх. № 24573 від 12.11.2009 р.) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем становить, відповідно, 11567, 00 грн., 75815, 00 грн., 48961, 00 грн., 37330, 00 грн., 24126, 00 грн., 40357, 00 грн., 38416, 00 грн. Загалом 276572, 00 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (надалі Закон України № 2181).

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Суму податкового зобовязання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

Однак, відповідно до тверджень позивача, зазначені вище суми податкових зобовязань на день подання адміністративного позову відповідачем у повному обсязі самостійно не сплачені. Згідно з розрахунком суми заборгованості сума податкового зобовязання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем становить 270050, 40 грн. у звязку з частковим її погашенням у розмірі 6521,60 грн. за рахунок наявного залишку коштів від раніше здійсненної відповідачем переплати.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За твердженням позивача, сума податкового зобовязання у розмірі 270050,40 грн. відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у звязку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/154 від 05.06.2009 р. на суму 68496,08 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/223 від 17.07.2009 р. на суму 205699, 66 грн.

Зазначені податкові вимоги були вручені відповідачеві, відповідно, 10.06.2009 р. та 22.07.2009 р., про що свідчать підписи його уповноваженої особи на їх корінцях.

За поясненнями позивача в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржувалися. Вони не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

На підставі зазначеного та пояснень позивача, на день розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу в розмірі 270050, 40 грн.

Приписами статті 67 Конституції України встановлено обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про стягнення фінансових (штрафних) санкцій, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, встановлено положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг в розмірі 270050, 40 грн. відповідачем в самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженої відповідальністю «Дніпропак» (ідентифікаційний код 25514622, Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, 12-є) до Державного бюджету України (р/р № 31112029700385, код платежу 14010100 в ГУДКУ у Київській області, МФО 821018) податковий борг у розмірі 270050 (двісті сімдесят тисяч пятдесят) грн. 40 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 25 травня 2010 року