Постанова № 10531367, 28.04.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 року справа № 2-а-2516/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Мельник В.О. (довіреність № 1150/08 від 11.02.2010 р.),

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області до громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Уют» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Уют» (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 202, 98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за період з 04.10.2004 р. по 11.01.2008 р. у відповідача виникла заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області зі сплати пені у розмірі 202, 98 грн., що підтверджується рішенням Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області № 12-2 від 31.01.2008 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Обовязок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Відповідно до частини другої статті 106 Закону України № 1058- IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. На підставі пункту 2 частини девятої статті 106 Закону України № 1058- IV відповідачу нараховано пеню у розмірі 202, 98 грн. Оскільки зазначену суму пені відповідач на день подання адміністративного позову не сплатив, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

У судовому засіданні 28.04.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень проти позову суду не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, у судове засідання не зявився. Ухвали суду надсилались відповідачеві за адресою, яка зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Жовтнева, 17.

Однак, до суду двічі повернулися конверти, направлені на адресу відповідача, з довідкою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до приписів частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

З огляду на зазначене суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України № 1058-IV.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України № 1058- IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

На підставі пункту 2 частини девятої статті 106 Закону України № 1058- IV відповідачу нараховано пеню у розмірі 202, 98 грн. згідно з рішенням від 31.01.2008 р.№ 12-2 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (надалі - рішення), яке було направлене відповідачу. Однак на адресу позивача повернувся конверт з довідкою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 9).

Доказів щодо сплати в самостійному порядку зазначеної у рішенні суми чи оскарження його у судовому порядку суду не надано.

У звязку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058-IV направлено вимогу про сплату недоїмки, фінансових санкцій та пені від 03.11.2008 р. № Ф 511 у розмірі 51690, 32 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 05.11.2008 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії поштового повідомлення про вручення.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).

Станом на день розгляду спору доказів щодо сплати у самостійному порядку зазначеної у вимозі суми заборгованості, її узгодження або оскарження чи зазначеного рішення суду не надано.

Таким чином судом встановлено, що сума заборгованості відповідача зі сплати пені станом на день розгляду спору становить 202, 98 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача суду не надано. Водночас, приписами статті 67 Конституції України визначений обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Уют» (ідентифікаційний код 33133878) на користь Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області (р/р 256073011004 в ГУ ВАТ «Ощадний банк України» у м. Києві та Київській області, МФО 322669) заборгованість зі сплати пені у розмірі 202 (двісті дві) грн. 98 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя Н. Д. Панченко

постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 28.04.2010 р.